Постанова № 9128066, 15.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2010 року          12:44           № 2а-17572/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Маруліної Л. О. та Шрамко Ю. Т., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державного підприємства «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного Художнього музею України» доДПІ у Печерському районі міста Києва проскасування рішення та зобов’язання вчинити дії У судовому засіданні 15 березня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Державне підприємство «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного Художнього музею України»(надалі –також «Позивач», «Підприємство») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва (надалі –також «Відповідач») про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009692310/0, прийнятого Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 10 грудня 2009 року; зобов'язання Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва видати довідку про відсутність заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах) за формою № 22-ОПП; зобов'язання Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва зняти Державне підприємство «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного Художнього музею України»з обліку платників податків в органах Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення № 0009692310/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 10 грудня 2009 року, є незаконним та таким, що прийняте Відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України.

Представником Позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що право державної власності на відповідний об'єкт припинилося ще у 1999 році, і до моменту передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Історія міста»об'єкт перебував у власності територіальної громади міста Києва, тобто у комунальній власності, що свідчить про відсутність підстав у Відповідача для нарахування податку на прибуток внаслідок операції з безоплатної передачі, оскільки переходу права власності від підприємства на Об'єкт до буд-яких осіб не було і не могло бути.

Право оперативного управління Міністерства культури і мистецтв України на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Інститутській, 3, як зазначив представник Позивача, тривало лише з 5 липня 2001 року по 26 червня 2003 pоку, а отже, створені після зазначеної дати первинні документи за участю підприємства не породжують будь-яких правових наслідків, в тому числі і підстав для обчислення балансової вартості об'єкту для оподаткування податком на прибуток в ДПІ.

Представник Відповідача –ДПІ у Печерському районі міста Києва, –в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що податкове повідомлення-рішення № 0009692310/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 10 грудня 2009 року, є законним та таким, що прийняте Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Так, як зазначив представник Позивача, в ході проведення перевірки Позивача встановлено відчуження об’єкту (незавершеної будівництвом будівлі за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 3), балансова вартість якого складає 9476600,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 7 травня 2008 року № б/н, укладеного між Державним підприємством «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного Художнього музею України» та ТОВ «Історія міста», ліквідаційним балансом Державного підприємства «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного Художнього музею України», складеним станом на 10 травня 2008 року, в якому зазначено про відсутність на балансі підприємства активів.

Враховуючи вищевикладене, як вказав представник ДПІ у Печерському районі міста Києва, Відповідачем встановлено порушення Позивачем пункту 1.23 статті 1, підпункту 4. 1. 6 пункту 4. 1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження валового доходу за півріччя 2008 року на загальну суму 9476600,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Наказом Міністерства культури і туризму України № 996/0/16-07 від 28 серпня 2007 року «Про ліквідацію державного підприємства «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного художнього музею України»припинено діяльність Державного підприємства «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного художнього музею України».

На виконання вищезазначеного наказу 13 вересня 2007 року Підприємство звернулося до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва із заявою за формою 8-ОПП про припинення платника податків (вх. № 53010/10 від 13 вересня 2007 року).

У зв’язку з поданою заявою, на підставі службового посвідчення серія УКМ № 158314, виданого 10 грудня 2004 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва, інспектором податкової служби 1 рангу Горшковим Віталієм Івановичем, відповідно до пункту 1 статті 11, статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(із змінами та доповненнями) проведено невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Державним підприємством «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного художнього музею України»вимог податкового, и іншого законодавства за період з 1 липня 2005 року по 30 вересня 2009 року та валютного законодавства за період з 1 липня 2005 року по 30 вересня 2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки Відповідачем складено Акт «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного художнього музею України»(код за ЄДРПОУ 31778106) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2009 року»№ 720/23-10/31778106 від 27 листопада 2009 року, в якому зафіксовано порушення Державним підприємством «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного художнього музею України»пункту 1. 23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4. 1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, пункту 1. 32 статті 1, пункту 5. 1 статті 55 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2426805,00 грн., у тому числі за 2005 рік в сумі 57655,0 грн., за півріччя 2008 року в сумі 2369150,000 грн.; пункту 16. 4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі Акту «Про результати невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного художнього музею України»(код за ЄДРПОУ 31778106) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2009 року»№ 720/23-10/31778106 від 27 листопада 2009 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2009 року № 0009692310/0, яким Державному підприємству «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного художнього музею України», код 31778106 визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок на прибуток, код 11021000»в розмірі 4738300,00 грн. (основний платіж –2369150, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2369150, 00 грн.).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення Відповідача від 10 грудня 2009 року № 0009692310/0 незаконним та таким, що винесене Відповідачем з порушенням вимог чинного законодавств України.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є податкове повідомлення-рішення Відповідача від 10 грудня 2009 року № 0009692310/0, як рішення суб’єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

Як підтверджується Актом № 720/23-10/31778106 від 27 листопада 2009 року, підставою прийняття спірного рішення став висновок Відповідача про заниження податку на прибуток, внаслідок виявлення операції з безоплатної передачі Позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Історія міста»об'єкту незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 3, балансовою вартістю 9 476 600,00 грн. (надалі – також «Об'єкт»).

Пунктом 1. 23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі –також «Закон») безоплатно надані товари (роботи, послуги) –це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Продаж товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари (пункт 1. 31 статті 1 Закону).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 655 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, Суд звертає увагу на те, що системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про притаманність операціям з продажу товарів, у тому числі їх безоплатної передачі, своєрідної юридичної ознаки, особливістю якої є перехід права власності від однієї особи до іншої.

Враховуючи обставини даної адміністративної справи, Суд приходить до висновку про те, що для виникнення зобов'язання у Позивача щодо сплати податку на прибуток внаслідок безоплатної передачі Об'єкта, вказаний Об’єкт повинен належати до державної власності.

Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначено Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»об'єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі –підприємства); нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»встановлено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1999 року № 1249-р передано незавершений реконструкцією Республіканський виставковий павільйон по вулиці Інститутській, 3, з державної власності у власність територіальної громади міста Києва.

Відповідно до частини 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Статтею 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» визначено, що передача об'єктів права державної власності у комунальну власність оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

30 грудня 1999 року було підписано акт приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста Києва незавершеної будівництвом будівлі на вул. Інститутській, 3, яким Господарським управлінням Кабінету Міністрів України незавершений реконструкцією Республіканський виставковий павільйон по вул. Інститутській, 3 було передано Київській міській державній адміністрації.

Зазначений акт приймання-передачі було затверджено Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 106 від 31 січня 2000 року, яким зазначений об'єкт було закріплено на праві оперативного управління за Головним управлінням культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, відповідно до статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», якою визначено момент припинення права власності на об'єкт передачі (а саме –дата підписання акта приймання-передачі), право державної власності на Об'єкт припинилося ще 30 грудня 1999 року, а незавершена будівництвом будівля на вул. Інститутській, 3 перейшла до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В зазначеній процесуальній нормі йдеться про преюдиційні обставини, тобто ті, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 5/397 від 17 жовтня 2008 року в адміністративній справі за позовом Національного художнього музею України, Міністерства культури і туризму України до Київської міської державної адміністрації, за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Історія міста»про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1241 від 20 вересня 2007 року «Про незавершену будівництвом будівлю на вулиці Інститутській, 3 у Печерському районі», яка набрала законної сили, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Мотивувальна частина вказаного судового рішення містить посилання на те, що з 30 грудня 1999 року незавершена будівництвом будівля на вул. Інститутській, 3 перейшла до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Разом з тим, Окружним адміністративним судом міста Києва при розгляді адміністративної справи № 5/397 за позовом Національного художнього музею України, Міністерства культури і туризму України до Київської міської державної адміністрації, за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Історія міста»про визнання незаконним та скасування розпорядження встановлено, що Київською міською радою не приймалось рішення про передачу спірної будівлі з комунальної до державної власності, згоди на таку передачу Кабінет Міністрів України не надавав, а, звідси, твердження позивачів про те, що незавершена будівництвом будівля на вул. Інститутській, 3 належить до державної власності, спростовується зібраними по справі доказами.

Вищенаведені обставини, встановлені Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 5/397 від 17 жовтня 2008 року, що набрала законної сили, відповідно до положення частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є преюдиційними, а, відтак, не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи.

Відтак, Судом встановлено, що станом на час передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Історія міста»незавершеної будівництвом будівлі на вул. Інститутській, 3, вказаний об'єкт перебував у власності територіальної громади міста Києва, тобто у комунальній власності, що свідчить про відсутність підстав у Відповідача для нарахування податку на прибуток внаслідок операції з безоплатної передачі, оскільки переходу права власності від Підприємства на Об'єкт до будь-яких осіб не було і не могло бути.

Відповідно до частини 1 статті 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Рішенням Київської міської ради № 412/13885 від 5 липня 2001 року «Про передачу до сфери управління Міністерства культури і мистецтв України незавершеної будівництвом будівлі на вулиці Інститутській, 3»незавершену будівництвом будівлю на вулиці Інститутській, 3 передано до сфери управління Міністерства культури і мистецтв України, яке, у свою чергу, закріпило Об'єкт за Національним художнім музеєм України.

Актом приймання-передачі Національним художнім музеєм України незавершеної будівництвом будівлі по вул. Інститутській, 3 Дирекції з реконструкції, реставрації та розширення Національного художнього музею України від 22 жовтня 2004 року, об’єкт балансовою вартістю 7 840, 3 тис. грн. було передано Позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, Судом встановлено, що первинним документом, на підставі якого відбулося обчислення балансової вартості Об'єкту для оподаткування податком на прибуток в ДПІ був акт приймання-передачі від 22 жовтня 2004 року б/н, складений Національним художнім музеєм та Позивачем.

Проте, 26 червня 2003 року у зв'язку з тим, що Міністерством культури і мистецтв України не було розпочато робіт з добудови незавершеної будівництвом будівлі по вул. Інститутській, 3, Київською міською радою прийнято рішення № 574/734, відповідно до якого визнано таким, що втратило чинність Рішення київської міської ради від 5 липня 2001 року № 412/1388, а Об'єкт закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт».

Згідно з частиною 2 статті 137 Господарського кодексу України власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Таким чином, право оперативного управління Міністерства культури і мистецтв України на об'єкт незавершеного будівництва по вулиці Інститутській, 3 тривало лише з 5 липня 2001 року по 26 червня 2003 року, а, отже, створені після 26 червня 2003 року первинні документи за участю Підприємства не породжують будь-яких правових наслідків, в тому числі і підстав для обчислення балансової вартості об'єкту для оподаткування податком на прибуток в ДПІ.

Враховуючи вищезазначене, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, враховуючи преюдиційні обставини, встановлені Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 5/397 від 17 жовтня 2008 року, що набрала законної сили, Суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку Відповідача про донарахування суми податку на прибуток підприємств.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Відповідача є таким, що прийняте без достатніх правових підстав, а, отже, є таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва видати довідку про відсутність заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах) за формою № 22-ОПП та зобов'язання зняти Державне підприємство «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного Художнього музею України»з обліку платників податків в органах Державної податкової служби, суд звертає увагу на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права позивача. Адміністративний суд відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України не вирішує вимоги особи на майбутнє.

Відтак, зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки в даній частині позовних вимог немає підстав вважати, що Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва ухилятиметься від виконання покладених на неї чинним законодавством України повноважень щодо вчинення відповідних дій.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити частково.

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009692310/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 10 грудня 2009 року.

2. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

3. Стягнути 1,70 грн. судових витрат на користь Державного підприємства «Дирекція з реконструкції, реставрації та розширення Національного Художнього музею України»з рахунків Державного бюджету України.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуча суддя Н. Є. Блажівська

Судді                                                                                                     Л. О. Маруліна

                                                                                                     Ю. Т. Шрамко