Постанова № 9124779, 11.11.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5117/09/1770

"11" листопада 2009 р. 14год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Боймиструка С.В. при секретарі судового засідання Бодряшкіній Ю.К. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:

позивача: Костевич Т.О.;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу

за позовомСарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області

доФізична особа - підприємець ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центуріон-Захід"

провизнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення коштів в доход держави

ВСТАНОВИВ :

Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція звернувшись до суду з позовом просить визнати недійсними господарські зобовязання між Фізична особа підприємець ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю “Центуріон-Захід”, виконання яких оформлено видатковими та податковими накладними від 02.06.2008 року №02/06-08 та від 21.07.2008 року №22/07 та стягнути кошти одержані на виконання даних господарських зобовязань в доход держави.

Свої вимоги в судовому засіданні представник позивача підтримав та пояснив, що відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказує, що господарські зобовязання, які виникли між відповідачами по справі не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, укладені з порушенням господарської компетенції, з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак, суперечать приписам ЦК України та ГК України, оскільки внаслідок їх документального оформлення (видатковими та податковими накладними) ФОП ОСОБА_1 сформовано валові витрати та податковий кредит, а ТзОВ “Центуріон-Захід” в силу відсутності адміністративно-господарських можливостей фактичних дій по виконанню зобовязань не виконувало.

Відповідачі письмових заперечень проти позову не надали; про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак двічі уповноважених представників в судове засідання не направили. Про обізнаність відповідача про слухання справи в Рівненському окружному адміністративному суді свідчить наявність в матеріалах справи клопотання представника ФОП ОСОБА_1 від 09.11.2009 року про ознайомлення її з матеріалами справи.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Позивачем доведено ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідачами позовні вимоги не спростовані.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

В лютому 2009 року Сарненською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку субєкта господарської діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт №29/17/НОМЕР_1 від 16.02.2009 року. Зокрема, в ході проведення перевірки платником податків надано первинні документи, які свідчать про включення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по придбанню щебеневої продукції у ТзОВ “Центуріон-Захід”.

02 червня 2008 року та 21 липня 2008 року між ТзОВ “Центуріон-Захід”(Продавець) та Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (Покупець) укладено усні договора купівлі - продажу щебеневої продукції, на виконання якого від імені ТзОВ “Центуріон-Захід”було виписано накладні та податкові накладні №02/08-08 на суму 23750,00 в т.ч. ПДВ 3958,33 грн. та 22/07 на суму 5640,00 грн. в т.ч. ПДВ 940,00 грн. на підставі яких ФОП ОСОБА_1 було включено до складу валових витрат за ІІ ІІІ квартал 2008 року 24491,67 гривень та віднесено до складу податкового кредиту за червень та липень 2008 року 4898,33 гривень вартості щебеню фракції 5-20 кількістю 280 т на загальну суму 29390,00 гривень.

Розрахунки між відповідачами здійснювались в готівковій формі та проведені частково на суму 3750,00 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №17/1 від 02.06.2008 року виданого від імені ТзОВ “Центуріон-Захід”.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставою виникнення господарських зобовязань, зокрема, відповідно до ч.1 ст.174 ГК України, є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі які йому не суперечать.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

За ст.65 Господарського кодексу України, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно із листом Головного управління статистики у Рівненській області ТзОВ “Центуріон - Захід”зареєстровано виконавчим комітетом Рівненської міської ради 16.03.2007 року, керівником значиться ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи накладні та податкові накладні від імені ТзОВ“Центуріон - Захід”підписані ОСОБА_5 та скріплені печаткою ТзОВ“Центуріон - Захід”.

В той же час, згідно письмових пояснень ОСОБА_2, він не мав жодного відношення до господарської діяльності ТзОВ “Центуріон - Захід”, ніяких документів не підписував, жодних правочинів від імені товариства не вчиняв і нікого на це не уповноважував.

Рішенням Рівненського міського суду від 06.11.2008 року по справі № 2-9474/08 визнано недійсними статут ТзОВ “Центуріон-Захід” з моменту реєстрації, скасовано державну реєстрацію даного товариства та скасовано свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі. Цим же рішенням суду було встановлено, що засновником ТзОВ “Центуріон захід” ОСОБА_2 за пропозицією ОСОБА_3 без мети здійснення підприємницької діяльності зареєстровано ТзОВ “Центуріон - Захід”. Майно та грошові кошти до статутного фонду ТОВ “Центуріон захід” він не вносив. Крім того, цим же судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 фактично до діяльності товариства відношення не має, ніяких документів, повязаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства, бухгалтерських документів не підписував.

Таким чином, вищезазначені факти свідчать про те, що єдина уповноважена особа - засновник і керівник ТзОВ “Центуріон - Захід”ОСОБА_2 не здійснював господарської діяльності від імені товариства після його державної реєстрації, що суперечить вимогам ст. 42 ГК України, а також моральним засадам суспільства в сфері здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, купівля-продаж щебеневої продукції повинна здійснюватись з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В той же час, як вбачається з письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 наданих податковому органу, вона самостійно, систематично та на власний ризик підприємницькою діяльністю не займається, всі дії вчиняв її чоловік ОСОБА_4

Зазначені обставини свідчать про те, що господарські зобовязання, що виникли між ТзОВ “Центуріон - Захід”та ФОП ОСОБА_1, виконання яких оформлено видатковими та податковими накладними, вчинені від імені ТзОВ “Центуріон захід”іншою особою, яка не мала на це повноважень, всупереч нормам чинного законодавства за спільним умислом з ФОП ОСОБА_1

Крім того, судом враховується те, що відповідачами не надано будь-яких доказів досягнення економічних і соціальних результатів, одержання прибутку, реальності виконання зобовязань з урахуванням необхідного часу та наявності матеріально-технічної бази, тощо в результаті укладення оскаржуваних господарських зобовязань, а відтак, суд приходить до висновку, що внаслідок укладення оспорюваних угод відповідачем - ФОП ОСОБА_1 отримано можливість сформувати валові витрати та податковий кредит, як наслідок зменшено обєкт оподаткування та не сплачено до бюджету обовязкові податкові платежі, передбачені нормами ст.67 Конституції України, законами України “Про оподаткування прибутку підприємств”та “Про податок на додану вартість”, а відтак дії відповідачів вчинені з метою, спрямованою на заволодіння майном держави у вигляді податку, а тому суперечить інтересам держави і суспільства, так як порушують вставлений публічний порядок.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що єдина мета укладення оскаржуваних господарських зобовязань це одержання податкової вигоди, а не господарська діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно із ч.1 ст.216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч.1. ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. Враховуючи досліджені письмові докази по справі, суд вважає, що стягнути з відповідача1 товарно-матеріальні цінності, одержані на виконання оскаржуваних правочинів не можливо через їх відсутність, а відтак слід стягнути їх вартість.

Враховуючи наведене суд вважає, що позов слід задоволити частково, оскільки позовна вимога про стягнення з Фізичної особи підприємець ОСОБА_1 3750,00 гривень (вартості одержаних товаро-матеріальних цінностей) з одночасним стягненням цієї ж суми з Товариство з обмеженою відповідальністю “Центуріон - Захід” нормативно не обґрунтована, а відтак задоволенню не підлягає.

Судовий збір, згідно ст. 94 КАС України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними господарські зобов'язання, які виникли між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центуріон-Захід", виконання яких оформлено видатковими та податковими накладними від 02.06.2008 р. № 2/06-08 та від 21.07.2008 р. № 22/07 на загальну суму 29390 грн., в тому числі ПДВ - 4898,33 грн.

Застосувати передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України наслідки визнання господарських зобов'язань недійсними, а саме:

- стягнути в доход держави з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) належні з неї ТзОВ "Центуріон-Захід" кошти в сумі 25640 (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок) грн.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон-Захід" (Код ЄДРПОУ 35007020, вул. О.Дундича, 5/139, м. Рівне, 33016) в доход держави кошти отримані від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в сумі 3750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя <Список >Боймиструк С.В.

Постанова складена в повному обсязі "16" листопада 2009 р.

< Список >

< Список >