Ухвала суду № 91228708, 27.08.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.08.2020

Справа № 320/508/17-ц

Провадження № 4-с/937/33/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Бахаєва І.М.,

за участі секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Кисіль В.І.,

головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) - Кузнецової Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни, заінтересована особа – стягувач ОСОБА_2 , у виконавчому провадженні № 62076510,

В С Т А Н О В И В

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність суб`єкта оскарження - Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в особі головного державного виконавця Кузнецової Г.Г. по неприйняттю будь-якого рішення за її клопотанням, поданим 02 липня 2020 року;

зобов`язати суб`єкта оскарження - Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в особі головного державного виконавця Кузнецової Г.Г. розглянути клопотання від 02 липня 2020 року в порядку та спосіб, визначений законодавством України;

визнати протиправним та скасувати акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 02 липня 2020 року наступного змісту: «…При спробі передати дитину батьку з боку бабусі та діда йде пряма перешкода виконанню рішення суду. Бабуся нервує дитину та збирає …(слово неможливо прочитати…»;

визнати протиправним та скасувати акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 02 липня 2020 року наступного змісту: «…За адресою АДРЕСА_1 бабуся зібрала натовп людей, що своїми криками доводили дитину до нервового сриву, та не дають батьку спокійно поспілкуватися з татом. Держ.вик. вимушена одірвати дитину від бабусі. На сусідей. Бабуся почала інсценувати обморок …»;

визнати протиправним та скасувати акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 02 липня 2020 року наступного змісту: «…За адресою АДРЕСА_1 була викликана швидка, за вимогою бабусі, якоби у дитини тем-ра 39,9, по приїзду до лікарні з`ясовано, що температури у дитини не має (36,7). Натовп сусіди перемістився до лікарні. Бабуся продовжує нервувати дитину…»;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г. від 03 липня 2020 року про закінчення виконавчого провадження (вих. № );

стягнути з Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на її користь понесені судові витрати на правничу допомогу адвокатом, згідно розрахунку, який буде наданий за результатами розгляду скарги.

Скарга обґрунтована тим, що 01 липня 2020 року заявник ОСОБА_1 поставила до відома онука, що завтра вранці приїде його батько і йому необхідно буде поїхати з ним до м. Києва. У онука це викликало негативну реакцію. Вона намагалася його переконати, що так буде краще і вона також буде спілкуватися з ним. Проте дитина стала відмовлятися від їжі, його настрій змінився, він став висловлюватися про те, що він нікому не потрібний. Вночі онуку стало дуже погано. У нього піднялася температура до 40 градусів, що супроводжувалося блювотою. Заявник викликала бригаду «Швидкої допомоги». Прибулою бригадою «Швидкої допомоги» онуку була надана невідкладна допомога. Вони сказали, що онука необхідно покласти на лікування до лікарні. Дізнавшись, що заявник медичний працівник вони дали їй рекомендації. Зробили укол, онук заснув.

Вранці вона звернулася до сімейного лікаря, яким було надано консультативний висновок. (Копія додається до цієї скарги).

Після цього ОСОБА_1 звернулася як до суб`єкта оскарження, так і до органу опіки та піклування, з клопотанням в порядку п.п. 3, 5 ст. 18, ч. 2 ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження». (Копія клопотання додається до цієї скарги).

Копія клопотання була подана нею для суду, з метою виконання конституційної норми по контролю за виконанням судового рішення.

При подачі цього клопотання ОСОБА_1 керувалася виключно інтересами мого малолітнього онука і на підставі вимог Закону.

Суб`єктом оскарження не розглянуто клопотання ОСОБА_1 . Будь-якої відповіді від суб`єкта оскарження їй не надходило. Таким чином, суб`єкт оскарження не виконав приписи ст. 32, ч. 4 ст. 33, ч. 2 ст. Закону України «Про виконавче провадження».

Вважає, що залишення без розгляду клопотання від 02.07.2020 року, у встановленому порядку, є безумовною підставою для скасування постанови від 03.07.2020 року про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання суб`єкта оскарження розглянути моє клопотання в порядку і спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки питання виконання судового рішення по відібранню дитини, з урахуванням конкретних життєвих обставин, які склалися, мають комплексний характер і не в повній мірі врегульовані діючим законодавство України, заявником було направлено Звернення уповноваженому Президента України з прав дитини ОСОБА_3

23 червня 2020 року заявник отримала відповідь на Звернення від 03.06.2020 року, яка полягала у тому, що її звернення направлено на розгляд до компетентних органів.

Тільки через деякий час з СМС, надісланого на її телефон ОСОБА_4 , заявниці стало відомо, що вони вивезли онука без обстеження, а там, на думку заявниці, вони займаються самолікуванням, оскільки без зняття з обліку у м. Мелітополі дитину не ставлять на облік у м. Києві.

Ці вимоги Закону суб`єктом оскарження, представником органу опіки та піклування, залученими працівниками поліції були порушені. А для того, щоб якось виправдати протиправність своїх дій, головним державним виконавцем Кузнецовою Г.Г., були складені, оскаржувані акти.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник – адвокат Кисіль В.І.. скаргу підтримали з підстав викладених у скарзі та просили її задовольнити.

В судовому засіданні державний виконавець Мелітопольського відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецова Г.Г. заперечувала проти задоволення скарги, зазначила, що всі процесуальні рішенні винесено нею законно, вона діє згідно норм чинного законодавства, а тому скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності. Судове рішення в ході виконавчого провадження в примусовому порядку 02.07.2020 фактично виконано та його рідного сина відібрано у ОСОБА_1 . Подана скарга ОСОБА_1 це спроба уникнути відповідальності за свої протиправні дії. Дії ОСОБА_1 , яка не є представником його дитини і не може діяти в її інтересах, безпідставні, адже її права не порушені, а тому є провокативними, містять ознаки зловживання процесуальними правами. Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення заявника, її представника, державного виконавця, свідків, дослідивши матеріали скарги, надані до неї документи, зібрані по справі докази, встановивши дійсні правовідносини сторін, приходить до наступних висновків.

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Судом встановлено, що 18 червня 2018 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини та передачі її на виховання батькові, за участю третьої особи: органу опіки та піклування – виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини, за участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, та служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, задоволено частково. Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживання ОСОБА_1 . В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

06 серпня 2019 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року в цій справі в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини та передачі її на виховання батькові, за участю третьої особи: органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, скасовано та прийнято нову постанову наступного змісту. Відібрати малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та передати його на виховання батькові ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1697 грн. 21 коп./т.5 а.с.57-70/.

27 серпня 2019 року додатковою постановою Запорізького апеляційного суду доповнено абзац третій резолютивної частини постанови Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року та викладено в наступній редакції: «Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року в цій справі в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини та передачі її на виховання батькові, за участю третьої особи: органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини, за участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, та служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту».

Резолютивну частину постанови Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року доповнено абзацом наступного змісту: «В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити». /т.5 а.с.106-109/

15 квітня 2020 року Постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року в частині, яка не скасована й не змінена апеляційним судом, постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року залишено без змін. Виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року поновлено/т.5 а.с.224-228/.

В постанові викладено мотиви, з яких суд виходив при її постановленні і положення закону, яким він керувався. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

17 вересня 2019 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області видано виконавчий лист № 320/508/17 про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та передачу його на виховання батькові ОСОБА_2

14 травня 2020 року, на підставі вказаного виконавчого листа, головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецовою Г.Г. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за № 62076510/а.с.29/.

В рамках виконавчого провадження № 62076510 під час проведення виконавчий дій головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецовою Г.Г. складено акти від 02 липня 2020 року наступного змісту:

- «…При спробі передати дитину батьку з боку бабусі та діда йде пряма перешкода виконанню рішення суду. Бабуся нервує дитину та збирає …(слово неможливо прочитати…»;

- «…За адресою АДРЕСА_1 бабуся зібрала натовп людей, що своїми криками доводили дитину до нервового сриву, та не дають батьку спокійно поспілкуватися з татом. Держ.вик. вимушена одірвати дитину від бабусі. На сусідей. Бабуся почала інсценувати обморок …»;

- «…За адресою АДРЕСА_1 була викликана швидка, за вимогою бабусі, якоби у дитини тем-ра 39,9, по приїзду до лікарні з`ясовано, що температури у дитини не має (36,7). Натовп сусіди перемістився до лікарні. Бабуся продовжує нервувати дитину…».

Крім того, в рамках виконавчого провадження № 62076510 головним державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецовою Г.Г. винесено постанову від 03 липня 2020 року про закінчення виконавчого провадження щодо відібрання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та передати дитину на виховання батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні були допитані свідки, які суду пояснили:

свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона товаришує з ОСОБА_1 02.07.2020 вона приїхала до ОСОБА_1 додому за адресою: АДРЕСА_1 , та побачила біля воріт багато людей, працівників поліції, державного виконавця. В цей час ОСОБА_1 не пускали до свого будинку, хоча вона зовсім не чинила ніяких перешкод у відібранні дитини та передачі його батькові. Всі кричали, сварилися, дитина плакала, говорила, що не хоче, щоб його забирали від бабусі. Потім викликали бригаду швидкої допомоги, оскільки ОСОБА_1 стало погано від подій, що відбувалися, а у дитини піднялась температура. Їх відвезли до лікарні. На подвір`ї лікарні, вона бачила, як дитину з його дідом заштовхали до автомобіля ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_1 зовсім не чинила перешкод, віддала дитину, виконала рішення суду. Державний виконавець Кузнецова Г.Г. під час проведення виконавчих дій вела себе зухвало, її поведінка обурила свідка.

свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що 02.07.2020, за адресою: АДРЕСА_1 , проводилися виконавчі дії державним виконавцем Кузнецовою Г.Г. щодо відібрання дитини ОСОБА_5 , 2014 року народження, у ОСОБА_1 . Вона перебувала з самого початку проведення виконавчих дій. При цьому, державний виконавець ОСОБА_9 вела себе зухвало, непрофесійно, нецензурно виражалась в адресу ОСОБА_10 та її чоловіка. Під час проведення виконавчих дій ОСОБА_1 весь час була осторонь від дитини, не чинила ніяких перешкод. До подвір`я будинку зайшли державний виконавець Кузнецова Г.Г., стягувач ОСОБА_2 та його мати. В цей час у дитини піднялась температура тіла, тому викликали бригаду швидкої допомоги, медичний працівник сказав, що дитину треба госпіталізувати. Однак державний виконавець Кузнецова Г.Г. не звернула на це уваги, та продовжувала виконавчі дії. Тоді, ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця з клопотанням про поміщення дитини до медичного закладу, однак державний виконавець не розглянула вказане клопотання. В лікарні (інфекційне відділення) дитині провели медичний огляд та сказали, що підстав для госпіталізації не має, слід звернутися за консультацією до сімейного лікаря. В цей час державний виконавець сказала ОСОБА_1 , що, якщо вона не змусить дитину зараз уїхати з батьком, вона складе на неї акт про те, що вона чинить перешкоди під час проведення виконавчих дій. Хоч ОСОБА_1 стояла весь час осторонь та не чинила перешкоди, державний виконавець ОСОБА_9 все одно склала вказаний акт. Коли вийшли з інфекційного відділення, працівник поліції заштовхнув дитину ОСОБА_5 та його дідуся до автомобіля чорного кольору, щоб вони поїхали до сімейного лікаря на огляд. Дитина без дідуся відмовлялася їхати до лікаря. Всі інші учасники виконавчий дій, сіли у різні автомобілі та почали слідувати за автомобілем ОСОБА_2 . Тільки від`їхавши від інфекційного відділення, їм назустріч йшов дідусь ОСОБА_5 , який розповів, що його примусово виштовхнули з автомобіля та повезли дитину в невідомому напрямку. При цьому, державний виконавець Кузнецова Г.Г. взагалі не склала ніяких актів, що засвідчили закінчення виконавчих дій. Крім того, державним виконавцем були складені акти, що ОСОБА_1 нервує дитину, та викликала швидку допомоги нібито у дитини була підвищена температура. Після складання актів, державний виконавець сказала свідку підписати акт, не надавши можливість надати пояснення з цього приводу, а лише вимагала підписати акти. Оскільки відомості, які викладені в акті не відповідали дійсності, вона їх не підписала. Після того, як дитину вивезли в невідому напрямку, ОСОБА_1 звернулась до поліції.

свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_1 02.07.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , проводилися виконавчі дії державним виконавцем Кузнецовою Г.Г. щодо відібрання дитини ОСОБА_5 , 2014 року народження, у ОСОБА_1 . Вона перебувала з самого початку проведення виконавчих дій. Коли вона підійшла до воріт, то побачила дитину ОСОБА_5 у дворі, там ще були державний виконавець, працівники поліції, представники органу опіки. ОСОБА_1 вивела дитину у двір та відійшла осторонь. Дитина дуже була налякана, плакала, кричала, не хотіла нікуди йти від бабусі ОСОБА_1 . У дитини піднялась температура тіла, тому викликали бригаду швидкої допомоги. По приїзди швидкої у дитини була підвищена температура тіла, а тому медичний працівник сказав, що хлопчика треба госпіталізувати. В лікарні дитину обстежили, однак не було підстав для госпіталізації. В інфекційному відділені сказали, що дитину треба відвезти на прийом до сімейного лікаря. Коли вийшли з лікарні на вулицю, державний виконавець сказала поліцейським, щоб вони швидше заштовхували дитину до автомобіля. Оскільки хлопчик без дідуся не хотів їхати, їх обох поліцейський заштовхав в автомобіль чорного кольору та вони поїхали, як всі думали до сімейного лікаря. Однак, потім їй стало відомо, що дідуся з машину висадили, а дитину вивезли в невідомому напрямку. Вона особисто бачила, що ОСОБА_1 ніякі перешкоди під час виконавчих дій не чинила, стояла осторонь. Натомість державний виконавець ОСОБА_9 вела себе зухвало.

свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона знає родину ОСОБА_1 , навчалася разом з її донькою. 02.07.2020 вона проходила по АДРЕСА_1 та побачила біля подвір`я ОСОБА_1 бригаду швидкої допомоги, працівників поліції, державного виконавця, прийшло багато сусідів. В цей час на подвір`ї був онук ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , він кричав, плакав. Вона зрозуміла, що це проводяться виконавчі дії державним виконавцем Кузнецовою Г.Г. щодо відібрання дитини ОСОБА_5 , 2014 року народження, у ОСОБА_1 , оскільки була обізнана про цю ситуацію. Коли дитину повезли до лікарні, вона зі своєю знайомою також поїхали туди. В цей час, державний виконавець Кузнецова О.О. попросила її підписати акт. Вона поцікавилася у виконавця, що це за документ, оскільки була без окулярів та не могла прочитати його самостійно. Державний виконавець пояснила, що це акт щодо поміщення дитини до медичного закладу. Проте, як вияснилося згодом, це був акт зовсім з іншим змістом, а саме, що ОСОБА_1 викликала швидку допомогу нібито у дитини збільшена температура тіла. На справді ж ОСОБА_1 весь час стояла осторонь та не чинила перешкод державному виконавцю.

свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_1 02.07.2020 вона побачила, як до подвір`я ОСОБА_1 приїхали батько дитини ОСОБА_5 , державний виконавець, представник служби у справах дітей та поліцейські. Державний виконавець почала проводити виконавчі дії щодо відібрання дитини у ОСОБА_1 . Вона бачила, як ОСОБА_1 стало погано, вона зблідніла та втратила свідомість. Під час цих дій, дитині ОСОБА_5 також стало погано, він кричав, плакав, в нього піднялась температура тіла, хтось викликав бригаду швидкої допомоги. Коли приїхала швидка, лікар зайшов з дитиною у будинок, в цей час ОСОБА_1 віддала лікарю амбулаторну картку хлопчика та вийшла на подвір`я. В цей час, державний виконавець дозволила зайти у будинок батьку хлопчика - ОСОБА_2 , поліцейському та представнику служби у справах дітей, однак тоді господарів в будинку не було. За весь час проведення виконавчих дій ОСОБА_1 не чинила ніяких перешкод у відібранні в неї онука.

свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона товаришує з ОСОБА_1 02.07.2020 вона приїхала навістити її. Того дня проводилися виконавчі дії щодо відібрання дитини ОСОБА_5 у бабусі ОСОБА_1 . Побачила біля двора державного виконавця, працівників поліції та батька дитини ОСОБА_15 - ОСОБА_2 зі своєю матір`ю. ОСОБА_1 вивела дитину у двір, а сама відійшла осторонь. До дитини підійшов його батько ОСОБА_2 однак дитина почала боятися, кричати, плакати. У хлопчика піднялась температура тіла, викликали бригаду швидкої допомоги. Вона разом з медичним працівником та дитиною зайшли до будинку, оглянути хлопчика. ОСОБА_1 лише принесла амбулаторну карту та одразу вийшла з будинку. Лікар сказав, що слід відвезти дитину до лікарні. До будинку зайшли ОСОБА_2 , поліцейський, представник органу опіки, дитина злякалася, почала кричати, вибігла на вулицю. В цей час ОСОБА_1 втратила свідомість. Дитину відвезли до лікарні, свідок поїхала слідом. В лікарні їм сказала, що підстав для госпіталізації дитини немає, хлопчика треба відвести на прийом до сімейного лікаря. Дитина була дуже знервована, налякана, плакала, схопилася за дідуся та без нього не хотів нікуди їхати. Тоді поліцейські заштовхали хлопчика та його діда до автомобіля і вони поїхали. За весь час ОСОБА_1 не чинила державному виконавцю жодних перешкод у відібранні дитини та передачі його батькові ОСОБА_2 . ОСОБА_16 стояла осторонь та онуку нічого не говорила

свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором з ювенальної превенції Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області. Був запрошений державним виконавцем Кузнєцовою Г.Г. разом із старшим інспектором Луньовим М.О. до участі у проведенні виконавчих дій щодо відібрання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_1 . Коли він з ОСОБА_18 прибув до будинку ОСОБА_1 , там вже знаходилися родичі дитини, журналісти, сусіди ОСОБА_1 . Всі стояли біля воріт та кричали, казали, що проходять неправомірні дії, не можна віддавати дитину батькові. Потім виклали бригади швидкої допомоги, оскільки у дитини піднялась температура, а потім ОСОБА_1 стало погано. Дитину відвезли до лікарні, де сказали, що вона не потребує госпіталізації. Поки дитина була в лікарні, сторони почали розмовляти та домовлятися між собою. ОСОБА_1 зі своїм чоловіком не перешкоджали та не допомагали в передачі дитини батькові.

Також судом оглянуто відео записи подій, які мали місце 02.07.2020 року в рамках виконавчого провадження № 62076510 щодо відібрання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, суд вислухавши пояснення свідків, переглянувши відео записи подій, які мали місце 02.07.2020, вважає, що відомості, викладені в актах державного виконавця від 02.07.2020, не знайшли свого підтвердження при з`ясуванні обставин по справі та перевірки їх доказами. А тому суд вважає за необхідне скасувати акти державного виконавця Кузнецової Г.Г. від 02.07.2020 наступного змісту: «…При спробі передати дитину батьку з боку бабусі та діда йде пряма перешкода виконанню рішення суду. Бабуся нервує дитину та збирає …(слово неможливо прочитати…»; «…За адресою АДРЕСА_1 бабуся зібрала натовп людей, що своїми криками доводили дитину до нервового зриву, та не дають батьку спокійно поспілкуватися з татом. Держ.вик. вимушена одірвати дитину від бабусі. На сусідей. Бабуся почала інсценувати обморок …»; «…За адресою АДРЕСА_1 була викликана швидка, за вимогою бабусі, якоби у дитини тем-ра 39,9, по приїзду до лікарні з`ясовано, що температури у дитини не має (36,7). Натовп сусіди перемістився до лікарні. Бабуся продовжує нервувати дитину…».

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ«Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі учиняти виконавчі дії.

Разом з тим, суд звертає увагу, що судом не встановлено порушень закону з боку державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження № 62076510.

Всі доводи ОСОБА_1 зводяться до незгоди з судовим рішенням та виконавчим листом № 320/508/17, виданого 17 вересня 2019 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та передати його на виховання батькові ОСОБА_2 .

Вищевикладене свідчить, що скарга ОСОБА_1 в частині скасування постави про закінчення виконавчого провадження від 03.07.2020 необґрунтована та викладені у ній обставини не є такими, що вказують на неправомірність дій Головного державного виконавця Мелітопольського відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Г.Г.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та доводи заявника, суд приходить до переконання, що постанову від 03 липня 2020 року про закінчення виконавчого провадження щодо відібрання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та передати дитину на виховання батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , прийнята та вчинена державним виконавцем Кузнецовою Г.Г відповідно до закону та в межах її повноважень, тому право заявника порушено не було.

Отже, дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства та є законними, постанова про закінчення виконавчого провадження № 62076510 правомірна, скасуванню не підлягає, судове рішення виконано, а тому вимоги заявника ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльність суб`єкта оскарження - Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в особі головного державного виконавця Кузнецової Г.Г. по неприйняттю будь-якого рішення за її клопотанням, поданим 02 липня 2020 року, не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Щодо заявленої вимоги заявника ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, вимоги заявника ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на правову допомогу, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеності понесених витрат заявником.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 353-355, 450-452 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни, заінтересована особа – стягувач ОСОБА_2 , у виконавчому провадженні № 62076510 – задовольнити частково.

Скасувати акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 02 липня 2020 року наступного змісту: «При спробі передати дитину батьку з боку бабусі та діда йде пряма перешкода виконанню рішення суду».

Скасувати акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 02 липня 2020 року наступного змісту: «за адресою АДРЕСА_1 , бабуся зібрала натовп людей, що своїми криками доводили дитину до нервово зриву, та не дають дитині спокійно поспілкуватися з татом. Державний виконавець вимушена одірвати дитину від бабусі та сусідів. Бабуся почала інсценувати обморок».

Скасувати акт головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кузнецової Ганни Геннадіївни від 02 липня 2020 року наступного змісту: «За адресою АДРЕСА_1 була викликана швидка, за вимогою бабусі, якоби у дитини температура 39,9, по приїзду до лікарні з`ясовано, що температури у дитини не має (36,7). Натовп сусіди перемістився до лікарні. Бабуся продовжує нервувати дитину».

В задоволенні іншої частини скарги ОСОБА_1 – відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали суду складено 31 серпня 2020 року.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ