Постанова № 9123852, 08.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.12.09Справа №2а-13303/09/10/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М. ,

при секретарі Дєрюшковій І.А.,

за участю представників:

від позивача - Белякова В.С., паспорт ЕЕ 019641;

- Карасьова С.С., довіреність № б/н від 24.03.09, паспорт ЕЕ 273073;

від відповідача - Кіпріна Є.В., довіреність № б/н від 07.12.09 року, посвідчення РК № 575,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"

до Відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим

про спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом та просив зобов'язати відповідача відкрити розрахунковий рахунок № 26000117485 у ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805 для акумулювання коштів для виплати заробітної плати працівникам кооперативу та сплати податків.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати постанову Джанкойського відділу державної виконавчої служби про накладення арешту, зобов'язати відповідача зняти арешт з грошових коштів позивача, які знаходяться на розрахунковому рахунку № 26000117485 у ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805 та дозволити позивачу користуватися розрахунковим рахунком № 26000117485 у ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805 для акумулювання грошових коштів, з метою забезпечення виплати заробітної плати працівникам кооперативу та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених діючим законодавством України.

Позовні вимоги мотивовані тим що, після накладення арешту постановою відповідача від 06.10.2009 року на суму боргу в розмірі 1063026,30 гривень, позивач не має можливості сплачувати заробітну плату працівникам, сплачувати податки, що суперечить Конституції України та Закону України "Про оплату праці".

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволені позовних вимог з підстав зазначених у позовної заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, посилаючись на те, що у відповідача на примусовому виконанні знаходяться зведене виконавче провадження до складу якого увійшов виконавчий лист Господарського суду АР Крим по адміністративної справі № 2-27/18079-2007А від 17.08.09 року про стягнення з СВК "Ізумрудний" 966355,74 гривень. За зазначеним документом відкрито виконавче провадження, яке введено до складу зведеного виконавчого провадження на підставі ст.49 Закону України "Про виконавче провадження". Також зазначив, що арешт на грошові кошти позивача накладений в межах загальної суми стягнення з урахуванням 10% виконавчого збору. Посилаючись на правомірність прийнятого рішення щодо накладення арешту, просив відмовити у задоволені адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 року примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року№ 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Отже, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, відповідно до ст. 181 КАС України, яка регулює порядок розгляду позовних заяв з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, до компетенції адміністративних судів відносяться справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах, рішень інших органів та посадових осіб, що можуть виконуватися примусово, рішень, для яких не встановлено іншого порядку судового оскарження, особами, які не наділені правом оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби у цивільному та господарському судочинстві.

Предметом оскарження по даної справі є постанова відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції від 06.10.2009 року про накладення арешту на грошові кошти позивача, який є боржником за зведеним виконавчим провадженням. У зведене виконавче провадження увійшов виконавчий лист № 2-27/18079-2007А, виданий 17.08.2009 року Господарським судом АР Крим, прийнятий в порядку Кодексу адміністративного судочинства України про стягнення з боржника 1063026,30 гривень на користь місцевого бюджету Ізумрудненської сільської ради.

Таким чином, спір, який виник між сторонами по справі являється публічно-правовим, інший порядок судового оскарження бездіяльності державного виконавця при проведені примусового виконання вимог судових рішень, прийнятих в порядку Кодексу адміністративного судочинства України що виконуються в зведеному виконавчому проваджені разом з іншими рішеннями, не передбачений законодавством, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", вони повинні бути повними, неупередженими та своєчасними, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження у тому числі має право: звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення; одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію та інші права передбачені цим Законом.

У цій нормі окреслено адміністративний процесу ально-правовий статус державного виконавця, його повноваження, обов'язки і права, які реалізуються ним у процесі виконавчого про вадження по застосуванню окремих засобів примусового виконання до боржників - громадян і юридичних осіб - на виконання рішень судових та інших органів (посадових осіб), передбачених цим Зако ном, про майнові стягнення, а також рішень у немайнових спорах.

Обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання полягає у тому, що він мусить застосовувати тільки заходи, встановлені у ст. 4 цього Закону.

Повнота вчинення процесуальних дій полягає у їх відповідності заходам примусового виконання, визначеним у документі на приму сове виконання.

Державний виконавець для здійснення своєчасного і повного при мусового виконання наділений широкими правами, які визначені Законом України "Про виконавче провадження" і не є вичерпними.

Щодо суті позовних вимог судом встановлено, що старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим Киприним Е.В. 06.10.2009 року при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, у яке увійшов виконавчий лист 2-27/18079-2007А, виданий 17.08.2009 року Господарським судом АР Крим, прийнято постанову про накладення арешту на грошові кошти позивача, в сумі 1063026,30 гривень, які знаходяться на розрахунковому рахунку № 26000117485 в "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, - належні боржнику СВП "Ізумрудний" ЗКПО 00233709, юридична адреса: 40 років Перемоги, м. Генічеськ, Херсонська область, 75500. (а.с.4).

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на грошові кошти, що знаходяться в банку, здійснюється виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладання арешту.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Із системного аналізу вищезазначених нормативно-правових актів вбачається, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться (надходять) на розрахункових рахунках особи, можливо тільки виключно на підставі рішення суду. Закон не передбачає можливості накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться або надходять на розрахункові рахунки у банку на підставі інших, ніж рішення суду виконавчих документів.

З матеріалів справи встановлено, що арешт постановою державного виконавця накладався на кошти боржника на підставі виконавчого листа № 2-27/18079-2007А, виданого 17.08.2009 року Господарським судом АР Крим про стягнення з СВК "Ізумрудний" 966355,74 гривень, але на суму зведеного виконавчого провадження.

За таких обставин, державний виконавець державної виконавчої служби Джанкойського міськрайоного управління юстиції в АР Крим при прийнятті оскаржуваного рішення мав право накласти арешт на грошові кошти, що належить позивачу та знаходяться (надходять) на розрахункові рахунки у банку, в межах суми стягнення за рішенням Господарського суду АР Крим по справі № 2-27/18079-2007А, без включення в дану постанову стягнень по іншим виконавчим документам та виконавчого збору за примусове виконання рішення, який стягується постановою державного виконавця, є виконавчим документом, але у той же час не є рішеннями суду. Загальна сума, на яку державний виконавцем прийнято рішення про арешт грошових коштів позивача становить - 1063026,30 гривень, при цьому сума, визначена у виконавчому листі про примусове виконання постанови Господарського суду АР Крим від 10.09.2008 року, становить - 966355,74 гривень, у зв'язку з чим сума інших стягнень становить 96670,60 гривень (1063026,30 - 966355,74 =96670,56).

Враховуючі, що арешт державним виконавцем накладений на суму загальну суму 1063026,30 гривень, а сума за виконавчим документом, якій став підставою застосуванням арешту грошових коштів в установі банку, є меншою та становить 966355,74 гривень, при цьому стосовно яких самих виконавчих документів та сум державним виконавцем застосовано арешт на більшу суму є незрозумілим, оскільки, непосередньо у оскарженої постанові не зазначено та під час судового розгляду відповідачем не доведено, тому суд вважає, що застосування арешту стосовно надлишкової суми у розмірі 96670,60 гривень, зазначених у постанові про накладення арешту є протиправним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийняті постанови від 06.10.2009 року про накладення арешту на грошові кошти боржника, державним виконавцем перевищено надані йому діючим законодавством повноваження у частині арешту грошових коштів на суму інших стягнень, а саме - на 96670,60 гривень.

Відтак, постанова державного виконавця від 06.10.2009р. про накладення арешту на грошові кошти позивача, що находяться та надходять на розрахунковий рахунок 26000117485 у ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805 в частині суму коштів, що перевищує суму заборгованості позивача перед стягувачем, а саме - 96670,60 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

У той же час позовні вимоги, щодо дозволу позивачу користуватися розрахунковим рахунком № 26000117485 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, для акумулювання грошових коштів, з метою забезпечення виплати заробітної плати працівникам кооперативу та сплати податків і зборів передбачених діючим законодавством України не підлягає задоволенню, оскільки, позивач, має заборгованість, стягнуту за рішенням суду, яке підлягає обов'язковому виконанню, і тому вирішення питання щодо надання дозволу користування розрахунковим рахунком на стадії примусового виконання судового рішення може бути вирішена Державною виконавчою службою у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

В свою чергу суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та вирішувати питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Позовні вимоги, щодо зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим зняти арешт з грошових коштів, що належать позивачу, знаходяться на розрахунковому рахунку 26000117485 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, суд вважає такою що не підлягають задоволенню, оскільки ця вимога є передчасною до відповідача, так як позивачем не надано доказів щодо наміру відповідача не виконувати судового рішення у частині скасування постанови від 06.10.2009 року щодо неправомірного накладення арешту на частину грошових коштів у сумі 96670,60 гривень, або що мало місце виконання постанови Господарського суду АР Крим по справі № 2-27/18079-2007А у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" підлягають частковому задоволенню.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 08.12.2009 року. Постанову в повному обсязі складено 14.12.2009 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Джанкойського міськрайонного управління юстиції від 06 жовтня 2009 року про накладення арешту на грошові кошти, яки належать Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Ізумрудний" (Юридична адреса: 75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, вул. 40 років Перемоги, 2а.), знаходяться на розрахунковому рахунку 26000117485 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, в частині накладення арешту на суми 96670,60 гривень, що перевищує розмір, визначений у виконавчому листі, виданому 17.08.2009 року Господарським судом АР Крим по справі № 2-27/18079-2007 А.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Кудряшова А.М.