Рішення № 9129488, 20.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.10 р.                     Справа № 15/55                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 13532916)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення заборгованості в сумі 57203,30 грн., інфляції в сумі 1029,65 грн., 3% річних у розмірі 188,04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуревич М.А. за довіреністю б/н від 01.12.2008 р.

від відповідача: Фурсова О.О. за довіреністю № 09-18/1646 від 30.12.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект” м. Маріуполь до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 57203,30 грн., інфляції в сумі 1029,65 грн., 3% річних у розмірі 188,04 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/55, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішеннями господарського суду Донецької області від 16.03.2009 р. по справі № 4/14, від 31.07.2009 р. по справі № 23/128, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р. по справі 23/128 встановлені наступні обставини:

Позивач на підставі усної домовленості про купівлю-продаж передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 69181,00 грн. за видатковими накладними: № К-000747/1 від 29.08.2008 р., № К-000749/1 від 01.09.2008 р., № К-000758/1 від 02.09.2008 р., № К-000759/1 від 03.09.2008 р., № К-000768/1 від 04.09.2008 р., № К-000791/1 від 09.09.2008 р., № К-000832/1 від 18.09.2008 р., № К-000844/1 від 23.09.2008 р., що підтверджується підписами представників позивача та відповідача на видаткових накладних в графах „Відвантажив” та „Отримав”, скріпленими відбитками печаток, податковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

В рахунках-фактурах № К-000647 від 29.08.2008 р., № К-000653 від 01.09.2008 р., № К-000663 від 02.09.2008 р., № К-000667 від 03.09.2008 р., № К-000676 від 04.09.2008 р., № К-000686 від 09.09.2008 р., № К-000700 від 18.09.2008 р. та № К-000710 від 23.09.2008 р. умовою продажу зазначена передоплата. Завірені копії рахунків–фактур додані до позову.

Товар за вищевказаними накладними був отриманий представником відповідача Проценко Д.В., що діяв на підставі довіреностей серії НБЙ № 336392/1950 від 29.08.2008 р. та серії НБЙ № 336395/1953 від 01.09.2008 р., підпис якого міститься на всіх видаткових накладних.

Найменування товару, кількість, ціна та сума містяться в видаткових накладних та рахунках-фактурах.

Відповідач частково оплатив товар, отриманий за накладною № К-000747/1 від 29.08.2008 р. в сумі 11977,70 грн., в результаті чого заборгованість по оплаті товару за цією накладною склала 2011,38 грн. (13989,08 грн. – 11977,70 грн. = 2011,38 грн.). Інші спірні видаткові накладні залишилися повністю неоплаченими.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на той факт, що станом на 06.01.2010 р. заборгованість відповідача на користь позивача складає 57203,30 грн. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.12.2009 р., згідно якого основний борг відповідача перед позивачем за товар, отриманий за спірними видатковими накладними, складає 57203,30 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач направив відповідачу лист № 640 від 23.12.2009 р. з вимогою сплатити заборгованість за товар, отриманий за спірними видатковими накладними. Факт направлення даного листа позивачем та отримання його відповідачем підтверджується описом вкладення до цінного листа від 25.12.2009 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 29.12.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за усним договором купівлі–продажу (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла в результаті неоплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних та рахунків–фактур, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних, видача довіреностей на отримання товарно–матеріальних цінностей своєму представнику, здійснення часткової оплати. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в рахунках–фактурах передбачили 100% передоплату вартості продукції, що поставляється. Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі продукції. Позивач поставив продукцію без отримання попередньої оплати, відповідач прийняв цю продукцію. Тобто, сторони своїми фактичними діями змінили умови усного договору купівлі–продажу з предоплати на оплату з відстрочкою платежу на невизначений строк. В даному випадку для врегулювання спірних правовідносин застосуванню підлягає загальна правова норма, передбачена ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем листа № 640 від 23.12.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірними видатковими накладними. Виходячи з того, що вимога була отримана 29.12.2009 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 30.12.2009 р. по 05.01.2010 р. включно (з урахуванням вихідних та святкових днів), а вже з 06.01.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити у встановлений ст. 530 ЦК України строк суму боргу в розмірі 57203,30 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляцію за січень 2010 р. в сумі 1029,65 грн., 3% річних за період з 06.01.2010 р. по 15.02.2010 р. в розмірі 188,04 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного усного договору купівлі–продажу для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 1029,65 грн., 3% річних в розмірі 188,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 16.03.2010 р. представник відповідача в усній формі повідомив про те, що дані позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі № 23/128 та заявив про необхідність припинення провадження у справі № 15/55 на підставі ст. 80 ч. 1 п. 2 ГПК України. Таку ж думку відповідач висловив у письмовому відзиві на позов, який надійшов до суду 20.04.2010 р.

В матеріалах справи є завірені копії рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2009 р. по справі № 23/128, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р. по справі № 23/128.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі суд відхиляє у зв’язку з наступним:

Провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України тільки за наявності рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову – це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов’язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків суб’єктів спірного матеріального правовідношення.

З матеріалів справи вбачається, що предмет та підстави позову по справам № 23/128 та 15/55 не однакові. Предметом позовів у справах № 23/128, № 15/55 є стягнення заборгованості, яка виникла в результаті неоплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними. Обставини справи № 23/128 позивач обґрунтовував ст. 692 ЦК України, рахунками–фактурами. Обставини справи № 15/55 позивач обґрунтовує ч. 2 ст. 530 ЦК України, рахунками–фактурами, листом (вимогою) № 640 від 23.12.2009 р.

Інших заперечень на позовні вимоги відповідач не заявляв.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158; рахунок 26002480020000 в ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Комплект” (юридична адреса: 87502, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 1; код ЄДРПОУ 13532916; рахунок 26007900175249 в філії ЗАТ „ПУМБ” м. Маріуполя, МФО 335742) суму 58420,99 грн. (а саме: основний борг на суму 57203,30 грн., інфляцію в розмірі 1029,65 грн., 3% річних в сумі 188,04 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 584,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В судовому засіданні 20.04.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя