Ухвала суду № 91227570, 31.08.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8586/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали скарги, ОСОБА_1 , на дії старшого приватного виконавця та Постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, Заінтересовані особи: Позивач: акціонене товариство «Альфа-банк» , Відповідач: ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зі скаргою на дії старшого приватного виконавця та Постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, Заінтересовані особи: Позивач: акціонене товариство «Альфа-банк», Відповідач: ОСОБА_2 .

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови №14від 26.12.2003«Про практикурозгляду судамискарг нарішення,дії абобездіяльність органіві посадовихосіб державноївиконавчої службита зверненьучасників виконавчогопровадження» роз`яснив, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК.

Аналогічна правова позиція міститься в п. 13 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах. Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3-5частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положенняЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК- про відкриття провадження у справі; статті26,27,45 ЦПК- щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; статті 74 - 77 ЦПК- про судові виклики та повідомлення; глави4розділуIII ЦПК- про судовий розгляд; глав 1,2розділу V ЦПК- щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч. 5 ст.74ЗУ "Провиконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

В частині 2 статті 449ЦПК України зазначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Зі змісту скарги та доданих документів вбачається, що заявнику стало відомо що 09 липня 2020 року на майно ОСОБА_1 накладено арешт. Відомостей коли саме скаржниці стало відомо про неправомірні дії приватного виконавця зі скарги встановити не дається за можливе.

Таким чином, суд вважає, що скаржником пропущено строк звернення до суду із вказаною скаргою з невідомих суду причини, скаржник не повідомляє суд про поважність причину пропуску строку на оскарження та матеріали справи не містять клопотання про його поновлення судом.

Згідно ч. 2, 3 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Дослідивши матеріали даної скарги вважаю, що в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України таку слід залишити без руху оскільки вона подано без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві повинні міститися: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Зі змісту скарги не надається можливим встановити, коли саме скаржник дізналася про наявність оскаржуваної постанови (дії) виконавця, які нею оскаржуються, а саме про накладення арешту на рахунки в банківській установі. Разом із тим вказане має визначальне значення для розгляду справи. Таким чином ОСОБА_1 , для всебічного, повного з`ясування всіх обставин справи має надати до суду вказані відомості, повідомити суд про поважність причину пропуску строку на оскарження та матеріали справи не містять клопотання про його поновлення судом.

Дослідивши матеріали скарги, вважаю, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України. А тому з огляду на викладене приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне подану до суду скаргу залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків скарги з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Ще у справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим.

Право на звернення в суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21 грудня 1975 року).

За таких обставин скаргу необхідно залишити без руху та надати заявнику час, достатній для усунення вищезазначених недоліків шляхом оформлення скарги до суду з врахуванням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 185, 258-260, 447, 449 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , на дії старшого приватного виконавця та Постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, Заінтересовані особи: Позивач: акціонене товариство «Альфа-банк», Відповідач: ОСОБА_2 ,– залишити без руху.

Повідомити заявника (скаржника) про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош