Постанова № 9127640, 03.02.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-432/09

ПОСТАНОВА

Іменем України

«03» лютого 2009 року

Категорія №2.20 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Чиркіна СМ. , при секретарі:Балабановій О.М. , за участю

представника позивача: Балабі Т.М. (дов. 12.01.2009 р. №1-12/34), представника відповідача: Бедрицької-Стешенко О.О.дов.№ 17 від 05.01.2009 p.), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції в розмірі 75422, 15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до державного підприємства «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» про стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в розмірі 72105, 55 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 3316, 60 грн., всього 75422, 15 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 -XII відповідач у 2007 році замість 7 інвалідів працевлаштував 2 інваліда, в порушення ст. 20 цього Закону за 2007 рік підприємством не було перераховано 75422, 15 грн. Сума заборгованості відповідача перед Державним бюджетом складає 75422, 15 грн. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить - 3316, 60 грн. На день подання позову підприємство самостійно адміністративно-господарську санкцію за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не відрахувало.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач відповідно до пункту 9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 є територіальним органом Фонду, який на виконання наданих повноважень здійснює контроль за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом і сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 96 Цивільного Кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Юридична особа (головне підприємство) є відповідачем в суді і за свої відокремлені підрозділи, самостійно вирішує питання щодо виконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування як на Головному підприємстві, так і на своїх відокремлених підрозділах, або приймає рішення про виконання зобов'язання - перерахування адміністративно-господарських санкцій в Державний бюджет України.

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи з державною формою власності, яка використовує найману працю, та має зобов'язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, у тому числі і по відокремленому підрозділу «Автобаза», яка входить до складу юридичної особи Державного підприємства «Антрацит».

З урахуванням викладеного, відповідальність по несплаченим адміністративно-господарським санкціям за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів Відокремленим підрозділом «Автобаза» повинно нести Державне підприємства «Антрацит» як юридична особа.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні № 875-XII від 21.03.1991 (далі Закон України № 875-ХІІ), встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, відповідачу встановлений норматив робочих місць інвалідів у кількості 7 працівників. У 2007 році замість 7 інвалідів працювало 2 інваліда, кількість робочих місць не зайнятих інвалідами становить 5 осіб (розрахунок позовної заяви за 2007 рік (арк.спр.6-7).

Згідно зі ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ, складаються з виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створені для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати перед Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3, п. 14 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій, інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідачем атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів за участю працівників МСЕК не проводилась. Підтвердження щодо проведення атестації підприємством не надавалося.

Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляли територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності N 10-ГО (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 N 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Відповідач не інформував Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420, який на відміну від раніше діючого наказу Державного комітету статистики України від 06.07.98 N 244 не передбачає щомісячний період звітності.

Згідно з наданою Антрацитівським міськрайцентром зайнятості інформацією, ВП «Автобаза» ДП Антрацит» звітність про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів у 2007 році, не повідомляло, (арк.спр.5).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач не здійснював заходи для виконання 4% нормативу, що необхідно для виконання обов'язку, визначеного діючим законодавством України з питання соціальної захищеності інвалідів, по створенню робочих місць для інвалідів у 2007 році.

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що атестація підприємством робочих місць для працевлаштування інвалідів не провадилася, не інформовані позивач , управління праці та соціального захисту населення, тобто відповідні державні установи, про існування на підприємстві вакантних місць, де може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частина 4 ст. 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Відповідач самостійно адміністративно-господарську санкцію не відрахував. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 3316, 60 грн. (розрахунок пені, арк.спр. 8).

Відповідно до акту звірення розрахунків від 22.07.2008 року, підписаного уповноваженими представниками сторін, заборгованість ВП «Автобаза» ДП «Антрацит» по сплаті адміністративно-господарських санкцій становить 72105, 55 грн., пені - 3316, 60 грн., всього 75422, 15 грн.(арк.спр. 9).

Слід зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів", з 01.01.2006 відмінено дію положень статті 250 Господарського кодексу України щодо строків стягнення штрафних санкцій за недотримання нормативу по створенню робочих місць для інвалідів.

Як було зазначено, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. У відділень Фонду виникає право на звернення до суду з позовом після 15 квітня року, що настає за звітним, при цьому слід керуватися законодавством, чинним на зазначену вище дату. Тобто, за

правопорушення, що виникли у 2007 році штрафні санкції розраховуються і сплачуються у 2008 році, а тому стаття 250 Господарського кодексу України застосуванню не підлягає.

Зазначене свідчить, що відповідач повинен сплатити нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, факту пропуску строку звернення до суду судом не встановлено.

За таких підстав суд вважає позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у 2007 році в розмірі 72105, 55 грн. та пені за порушення терміну сплати санкції в розмірі 3316, 60 грн., всього 75422, 15 грн., обгрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.№875-Х11, п. 3, п.5, п. 14 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. №223 «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати», ст. ст. 2, 19, 239, 250 Господарського Кодексу України, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у 2007 році, задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» (м. Антрацит, Кріпенський), одержувач: Державний бюджет м. Антрацит, р/р 31214230700088 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 25992095, код платежу 32226065) несплачену адміністративно-господарську санкцію у 2007 році в розмірі 75422, 15 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 03.02.2009 року.