Рішення № 91267394, 31.08.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10970/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії із 82% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов`язання відповідача нарахувати позивачу пенсію з 01 січня 2018 року у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення та виплатити перераховане.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером Державного департаменту України з питань виконання покарань та в грудні 2005 року йому було призначено (нараховано) пенсію за вислугу років у розмірі 82% від суми грошового забезпечення, яку він отримував до перерахунку пенсії відповідачем до січня 2018 року.

Позивач зазначає, що дізнавшись від колег по роботі про неправомірний перерахунок пенсій, зі зниженням її у розмірі та про прийняття Великою Палатою Верховного суду зразкового рішення у справі №240/5401/18 , яке набрало законної сили, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з письмовою заявою щодо обчислення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 30 листопада 1998 року за №2262-ХІІ (далі - Закон України №2262-ХІІ) у розмірі 82% від суми грошового забезпечення, однак відповідач листом від 07 липня 2020 року повідомив, що за чинною редакцією Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії позивача не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

ОСОБА_1 вважає, що така поведінка та дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії в розмірі 82% грошового забезпечення є протиправними та просить адміністративний позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву від 07 серпня 2020 року, який подано до суду 10 серпня 2020 року відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що відповідно до чинної редакції статті 13 Закону №2262 зі змінам передбаченими Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 №1166, законодавцем встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Зазначені норми статті та зміни до неї є чинними та не визнавались в установленому законом порядку неконституційними.

Відповідач також зазначає, що 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». На виконання вимог вказаної постанови управління 20 квітня 2018 року провело перерахунок пенсії позивачу під час дії статті 13 Закону №2262 з урахуванням грошового забезпечення по відповідній посаді, а тому права і свободи позивача не звужено, оскільки розмір його пенсії після перерахунку збільшився з 2489,89 грн. до 4199,71 грн.

Крім того, відповідач вказує, що позивач пропустив встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячний строк звернення до суду, оскільки за захистом свого порушеного права останній звернувся до суду 23 липня 2020 року, а про розмір щомісячної пенсійної виплати йому було відомо починаючи з квітня 2018 року.

Ухвалою від 29 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленння учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (арк.спр.22).

Суд, перевіривши доводи позивача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 є пенсіонером Державного департаменту України з питань виконання покарань, що підтверджується посвідченням №02157 (арк. спр. 14)

Як вбачається із висновку про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» №7195 від 09 березня 2006 року, позивачу з 01 грудня 2005 року призначено пенсію за вислугу років в розмірі 82% грошового забезпечення (арк. спр. 18).

Судом також встановлено та підтверджено письмовими доказами, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, у квітні 2018 року ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року, виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення, у зв`язку із чим розмір перерахованої пенсії став складати 4199,71 грн., що підтверджується копією витягу про перерахунок пенсії у пенсійній справі позивач №N/А7195-Державний департамент України з питань виконання покарань (арк. спр. 19).

Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою від 15 червня 2020 року, в якій просив здійснити перерахунок призначеної йому пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 82%, який був призначений на момент виходу на пенсію, а також провести доплату невиплаченого розміру пенсії та в подальшому виплачувати пенсію у відсотковому співвідношенні, який був призначений при виході на пенсію 01 грудня 2015 року (арк. спр. 15-16).

У відповідь на зазначену заяву, ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області листом №6547-7295/Ч-02/8-0300/20 від 07 липня 2020 року повідомило позивача про те, що статтею 13 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (статтЯ 43), у зв`язку з чим його пенсію перераховано з 01 січня 2016 року з нового грошового забезпечення 70% (максимальний) (арк. спр. 17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом «а» частини першої, частиною другою статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), передбачено перерахувати пенсії, призначені згідно із №2262-XII до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Як вбачається із матеріалів справи, пенсію за вислугу років позивачу було призначено з 01 грудня 2005 року та на підставі Закону №2262-XII пенсія за вислугу років виплачувалася позивачу у розмірі 82 процентів від суми грошового забезпечення. В подальшому, позивачу здійснено з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії, виходячи із розміру 70 процентів від суми грошового забезпечення за відповідною посадою. При здійсненні перерахунку та визначенні нового розміру пенсії відповідач застосував чинну норму частини другої статті 13 Закону № 2262-XII.

Судом також встановлено, що позивачу здійснено з 01 січня 2018 року перерахунок його пенсії за вислугу років, виходячи із розміру 70 процентів від суми грошового забезпечення, при цьому, при здійсненні перерахунку та визначенні розміру пенсії відповідач застосував чинну норму частини другої статті 13 Закону № 2262-XII.

У свою чергу, при вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України, враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, які полягають у такому.

Відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. На момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Відтак, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

За наведених вище обставин, суд уважає, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову та не доведено правомірності дій щодо зменшення розміру пенсії із 82% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку, а, відтак, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, висновків Верховного Суду, викладених у постанові 16 жовтня 2019 року по справі №240/5401/18, яка є зразковою, суд дійшов переконання про задоволення позову у межах позовних вимог та відповідно до повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України, позов задовольняє повністю.

Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, що визначений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Також, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

На думку суду, оскільки при перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року її розмір у процентному значенні був зменшений з вини відповідача, тому шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом не підлягає застосуванню, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом №2262-ХІІ право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/18.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 840,80 грн., який сплачений відповідно до квитанції від 23 липня 2020 року (арк. спр. 10).

Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії із 82% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійснені її перерахунку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області нарахувати ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2018 року у розмірі 82% відповідних сум грошового забезпечення та виплатити перераховане.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2020 року.

31 серпня 2020 року