Рішення № 91291480, 01.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2020Справа № 910/7966/20Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-МК.." (49035, м. Дніпро, вул. Хотинська, 6, код ЄДРПОУ 40333959)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312)

про стягнення 87 769,21 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-МК..» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 87 769,21 грн страхового відшкодування по ДТП, яка сталася 21.08.2019 з вини страхувальника відповідача за полісом № 118943164.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.2020 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

24.06.2020 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 30.06.2020 була надіслана позивачу та відповідачу на адреси, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручена адресатам: позивачу - 16.07.2020, відповідачу - 03.07.2020.

07.07.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій він зазначає, що на підставі дослідження № 249Е SOS-190913-185827 останнім здійснено розрахунок страхового відшкодування, який склав 32 481,54 грн та 06.03.2020 здійснив виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 32 481,54 грн. Відповідач зазначає, що ним виконано свої зобов`язання за страховим полісом у повному обсязі. Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем до позовної заяви надано висновок експерта № 1504/20/20 автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ від 07.04.2020, який більше ніж через півроку після ДТП та після отримання Позивачем страхового відшкодування. Відповідач зазначає, що дослідження № 249Е SOS_-190913-185827, проведене на замовлення останнього, відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом Державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, Національному стандарту № 1, та має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля. Позивачем не надано жодних доказів спростування висновків експерта, зроблених у дослідженні № 249Е SOS -190913-185827 та не доведено необхідність взяття судом до уваги саме поданого ним висновку № 1504/20/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 17.08.2020 року до 31.08.2020 року включно у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 01.09.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019 на перехресті вул. Центральної та вул. Озерної у м. Павлоград відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП) з участю автомобіля «Меrcedes-Benz Sprinter-311 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій-експедитор ОСОБА_1 та автомобіля «Geely MK», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , але яким керував ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транпортного засобу НОМЕР_3 від 17.11.2018 автомобіль «Меrcedes-Benz Sprinter-311 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-МК..".

Постановами Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 року та Дніпропетровського апеляційного суду від 24.12.2019 року у справі №185/8110/19 встановлено факт не вчинення водієм автомобіля «Меrcedes-Benz Sprinter-311 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відносно водія автомобіля «Geely MK», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 .

13.09.2019 позивачем повідомлено відповідача про факт спричинення шкоди водієм автомобіля «Geely MK», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , автомобілю «Меrcedes-Benz Sprinter-311 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 та запропонували провести обстеження, оцінку технічного стану цього автомобілю та обсягів завданої шкоди.

23.09.2019 незалежним оцінювачем Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" складено протокол технічного огляду транспортного засобу «Меrcedes-Benz Sprinter-311 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 .

18.10.2019 позивачем подано заяву до відповідача про надання інформації та сплату страхового відшкодування. Проте дана заява залишилась без відповіді останнього.

12.11.2019 та 06.02.2019 позивачем повторно направлялись до відповідача заяви про надання інформації та сплату страхового відшкодування. Проте дані заяви залишились без відповіді.

З огляду на відсутність належної відповіді від відповідача на зазначені заяви, позивач звернувся зі скаргами на бездіяльність Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Моторного (транспортного) страхового бюро України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

19.02.2020 складено дослідження спеціаліста автотоварознавця № 249Е SOS_-190913-185827 про оцінку вартості (розміру) збитків, відповідно до якого розмір відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу «Меrcedes-Benz Sprinter-311 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає 36 731, 95 грн.

На підставі дослідження № 249Е SOS_-190913-185827 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" здійснено розрахунок страхового відшкодування, який складає: 36731,95 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) - 4250,41 грн (ПДВ)= 32481,54 грн (розмір страхового відшкодування).

11.03.2020 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 32 481, 54 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 41360 від 11.03.2020.

Позивач у позовній заяві зазначає, що згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 1504/20/20 від 07.04.2020, складеного судовим експертом Дроздовим Юрієм Володимировичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Меrcedes-Benz Sprinter-311 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин складає 99 561, 40 грн.

Також, позивач зазначає, що останнім понесено витрати загальною сумою 11 700, 00 грн, до складу яких входять витрати на послуги зберігання пошкодженого автомобіля у сумі 6 600,00 грн, послуги транспортування пошкодженого автомобіля, його заваження та розваження, у сумі 5 100, 00грн.

Таким чином, позивач вказує, що сума страхового відшкодування, що відповідачем не сплачена на користь позивача, складає 78 779, 86 грн (99 561, 40 грн + 11 700, 00 грн - 32 481, 54 грн = 78 779, 86 грн).

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 87 769,21 грн страхового відшкодування по ДТП, яка сталася 21.08.2019.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 27 Закону України «Про страхування», п. 13.1 Загальної частини договору № 207.16.000001, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України "Про страхування".

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Geely MK», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на підставі полісу ОСЦПВВНТЗ ЕР 118943164.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оцінка вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу здійснюється згідно з методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року№ 142/5/2092.

Наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, складеного 19.02.2020 за дослідженням № 249Е SOS_-190913-185827, розмір відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу «Меrcedes-Benz Sprinter-311 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає 36 731, 95 грн.

Вимогами статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються зокрема витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з рахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Під час проведення розрахунку розміру збитку на виконання вимог законодавства застосовано відповідний коефіцієнт зносу транспортного засобу.

На підставі звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, складеного 19.02.2020 за дослідженням № 249Е SOS_-190913-185827, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" здійснено розрахунок страхового відшкодування, який складає: 36731,95 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) - 4250,41 грн (ПДВ)= 32481,54 грн (розмір страхового відшкодування).

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, як випливає із ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України забезпечення зобов`язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України.

Судом встановлено, що станом на дату звернення до суду із позовною заявою грошові кошти в розмірі 32 481, 54 грн Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 41360 від 11.03.2020.

Водночас, в обґрунтування позовних вимог, позивачем до позовної заяви надано до суду висновок експерта № 1504/20/20 автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ від 07.04.2020, який більше ніж через півроку після ДТП та після отримання позивачем страхового відшкодування.

Відповідно до вимоги пункту 34.3. статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно з пунктом 34.4. статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники.

Таким чином, направлення Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" незалежного оцінювача для визначення розміру шкоди виключає:

- самостійне обрання позивачем, як потерпілим, експерта для визначення розміру шкоди;

- визначення розміру збитків експертом, обраним позивачем, як потерпілим;

- відшкодування позивачу, як потерпілому, витрат на проведення експертизи.

Дослідження № 249Е SOS_-190913-185827, проведене на замовлення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні та має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля.

Доводів та доказів того, що дослідження № 249Е SOS_-190913-185827 складено з порушенням чинного законодавства про оцінку майна, позивачем не надано.

Позивачем не надано жодних доказів спростування висновків експерта, зроблених у звіті про оцінку вартості (розміру) збитків, складеного 19.02.2020 за дослідженням № 249Е SOS_-190913-1858277.

Також позивачем не обґрунтовано та не доведено необхідність взяття судом до уваги саме поданого ним висновку № 1504/20/20.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За таких обставин, позивачем належними та достатніми доказами не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-МК.." до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 78 779, 86 грн шкоди.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-МК.." відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-МК.." (49035, м. Дніпро, вул. Хотинська, 6, код ЄДРПОУ 40333959)

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.09.2020

Суддя І.О. Андреїшина