Рішення № 91224007, 26.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року м. Київ №640/23030/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвідо Фізичної особи ОСОБА_1 простягнення боргуза участю представників сторін: - від позивача Балакарева Л.І.; - від відповідача Свиридов С.В.;

встановив:

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на користь ГУ ДПС у м. Києві з фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі - 1645188,50 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача виник податковий борг у результаті донарахувань контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1645188,50 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №0046091701.

Оскільки вказане грошове зобов`язання не було сплачено відповідачем у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, позивач на адресу відповідача згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України направив податкову вимогу від 22 червня 2017 року №40004-17, а також у відповідності до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Натомість, не погоджуючись із заявленими вимогами позивача, відповідач у відзиві на адміністративний позов наголосив на тому, що має місце звернення стягнення з пропущенням законодавчо встановлених строків та при цьому щодо заборгованості, протиправно сформованої позивачем відповідним податковим повідомленням-рішенням.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема з мотивів, викладених у поданому відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи убачається, що у зв`язку з неподанням до податкового органу відповідачем, ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України начальником ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено наказ від 07 вересня 2015 року №1916 на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів, отриманим платником податку у вигляді додаткового блага фізичної особи ОСОБА_1 .

За результатами вказаної вище перевірки уповноваженою особою позивача складено акт від 24 вересня 2015 року №1643/17-01/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого встановлено порушення відповідачем статті 36, пункту 49.18 статті 49, абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, статті 176, статті 179 Податкового кодексу України, а саме: фізичною особою ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2014 рік, не задекларовано дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у сумі 7742696,45 грн., не нараховано та не сплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2014 рік.

Такі висновки мотивовані аналізом податкової інформації (з бази даних 1-ДФ), відповідно до якої встановлено, що у перевіряємому періоді фізична особа ОСОБА_1 не подала декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, у тому числі не відобразила отриманий від ПАТ "АТБ "Київ" (код ЄДРПОУ 14371869) дохід в сумі 7742696,45 грн. ("дохід, отриманий платником податку як додаткове благо", ознака доходу "126") та не сплатила до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надіслано ОСОБА_1 запрошення від 12 травня 2014 року №5182/С/26-59-17-04-31 з питання подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, яке не було вручене та повернулося за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповіді та документальних підтверджень щодо декларування доходів, отриманих в 2014 році на письмовий запит ДПІ на момент перевірки ОСОБА_1 не надано.

В ході доперевірочної роботи, для підтвердження інформації, відображеної в податковому розрахунку форми 1-ДФ та її документального підтвердження, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено запит від 12 травня 2015 року №18623/10/26-59-17-04 на адресу ПАТ "АТБ "Київ". Банк підтвердив суму нарахованих доходів у вигляді анульованого (прощеного) боргу відображену у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками IV кварталу 2014 року, у якому такий борг було анульовано у розмірі 7742696,45 грн.

Оскільки відповідний дохід згідно з пунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України підлягає оподаткуванню та відображенню у річній податковій декларації, в акті від 24 вересня 2015 року №1643/17-01/2493305720 зазначено про те, що вказаний дохід за 2014 рік, отриманий відповідачем як додаткове благо в сумі 7742696,45 грн. не було нею задекларовано та, відповідно, не нараховано і не сплачено у бюджет податку з останнього у сумі 1316014,80 грн.

Як наслідок, позивачем у відношенні відповідача винесено податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №4609/17-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб - СГД" (код платежу 11010500) на суму 1645188,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1316014,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 329173,70 грн.

Через несплату даного грошового зобов`язання позивачем згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України сформовано податкову вимогу від 22 червня 2017 року №40004-17, а також відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України прийнято рішення від 22 червня 2017 року №40004/17-11 про опис майна відповідача у податкову заставу.

Попри це, за доводами відповідача, із посиланням на правові позиції Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду, позивачем пропущено встановлений пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України строк, протягом якого він мав право стягнути відповідний борг, а отже згідно пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України останній підлягав списанню.

Разом з тим, відповідач також звернув увагу суду, що дохід у вигляді анульованого (прощеного) боргу, про який вказано зокрема в акті від 24 вересня 2015 року №1643/17-01/ НОМЕР_1 , в нього відсутній з огляду на наступне.

20 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ "АКБ "Київ" укладено договір про надання кредиту №119.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2010 року по справі №2-8018/10 присуджено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним Договором в сумі 7628549,51 грн.

Таким чином, наявність грошових зобов`язань перед ПАТ "АКБ "Київ", яка стягується з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження за №54768709, на переконання відповідача доводить той факт, що відповідна заборгованість по кредиту не була прощена, а отже не виникало доходу та відповідно обов`язку подавати декларацію про майновий стан і сплачувати податок з доходів фізичних осіб за 2014 рік.

Зокрема, відповідач у своєму клопотанні зазначила, що після подання відзиву на адміністративний позов, нею отримано повідомлення від 23 грудня 2019 року про відступлення права вимоги від ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_2 ), яким повідомлялось, що 20 грудня 2019 року між ТОВ "ФК "Паріс" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги №20/12/2019-3, відповідно до якого останній набув право вимоги до ОСОБА_1 згідно договору про надання кредиту від 20 жовтня 2006 року №119.

Оскільки право вимоги за договором від 20 жовтня 2006 року №119 було відступлено ПАТ "АКБ "Київ" шляхом продажу ТОВ "ФК "Паріс" та в подальшому ОСОБА_2 , що підтверджується вищевказаним повідомленням від 23 грудня 2019 року, наведене спростовує твердження позивача про виникнення у ОСОБА_1 доходу за 2014 рік з ознакою "126 ("дохід, отриманий платником податку як додаткове благо") та, відповідно, вказує на відсутність обов`язку подавати декларацію про майновий стан і сплачувати податок з доходів фізичних осіб за 2014 рік, адже ПАТ "АКБ "Київ" в межах виконавчого провадження стягнув з ОСОБА_1 земельні ділянки, які є предметом іпотеки по кредитному договору, а залишок заборгованості продав шляхом відступлення права вимоги.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут і надалі, в редакції чинній станом на час винесення відповідних рішень позивача у відношенні відповідача) встановлено обов`язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу України).

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (абзац перший пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

За приписами пунктів 95.1-95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вже зазначалося вище, позивачем у відношенні відповідача на підставі висновків акту від 24 вересня 2015 року №1643/17-01/2493305720 складено податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №4609/17-01, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб - СГД" (код платежу 11010500) на суму 1645188,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1316014,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 329173,70 грн.

За змістом податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №4609/17-01, копія якого наявна в матеріалах справи, останнє винесено згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України - платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, згідно вищевикладеного, спірне податкове зобов`язання у відношенні відповідача було самостійно визначене позивачем в межах встановленого Податковим кодексом України строку на підставі висновків проведеної податкової перевірки.

Суд звертає увагу, що позивач посилається на копію витягу з інтегрованої картки інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу щодо відповідача, згідно якої податковий борг останньої виник 23 листопада 2016 року, але при цьому жодних обґрунтувань та відповідних пояснень з даного приводу ані позовна заява, ані відповідь на відзив не містять.

При цьому, сам позивач зазначає, що спірний податковий борг відповідача виник у результаті донарахувань відповідачу податкових зобов`язань саме за податковим повідомленням-рішенням від 13 листопада 2015 року №4609/17-01.

Податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року №4609/17-01, як вбачається з додатків до позовної заяви, направлялось відповідачу рекомендованим листом за номером відправлення 0421105819086, та що повернулося за закінченням встановленого строку зберігання.

За приписами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (абзац другий пункту 58.3 статті 58 в редакції Податкового кодексу України).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абзац третій пункту 58.3 статті 58 в редакції Податкового кодексу України)

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків (абзац четвертий пункту 58.3 статті 58 в редакції Податкового кодексу України).

Згідно відбитку календарного штемпеля на довідці Ф.20 поштового відправлення за №0421105819086, останнє повернуто за закінченням встановленого строку зберігання "18.12.15".

Оскільки позивач вжив передбачені законодавством заходи щодо направлення відповідачу податкового повідомлення-рішення рекомендованим поштовим відправленням, останнє вважається належним чином врученим відповідачу з дня, зазначеного поштовою службою у відповідному повідомленні про причини невручення.

Таким чином, податковий борг відповідача за грошовим зобов`язанням згідно податкового повідомлення-рішенням від 13 листопада 2015 року №4609/17-01, відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, виник після встановленого Законом 10 денного строку на його оплату з дня отримання (неотримання відповідачем з незалежних від позивача причин) даного податкового-повідомлення рішення, а отже з 28 грудня 2015 року.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно, граничний термін до стягнення спірного в межах даної адміністративної справи податкового боргу сплив у грудні 2018 року.

Згідно пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Зокрема, за підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється у тому числі податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Як наслідок, враховуючи що звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом мало місце 22 листопада 2019 року, заперечення відповідача щодо пропущення позивачем встановленого Законом строку на стягнення відповідного податкового боргу суд вважає обґрунтованими, а отже погоджується і в частині доводів, що такий податковий борг підлягав списанню як безнадійний.

Також, суд приймає до уваги, що в межах даної адміністративної справи є саме правомірність стягнення позивачем відповідного податкового боргу позивача, але при цьому звертає увагу, що позивач не спростовує твердження відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем грошового зобов`язання, за яким мало місце виникнення спірного податкового боргу, зокрема що у перевіряємому періоді в останнього не виникало доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу за раніше вказаним кредитним договором, оскільки стягнення з нього коштів за цим договором відбувається за рішенням суду в межах відповідного виконавчого провадження.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивач не виконав покладеного на нього обов`язку - не спростував доводів відповідача та не надав належним чином допустимих і належних доказів на користь правомірності прийнятого ним рішення щодо стягнення спірного податкового боргу відповідача, отже відсутні підстави для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 1 645 188, 50 грн. - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 31 серпня 2020 року.