Рішення № 91267139, 02.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 вересня 2020 р. справа № 120/891/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Вінницька центральна районна клінічна лікарня Вінницької районної ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

28.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 22.08.2019 року звернувся до відповідача із запитом про надання інформації, однак, 29.08.2019 року відповідачем надано відповідь не по суті запиту, без належно оформленої відмови у задоволенні запиту.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач за захистом свого права на публічну інформацію звернувся з цим позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради у наданні інформації на запит про надання інформації вх.№24 від 22.08.2019;

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради повторно розглянути запит про надання інформації вх.№24 від 22.08.2019.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала суду про відкриття провадження від 04.03.2020 року направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, однак, 16.03.2020 року на адресу суду повернувся конверт із вкладенням, із відміткою про причини повернення "адресат відсутній".

Частина 4 статті 124 КАС України передбачає, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зареєстроване місцезнаходження Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради є вул. Хмельницьке шосе, 92, м. Вінниця.

Відповідно до ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім того, 24.03.2020 судом на електронну адресу відповідача направлено позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі, про що свідчить довідка, складена секретарем судового засідання, яка міститься в матеріалах справи.

Також, 04.05.2020 року суд надсилав на адресу відповідача лист №120/891/20-а/1596/20, яким запропоновано останньому повідомити свій намір чи відсутність такого на подачу відзиву на позовну заяву.

30.03.2020 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, наступні фактичні обставини.

22.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до розпорядника інформації комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради із запитом про надання інформації. Вказаний запит зареєстрований під №24, в якому позивач просив:

1. Зареєструвати та розглянути даний запит.

2. Надати інформацію де вказати на підставі яких нормативно-правових актів і (або) інших документів (рішень, наказів і т.д.) посадовими (службовими) особами КНП «Вінницька ЦРКЛ» прийнято рішення (надати їх копії) про забезпечення працівників і (або) інших фізичних осіб безперешкодним доступом для заїзду на територію лікарні, на особистому транспорті та надання кодів доступу і (або) засобу для відкривання шлагбауму, які необхідні для безперешкодного заїзду на територію КНП «Вінницька ЦРКЛ»;

3. Надати інформацію де вказати ПІБ та займанні посади цих працівників і (або) інших фізичних осіб, яким було забезпечено безперешкодний доступ для заїзду на територію лікарні, на особистому транспорті та надано коди доступу і (або) засіб відкривання шлагбауму, які необхідні для безперешкодного заїзду на територію КНП «Вінницька ЦРКЛ»;

4. Надати відповідь на вказаний запит та надати інформацію, вказану у запиті у встановлений законодавством термін. Відповідь на запит, інформацію та копії запитуваних документів надіслати на адресу: 21030, м.Вінниця, пров.Добролюбова, буд. 21 та шляхом надсилання на електронну пошту: oksfomina55@gmail.com.

Листом № 1054 від 29.08.2019 року відповідач повідомив:

- шлагбаум був придбаний не за бюджетні кошти, тому запит в частині надання інформації, як на вашу думку, про використання бюджетних коштів на закуп та встановлення шлагбауму, не підлягає задоволенню;

- шлагбаум був встановлений не на проїзді загального користування, а на території земельної ділянки, наданої в користування Вінницькій центральній районній клінічній лікарні;

- основними нормативно-правовими актами, що регулюють земельні правовідносини лікувальних закладів є Земельний кодекс України, державні санітарні норми і правила, державні будівельні норми України.

Позивач вважає, що відповідач надав відповідь не по суті запиту від 22.08.2019 та без належно оформленої відмови у його задоволенні, тим самим фактично відмовив у наданні запитуваної інформації, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною першою статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Водночас, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).

Так, згідно зі ст. 1 Закону № 2657-XII інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI письмовий запит подається в довільній формі, яка має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частина перша статті 20 Закону № 2939-VI зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до КНП "Вінницька ЦРКЛ" як до розпорядника публічної інформації із запитом від 22.08.2019 року, в якому просив надати інформацію на підставі яких нормативо-правових актів посадовими (службовими) особами КНП «Вінницька ЦРКЛ» прийнято рішення (надати їх копії) про забезпечення працівників і (або) інших фізичних осіб безперешкодним доступом для заїзду на територію лікарні, на особистому транспорті та надати ПІБ та займані посади цих працівників і (або) інших фізичних осіб, яким було забезпечено безперешкодний доступ для заїзду на територію лікарні.

У відповідь на вказаний запит відповідач повідомив, що шлагбаум був придбаний не за бюджетні кошти, а тому запит позивача задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI).

Отже, під час розгляду запиту позивача від 22.08.2019 року відповідач був зобов`язаний надати повну і достовірну інформацію щодо запитуваної інформації.

Натомість відповідь КНП "Вінницька ЦРКЛ" від 29.08.2019 року № 1054 надана не по суті запиту позивача, а тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI визнається судом неправомірною відмовою у наданні публічної інформації.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання відмови відповідача протиправною у надані інформації на запит ОСОБА_1 від 22.08.2019 № 24 підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в рішенні.

З огляду на зазначені положення та беручи до уваги обставини, встановлені під час розгляду цієї справи, суд доходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути запит Рубель О.В. про надання публічної інформації № 24 від 22.08.2019 року.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази, надані ним, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Що ж до стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, витрати на сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3990 грн., суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі його президента Якименка О.О. укладено Договір № 24 від 13.02.2020 про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору адвокатське об`єднання приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому та в його інтересах оплату правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку із ненаданням інформації на запит вх. № 24 від 22.08.2019 КНП "Вінницька ЦРКЛ".

Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору вартість 1 (однієї) години часу витраченої на надання послуг становить 665,00 грн. Клієнт зобов`язується здійснити відшкодування адвокатському об`єднанню понесених ним фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного доручення, на підставі відповідних фінансових документів.

Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2020, на виконання умов договору № 24 від 13.02.2020 року, адвокатом Кравчуком М.О. позивачу надано правничу допомогу у виді складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку з ненаданням інформації на запит № 24 від 22.08.2019 року КНП "Вінницька ЦРКЛ" - вартістю 3990 грн. При цьому загальна вартість наданих послуг розраховувалась наступним чином: 665,00 (грн.) х 6 (год.) = 3990 грн.

Згідно з меморіальним ордером № 35447919.1 від 12.03.2020 позивач оплатив гонорар адвоката в розмірі 3990 грн. за надання правничої допомоги згідно з Договором № 24 від 13.02.2020 року.

Отже, витрати позивача в розмірі 3990 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3990 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради у наданні ОСОБА_1 інформації на запит про надання інформації №24 від 22 серпня 2019 року.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації №24 від 22 серпня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3990 грн. (три тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради (вул. Хмельницьке шосе, 92, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 01982502).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Вінницька "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради (вул. Хмельницьке шосе, 92, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 01982502).

Рішення в повному обсязі виготовлене 02.09.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович