Рішення № 9128609, 15.04.2010, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-988\10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 квітня 2010 року Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді – Резниченко С.О.

при секретарі - Шинкарьової М.О.

розглянувши у судовому засіданні в м.Керчі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно укладеному договору № 252367-CRED 24 вересня 2008 року відповідач отримав строковий кредит у розмірі 6000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 09 2010 року. Однак відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував у зв’язку з чим станом на 16 12 09 року заборгованість становить 6825,29 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5184,15 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1286,25 доларів США, штрафу у фіксованій частині в сумі 31,37 доларів США, штрафу у процентній складовій в сумі 323,52 доларів США. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 6825,29 доларів США та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги уточнила і просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором у національній валюті, гривні, у розмірі 54398 грн. 90 коп., що еквівалентно 6825,29 доларам США, і пояснила, що відповідач отримав кредит у розмірі 6000 доларів США, але зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував, остання сплата за кредитним договором надійшла від відповідача у березні 2009 року у розмірі 100 доларів США, після цього відповідач не здійснював сплати, у зв’язку з чим банк вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день слухання справи сповіщений належним чином, надав суду письмові заперечення проти позову.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що відповідач отримував кредит як суб’єкт підприємницької діяльності для придбання пиломатеріалів, але цього в договорі не вказано, і укладений договір є споживчим; що банк уклав договір, де розрахунки передбачені у доларах США, що є валютними операціями, але банк не має на це право; а також з ростом курсу долару США зросла сума боргу, що є порушенням принципу справедливості, до договору не наданий графік погашення всіх сум по договору, до укладення договору банком не надана повна інформація про умови кредитування, що є порушенням Закону «Про захист прав споживачів». А також пояснив, що іноземна валюта, що установлена у кредитному договорі, виступала не в якості засобу платежу, а як засіб обміну її на національну валюту, тобто банк указав в договорі кредит в іноземній валюті, а у дійсності мав на увазі інший правочин – кредит в гривні і кредитний договір укладений для приховування дійсного договору - в гривні, тому даний кредитний договір є удаваним правочином, тому просить даний договір визнати недійсним, у позові відмовити.

Крім того, представник відповідача пояснив, що відповідач отримав гроші у розмірі 6000 доларів США і не заперечує повернути їх, сум по кредиту не погасив.

Вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню.

Судом встановлено, що 24 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 252367-CRED, згідно якому відповідач отримав строковий кредит у розмірі 6000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 09 2010 року (а.с.5-8). Але відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував у зв’язку з чим за станом на 16 12 09 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 54398 грн. 90 коп., що еквівалентно 6825,29 доларам США, і складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5184,15 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1286,25 доларів США, штрафу у фіксованій частині в сумі 31,37 доларів США, штрафу у процентній складовій в сумі 323,52 доларів США (а.с.4).

Згідно ст.ст.1050 ч.2, 1054 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини суми кредит, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно пункту 2.3. кредитного договору при порушенні позичальником зобов’язань, передбачених умовами договору, він зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання по договору.

Відповідач у добровільному порядку борг за кредитним договором не сплачує.

Заперечення проти позову відповідача його представника не можуть бути прийняти судом до уваги.

Так, заперечення, що відповідач брав кредит як суб’єкт підприємницької діяльності для придбання пиломатеріалів, не переконливі, оскільки по суті кредитний договір укладався між банком і відповідачем, Центр розвитку бізнесу є філією банку, зазначень, що кредит надається суб’єкту підприємницької діяльності для придбання пиломатеріалів, у договорі не має, текст кредитного договору підписаний відповідачем, що ні їм, ні його представником не заперечується. Більш того, вказані заперечення не впливають на суть договірних зобов’язань.

Заперечення стосовно того, що банк не мав право укладати договір, де розрахунки передбачені у доларах США, не обґрунтовані, оскільки згідно договору відповідач погодився взяти кредит у доларах США і повернути борг також в іноземній валюті, про що свідчить підпис відповідача у договорі.

Крім того, відповідно до ст..2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Згідно підпункту «в» пункту 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачена наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, але на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті. Отже, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Заперечення стосовно того, що умови договору порушують принцип справедливості, де у зв’язку зі зростом курсу долару США зросла сума боргу, що до договору не наданий графік погашення всіх сум по договору, також необґрунтовані, оскільки відповідач погодився з даними умовами договору і взяв на себе зобов’язання виконувати їх; графік погашення суми кредиту та процентів був укладений між позивачем і відповідачем 24 вересня 2008 року (а.с.8), з яким відповідач погодився, про що свідчить його підпис. Крім того, графік надає чіткий розпис строків і сум платежів.

Заперечення стосовно того, що даний кредитний договір є споживчим і всупереч Закону «Про захист прав споживачів» до укладення договору банком не надана повна інформація про умови кредитування, договір містить несправедливі умови відносно споживача, не переконливі, оскільки даний кредитний договір не є споживчим і на нього не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів». Так, згідно ст..4 вказаного Закону права та обов’язки саме споживачів виникають, коли споживачі придбають, замовляють або використають продукцію, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб. Суду не надано відомостей, що відповідач придбав, замовляв або використовував продукцію для задоволення своїх особистих потреб. Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається відповідач у своїх письмових запереченнях, передбачає права споживача тільки у випадках придбання ним продукції у кредит. Із копії кредитного договору не вбачається, що банк надав відповідачу кошти саме для придбання продукції у кредит.

Щодо заперечень представника відповідача, що даний кредитний договір є удаваним правочином, то дані доводи необґрунтовані, оскільки у наявності між сторонами укладений кредитний договір, де банк надав грошові кошти відповідачу (позичальникові) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти.

В той же час представник відповідача підтвердив, що відповідач отримав від банку гроші і не заперечує їх повернути, сум по кредиту не погасив.

Таким чином, невиконання відповідачем покладених на нього зобов’язань порушує права позивача, тому порушені права підлягають поновленню шляхом примусового стягнення суми боргу 54397 грн. 56 коп. з відповідача.

Позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 543 грн. 98 коп., витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн., які у разі задоволення позову присуджуються відповідачу.

Керуючись ст.ст.509, 524, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (рахунок 29098829000000, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в сумі 54397 грн. 56 коп., судовий збір у розмірі 543 грн. 98 коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн. (рахунок 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а всього стягнути 55061 грн. 54 коп. (п’ятдесят п’ять тисяч шістдесят одна грн. 54 коп.).

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд шляхом подачі в десяти денний строк від дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя