Рішення № 91217485, 28.08.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/10878/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним дій щодо відмови у призначенні пенсії, зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії з моменту її призупинення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2019 позивач звернулася до Камінь-Каширського об`єднаного управління ПФУ у Волинській області із заявою щодо призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Заяву позивача задоволено та призначено пенсію з 14.05.2019. 01.10.2019 виплату пенсії позивачці було припинено відповідно до п.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 16.12.2019 ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішенням від №032950002459 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки станом на 01.01.1993 позивач прожила та відпрацювала в зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 4 місяці 19 днів, за необхідної умови проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-ох років.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосила, що не зарахований відповідачем, на підставі даних трудової книжки, період її проживання в смт. Любешів з 04.08.1986 по 19.11.1990 підтверджується поданими до заяви документами, у зв`язку із чим, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 28.07.2020 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено про розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.08.2020 за вх. №39697/20 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що позивач немає права на призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки період проживання та роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 2 роки 4 місяці 19 днів. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач в період з 04.08.1986 по 19.11.1990 працювала робітником Ковельського заводу сільськогосподарських машин імені 50-річчя СРСР, який розташований на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а відтак позивач в цей період не проживала в смт. Любешів.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Одночасно із відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про залишення без розгляду позовної заяви позивача, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.08.2020 у задоволенні клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

30.07.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області заяву позивачки про призначення пенсії задоволено та призначено пенсію відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 14.05.2019.

01.10.2019 виплату пенсії позивачці було припинено відповідно до п.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

16.12.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішенням від №032950002459 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки станом на 01.01.1993 позивач прожила та відпрацювала в зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 4 місяці 19 днів, за необхідної умови проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-ох років.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Тобто, вказаними нормами надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України №1058-ІV від 09.03.2003 або спеціальним Законом України №796-XII від 28.02.1991.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991).

Згідно із ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суду слід зазначити, що вимогу щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов`язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.

Підпунктом 5 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок) зазначено, документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Судом встановлено, що позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки період проживання та роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 2 роки 4 місяці 19 днів. Відповідачем не зараховано позивачу період проживання в смт. Любешів з 04.08.1986 по 19.11.1990, оскільки згідно записів трудової книжки позивач в зазначений період працювала робітником Ковельського заводу сільськогосподарських машин імені 50-річчя СРСР, який розташований на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що і стало причиною відмови в подальшій виплаті пенсії позивачу.

Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач в період з 04.08.1986 по 19.11.1990 працювала робітником Ковельського заводу сільськогосподарських машин імені 50-річчя СРСР. (а.с.28-30)

Водночас, згідно довідки виданої Любешівською селищною радою №3123 від 03.07.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , яке відповідно до постанови КМУ від 23.07.1991 №106 належить до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_2 з 10.12.1976 по 23.01.2002 рік (а.с.14)

Суд погоджується із доводами позивача, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення. Проте, суд не погоджується з твердженнями пенсійного органу про те, що у позивача відсутні інші належні та допустимі докази на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) позивача на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі органів місцевого самоврядування (підприємств, установ, організацій), що є підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження свого постійного проживання в смт. Любешів з 04.08.1986 по 19.11.1990 позивач надала архівну довідку виконавчого комітету Ковельської міської ради від 12.06.2019 №1114 з копією наказу Ковельського заводу сільськогосподарських машин імені 50-річчя СРСР №129 А/ОК від 01.08.1988 про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення одного року, копію особистої картки ОСОБА_1 , копію амбулаторної картки ОСОБА_1 , копію амбулаторної картки ОСОБА_2 , довідку Любешівської селищної ради №3123 від 03.07.2019. (а.с.16-27)

Згідно наданих документів, зокрема, довідки Любешівської селищної ради №3123 від 03.07.2019, копій амбулаторних карток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що в період з 04.08.1986 по 19.11.1990 позивач проживала в смт. Любешів та неодноразово зверталася за медичною допомогою до Любешівської поліклініки.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що запис в трудовій книжці може встановлювати лише трудовий стаж, а не факт проживання особи на відповідній території.

Враховуючи наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позивачем підтверджено постійне проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, зокрема в смт. Любешів, в період з 04.08.1986 по 19.11.1990, а відтак період роботи та проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 складає понад необхідних 3 роки, що дає їй право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, відповідачем доказів того, що позивач в період з 04.08.1986 по 19.11.1990 не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, суду не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Таким чином, період праці та проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення є достатнім для призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за віком, зобов`язання відповідача провести призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", перерахунок та виплату з моменту призупинення.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений відповідно до квитанції від 26.06.2020. (а.с.8)

Керуючись статтями 243 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", перерахунок та виплату з моменту призупинення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, код ЄДРПОУ 13358826, адреса: 43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В.

Суддя Ю.Ю. Сорока