Постанова № 9125294, 16.02.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-370/10/1770

16 лютого 2010 року 16год. 47хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник Бакун Р.А.

відповідача: представник Коритнюк В.О. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спілка" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м. Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Спілка" - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м.Рівне. З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2009 року № 0004602342/0, від 05.11.2009 року № 0004602342/1, від 21.01.2010 року № 0004602342/2, від 06.10.2009 року № 0004612342/0, від 05.11.2009 року № 0004612342/1, від 21.01.2010 року № 0004612342/2, від 06.10.2009 року № 0004622342/0, від 05.11.2009 року № 0004622342/1, від 21.01.2010 року № 0004622342/2.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема пояснив, що позивачем платіжними дорученнями № 1055 від 10.10.2008 року, № 1143 від 17.11.2008 року, № 1247 від 30.12.2008 року, від 13.02.2009 року, № 137 від 13.02.2008 року, погашалися поточні податкові зобов'язання, а зокрема, фінансова санкція згідно рішення №0002962342/0/23-121 від 30.09.2008 року без ПДВ, податок на прибуток за ІІІ квартал, за 11 місяців 2008 року, за 2008 рік, за І квартал 2009 року. В платіжних дорученнях зазначено цільове призначення платежів. Позивачем не погашався борг, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.08.2007 року № 0000832342 (рішення суду № 19600/10). Вважає, що зарахування відповідачем вказаних сум на погашення податкового боргу, що виник раніше, є неправомірним. Просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву. А зокрема пояснив, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законом № 2181, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі, який визначається залежно від кількості днів затримки. Вказав, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Зважаючи, що за позивачем рахувався податковий борг, то відповідачем було спрямовано кошти, які сплачувалися відповідно до платіжних доручень від 10.10.2008 року, від 17.11.2008 року, від 30.12.2008 року, від 13.02.2009року, від 19.05.2009 року на погашення податкового боргу, що виник раніше, а зокрема податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.08.2007 року № 0000833242 (рішення суду № 19600/10). Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Суд виходив з наступного.

Працівниками відповідача проведено перевірку своєчасності сплати платежів до бюджету, про що складено акт від 28.09.2009 року № 1265/23-400/23305481 (а.с.44).

Перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі по тексту постанови Закон № 2181), а саме несвоєчасна сплата податкового боргу, який виник 24.09.2008 року на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.08.2007 року № 0000832342 (Рішення суду № 19600/10). Одночасно перевіркою встановлено, що на погашення вказаного боргу позивачем здійснювалася сплата: 10.10.2008 року - 10771,00 грн. із затримкою в 16 днів; 17.11.2008 - 7874,30 грн. із затримкою 54 календарні дні; 30.12. 2008 року - 3300,16 грн. із затримкою 97 календарних днів; 13.02.2009 року - 2256,82 грн. із затримкою 142 календарні дні; 19.05.2009 року - 6317,05 грн. із затримкою 237 календарних днів.

На підставі зазначеного акта перевірки позивачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 06.10.2009 року № 0004602342/0 та прийняті за результатами його адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 05.11.2009 року № 0004602342/1, від 21.01.2010 року № 0004602342/2 (а.с.12, 13, 36). Вказаними рішенням зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 10% узгодженої суми податкового зобов'язання, що складає 1077,10 грн.

- від 06.10.2009 року № 0004612342/0 та прийняті за результатами його адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 05.11.2009 року № 0004612342/1, від 21.01.2010 року № 0004612342/2 (а.с.16, 17, 37). Вказаними рішеннями зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 20% узгодженої суми податкового зобов'язання, що складає 1574,86 грн.

- від 06.10.2009 року № 0004622342/0 та прийняті за результатами його адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 05.11.2009 року № 0004622342/1, від 21.01.2010 року № 0004622342/2 (а.с.20, 21, 38). Вказаними рішеннями зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання, що складає 5937,08 грн.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем на користь держбюджету здійснювалися наступні платежі:

- платіжним дорученням № 1055 від 10.10.2008 року було перераховано кошти в сумі 10771,00 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *101;23305481 фінансова санкція згідно рішення №0002962342/0/23-121 від 30.09.2008 року без ПДВ (а.с.15);

- платіжним дорученням № 1143 від 17.11.2008 року перераховано кошти в сумі 7885,00 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *;23305481;;01;11021000 податок на прибуток за 3 квартал 2008 року по строку сплати 19.11.2008 року (а.с.19);

- платіжним дорученням № 1247 від 30.12.2008 року перераховано кошти в сумі 3315,00 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *;23305481;;01;11021000 податок на прибуток за 11місяців 2008 року по строку сплати 30.12.2008 року (а.с.23);

- платіжним дорученням від 13.02.2009 року перераховано кошти в сумі 2272,00 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *;23305481;;01;11021000 податок на прибуток за 12 міс. 2008 року по строку сплати 19.02.2009 року (а.с.25);

- платіжним дорученням від 19.05.2009 року № 137 позивачем на користь держбюджету було перераховано кошти в сумі 2272,00 грн. із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу: *;23305481;;01;11021000 податок на прибуток за І кв. 2009 року по строку сплати 19.05.2009 року (а.с.27, 28).

Податковим органом кошти, сплачені позивачем відповідно до зазначених платіжних доручень, були самостійно зараховані в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше (а саме боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форма Р) від 15.08.2007 року № 0000832342 (рішення суду № 19600/10) (а.с.44)), а не в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, як було вказано в платіжних дорученнях. Дані обставини представником відповідача підтверджені в судовому засіданні.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Разом з тим, з аналізу норм Закону № 2181, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом № 2181 заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року № 358/13/13-09.

За таких обставин, податковий орган не мав повноважень щодо спрямування коштів, що перераховувалися позивачем відповідно до вище зазначених платіжних доручень, в яких було зазначено цільове спрямування коштів, в рахунок погашення податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.08.2007 року № 0000832342 (рішення суду № 19600/10), оскільки таке призначення платежу не було зазначено в платіжних дорученнях.

Штрафні санкції за порушення строку сплати податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Р") від 15.08.2007 року № 0000832342 (рішення суду № 19600/10) податковий орган, з огляду на пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, матиме право застосувати лише після погашення позивачем суми даного податкового боргу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати оскільки позивачем не здійснювалося погашення боргу, що виник по податковому повідомленню-рішенню від 15.08.2007 року № 0000832342 (рішення суду № 19600/10).

Суд присуджує судові витрати на користь позивача відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >Позов задовольнити повністю. <Текст >

Податкові повідомлення-рішення від 06.10.2009 року № 0004602342/0, від 05.11.2009 року № 0004602342/1, від 21.01.2010 року № 0004602342/2, від 06.10.2009 року № 0004612342/0, від 05.11.2009 року № 0004612342/1, від 21.01.2010 року № 0004612342/2, від 06.10.2009 року № 0004622342/0, від 05.11.2009 року № 0004622342/1, від 21.01.2010 року № 0004622342/2 - визнати протиправними та скасувати.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спілка" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя           <Підпис >                    Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі "18" лютого 2010 р.