Рішення № 91243172, 21.08.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/2-4345/2011

Провадження № 2/202/7/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у жовтні 2011 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору №KІO0GA0000000021 від 26.09.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 565 938,85 грн. зі сплатою за користування ним відсотків 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.09.2018 року. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконувала, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що випливають зі вказаного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ «Акцент-Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом. Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість на свою користь за кредитним договором № KІO0GA0000000021 від 26.09.2008 року станом на 19.08.2011 року у розмірі 1 314 326,04 грн.; з ПАТ «Акцент - банк», ОСОБА_1 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 200,00 грн., та з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1 950,00 грн. та судовий збір.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку до попереднього судового засідання.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2015 року за клопотання представника відповідача була призначена судова економічна експертиза та провадження у справі призупинено.

09.02.2016 року цивільна справа повернена до суду без виконання та Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2016 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2016 року за клопотання представника відповідача була призначена судова економічна експертиза та провадження у справі призупинено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2016 року за клопотання експерта було витребувано від ПАТ КБ «ПриватБанк» додаткові докази по справі.

19.07.2016 року цивільна справа повернена до суду без виконання та Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2016 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2017 року за клопотанням представника відповідача була призначена судова економічна експертиза та провадження у справі призупинено. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертизи Міністерства юстиції України.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2017 року за клопотанням судових експертів витребувано від ПАТ КБ «ПриватБанк» додаткові докази по справі.

15.08.2017 року цивільна справа повернена до суду з повідомленням про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи та Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2017 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2018 року за клопотанням представника відповідача була призначена судова економічна експертиза та провадження у справі призупинено. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертизи Міністерства юстиції України.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2018 року за клопотання судового експерта витребувано від ПАТ КБ «ПриватБанк» додаткові докази по справі.

16 квітня 2019 цивільна справа повернена до суду з висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13101/18-72/3884/19-71 від 29.03.2019 року та Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року закрито підготовче провадження у справі.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з наведених в позові підстав. В подальшому відповідно до заяви просив суд розглядати справу за його відсутності та задовольнити позові вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги не визнав щодо розрахунку заборгованості в цілому та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судові засідання проводилися в режимі відеоконференції з Обухівським районним судом Київської області. Представник відповідача Кириленко О.М. неодноразово надав суду заяви про відкладення слухання справи з різних причин, а саме врегулювання спору між сторонами, зайнятістю в інших процесах та розгляд справи переносився у зв`язку з навантаженістю залів в Обухівському районному суді Київської області. В судове засідання призначене на 21.08.2020 року представник відповідача та відповідач не з`явилися. Заяв та клопотань до суду не надійшло.

Представник відповідача ПАТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено в статтях 1, 11 ЦПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки з 1 квітня 2020 року відповідач та представники відповідачів в судові засідання не з`являлись, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи тому суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними доказами.

Суд, заслухавши учасників справи в підготовчому судовому засіданні, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», а його правонаступником, у свою чергу, АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KІO0GA0000000021 від 26.09.2008 року, згідно з яким Банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 565 938,85 грн. зі сплатою за користування ним відсотків 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.09.2018 року.

За змістом п. 1.1 Договору банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, визначений в п.8.1 Договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим Договором, визначені у розділі 8 Договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору, Банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування Кредитом, при цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки.

Згідно з п.8.1 Договору Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 26.09.2008 року по 26.09.2018 р. включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 565 938,86 грн. на наступні цілі: у розмірі 513 076,26 грн. на споживчі цілі, з них 493 000,00 грн. на споживчі цілі шляхом видачі готівки через касу, а також 14 790,00 грн. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 2 821,26 грн. - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 2 465,00 грн. - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 52 862,00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісячно в Період сплати, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.7.2 даного Договору.

Періодом сплати вважається період з 15 по 20 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюються в наступному порядку.

Щомісяця у період сплати Позичальник повинен надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 12 406,79 грн., згідно Графіку погашення кредиту (Додаток №2 до Кредитного договору) для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що для виконання даного договору Банк відкриває Позичальнику рахунок № НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотках, винагороді та інших платежів.

Позичальник доручає без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти: винагороду за надання фінансового інструменту Банку у розмірі 14 790,00 грн., на сплату страхових платежів у розмірі 5 286,26 грн. на поточний рахунок Страхової компанії «Інгосстрах».

Кредит наданий в обмін на зобов`язання Позичальника по поверненню Кредиту, сплати відсотків, винагороди в зазначені даним Договором строки.

Забезпеченням виконання Позичальником зобов`язань за даним Договором виступає іпотека квартири ( п.8.3).

Згідно з п.8.4 Договору, при порушенні Позичальником зобов`язань з погашення Кредиту, Позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочення але не менше 1 гривні.

Відповідно до п.5.5 Договору термін позовної давності по вимогам по стягненню кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється строком тривалістю 5 років.

Згідно з п.5.3 Договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених Кредитним договором більше ніж на 30 днів. Позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. та 5% від усієї суми.

Відповідно до п.5.1 Договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань передбачених п.п.5.1, 5.2,5.3 визначено протягом трьох років.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ «Акцент-Банк» договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, ПАТ «Акцент-банк» зобов`язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов`язань за кредитним договором №KІO0GA0000000021 від 26.09.2008 року, розмір відповідальності 200 грн. 00 коп. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк`на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Як вказує у своїй позовній заяві позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору № KІO0GA0000000021 від 26.09.2008 року, заборгованість станом на 19.08.2011 року склала 1 314526,04 грн., яка складається наступного: 518455,84 грн. - заборгованість за кредитом; 320414,06 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 87595,08 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 325226,49 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 62584,27 грн. - штраф (процентна складова).

Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов`язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування-збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 518455,84 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 320414,06 грн., заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 325226,49 грн., то суд виходить з наступного.

Оскільки відповідач не визнавав позов та у нього виникли сумніви щодо правильності, обґрунтованості та відповідності умовам договору розрахунку заборгованості в цілому, то за клопотання представника відповідача Лади І.Г. ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2018 року була призначена судова економічна експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертизи Міністерства юстиції України. На вирішення експерта були поставлені наступні питання: чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості наданий Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» умовам укладеного між сторонами спору кредитного договору № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 року та розрахунковим документам щодо видачі кредиту?; чи відповідає метод нарахування Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» процентів за кредитним договором № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 року вимогам Положення про кредитування банку ПАТ КБ «ПриватБанк»?

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2018 року за клопотання судового експерта витребувано від ПАТ КБ «ПриватБанк» додаткові докази по справі, а саме: кредитний договір № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р. (наявна в матеріалах справи копія дуже поганої якості, непридатна для читання) з додатками та додатковими угодами до нього; банківські документи, що підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів згідно з договором № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р.; банківські документи, що підтверджують погашення ОСОБА_1 заборгованості (тіла кредиту та відсотків) за кредитним договором № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р.; банківські виписки по рахунках, відкритих за кредитним договором № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008р.; пояснення (документальне обґрунтування) нарахування комісії, включеної до розрахунку заборгованості; пояснення (документальне обґрунтування) суми штрафів, включених до розрахунку заборгованості у розмірі 250,00 грн. та 62 584,57 грн.; витяг з Положення про кредитування ПАТ КБ «Приватбанк» щодо методу нарахування відсотків; інших документи, що стосуються підтвердження отримання та повернення ОСОБА_1 кредитних коштів.

Проведення експертизи доручено комісії експертів у складі: голова комісії - Матвєєва Юлія Олександрівна - старший науковий судовий експерт відділу досліджень фінансово-кредитних операцій та економічної діяльності підприємств лабораторії економічних досліджень КНДІСЕ, судовий експерт четвертого кваліфікаційного класу, яка має вищу економічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст», кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 11.1 « Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій» ( свідоцтво № НОМЕР_2 , видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 23.12.2020р., свідоцтво № НОМЕР_3 , видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 23.12.2020 року), стаж експертної роботи з 2015 року.

Член комісії - ОСОБА_3 - старший судовий експерт відділу досліджень бухгалтерського та податкового обліку та звітності лабораторії економічних досліджень КНДІСЕ четвертого кваліфікаційного класу, яка має вищу економічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр», кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 11.1 «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності»,11.2 «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій», 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій» (свідоцтво № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , видані ЕКК КНДІСЕ, дійсні до 30.05.2023р.), стаж експертної роботи з 2018 року.

Судові експерти попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за ст.ст.384,385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13101/18-72/3884/19-71 від 29.03.2019 року, кредитний договір підписаний сторонами та містить відбиток печатки банківської установи.

Невід`ємними додатками до кредитного договору №KІO0GA0000000021 від 26.09.2008 рокує: Додаток №1 «Детальний опис загальної вартості кредиту»; Додаток №2 «Графік погашення кредиту».

Вказали, що якісна копія кредитного договору за клопотанням експертів не надана.

Заява на видачу готівки в розмірі 493 000,00 грн. за кредитним договором №№ KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р ОСОБА_1 , в наданих на дослідження матеріалах відсутня та на клопотання експертів не надана.

Станом на 19.08.2011 р. заборгованість за кредитом становить 471 646,07 грн., проте в Розрахунку заборгованості відсутня інформація щодо оплат позичальником своїх зобов`язань.

Виписка банку по рахунку № НОМЕР_1 та документи щодо погашення зобов`язань по кредитному договору № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р., в матеріалах справи відсутні та додатково на дослідження не надані, в зв`язку з чим підтвердити чи спростовувати відповідність наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості наданого ПАТ КБ «ПриватБак», умовам укладеного між сторонами спору кредитного договору № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р в частині погашення заборгованості за кредитом не видається за можливе.

Відповідно до п.2.3.1 Договору, Банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування Кредитом, при цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки.

Проте, в матеріалах справи відсутні та додатково на дослідження не надані повідомлення Банку про збільшення відсоткової ставки та згода Позичальникові щодо її зміни.

Так як в матеріалах справи відсутні та додатково на дослідження не надані: виписка банку по рахунку по якому обліковується нарахування відсотків за кредитом, виписка банку по рахунку № НОМЕР_1 , передбаченого для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та інших платежів, то підтвердити чи спростувати відповідність наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ « ПриватБанк», умовам укладеного між сторонами спору кредитного договору № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р, в частині нарахування та погашення заборгованості по нарахованим відсоткам, в частині нарахування пені не видається за можливе.

Нарахування штрафу по кредитному договору № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р, зазначеному у розрахунку заборгованості наданому ПАТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованим.

Висновки, що згідно з наданими на дослідження документами, визначити, чи відповідає розрахунок заборгованості, наданий Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», умовам укладеного між сторонами спору кредитного договору № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008р. та розрахунковим документам щодо видачі кредиту в частині заборгованості за кредитом; нарахування та погашення заборгованості по нарахованим відсотках; нарахування пені та комісії, не видається за можливе, оскільки: заяву на видачу готівки на дослідження не надано; виписка ПАТ КБ «ПриватБанк» по рахунку № НОМЕР_7 ОСОБА_1 не містить посилань на номер та дату кредитного договору; умовами кредитного договору № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р. не визначено рахунок, з якого надаються кредитні кошти через касу Банку.

В матеріалах справи відсутні та додатково на дослідження не надані: якісна копія кредитного договору № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р.; виписка банку по рахунку № НОМЕР_1 , по рахунку, на якому обліковується нарахування відсотків за кредитом, по рахунку щодо обліку розрахунків по нарахуванню та сплаті винагороди за резервування коштів.

Крім того, керуючись нормами чинного законодавства та судової практики, нарахування штрафу про кредитному договору № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р. зазначеному у розрахунку заборгованості, наданому ПАТ КБ «ПриватБанк», є необґрунтованим.

Питання стосовно відповідності методу нарахування ПА КБ «ПриватБанк» процентів за кредитним договором № KІО0GA0000000021 від 26.09.2008 р. вимогам Положення про кредитування банку ПАТ КБ «ПриватБанк», не може бути вирішене, оскільки в матеріалах справи відсутнє та додатково на клопотання експертів не надано Положення про кредитування банку ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стаття 110 ЦПК України встановлює, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до приписів ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи питання щодо позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором суд виходить із того, що за результатами проведення судово-економічної експертизи експертом не надалося можливим провести розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відсотками, пенею за кредитним договором та підтвердити, чи відповідає дійсності заборгованість позичальника ОСОБА_1 зазначена позивачем у позовній заяві, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не надало для проведення експертизи документи, витребувані ухвалою суду від 28 серпня 2018 року.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що банком не надано належного та допустимого в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України розрахунку заборгованості за кредитним договором, який заявлено у позові, а тому відсутні підстави для задоволення позову за необґрунтованістю, оскільки банком не доведено розмір утвореної заборгованості відповідача.

Щодо заявлених позовних вимог позивача в частині стягнення штрафу (фіксована частина) в розмірі 250,00 грн. та штрафу ( процентна складова) в розмірі 62 584,57 грн. то суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як встановлено в судовому засіданні, умовами договору передбачено подвійне стягнення за одне і теж порушення умов договору.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, згідно з якою штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Таким чином, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягненні штрафів.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості по комісії за користування кредитом, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року та КЦС ВС від 19.08.2020 року у постанові по справі №641/11984/15-ц, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми комісії.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення з ПАТ «Акцент-банк», ОСОБА_1 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 200,00 грн., то оскільки судом відмовлено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з недоведеністю суми боргу, тому суд доходить висновку про відмову в позовних вимогах позивача в цій частині позову.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на надання правової допомоги в розмірі 1950 грн. та судового збору в розмірі 1820 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

За приписами ст.ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.

Відповідно до ст. ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із вищевикладеного, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, тому за таких обставин, підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: судового збору та витрат на правничу допомогу, - відсутні.

Крім того звертає увагу позивача на те, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для оплати та сплати правничої допомоги у розмір 1950,00 грн.

Керуючись: ст. ст. 525, 530,549, 554,553, 610, 625, 1050,1054 ЦК України, ст.ст. 4,13,77-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, ЄДРПОУ 14360080), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) про стягнення заборгованості -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2020 року.

Суддя Л.П. Слюсар