Рішення № 91226110, 27.08.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/10376/20

Провадження №2-о/521/195/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді -Мурзенко М.В.,

при секретарі - Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Малиновський відділ у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, Головне управління ДМС України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м.Одеси звернулась з заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Малиновський відділ у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, Головне управління ДМС України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України.

В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Після свого народження, включаючи ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка зі своїми батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно проживала у квартирі АДРЕСА_1 . В зазначеній квартирі вони проживають з 30.10.1985 р., оскільки отримали зазначену квартиру за ордером №560 від 30.10.1985 р. Також, в квартирі проживали рідні сестри - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . 19.03.2020 року заявниця звернулась до Малиновського РВ у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України. Висновком Малиновського РВ у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 05.05.2020 року особу ОСОБА_1 встановлено, але належність до громадянства України не підтверджено. Заявниця вказує, що через перебування на лікуванні у КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, а тому не мала можливості вчасно отримати паспорт громадянина України. Також, надала атестат про середню освіту № НОМЕР_2 , виданий 27.06.1987 року про закінчення курсу середньої загальноосвітньої шкоди № 77 Приморського району м.Одесі. Посилаючись на викладене заявниця звернулась до суду з даною заявою.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 03 липня 2020 року по справі було відкрито провадження в порядку окремого позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 21 липня 2020 року.

Заявник - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій вказала, що заявлені вимоги підтримує, просить суд справу слухати за її відсутності.

Представник ГУ ДМС України в Одеській області в судове засідання не з`явився, подали до суду відзив, в якому просили суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 оскільки у даному випадку наявний спір про право.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , батьки: батько: ОСОБА_2 , за національністю - українець, мати: ОСОБА_6 , за національністю - українка. (а.с.4)

З ордеру №560 від 30.10.1985 року виданого ОСОБА_2 на право зайняття двох кімнат у квартирі АДРЕСА_1 вбачається, що разом з ОСОБА_2 проживають члени сім`ї: дружина - ОСОБА_6 , 1945 року народження, донька - ОСОБА_1 , 1970 року народження, донька - ОСОБА_4 , 1976 року народження, та донька - ОСОБА_5 , 1985 року народження. (а.с.5)

Відповідно до атестату про середню освіту № НОМЕР_2 , виданий 27.06.1987 року, вбачається, що ОСОБА_1 , яка народилась у м.Одесі, закінчила курс середньої загальноосвітньої шкоди № 77 Приморського району м.Одесі. (а.с.12)

З Висновку за результатами проведення процедури встановлення особи від 05.05.2020 року вбачається, що особу громадянки ОСОБА_1 встановлено, але належність до громадянства України не підтверджено. (а.с.6-7)

Також, з довідки № 1229 від 10.06.2020 р., та довідки № 1231 від 10.06.2020 р. вбачається що в період з 12.12.2011-23.12.2011 р.р., 27.10.1988-23.12.1988 р.р.. 12.10.1992-25.05.1993 р,р., 31.10.1993-29.06.1994 рр., 09.08.1997-07.07.1998 р.р. перебувала на лікуванні у КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради. (а.с.10)

Згідно з п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Згідно з п.8 розділу ІІ Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом) (ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи, що станом на 24.08.1991 року заявник був неповнолітнім, суд доходить висновку про постійне проживання заявника на території України на час проголошення незалежності України.

Посилання представника заінтересованої особи щодо залишення заяви без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право не заслуговують на увагу, у зв`язку з тим, що судове рішення потрібне ОСОБА_1 для підтвердження свого права на отримання громадянства, оскільки паспорт громадянина України заявниця не може отримати без довідки про приналежність до громадянства України та оскільки довідку про приналежність до громадянства заявниця не може отримати без судового рішення про встановлення юридичного факту (оскільки такими є законодавчо встановлені умови розгляду ДМС заяви), а тому ОСОБА_1 була вимушена звернутися до Малиновського районного суду м. Одеси із відповідною заявою в порядку окремого провадження.

Враховуючи, що підтверджено факт народження заявника на території України ІНФОРМАЦІЯ_4 , факт постійного проживання та роботи його батьків на час складення актового запису, нетривалий час, що сплив між народженням заявника та датою проголошення незалежності України 24.08.1991 року, зважаючи на те, що мета подання такої заяви є очевидною, а рішення суду матиме юридичні наслідки для заявника у вигляді паспортування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним документом, суд приходить до висновку, про задоволення заяви.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про громадянство України», ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст.1-13,76-81, 83,89, 223,293,315, 316, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Малиновський відділ у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, Головне управління ДМС України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в тридцятиденний строк.

Головуючий: