Вирок № 91280701, 02.09.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 611/148/20

Номер провадження 1-кп/623/214/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

прокурора Козир М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019220200000280 від 08 жовтня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с.Семилане, Барвінківського району, Харківської області, українця, громадянина України, пенсіонера, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 08 жовтня 2019 року близько 16 години 15 хвилин, керував технічно-справним автомобілем «ВАЗ-21063» д.н.з. НОМЕР_2 , на якому рухався по вулиці Центральній з боку центральної площі в напрямку вулиці Освіти в місті Барвінкове Харківської області. Так, рухаючись по вулиці Освіти в м. Барвінкове Харківської області, напроти будинку №1, ОСОБА_1 , під час виявлення небезпеки попереду нього у вигляді пішохода ОСОБА_2 , яка вийшла на проїжджу частину вулиці та почала її переходити зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ-21063» д.н.з. НОМЕР_2 , і якого ОСОБА_1 міг об`єктивно виявити, не зменшив швидкості свого автомобіля, а при необхідності не зупинився перед умовною лінією руху вказаного пішохода, продовжував рух свого автомобіля, створивши небезпеку пішоходові, чим порушив вимоги п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України, де вказано:

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»

та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка в цей час переходила дорогу перпендикулярно її меж.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої хребтово - спинномозкової травми в поперековому відділі у формі забою спинного мозку легкого ступеню, компресійного перелому тіла першого поперекового хребця, які відносяться до середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням події та її наслідками.

В рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_2 подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 , матеріальної шкоди в сумі 2000 (дві тисячі) гривень ( франшиза згідно страхового полісу), моральної шкоди у сумі 300000 (триста тисяч) гривень, та про стягнення з Приватного акціонерного товариства страхова група «ТАС» відшкодування матеріальної шкоди у сумі 52348 (п`ятдесят дві тисячі триста сорок вісім) гривень 39 копійок, моральної шкоди у сумі 2717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень 41 копійку на користь потерпілої ОСОБА_2 .

До позову додано копії чеків фактичних витрат, та копію листків непрацездатності, випискою з медичної карти №9.16629, довідка №91, епікриз з медичної карти №1451/555 , згідно змісту яких ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні №2 з 08 жовтня 2019 року по 14 жовтня 2019 року, з 15 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП ХОР ОКЛ м. Харків, з 01 листопада 2019 року по 02 лютого 2020 року знаходилась на амбулаторному лікуванні.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» надав до суду відзив на цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , в якому просить відмовити ОСОБА_2 , в задоволенні позовних вимог в повному обсязі про стягнення відшкодування матеріальної шкоди (витрат на лікування) в розмірі 52348 (п`ятдесят дві тисячі триста сорок вісім) гривень 39 копійок та моральної шкоди в розмірі 2717 ( дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень 41 копійки, оскільки ОСОБА_2 , не довела обставини, на які вона посилається, не надала до суду належних і допустимих доказів в обгрунтування своїх позовних вимог.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 286 КК України, вину свою визнав повністю, у скоєному розкаявся, цивільний позов потерпілої визнав частково.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 286 КК України у виді 500 годин громадських робіт, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки, до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Потерпіла ОСОБА_2 , підтримала прокурора, просила цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 , та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 , не є особою з інвалідністю, пенсіонер, не одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, строкову військову службу проходив, не судимий, характеризується за місцем проживання задовільно, про що свідчать: копія військового квитка, характеристика з місця проживання, інформація на особу, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, при виявленому низькому ризику не становить небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 КК України віднесений до не тяжких злочинів.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , - щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , не встановлено.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, цивільний позов потерпілої визнав частково, характеризується за місцем проживання позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався, не одружений, пенсіонер, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на низькому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити покарання в межах санкції статті.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_2 , звернулась до суду із цивільним позов про стягнення з ОСОБА_1 , матеріальної шкоди в сумі 2000 (дві тисячі) гривень ( франша згідно страхового полюсу), моральної шкоди у сумі 300000 (триста тисяч) гривень, та про стягнення з Приватного акціонерного товариства страхова група «ТАС» відшкодування матеріальної шкоди у сумі 52348 (п`ятдесят дві тисячі триста сорок вісім) гривень 39 копійок, моральної шкоди у сумі 2717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень 41 копійку на користь потерпілої ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову, посилаючись на положення ст. 23, ч. 1 ст. 1166, ст. 1168, ч.2 ст.1187 ЦК України, вказала, що в наслідок ДТП їй були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої хребтово-спинномозкової травми в поперековому відділі у формі забою спинного мозгу легкого ступеню, компресійного перелому тіла першого поперекового хребця, які відносяться до середньої тяжкостіза критерієм тривалості розладу здоров`я. На час звернення до суду із позовом ОСОБА_2 , понесла витрати на лікування на суму 54348 грн. 39 копійок (на підтвердження чого надала копії квитанцій). Крім того, діями ОСОБА_1 , потерпілій була спричинена моральна шкода, яка виразилась в тому, що потерпіла перенесла біль та нервові потрясіння пов`язані з ДТП, подальшої операції та лікування. Спричинену моральну шкоду ОСОБА_2 , оцінює в суму - 300000 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС», позивач просила стягнути з них 100 000 гривень майнової шкоди та 200 000 гривень моральної шкоди.

07 травня 2020 року до суду надійшов відзив від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , в якому просить відмовити ОСОБА_2 , в задоволенні позовних вимог в повному обсязі про стягнення відшкодування матеріальної шкоди (витрат на лікування) в розмірі 52348 (п`ятдесят дві тисячі триста сорок вісім) гривень 39 копійок та моральної шкоди в розмірі 2717 ( дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень 41 копійки, оскільки ОСОБА_2 , не довела обставини, на які вона посилається, не надала до суду належних і допустимих доказів в обгрунтування своїх позовних вимог.

ОСОБА_1 , в судовому засіданні повідомив, що він частково визнає позовні вимоги.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_2 , отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, відбулась з вини водія автомобіля ВАЗ-21063д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в ч. 1 ст. 1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до приписів ст.ст.1187, 1188 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, а особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду. Шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За правилами Закону України «Прострахування» страхове відшкодування здійснюється страховиком. При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.

Встановлені судом обставини переконливо свідчать про те, що в результаті ДТП, яке відбулось з вини обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 , заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Зважаючи на документальне підтвердження витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 , які підтверджуються відповідними медичними документами та чеками на придбання лікарських препаратів за період лікування потерпілої, з якими повністю не погодився представник ПАТ «СГ «ТАС», суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ПАТ «СГ «ТАС» на користь позивача шкоди, заподіяної здоров`ю в сумі 52348 грн. 39, та моральної шкоди в сумі 2717 гривень 41 копійку, та позовні вимоги до ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а посилання представника ПАК «СГ «ТАС», що в матеріалах справи відсутні докази щодо доцільності придбання деяких ліків та призначення їх саме на лікування позивача, є необгрунтованими, оскільки суд враховує, що вказана сума не виходить за межі страхового ліміту, та надані до суду чеки датовані періодом після виникнення ДТП, також тощо. Тому суд вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на ці обставини, те, що обвинувачений визнає цивільний позов, потерпілою надано докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, то наявні правові підстави для його задоволення.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані з проведенням судової автотехнічної експертизи в сумі 1884 гривень 12 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений згідно ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути власнику.

Керуючись статтями 50, 65-67, частиною 1 статті 286 КК України, статтями 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, статтею 1206 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Частково задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 2000 гривень 00 копійок матеріальної шкоди, та 30000 гривень 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова група «ТАС» ЄДРПОУ 39115243 на користь ОСОБА_2 29612 гривень 27 копійок матеріальної шкоди, та 1480 гривень 61 копійку моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №7/1443СЕ-19 від 17 січня 2020 року в сумі 1884 гривні 12 копійок, які підлягають перерахуванню до державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешт накладений згідно ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року на автомобіль марки «ВАЗ-21063» д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні в Барвінківському ВП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області.

Речові докази - автомобіль марки «ВАЗ-21063» д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на зберігання в Барвінківському ВП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя О.М. Герцов