Ухвала суду № 91255157, 01.09.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 698/135/19

Провадження 1-кп/712/215/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі колегії:

головуючого судді Кончиної О.І.

судді Пироженко В.Д.

присяжних Тимофєєва С.В., Демченко Г.М., Діденка В.С.

за участю:

секретаря судового засідання Тимошенко Д.А.

прокурора Кривенко Є.П.

захисника Беспалової Н.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Під час судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів ОСОБА_1 . Послалася на те, що ризики, які існували на момент обрання та продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та існують на даний час, а саме: переховування від суду, незаконний вплив та здійснювання тиску на свідків, а також можливість вчиняти нові злочини.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти продовження строків тримання під вартою, вказуючи про те, що прокурором не доведено ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просили змінити на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, крім того зазначили, що матеріали справи не містять доказів вини обвинуваченого та він довготривалий час перебуває під вартою.

Потерпілі в судове засідання не з`явились скерували заяву про розгляд справи без їх участі.

З`ясувавши позицію учасників щодо заявленого стороною обвинувачення клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, майновий стан,тощо.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» разом із Конвенцію про права людини і основоположних свобод застосовується судами як джерело права, стосовно підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, яке ґрунтується на презумпції, що після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням позбавлення волі, а тому судовим органам потрібно надати інші пояснення продовження тримання особи під вартою. Більше того, підстави подальшого тримання під вартою повинні бути чітко вказані національними судами («Єлоєв проти України», «Харченко проти України», п. 99).

Тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (справа «Боротюк проти України», п. 61).

У п. 62 зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, суд повинний зазначити конкретні, а не абстрактні підстави для тримання особи під вартою, розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.

Розглядаючи доводи прокурора в обґрунтування продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Як вбачається з клопотань, позиція прокурора зводиться до того, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не змінилися.

Зокрема тяжкістю можливого покарання прокурор обґрунтовує ризик переховування.

У справі «Ноймайстер проти Австрії» ЄСПЛ констатував, що ризик втечі неминуче зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою, оскільки строк тримання може бути вирахуваний із строку позбавлення волі, який може очікувати особа, якщо її визнають винною, що зменшує спокусу втечі.

Обвинувачений ОСОБА_1 тримається під вартою з 25.09.2018, тобто на даний час майже 2 роки. По кримінальному провадженню допитано потерпілих, ряд свідків обвинувачення, крім трьох, які проживають в іншій місцевості.

Ризик впливу на вказаних свідків прокурором обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 , не визнає своєї провини. Однак на даному етапі кримінального провадження, такий ризик може бути усунений шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з покладанням відповідної заборони спілкуватися із свідками.

До наведених ризиків прокурора щодо переховування від суду, суд відноситься критично, оскільки згідно рішення «Бекчієв проти Молдови», небезпека переховування не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть підтвердити існування небезпеки переховування.

Суд зауважує, що значна тривалість судового розгляду, за відсутності відомостей щодо явного зловживання стороною захисту процесуальними правами, не може перекладатися на обвинуваченого шляхом обмеження права на свобод, що відносно ОСОБА_1 носить тривалий характер, навіть за наявності обґрунтованого обвинувачення, і при цьому очікуване покарання не слід ототожнювати із застосуванням запобіжного заходу.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що прокурор не довів, що на даному етапі провадження продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: неявки обвинуваченого до суду, незаконному впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, продовження ним злочинної діяльності та переховування від суду.

При прийнятті такого рішення суд бере до уваги особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, одружений має сталі соціальні зв`язки, має на утриманні малолітню дитину, офіційно працевлаштований, має позитивні характеристики.

Суд зважає на положення ч. 1 ст. 318 КПК України, п. 3 ст. 5 Конвенції про права людини і основоположних свобод, які визначають право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Зваживши всі обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченому ОСОБА_1 можливо шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням на нього обов`язків передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 181, 183, 331, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Смолино Маловисківського району Кіровоградської області, громадянина України, українця, проживаючого за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяця по 01.11.2020 року, включно із забороною покидати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

ОСОБА_1 , на підставі ст. 202 ч.3 п.2 КПК України, негайно звільнити з-під варти, та зобов`язати невідкладно прибути до місця свого проживання, так як згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Контроль за виконанням ухвали відносно ОСОБА_1 покласти на Маловисківський ВП ГУНП в Кіровоградській області.

Ухвала оскарженню не підлягає

Головуючий О.І.Кончина

Суддя В.Д.Пироженко