Рішення № 91291944, 03.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1581/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК-Транс" (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка,12, код 37470510)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення та стягнення 126 975,48 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК-Транс" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач) про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення та стягнення 126 975,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за Договором суборенди № 27/02 від 27.02.2017 та Додаткових угод до даного Договору.

Звертаючись до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до ОСОБА_1 , яка на момент звернення позивача з позовом до суду припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець, позивач посилався на правову позицію Великої палати Верховного суду викладену у постанові від 13.02.2019 справа № 910/8729/18.

У вищевказаній постанові зазначено, що юрисдикція господарських судів поширюється на розгляд спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою як підприємцем.

Враховуючи те, що, Договір суборенди № 27/02 від 27.02.2017 був укладений з відповідачем як з фізичною особою-підприємцем, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно звернувся з позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду від 03.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Втім, повідомлення про вручення поштових відправлень повернуті на адресу суду з відміткою поштового зв`язку «за закінченням строку зберігання».

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Відповідач не надіслав суду відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на його подачу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, головуючий суддя Лилак Т.Д. з 07.08.2020 по 02.09.2020 перебував у щорічній основній відпустці.

Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК-Транс" (Орендар) та ФОП Давиденко Яна Аполлінаріївна (Суборендар) було укладено договір суборенди приміщення від 27.02.2017 № 27/02 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 77 кв.м., розташований за адресою, Київська область, м. Вишневе, вул. Ватутіна 25 (приміщення 127).

Пунктом 3.3. Договору, Сторони домовились, що розмір орендної плати становить 13860 грн. за один календарний місяць користування орендованих приміщенням.

Додатковою угодою №6 від 01.12.2019р. строк дії договору був подовжений до 31.12.2019р.

01.01.2020р. даний договір закінчив свій строк дії.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що повернення Об`єкта оренди Орендарю здійснюється не

пізніше 2 календарних днів після припинення дії нього Договору (в інших випадках, передбачених цим Договором), та оформлюється Актом здачі-приймання Об`єкта суборенди, який з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін, є невід`ємною частиною цього Договору. В Акті здачі-приймання Об`єкта суборенди зазначається технічний стан приміщень, перелік, найменування та характеристика Об`єкта суборенди на момент передачі його Суборендарю.

Як зазначає позивач, станом на 12.05.2020 об`єкт суборенди не був повернутий відповідачем, акт приймання-передачі не підписаний.

04.06.2020 позивач направив відповідачу лист з вимогою повернути об`єкт суборенди та підписати акт приймання-передачі. Проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення у зв`язку з чим позивач був змушений звернутись з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Глави 58 ЦК України, Глави 30 ГК України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом із тим, за змістом статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також визначені у статті 764 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Норма статті 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді", і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі № 911/928/18.

Разом з тим, пунктом 9.3. Договору сторони узгодили, що будь-які зміни, додатки та доповнення до цього договору дійсні лише при умові виконання їх у письмовій формі і з моменту підписання належними представниками та скріплення відбитками печаток сторін (у випадку їх наявності) є невід`ємними частинами цього Договору.

Зважаючи на наявність заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів погодження між сторонами продовження строку дії Договору, а також документів, які підтверджують чинність цієї угоди на момент вирішення даного спору судом, враховуючи заперечення орендодавця проти продовження дії Договору, доведені у встановленому законом порядку до відома відповідача, суд дійшов висновку про те, договірні відносини між сторонами за Договором є припиненими з 02.01.2020.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини другої статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на користь позивача орендованого майна, підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання, що свідчило б про повернення такого майна позивачу. Доказів на спростування факту неповернення орендованого майна відповідачем суду не надано.

Враховуючи несвоєчасне повернення орендованого майна, позивач просив суд на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України стягнути з відповідача 126 975,48 грн. неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Як встановлено судом, відповідач прострочив виконання свого обов`язку щодо повернення нерухомого майна з оренди.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Правовий аналіз ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України та ч. 2 ст. 785 ЦК України дає підстави для висновку про те, що штраф, передбачений ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України, та неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є різними правовими інститутами.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Такий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року по справі № 924/599/19.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з Відповідача заявленої неустойки на підставі частини 2 статті 785 ЦК України 126 975,48 грн.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на законність та обґрунтованість пред`явлених позивачем вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 77 кв.м. розташованого за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул.. Ватутіна 25 (приміщення 127) та повернути його Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛК-Транс" (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка,12, код 37470510) шляхом підписання із Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛК-Транс" (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка,12, код 37470510) акту приймання передачі (повернення) нежитлового приміщення, яке відповідач отримав у користування за договором суборенди приміщення від 27.02.2017 № 27/02.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК-Транс" (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка,12, код 37470510) неустойку у розмірі 126975 (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 48 коп. та 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.09.2020

Суддя Т.Д. Лилак