Рішення № 91220554, 31.08.2020, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1110/20

Провадження № 2/288/358/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань - Костюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку, в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області (далі - відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку, в порядку спадкування за заповітом, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_2 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 .

За життя, матір`ю був складений заповіт, посвідчений 15 червня 1990 року Корецькою В.Б., державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори, за реєстром № 856, за умовами якого все належне майно, ОСОБА_2 заповіла позивачу.

Позивач, є спадкоємцем померлої за заповітом та спадщину після смерті матері, прийняла. Будь-які інші спадкоємці, крім неї, відсутні.

Крім того, позивач оформила свої спадкові права за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 .

Рішенням Попільнянської селищної ради від 16.10.2015 року, вулицю Калініна перейменовано на вулицю Київську.

До складу спадкового майна, що залишишся пісня смерті ОСОБА_3 , ввійшла земельна ділянка площею 0.1148 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення: для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд.

З метою оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку, позивач звернулася до нотаріуса, проте, отримала відмову, через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач просить визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0.1148 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення: для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилась, в позовній заяві просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області в підготовче судове засідання не з`явився, надав до суду лист в якому просив справу розглядати без участі їх представника, проти задоволення позовних вимог заперечують.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05 грудня 1998 року відділом державної реєстрації громадянського стану Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 100.

Згідно заповіту посвідченого 15 червня 1990 року державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори - Корецькою В.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 856, ОСОБА_2 заповіла житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та все те, що буде їй належати та на що вона за законом буде мати право - своїй дочці ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Пилипчук А.Я., державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області 18 лютого 2000 року за реєстром № 329, ОСОБА_1 належить право на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради від 15 квітня 1994 року № 45, «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», ОСОБА_3 , було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.1148 га, за вищевказаною адресою.

До складу спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , ввійшла земельна ділянка площею 0.1148 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення: для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд.

Рішенням Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області № 991, 56 сесії, 6 скликання від 16 жовтня 2015 року, вулицю «Калініна» перейменовано на вулицю «Київська».

Відповідно до повідомлення № 124/02-14 від 27 липня 2020 року державного нотаріуса Попільнянської державної нотаріальної контори Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1148 га, яка розташована у АДРЕСА_1 . Цільове призначення: для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частина 1 статті 81 Земельного Кодексу України визначає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Нормами статті 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації, цих прав, а відповідно до статті 126 цього ж Кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно до статті 131 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Статтею 140 Земельного Кодексу України передбачено підстави припинення права власності на земельну ділянку, серед яких відповідно до п. б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 152 Земельного Кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Частиною першою статті 182 Цивільного Кодексу України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а згідно зі статті 334 того ж Кодексу, право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається з частини1статті 1223ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до частини 1статті 1225 Цивільного Кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Теж саме зазначає п. 10)Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Статтями 1216, 1218 Цивільного Кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, цивільні права та обов`язки спадкодавця, у тому числі право власності на річ, можуть переходити у спадщину.

Як вбачається з частини 1 статті 1268 Цивільного Кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 5 статті 1268 Цивільного Кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.

Як вбачається з статті 1297 Цивільного Кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Таким чином, зібрані у справі докази, їх належна оцінка та враховуючи вимоги ч.3 ст. 200 ЦПК України, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем, права власності на вищевказану земельну ділянку загальною площею 0,1148 га в порядку спадкування за заповітом.

Керуючись ст. ст. 78, 120, 125, 126, 131, 152 Земельного Кодексу України; ст. ст. 1216 -1218, 1223, 1225, 1262, 1268 -1270, 1297 Цивільного Кодексу України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку, в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0.1148 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення: для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко