Рішення № 91259478, 31.08.2020, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/2693/19

2/662/98/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді Тимченко О. В.

секретар судового засідання - Овсяннікова Т.М.

за участю представника відповідача - Руденко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом адвоката Зайцева Миколи Павловича від імені та в інтересах ОСОБА_2 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника адвоката Зайцева М.П. звернувся до суду від імені та в інтересах ОСОБА_2 з вищеозначеним позовом до АТ «Райффайзен Банк «Аваль», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у березні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Новотроїцького районного суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) про відшкодування майнової шкоди.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що працівники банку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час виконання трудових обов`язків заволоділи її грошовим вкладом в сумі 15 000,00 грн., які вона передала зазначеним працівникам 12 лютого 2007 року у Новотроїцькому відділенні банку для внесення їх на рахунок відповідно до договору № 26350738558 на вклад «Вільні кошти» (з пролонгацією). Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2014 року, зазначені працівники банку були визнані винними у вчиненні ряду злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191 КК України, в тому числі по епізоду заволодіння її грошовими коштами.

Посилаючись на те, що відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов`язків), просила стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 15 000,00 грн. на відшкодування майнової шкоди, 27 251,00 грн. на відшкодування інфляційних втрат за період з 01 березня 2007 року по 01 травня 2015 року.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2014 року, задоволено цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 15000,00 грн.. Враховуючи, що зазначене судове рішення набрало законної сили, суд дійшов висновку, що позивач розпорядилася своїм правом на пред`явлення цивільного позову про відшкодування шкоди у кримінальній справі. Вимога про стягнення інфляційних втрат є складовою відшкодування шкоди, яка вже була предметом судового розгляду, а тому вона також не підлягає задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована посиланням на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 січня 2016 року касаційну скаргу Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилено, рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 15 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 50 985,00 грн на відшкодування інфляційних втрат станом на червень 2017 року, що узгоджується з положенням частини другоїстатті 1192 ЦК України, відповідно до якої розмір заподіяних потерпілій особі збитків, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт. Суд вважав необгрунтованою заяву позивача про застосування позовної давності, оскільки її перебіг був перерваний поданням цивільного позову в межах кримінального провадження.

Постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року рішення Новотроїцького районного суду від 22 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат змінено, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль на користь ОСОБА_2 на відшкодування інфляційних втрат 27 251 гривню за період з 01 березня 2007 року по ЗО квітня 2015 року., тобто зменшено на 23 644 гривні.

Судове рішення, ухвалене Верховним Судом мотивовано тим, що визначаючи розмір інфляційних втрат з урахуванням уточнених ОСОБА_2 позовних вимог, що мало місце після подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій не урахували, що при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, суд не має права виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, що переглядається, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат від знецінення грошових коштів, за період з 01 травня 2015 року по червень 2017 року, задоволенню не підлягають.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають лише позовні вимоги ОСОБА_2 , заявлені нею до ухвалення рішення Новотроїцьким районним судом Херсонської області від 25 травня 2015 року про відшкодування шкоди у розмірі 15 000,00 грн та інфляційні втрати за період з 01 березня 2007 року до 30 квітня 2015 року, у розмірі 27 251,00 грн.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст.22,1166,1172,1192 ЦК України , аналізуючи питання відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2 у зв`язку із викраденням належних їй грошових коштів винними діями банківських працівників при виконанні службових обов`язків слід дійти висновку, що така шкода відшкодована частково, хоча ст.1166 ЦК передбачає правило повного відшкодування завданої шкоди.

Підлягає відшкодуванню частина шкоди, пов`язана із знеціненням 15 тисяч гривень за період з 1 травня 2015 року(останній день місяця , в якому був поданий первісний позов відхилено, рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2015 року залишено без змін.

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року за нововиявленими обставинами.

Заяву обгрунтовувала тим, що ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року скасовано вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року в частині вирішення цивільних позовів, що стало підставою для ухвалення рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року про відмову у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди. Зазначена обставина є підставою для перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявник просила скасувати рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 рокута ухвалити нове рішення про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 15 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, та 50 985,00 грн на і

відшкодування інфляційних втрат за період з лютого 2008 року по червень 2017 року.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року заяву ОСОБА1 про перегляд рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року, ухвалено нове судове рішення яким позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 65 895,00 грн та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що однією з підстав для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду. Оскільки ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року скасовано вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову, який був підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена обставина є підставою для задоволення заяви про перегляд рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року, його скасування та ухвалення у справі нового судового рішення. Урахувавши, що протиправність дій працівників відповідача щодо заволодіння належними ОСОБА_2 грошовими коштами під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, встановлена вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили, суд вважав обгрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 000,00 грн на відшкодування заподіяної їй майнової шкоди та інфляційних втрат у розмірі 50 985,00 грн. Суд відхилив доводи відповідача про застосування позовної давності, оскільки її перебіг був перерваний 07 травня 2008 року зверненням ОСОБА_2 з цивільним позовом про відшкодування майнової шкоди у рамках кримінального провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відхилено, рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 15 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 50 985,00 грн на відшкодування інфляційних втрат станом на червень 2017 року, що узгоджується з положенням частини другоїстатті 1192 ЦК України, відповідно до якої розмір заподіяних потерпілій особі збитків, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт. Суд вважав необгрунтованою заяву позивача про застосування позовної давності, оскільки її перебіг був перерваний поданням цивільного позову в межах кримінального провадження.

Постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року рішення Новотроїцького районного суду від 22 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат змінено, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль на користь ОСОБА_2 на відшкодування інфляційних втрат 27 251 гривню за період з 01 березня 2007 року по 30 квітня 2015 року, тобто зменшено на 23 644 гривні.

Судове рішення, ухвалене Верховним Судом мотивовано тим, що визначаючи розмір інфляційних втрат з урахуванням уточнених ОСОБА_2 позовних вимог, що мало місце після подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій не урахували, що при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, суд не має права виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, що переглядається, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат від знецінення грошових коштів, за період з 01 травня 2015 року по червень 2017 року, задоволенню не підлягають.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають лише позовні вимоги ОСОБА_2 , заявлені нею до ухвалення рішення Новотроїцьким районним судом Херсонської області від 25 травня 2015 року про відшкодування шкоди у розмірі 15 000,00 грн та інфляційні втрати за період з 01 березня 2007 року до 30 квітня 2015 року, у розмірі 27 251,00 грн.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст.22,1166,1172,1192 ЦК України , аналізуючи питання відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2 у зв`язку із викраденням належних їй грошових коштів винними діями банківських працівників при виконанні службових обов`язків слід дійти висновку, що така шкода відшкодована частково, хоча ст.1166 ЦК передбачає правило повного відшкодування завданої шкоди.

Підлягає відшкодуванню частина шкоди, пов`язана із знеціненням 15 тисяч гривень за період з 1 травня 2015 року(останній день місяця , в якому був поданий первісний позов про відшкодування шкоди ) і по 1 грудня 2017 року(останній день місяця, в якому банк виконав судове рішення про відшкодування шкоди).

Рівень інфляції за вказаний період склав 132 ,16 відсотків. Інфляційні втрати за цей період складають 4824 гривні, які просить стягнути з відповідача та понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 гривень.

Представник позивача адвокат Зайцев М.П. надав до суду заяву про слухання справи в його відсутності, на задоволенні заявлених вимог наполягає.

Представник відповідача Руденко В.І. позов не визнав, надав відзив, в судовому засіданні пояснив, що позивачі вже звертались до Новотроїцького районного суду Херсонської області про стягнення на їх користь грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди та інфляційних, їх позови були задоволені, після того як рішення набрали законної сили банк добровільно виплатив ОСОБА_2 присуджені їй кошти, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, дані відносини виникають з вироку суду, вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди та інфляційних витрат, нараховані безпідставно, сплив трирічний строк позовної давності. Просив застосувати строк позовної давності, в зв`язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 364, частинами першою, другою статті 358 КК України, зокрема за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).

Цей же принцип закріплено у статті 41 Конституції України.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 1192 ЦПК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, частиною третьою вказаної статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Главою 13 «Речі. Майно» ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

У цій же Главі ЦК України міститься норма статті 192 «Гроші (грошові кошти)», частиною першою якої передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Таким чином, гроші (грошові кошти) є різновидом майна.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 5 липня 2017 року № 6 - 1032 цс17.

Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України/ в редакції 1960 року, що діяв на час виникнення правовідносин /особа, що зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі пред`явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником.

Відповідно до ст.ст. 22, 190 ЦК України під шкодою, що завдана майну позивачам, необхідно розуміти шкоду, яка полягає у втраті купівельної спроможності грошей в умовах інфляції, оскільки гроші, які позивачі внесли як вклад за договором банківського вкладу з моменту їх втрати, і на час вирішення спору судом при рівній номінальній вартості мають різну купівельну спроможність.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно статті 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи положення частини третьої статті 22 ЦК України, якою закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, а також аналізуючи зміст частини другої статті 1192 ЦК України «реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи», необхідно дійти висновку про те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду (грошові кошти), завдану їхнім працівником з урахуванням установленого індексу інфляції.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, а іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

При цьому судом враховано правову позицію висловлену в Постанові ВСУ від 08.02.2018 року №662/928/15-ц.

Купівельна спроможність коштів позивача з моменту їх втрати, у зв`язку з вчиненням працівником банку злочину, до моменту звернення до суду із зазначеним позовом та вирішення справи по суті значно зменшилась.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 , суд встановив наступне, постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року рішення Новотроїцького районного суду від 22 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат змінено, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на користь ОСОБА_2 на відшкодування інфляційних втрат 27 251,00 гривень за період з 01 березня 2007 року по 30 квітня 2015 року, тобто зменшено на 23 644,00 гривні.

Судове рішення, ухвалене Верховним Судом мотивовано тим, що визначаючи розмір інфляційних втрат з урахуванням уточнених ОСОБА_2 позовних вимог, що мало місце після подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій не урахували, що при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, суд не має права виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, що переглядається, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат від знецінення грошових коштів, за період з 01 травня 2015 року по червень 2017 року, задоволенню не підлягають.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_2 , заявлені нею до ухвалення рішення Новотроїцьким районним судом Херсонської області від 25 травня 2015 року про відшкодування шкоди у розмірі 15 000,00 грн. та інфляційні втрати за період з 01 березня 2007 року до 30 квітня 2015 року, у розмірі 27 251,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 17.11.2017 року АТ «Райффайзен Банк «Аваль» виконав рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 22.08.2017 року.

Таким чином підлягає відшкодуванню матеріальна шкоди, пов`язана із знеціненням 15 тисяч гривень за період з 1 травня 2015 року(останній день місяця , в якому був поданий первісний позов про відшкодування шкоди ) і по 1 грудня 2017 року(останній день місяця, в якому банк виконав судове рішення про відшкодування шкоди), що становить 4824,00 грн., отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо відсутності підстав для застосування позовної давності слід зазначити, що підставою для відкриття провадження по цій справі був позов, який після скасування вироку ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22.05.2017 року, в частині цивільних позовів, були направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так в справі містяться позови датовані груднем 2007 року та січнем, квітнем 2008 року.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, оскільки позов весь час з 2007 року перебував в судах, підстави для застосування позовної давності взагалі відсутні.

Оскільки позивач звільнений на підставі п.2 ч.3 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору, немає підстав для стягнення судового збору з відповідача.

Керуючись ст. 7, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 88, 209, 213-218, 223 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Зайцева Миколи Павловича від імені та в інтересах ОСОБА_2 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ на користь ОСОБА_2 , мешканки: АДРЕСА_1 матеріальну шкоду в сумі 4824,00 грн. ( чотири тисячі вісімсот двадцять чотири грн. 00 коп.) .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В.Тимченко