Ухвала суду № 91221659, 31.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 серпня 2020 року Справа 160/9260/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши заяву позивача про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 541; код ЄДРПОУ 01984174) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить скасувати висновки зроблені Медичною комісією по проходженню періодичного медичного огляду КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» в частині винесення рішення про непридатність ОСОБА_1 виконувати роботи за професією ГРОВ викладені в довідці № 859 від 17.05.2019 року та визнати остаточними висновками по встановленню можливості чи неможливості виконувати роботу ГРОЗ Михайлюк Олексієм Вікторовичем висновки зроблені МСЕК які зафіксовані в довідці № 047881 від 12.11.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

В обґрунтування клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, позивач зазначає, що в 2017 році він був звільнений з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за висновками комісії про проходження медичного огляду і висновком ЛКК про непрацездатність. Своє звільнення позивач пов`язує з його посадою - голови незалежної первинної профспілкової організації «Павлоградвугілля». У зв`язку зі звільненням та подальшим поновленням на посаді, в судовому порядку, його та інших членів даної профспілкової організації, ситуація набула підвищеного суспільного інтересу. Переслідування членів організації та перешкоджання їх законній діяльності постійно транслюється в різних інтернет-ресурсах. Позивач посилається і зазначає про розгляд іншої справи, яка набрала законної сили, стосувалась скасування висновків медичної комісії, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із статтею 12 цього Кодексу, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частина 5 цієї статті зазначає, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно пункта 1 та 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судови х органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.

Окремо, суд звертає увагу на те що, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

В свою чергу, суд, відповідно до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлених та витребуваних доказів з власної ініціативи.

На переконання суду характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного і всебічного встановлення обставин справи, а тому у задоволенні клопотання про розгляд цієї справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Озерянська