Постанова № 9125311, 15.02.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1/10/1770

15 лютого 2010 року 11год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чумак В.О., Шамаєва Н.А.,

відповідача: представник Чорномаз Ю.П., третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Надрабудінвест" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДубенська об"єднана державна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинними рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ВАТ «Надрабудінвест» звернувся до суду з позовом про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000272340 від 08.07.2009 року, № 0000272340/1 від 07.08.2009 року, № 0000272340/2 від 22.10.2009 року. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить визнати нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000272340 від 08.07.2009 року, № 0000272340/1 від 07.08.2009 року, № 0000272340/2 від 22.10.2009 року та № 0000272340/3 від 23.12.2009 року, прийняті на підставі Акта перевірки від 01.06.2009 року № 127/23/35304748.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Пояснили суду, що Дубенською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань правильності дотримання валютного законодавства ВАТ «Надрабудінвест» під час проведення розрахунків з фірмою «LOESHE GmbH» Німеччина. За результатами проведеної перевірки складний акт від 01.06.2009 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тобто несвоєчасно повернені валютні цінності по контракту в сумі 414000 євро, внаслідок чого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 507162,33 грн.

Позивач не погоджується в вказаним висновком та винесеними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000272340, № 0000272340/1, № 0000272340/2, № 0000272340/3 з огляду на наступне.

На виконання умов Контракту № 803605(80305), укладеного 25.02.2008 року між позивачем та фірмою «LOESHE GmbH», ВАТ «Надрабудінвест» 20.03.2008 року провело передоплату в сумі 414000 євро. Нерезидентом проведено поставку товару через Львівську митницю, пропускний пункт Рава-Руська. 30.09.2008 року Тернопільською митницею було оформлено ВМД типу ІМ 74 у митному режимі «Митний склад» на загальну суму 2833613,60 грн. (406250 євро). 14.11.2008 року оформлена ВМД типу ІМ 40 на суму 3494182,98 грн. (482496,01 євро). Тобто, відповідно до позиції представників позивача, перевищення строків поставки було лише 14 календарних днів на суму 406250 євро, та 59 календарних днів на суму 7750 євро, оскільки дата поставки – 30.09.2008 року – дата взяття товару Тернопільською митницею під митний контроль.

Представники позивача пояснили, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» «моментом здійснення імпорту» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. А відповідно до імпортного контракту поставка здійснювалася відповідно до умов DDU (Україна, м. Тернопіль, вул. Піскова, 7), що означає поставку товару без сплати мита. Тобто, обов’язки продавця – фірми «LOESHE GmbH» по поставці продукції були виконані в повному обсязі 30.09.2008 року, тобто при оформленні ВМД типу ІМ 74. Саме ця дата є датою імпорту продукції, а не 14.11.2008 року, як вказано Дубенською ОДПІ в акті перевірки.

Крім того, представники позивача вказують на порушення відповідачем граничних строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки про факт порушення законодавчо встановлених строків за контрактом №803605 від 25.02.08р відповідач знав 07.10.08р. з повідомлення РОД ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» від 03.10.08р.

Згідно змісту ст.250 ГК України, податковий орган (у випадку наявності факту порушення законодавства) міг застосувати адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу за порушення строків розрахунків в ЗЕД на протязі шести місяців з моменту виявлення порушення – 07.10.2008 року. Цей шестимісячний строк закінчується 11.04.2009 року. Незважаючи на наявність всіх підстав для перевірки та виявлення факту порушення законодавства в жовтні 2008 року, акт перевірки складено лише 30.06.2009 року, а рішення про застосування штрафних санкцій прийнято 08.07.2009 року, тобто з порушенням граничних строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Тому, представники позивача просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач – Дубенська об’єднана податкова інспекція позовні вимоги не визнає, вважає його необгрунтованим та безпідставним.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, граничний термін поставки товару за імпортним контрактом – 16.09.2008 року, а ВМД типу ІМ 40 оформлена лише 14.11.2008 року, тобто з порушенням строків, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 712 ЦК України «за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму». Оскільки лише митний режим ІМ-40 «Імпорт» передбачає отримання покупцем предмету контракту у своє користування та розпорядження, а митний режим ІМ-74 «Митний склад» лише передбачає тимчасове зберігання предмету контракту до сплати покупцем всіх необхідних платежів, а тому позбавляє права розпорядження та користування предметом контракту, тому ціль господарської операції не досягнута і умови контракту не виконані.

Щодо порушення Дубенською ОДПІ граничних строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, то представник відповідача пояснив наступне. Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Тому, пеня за порушення встановлених ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції. Відтак, і строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст. 250 ГК України, не застосовуються в даному випадку.

Тому, представник відповідача вважає рішення Дубенської ОДПІ законними та просить суд в позові ВАТ «Надрабудінвест» відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що в період з 19.05.2009 року по 25.05.2009 року Дубенська ОДПІ проводила позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Надрабудінвест» з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаєморозрахунках з фірмою «LOESHE GmbH» по контракту № 803605(80305) за період з 01.01.2008 року по 30.04.2009 року.

За результатами перевірки податковим органом зроблений висновок про порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР із змінами та доповненнями, несвоєчасно повернено в Україну валютні цінності по контракту № 80305(803605) від 25.02.2008 із фірмою «LOESHE GmbH» Німеччина в сумі 414000,00 Євро.

На підставі акта перевірки від 01.06.2009 року № 127/23/35304748 Дубенська об’єднана податкова інспекція прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 08.07.2009 року № 0000272340, відповідно до якого позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності згідно з ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в сумі 507162,23 грн.

ВАТ «Надрабудінвест» не погоджуючись з даним рішенням подало скаргу до Дубенської ОДПІ. Рішенням № 10163/25-02 від 04.08.2009 року про результати розгляду первинної скарги вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишено без змін, скаргу – без задоволення. За результатами розгляду первинної скарги Дубенської ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.08.2009 року № 0000272340/1.

Без задоволення залишені повторні скарги позивача до Державної податкової адміністрації України у Рівненській області та Державної податкової адміністрації України, внаслідок чого прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000272340/2 від 22.10.2009 року та № 0000272340/3 від 23.12.2009 року.

Так, податковою інспекцією нараховані штрафні санкції у вигляді пені за період з з 17.09.2008 року по 14.11.2008 року, оскільки у зв’язку з здійсненим ВАТ «Надрабудінвест» 20 березня 2008 року авансовим платежем на користь фірми «LOESHE GmbH» в сумі 414000,00 євро, граничний строк поставки обладнання по контракту № 803605 від 25.02.2008 року – 16.09.2008 року. Однак, вантажна митна декларація типу ІМ 40 була оформлена 14.11.2008 року на суму 3494182,98 грн. (482496,01 євро), а тому, за твердженням Дубенської ОДПІ, датою поставки обладнання вважається саме дата оформлення ВМД типу ІМ 40.

Однак, такий висновок суперечить чинному законодавству.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 лютого 2008 року ВАТ «Надрабудінвест» уклало Контракт № 803605 (80305) (доповнення № 80305-1 від 12.03.2009 року, № 80305-2 від 01.12.2008 року) з фірмою «LOESHE GmbH», Німеччина (а.с.20-75).

Предметом контракту є поставка обладнання для помолу і сушки доломіту та млина Леше типу LM 15.2 з додатковим обладнанням.

Загальна вартість контракту – 1380000 євро, відповідно до Доповнень до контракту вартість збільшилася на 31608,74 євро.

На виконання п. 5.2.1 Контракту, який передбачає оплату 30 % від загальної вартості контракту – 414000 євро протягом 30 календарних днів з моменту вступу даного Конракту в силу, ВАТ «Надрабудінвест» 20 березня 2008 року здійснює платіж на користь нерезидента - «LOESHE GmbH» в сумі 414000,00 євро (а.с.118).

Відповідно до контракту умовами поставки є DDU ВАТ «Надрабудінвест» (м. Тернопіль, вул. Піскова, 7, Україна) .

30 вересня 2008 року відповідно до штампу Тернопільської митниці «Під митним контролем» на міжнародних товарно-транспортних накладних товар був поставлений контрагентом по імпортному контракту – німецькою фірмою «LOESHE GmbH» на територію України в м. Тернопіль (а.с.116-117).

Тією ж датою позивачем оформляються та подаються Тернопільській митниці вантажні митні декларації типу ІМ 74 за № 403000001/8/008512 на суму 2401160,62 грн. (344250 євро) та за № 403000001/8/008513 на суму 432453,04 грн. (62000 євро) (а.с.76-77, 79-80).

Згідно з статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року№ 185/94-ВР(далі – Закон № 185) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до вимог вказаної норми граничний строк здійснення поставки обладнання – 16.09.2008 року.

Стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Крім того, пунктом 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України – це сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Стаття 40 Митного кодексу України регламентує, що усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Тобто, момент перетину товаром митного кордону держави підтверджується відповідними товаросупровідними документами з відтиском штампу «Під митним контролем».

Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Нормами Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, та засвідчує надання суб’єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов’язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Відповідно до фактичних обставин справи, 30 вересня 2008 року на підставі Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 та Класифікатора митних режимів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2007 р. № 1048, оформлені вантажні митні декларації форми ІМ 74 за № 403000001/8/008512 на суму - 2401160,62 грн. (344250 євро) та за № 403000001/8/008513 - на суму 432453,04 грн. (62000 євро), на загальну суму 2833613,6 грн. (406250 євро), ввезеного на митну територію України обладнання, яке було взяте під митний контроль і заявлене в митному режимі «Митний склад».

Згідно з положеннями Митного кодексу України митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Стаття 185 кодексу визначає такі види митного режиму відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення або руйнування, відмова на користь держави.

Відповідно до статті 212 МК України митний склад – це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання. Крім того, згідно з ч.3 ст. 214 Кодексу товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.

Вже 14 листопада 2008 року при декларуванні ввезеного обладнання в режимі імпорту ВАТ «Надрабудінвест» здійснювало оформлення вантажної митної декларації типу ІМ 40 на суму 3494182,98 грн. (482496,01 євро) (а.с.141-142).

Тобто, вантажна митна декларація типу ІМ 40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону.

Крім того, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.

Тому, на противагу твердженням відповідача, ВАТ «Надрабудінвест» не порушувало граничних строків, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», поставки обладнання на суму 406250 євро в межах 46 днів (з 30.09.2008 року по 14.11.2008 року) і оспорене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийняте Дубенською ОДПІ, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 388173,58 грн. - протиправне.

Судом встановлено, що поставка обладнання по контракту № 803605 (80305) з фірмою «LOESHE GmbH», Німеччина, відбулася з порушенням строків в межах 13 днів на суму 406250 євро (з 17.09.2008 року по 29.09.2008 року включно –по дату поставки та оформлення ВМД типу ІМ 74) та в межах 58 днів на суму 7750 євро (з 17.09.2008 року по 13.11.2008 року –по дату оформлення ВМД типу ІМ 40).

Разом з тим, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст. 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до обставин справи, на підставі повідомлення Рівненської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль» від 03.10.2008 року щодо порушення строків розрахунків за контрактом № 803605 від 25.02.2008 року, яке надійшло в Дубенську ОДПІ 7 жовтня 2008 року, податковий орган витребував у ВАТ «Надрабудінвест» первинні бухгалтерські документи по вказаному договору (а.с.120).

На виконання запиту позивач 6 листопада 2008 року надав в Дубенську ОДПІ всі необхідні документи для проведення перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252, ст. 253, ч. 3, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто, згідно зі змісту ст. 250 Господарського кодексу України, з врахуванням положень глави 18 Розділу V Цивільного кодексу України, податковий орган міг застосувати адміністративно-господарську санкцію у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з моменту виявлення порушення – 07.10.2008 року до 08.04.2009 року.

Однак, незважаючи на повідомлення банку в жовтні 2008 року та надання на вимогу органу державної податкової служби позивачем всіх необхідних документів в листопаді 2008 року, відповідач оформив результати перевірки лише 01 червня 2009 року, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» прийняте 08.07.2009 року.

За таких обставин, рішення прийнято з порушенням строків застосування адміністративно-господарської санкції, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ВАТ «Надрабудінвест» про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000272340 від 08.07.2009 року, № 0000272340/1 від 07.08.2009 року, № 0000272340/2 від 22.10.2009 року та № 0000272340/3 від 23.12.2009 року, прийняті на підставі Акта перевірки від 01.06.2009 року № 127/23/35304748 – підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача спростовуються наведеним вище та судом до уваги не приймаються.

Представник відповідача зсилається на ст. 712 ЦК України, відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому представник Дубенської ОДПІ зазначає, що оскільки лише ВМД типу ІМ 40 передбачає отримання покупцем предмету контракту у своє розпорядження та користування, тому оформлення ВМД типу ІМ 74 не може вважатися датою поставки і виконанням умов контракту.

Однак, відповідно до Контракту № 803605 (80305) від 25 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ «Надрабудінвест» та фірмою «LOESHE GmbH», Німеччина, умовами поставки є DDU ВАТ «Надрабудінвест» (м. Тернопіль, вул. Піскова, 7, Україна).

Умови поставки DDU згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 - це «поставка без сплати мита», тобто продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення (в даному випадку - м. Тернопіль, вул. Піскова, 7). Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких «мит» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Тобто, продавець-німецька фірма повністю виконала свої зобов'язання по поставці товару у м. Тернопіль.

Крім того, посилання представника відповідача на те, що пеня за порушення встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції – не підтверджено нормами законодавства. Представник відповідача зазначає, що відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон поширюється на порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відтак, і строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст. 250 ГК України, в даному випадку не застосовуються. До даних правовідносин слід застосовувати ст. 15 Закону України № 2181.

Однак, таке твердження представника відповідача суперечить положенням чинного законодавства.

Аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) дає підстави для висновку, що даний закон за своїм регулятивним механізмом не може бути застосований для регулювання порядку нарахування пені за порушення строків поставки продукції на митну територію України.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181, не може бути застосований при нарахуванні санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки початок його перебігу не пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання, так як сума пені не є сумою податкового зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, як встановлено судом, Дубенська об’єднана податкова інспекція прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000272340 від 08.07.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 388173,58 грн. необгрунтовано, без врахування всіх обставин та з невірним тлумаченням норм законодавства. Разом з тим, дане рішення прийняте з порушенням строку застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України. Тому, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» № 0000272340 від 08.07.2009 року, № 0000272340/1 від 07.08.2009 року, № 0000272340/2 від 22.10.2009 року та № 0000272340/3 від 23.12.2009 року підлягають визнанню нечинними.

Судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету згідно статті 94 КАС України. При цьому до судових витрат суд відносить витрати по сплаті судового збору та витрати на надання правової допомоги, які передбачені статтею 87 КАС України. Позивачем надано докази сплати судового збору в сумі 85 грн. (а.с.2). До присудження на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 3,40 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Витрати на надання правової допомоги позивачу присуджуються в сумі 9385,20 грн. При цьому суд враховує вимоги частини 3 статті 90 КАС України, яка визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом та вимоги частини 2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, де зазначено, що до набрання чинності відповідним законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України. Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2007 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» визначено, що граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою, не повинен перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Згідно з Договором на правову допомогу від 24.12.2009 року, укладеного між суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Шамаєвою Н.А. та ВАТ «Надрабудінвест», актом виконаних робіт від 04.02.2010 року позивачу були надані послуги: вивчення документів щодо предмету договору – 7 годин, надання усних консультацій – 4 години, збір доказів – 6 годин, складання процесуальних документів – 9 годин, представництво інтересів в суді двох представників – 3 години. Однак, згідно журналів судових засідань правова допомога представниками надавалась позивачу під час розгляду справи судом протягом 1 години. Тому, загальна кількість годин роботи двох представників (відповідно до умов Договору послуги надаються з залученням інших спеціалістів) – 27 годин.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-VІ в лютому 2010 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати – 869 грн.

З врахуванням норм Постанови КМ України від 27 квітня 2007 року № 590 розмір присудженої компенсації витрат на правову допомогу повинен становити 9385,20 грн. Тому до присудження у відшкодування витрат на правову допомогу позивачу підлягає 9385,20 грн., а не 10000 грн., як про це зазначає позивач.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю. <Текст >

Визнати рішення Дубенської об'єднаної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С" від 08.07.2009 року № 0000272340, від 07.08.2009 року № 0000272340/1, від 22.10.2009 року № 0000272340/2, від 23.12.2009 року № 0000272340/3 - нечинними.

Присудити на користь позивача Відкрите акціонерне товариство "Надрабудінвест" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн., витрати на правову допомогу в сумі 9385,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 22 лютого 2010 року

Суддя           <Підпис >                    Шарапа В.М.