Рішення № 91222657, 31.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 р. справа № 400/1893/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Військової частини А 2227, вул. 40 років Перемоги, 4-Б,Первомайськ,Миколаївська область,55212 до відповідача:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про:стягнення суми збитків в розмірі 7 704,66 грн.,ВСТАНОВИВ:

Військова частина А2227 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь суму збитку у розмірі 7704,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення аудиту у військовій частині А2227 встановлено завдання відповідачем збитків державі, яка полягає у втраті добових видач продуктів харчування на фактично відсутніх військовослужбовців комендантського взводу військової частини А2227 в сумі 7704,66 грн. акі збитки були завдані відповідаче, у зв`язку із не виконанням покладених на відповідача обов`язків, а саме відповідачем не було забезпечено наявність у штабі військової частини А2227 своєчасних та достовірних даних про його вибулих зі строю підлеглих, що і призвело до безпідставного витрачання добових видач продуктів харчування.

Ухвалою від 25.05.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано відповідачу надати до суду відзив.

Від відповідача до суду відзив не надходив, а копія вищезазначеної ухвали та повістки про виклик, які суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи.

Частиною 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідач у період з 04.01.2016 р. по 03.01.2018 р. проходив військову службу у військовій частині А2227.

В період служби відповідача відповідно до наказу від 12.07.2016 р. №169 на нього було покладено виконання обов`язків командира комендантського взводу (окремого підрозділу військової частини де він проходив службу).

Період з 24.01.2018 р. по 16.02.2018 р. проведено аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А2227 за напрямком продовольчого забезпечення, за результатами якого складено довідку про підсумки аудити відповідності продовольчого забезпечення за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2017 р.

Відповідачем зазначено, що результатами перевірки було встановлено наявність збитків, які полягають у перебуванні на лікуванні у військовій частині В2116 військовослужбовців військової частини А2227 без атестатів на продовольство без зняття даних військовослужбовців з котлового забезпечення у військовій частині А2227, незняття з котлового забезпечення осіб, які самовільно залишили військову частину, що призвело до завдання матеріальної шкоди державі. За даним факом проведено службове розслідування.

За результатами службового розслідування встановлено не виконання відповідачем належним чином обов`язків, визначених п. 1.3, абз. 2 п. 1.6 розділу I «Загальні положення» Інструкції з організації обліку особливого складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 р. №333, ст. 58, абз. 14, 23 ст. 59 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. №548, абз. 4,6 п. 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 р. №300., що призвело до не забезпечення у штабі військової частини А2227 своєчасних та достовірних даних про його вибулих зі строю підлеглих, не було оформлено вибуття з частини його підлеглих встановленим порядком з видачою атестату на продовольство та із зняттям з продовольчого забезпечення у військовій частині А 2227 його вибувших зі строю підлеглих та не проконтрольовано і не вжито дієвих заходів для припинення безпідставного втрачання добових видач продуктів харчування.

Наказом командира військової частини А2227 «Про оголошення результатів службового розслідування» від 17.05.2018 р. №571, зокрема, п. встановлено суму збитків завданих відповідачем державі - 7226,10 грн.

Листом від 28.01.2020 р. позивачем запропоновано відповідачу добровільно відшкодувати завдану матеріальну шкоду в сумі 7704,66 грн.

У зв`язку із відсутністю відшкодування матеріальної шкоди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступного.

Відповідно п.1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (ст. 26 Статуту).

За змістом ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу); за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Згідно із ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) зобов`язаний, зокрема організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).Відповідно до ст. 63 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командири підрозділів (начальники) приймають і здають посаду особисто на підставі наказу по військовій частині (кораблю).

Новопризначеного командира підрозділу (начальника) відрекомендовує особовому складові підрозділу старший командир (начальник).

При прийманні та здаванні посади командиром підрозділу (начальником) обов`язково проводиться інвентаризація майна і техніки підрозділу (служби). За результатами проведеної інвентаризації складаються інвентаризаційні відомості та акт.

Про прийняття і здавання посади командир підрозділу (начальник) подає рапорт у порядку підпорядкованості командирові військової частини (корабля).

Особа, яка приймає посаду, до свого рапорту додає акт про прийняття підрозділу. В акті зазначаються дані про склад підрозділу за списком і наявний; стан бойової та мобілізаційної готовності; морально-психологічний стан особового складу, стан військової дисципліни, бойової підготовки; наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; житлові і побутові умови військовослужбовців.

Акт складається і підписується особою, яка приймає, та особою, яка здає посаду, а також начальниками служб військової частини, головою та членами внутрішньої перевірочної комісії. До акта додаються інвентаризаційні відомості про майно та техніку підрозділу (служби).

Таким чином, із аналізу наведених вище положень Статуту слідує, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Командир (начальник) особисто відповідає перед державою, зокрема, за стан і збереження матеріальних засобів. Командири підрозділів (начальники) приймають і здають посаду особисто, із обов`язковим проведенням при цьому інвентаризації майна і техніки підрозділу (служби), за результатами якої складаються інвентаризаційні відомості та акт, що підписуються як особою, яка приймає посаду, так і особою, яка здає посаду. До акта додаються інвентаризаційні відомості про майно та техніку підрозділу (служби).

У позовній заяві військова частина А 2227 не посилається на проведення інвентаризації майна та не надає докази її проведення під час покладання на позивача обов`язків командира комендантського взводу та приймання ним цієї посади, а також при звільнені його з даної посади.

Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України №243 від 23 червня 1995 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Положення №243) визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Згідно з п.2 Положення №243, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до п.17 Положення №243 командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

Пунктом 18 Положення №243 визначено, що розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (п.19 Положення №243).

Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Відповідно до п.п.21-23 Положення №243 у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог п.п.3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.

До висновку додаються письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.У разі скасування наказу утримані суми повертаються.

Таким чином, лише за умови дотримання позивачем наведених вище вимог Положення №243 можна вважати доведеною вину військовослужбовця повністю.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог п.21 Положення №243 до висновку розслідування додаються письмові пояснення особи, яка притягається до матеріальної відповідальності. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що ним було вжито заходів для отримання пояснень від відповідача. Доказів надіслання під час проведення судового розслідування на адресу відповідача, зокрема, листа з клопотанням про відібрання пояснень у позивача пояснень до суду також не надано.

В порушення вимог п.22 Положення №243 висновки розслідування не містять запису про ознайомлення позивача з матеріалами розслідування, чим обмежено право позивача подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов`язку з отримання пояснень від відповідача - особи, яка притягається до матеріальної відповідальності під час проведення службового розслідування. А також, не ознайомлено із актом службового розслідування.

Крім того, зі змісту пункту 3 розділу І Положення № 243/95-ВР вбачається, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Відповідачем в порушення вищезазначеної норми не встановлено форму вини позивача (умисна чи з необережності), від визначення якої відповідно до приписів цього Положення залежить вид матеріальної відповідальності, який може бути застосовано до військовослужбовця за нестачу військового майна (обмежена, повна чи підвищена).

Відповідач не навів будь-яких обґрунтувань притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, у той час як цим Положенням передбачено як повну, так і обмежену матеріальну відповідальність. І хоча ухвалення відповідного рішення перебуває у площині дискреційних повноважень відповідного командира (начальника), таке рішення повинно бути обґрунтованим і відповідати вимогам закону, а адміністративний суд, у свою чергу, в порядку судового контролю зобов`язаний надати цьому рішенню оцінку, в тому числі в аспекті законності та обґрунтованості.

Така правова позиція щодо розгляду спорів про притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності викладена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 813/2751/17 та у постанові від 12 грудня 2018 року №813/2751/17, у постанові від 25.03.2020 р. №814/2281/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Військової частини А 2227 (вул. 40 років Перемоги, 4-Б,Первомайськ,Миколаївська область,55212 26614923) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) про стягнення суми збитків в розмірі 7 704,66 грн., відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич