Рішення № 91293100, 02.09.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9364/20

Провадження № 2-а/161/308/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Кирилюк В.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування постанов про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а також відсутність у відповідача доказів, що підтверджують вчинення позивачем порушення митних правил. З наведених підстав просить суд визнати протиправною та скасувати постанови Поліської митниці Держмитслужби від 28 травня 2020 року №№0323/20400/20, 0324/20400/20, 0325/20400/20, 0326/20400/20, 0327/20400/20, 0328/20400/20.

У письмовому відзиві представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч.5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановами Поліської митниці Держмитслужби від 28 травня 2020 року в справі про порушення митних правил №№0323/20400/20, 0324/20400/20, 0325/20400/20, 0326/20400/20, 0327/20400/20, 0328/20400/20 громадянина ОСОБА_1 , як керівника Духовного управління християнських церков «Царство Боже» визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.469 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн., за кожною постановою.

Постанови були обґрунтовані тим, що 26 листопада 2019 року, 18 жовтня 2019 року, 08 жовтня 2019 року, 16 жовтня 2019 року, 08 листопада 2019 року, 30 жовтня 2019 року на склад отримувача гуманітарної допомоги Духовного управління християнських церков «Царство Боже» в Україні розміщено вантаж. Волинською митницею ДФС відповідно до ч.1 ст.204 МК України були встановлені строки тимчасового зберігання даних вантажів до 24 лютого 2020 року, 16 січня 2020 року, 07 січня 2020 року, 14 січня 2020 року, 06 лютого 2020 року, 28 січня 2020 року відповідно.

Однак голова правління ДУХЦ «Царство Боже» Рудинець О.Р. звернувся до Поліської митниці Держмитслужби із заявами щодо передачі вищезазначених вантажів митному органу для зберігання лише 13 квітня 2020 року та 20 лютого 2020 року.

В поясненні, які були надана працівникам Поліської митниці Держмитслужби Рудинець О.Р. зазначив, що заяви на передачу вантажів на склад митниці не були подані у встановлені строки через завантаженість в роботі.

Таким чином, на думку митного органу, ОСОБА_2 не вжито заходів, визначених п.2 ч.4 ст.204 МК України, а саме не передано до закінчення строків зберігання товарів розміщених на складі отримувача гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання.

Саме вищевикладені обставини стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним постановам по суті, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 469 МК України передбачено, що зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу частиною четвертою статті 204 МК України передбачено, що до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути:

1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або

2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному митному органу для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу; або

3) відправлені під митним контролем до інших митних органів для їх подальшого митного оформлення; або

4) вивезені за межі митної території України.

В розглядуваному випадку, і ця обставина не заперечується позивачем, позивач, як керівник отримувача гуманітарної допомоги, до закінчення строків тимчасового зберігання товарів, не вжив жодного із заходів, які передбачені ч.4 ст.204 МК України, у зв`язку з чим обґрунтовано був притягнутий до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч.2 ст.469 МК України.

Позивачем будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що ним вживалися заходи для належного оформлення товарів, до матеріалів позову не додано. До позову фактично додані лише копії оскаржуваних рішень, копії протоколів про порушення митних правил та копія паспорту позивача.

Посилання позивача на те, що в спірний період органи ДФС та Держмитслужби знаходилися в процесі реорганізації не звільняє його від встановленої законом адміністративної відповідальності.

Посилання позивача на приписи ст.36 КУпАП, в частині необхідності накладення лише однієї санкції за декілька правопорушень, є помилковими, адже статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

З аналізу вищезазначеного слідує, що положення КУпАП під час провадження у справах про порушення митних правил застосовується субсидіарно, тобто, якщо Митним кодексом України не регулюються окремо ті чи інші аспекти такого провадження.

В розглядуваному випадку, розділом XIX МК України чітко врегульований порядок провадження у справах про порушення митних правил, в тому числі і стосовно накладення адміністративного стягнення, і вказаний порядок не передбачає можливості накладення однієї санкції за сукупністю правопорушень.

Такий самий підхід до можливості застосування положень ст.36 КУпАП до проваджень про порушення митних правил викладений у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року №751/931/17.

Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки під час розгляду судом цієї адміністративної справи встановлено, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення митних правил обґрунтовано, суд дійшов висновку, що слід залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись статтею 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанови Поліської митниці Держмитслужби від 28 травня 2020 року в справі про порушення митних правил №№0323/20400/20, 0324/20400/20, 0325/20400/20, 0326/20400/20, 0327/20400/20, 0328/20400/20 – залишити без змін.

Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачем у справі є Поліська митниця Держмитслужби, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097.

Повне судове рішення складено та підписано 02 вересня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Ф. Кирилюк