Рішення № 91225580, 27.08.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3472/20

2/264/1061/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"27" серпня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В., за участю секретаря судового засідання Скудар С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року представник ККП «Маріупольтепломережа» звернувся до суду з позовом, в обґрунтування кого зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), опалювальна площа квартири складає 24,69 кв.м. Позивачем надаються відповідачці послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, за що проводяться нарахування згідно до тарифів на всю опалювальну площу. Між тим, у порушення чинних законодавчих та нормативних актів, оплата за надані послуги за даною адресою не здійснювалась, в результаті чого, станом на 01.05.2020 року утворилася заборгованість у сумі 20201,79 грн. За таких підстав, підприємство було вимушено звернутися до суду із позовом та просили стягнути з відповідачки заборгованість за користування тепловою енергією та гарячим водопостачанням в сумі 20201,79 грн., 3% річних у сумі 1425,94 грн., інфляційні витрати, які складають 4066,81 грн., а також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача у підготовче судове засідання не з`явилась, надала заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась з невідомих підстав, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У цьому випадку суд вважає доцільним ухвалити заочне рішення, оскільки відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є користувачем та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), таким чином відповідачка є споживачем теплової енергії та гарячого водопостачання.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, визначав основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Разом з тим, статтею 4 даного Закону передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень статті першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Також, даною нормою було визначено, що споживачем житлово-комунальної послуги являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати таку послугу.

Як вбачається зі змісту статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

В силу ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

При цьому пунктом першим частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Натомість, відповідно до пункту п`ятого частини третьої статті 20 цього Закону на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Згідно із положеннями ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Дана норма закріплена також змістом ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якої споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з розшифровкою особового рахунку № НОМЕР_1 , наданого ККП «Маріупольтепломережа», заборгованість за користування тепловою енергією за адресою: АДРЕСА_1 (мешканців 1, пільга відсутня, опалювана площа 24,69 кв.м.), за період з грудня 2014 року по травень 2020 року становить 20201,79 грн., 3 % річних 1425,94 грн., інфляційні витрати 4066,81 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є по суті грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги, суд вважає, що на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Згідно з вимогами ст.ст. 76-78 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів і показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем було доведено належними доказами заявлений розмір заборгованості відповідачки за послуги теплопостачання.

Проте, зі свого боку відповідачки не надала суду доказів, які б свідчили про належне та своєчасне виконання нею зобов`язань зі сплати послуг з теплопостачання у повному обсязі і відсутності заборгованості перед позивачем.

Суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню оскільки відповідачка неналежно виконує свої зобов`язання зі сплати послуг теплопостачання, а тому з неї підлягає стягненню заборгованість за користування тепловою енергією та гарячим водопостачанням в сумі 20201,79 грн., 3% річних у сумі 1425,94 грн., інфляційні витрати, які складають 4066,81 грн., оскільки це підтверджується письмовими матеріалами справи.

Крім того, у відповідності до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені витрати з оплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» заборгованість за користування тепловою енергією в сумі 20201,79 (двадцять тисяч двісті одна гривня 79 коп.) грн. на р/р НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код ЄДРПОУ 33760279 (о/рахунок № НОМЕР_1 ), 3% річних у розмірі 1425,94 (одна тисяча чотириста двадцять п`ять гривень 94 коп.) грн., інфляційні витрати в сумі 4066,81 (чотири тисячі шістдесят шість гривень 81 коп.) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) на р/р НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», код ЄДРПОУ 33760279.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції.

Повний текст рішення буде виготовлено 28 серпня 2020 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов