Постанова № 9126760, 16.03.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-7922/09/1770

16 березня 2010 року 12год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник Мельник В.В.

відповідача: представник Коритнюк В.О. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Рівненська друкарня" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ВАТ «Рівненська друкарня»звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне. В ході розгляду справи позивач позовні вимоги уточнив та просив скасувати податкові повідомлення –рішення від 28.10.2009року № 000532244/0/23-318, № 000542344/0/23-318.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що ним правомірно заявлено від’ємне значення показника, що підлягає відшкодуванню з бюджету в декларації за травень 2009року. Вказує, що визначення показника ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету є правом позивача, а не обов’язком, а відтак не погоджується з рішенням податкового органу про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 162523грн. за лютий 2009року. Вказує, що бюджетного відшкодування ПДВ (відображеного в декларації за травень 2009року) не отримував, а відтак вважає безпідставним застосування штрафної санкції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення які по суті співпадають з поясненнями, викладеними позивачем в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив вказав, що в ході перевірки позивача, встановлено, що позивач зобов’язаний був в декларації за лютий 2009року відобразити суму бюджетного відшкодування в розмірі 162523грн., однак відповідач названих дій не здійснив. Крім того, вказує, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем в декларації з податку на прибуток за травень 2009року, є завищеною на 162523грн., оскільки така сума повинна бути включена до складу бюджетного відшкодування в декларації за лютий 2009року. Щодо застосування штрафної санкції, то покликається, що позивач отримав заявлену (в декларації з ПДВ за травень 2009року) суму бюджетного відшкодування у вигляді погашення податкових зобов’язань позивача за червень, липень 2009року.

Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у запереченнях на позов.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за травень 2009року, яка виникла за рахунок від’ємного значення ПДВ, що декларувалось в січні 2009року. За результатами названої перевірки, складено акт від 22.10.2009року №1381/932/23-300/02468463.

За результатами, названої перевірки, відповідачем винесено:

за порушення п.п. 7.7.2 «а», п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" податкове повідомлення –рішення №000532244/0/23-318 від 28.10.2009року за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 162523грн. (заявлену в декларації за травень 2009року) та визначено штрафну санкцію в розмірі 29090,14грн.;

за порушення п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове повідомлення –рішення №000542344/0/23-318 від 28.10.2009року за формою «В2», яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 162523грн. (заявлену в декларації за лютий 2009року).

Так, в ході названої перевірки відповідачем встановлено, що позивачем подано до податкового органу декларацію з ПДВ за січень 2009року в якій з від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту відображено в розмірі 280601грн. Внаслідок перевірки правильності визначення позивачем сум податкового кредиту та сум податкових зобов’язань та правильності визначення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту за січень 2009року порушень при їх визначення не встановлено. При цьому, зазначено що за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин позивача з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи, яких визнані недійсними в судовому порядку; укладення позивачем нікчемних угод.

Також, в ході названої перевірки не встановлено порушень при визначенні позивачем задекларованих позивачем показників сум податкового кредиту та сум податкових зобов’язань у декларації за травень 2009року.

Однак, в ході перевірки показників довідки щодо залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за травень 2009року) встановлено порушення п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження заявленої платником суми бюджетного відшкодування за лютий 2009року в розмірі 162523грн.

Відповідно до п.п. 7.7.1. ст. 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2. ст. 7 Закону «Про ПДВ»).

Відповідно до п.п. 7.7.3. ст. 7 даного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпункт «а»п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 названого вище Закону, передбачає, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Судом встановлено, що 19 березня 2009року позивачем подано до ДПІ у м.Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість (далі по тексту постанови іменовано ПДВ) за лютий 2009року в якій відобразив у рядку 24 декларації та рядку 1 розрахунок суми бюджетного відшкодування за вказаний звітний період позивач відобразив залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 225426грн. У рядку 25 позивач відобразив «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»-0., ( в тому числі: «на рахунок платника у банку" рядок 25.1 –0; у «у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів" рядок 25.2 -0). При цьому, рядку 26 названої декларації позивач відобразив, що залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд 24- ряд 25) складає 225246 грн. (а.с.25-27).

18 червня 2009року позивачем подано до ДПІ у м.Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість (далі по тексту постанови іменовано ПДВ) за травень 2009року в якій відобразив: у рядку 24 декларації та рядку 1 розрахунок суми бюджетного відшкодування за вказаний звітний період позивач відобразив залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 162523грн.. У рядку 25 позивач відобразив «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню»- 162523грн.; у рядку 25.1 «на рахунок платника у банку»- 0; у рядку 25.2 «у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів»- 162523грн. При цьому, рядок 26 названої декларації заповнений зі знаком прочерк (28-30).

З наведеного, вбачається, що в декларації за лютий 2009року позивач відобразив у рядку 23 наявність від’ємного значення попереднього звітного періоду (січень 2009року), що включається до складу податкового кредиту поточного періоду (лютий), однак в рядку 25 не відобразив жодної суми, яка б підлягала б бюджетному відшкодуванню.

Як зазначено, уже вище бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, для бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідна наявність таких двох ознак, як:

наявність показника від’ємного значення попереднього звітного періоду;

наявність обставин щодо фактичної сплати платником податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) у сумі податку що дорівнює такому від’ємному значенню.

Матеріалами справи (акт перевірки, банківські виписки, декларації з ПДВ), поясненнями представників сторін підтверджуються обставини щодо того, що при складанні позивачем декларації за лютий 2009рок, мали місце обставини, щодо наявності показника від’ємного значення попереднього звітного періоду та фактичної сплати позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) суми податку на додану вартість в розмірі 162523грн.

За таких обставин, відповідно до п.п. «а»п. 7.7.1 ст. 7 Закону «Про ПДВ», названа сума підлягала бюджетному відшкодуванню та відображенню у рядку 25 декларації за лютий 2009року.

Позивач, в супереч положенням названого пункту, в рядку 25 названої декларації, не відобразив суми, що підлягала б бюджетного відшкодування (тобто, від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів) в розмірі 162523грн.

А відтак, позивач занизив розмір бюджетного відшкодування в рядку 25 декларації за лютий 2009року на суму 162523грн.

Отже, відповідач правомірно відповідно до п.п. «а»п. 7.7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ»надіслав платнику податку податкове повідомлення № 000542344/0/23-318 від 28.10.2009року, яким збільшив суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 162523 грн. за лютий 2009року та врахував її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту «а»п.п 7.7.7, п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону «Про ПДВ»зазначена сума (бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 162523 грн. за лютий 2009року) не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Така сума відображається в особових картках, як переплата, за рахунок якої погашаються наступні податкові зобов’язання платника з названого податку.

У зв’язку із зазначеними обставинами, позивач не вправі враховувати при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів, а зокрема травня 2009року суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 162523 грн., що виникли в лютому 2009року. Отже, в декларації з ПДВ позивач неправомірно відобразив у рядку 25 «суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню»в розмірі 162523грн. та у рядку 25.2 «у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів»- 162523грн.

Відтак, відповідач правомірно зменшив (податковим повідомленням –рішенням №000532244/0/23-318 від 28.10.2009року) позивачу суму бюджетного відшкодування за травень 2009року в розмірі 162523грн.

Що ж до штрафної санкції, визначеної названим спірним рішенням в розмірі 29090,14 грн., то вказану санкцію відповідач застосував відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту постанови іменовано- Закон №2181) та абз. 2,4 п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби»затв. наказом ДПА України від 17.03.2001року №110.

Відповідно до пп.17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181фінансова санкція застосовується до платника податків у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно п.1.2 ст. 1 Закону № 2181 під податковим зобов'язанням розуміють - зобов'язання платника податків щодо сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідної суми коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Абз. 2 п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби»затв. наказом ДПА України від 17.03.2001року №110 (за реєстр. в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459) передбачає, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім названого пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 цієї Інструкції.

При цьому штрафна (фінансова) санкція згідно з абзацом другим цього пункту застосовується, починаючи з податкового періоду, на який припадає граничний термін подання такої податкової декларації, згідно з якою платником податків заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету у завищеній сумі, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.

У разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.

Судом встановлено, що позивачем в рядку 20 декларацій з ПДВ за березень –липень 2009року відображено позитивне значення податкового зобов’язання, а зокрема: в березні в сумі 5437грн.; в квітні 2009року в сумі 33341грн.; в травні 2009року в сумі 23945грн., в червні 24484грн., в липні 39665грн. При цьому, з названих декларацій вбачається, що зменшення названих податкових зобов’язань за березень –травень 2009року відбулося за рахунок від’ємного значення показників рядка 24 попереднього податкового періоду Правомірність такого відображення відповідачем та його представником не заперечується.

Стосовно ж обумовлених в деклараціях показників (ряд. 20) позитивного значення податкового зобов’язання за червень, липень 2009року, то вказані зобов’язання (відповідно до рядка 27 названих декларацій) підлягали сплаті до бюджету. Погашення названих зобов’язань здійснюється за рахунок переплати, яку відповідач зобов’язаний відобразити в картках особових рахунків у зв’язку із збільшенням відповідачем суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 162523 грн. за лютий 2009року. Адже відповідно до підпункту «а»п.п 7.7.7, п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону «Про ПДВ» зазначена сума (бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 162523 грн. за лютий 2009року) не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Така сума відображається в особових картках, як переплата, за рахунок якої погашаються наступні податкові зобов’язання платника з названого податку.

За таких обставин, податкові зобов’язання за звітні періоди червень, липень 2009року погашаються за рахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 162523 грн. за лютий 2009року, яка повинна рахуватися, як переплата по особовому рахунку, а не за рахунок задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2009року.

А відтак, доводи відповідача про правомірність визначення позивачу штрафної санкції є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене суд, вважає, що позов слід задоволити частково.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >Позов задовольнити частково. <Текст >

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2009року №000532244/0/23-318 в частині визначення позивачу штрафних санкцій на суму 29090,14 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Відкрите акціонерне товариство "Рівненська друкарня" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя           <Підпис >                    Шевчук С.М.

Повний текст постанови складено 19.03.2010р.