Рішення № 91217037, 26.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/964/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, код ЄДРПОУ 24510970) до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) про стягнення 85 589,41 грн за участю представників учасників справи:

позивача - адвоката Карабах В.А., ордер серії ЗП №110951 від 08.01.2020;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (відповідач) 85 589,41 грн, що складаються з: 68662,20 грн - заборгованості за поставлений товар, 2794,00 грн - 3% річних, 2500,00 грн - інфляційних збитків та 11633,21 грн - пені.

Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № ПЕ 21/03-19 від 21.03.2019 в частині здійснення оплати за поставлений товар з посиланням на ст.ст.202, 205, 207, 525, 625, 627-629, 655, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст.193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду. Вирішено розгляд справи № 922/964/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Позивачу, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив - 5 календарних днів з дня його отримання.

31.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17527).

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд продовжити строк для подання відзиву до 06.08.2020 та заперечує проти позову. В обґрунтування заперечень відповідач вказує, що позивачем порушено умови визначені п. 4.1. договору, зокрема щодо строків поставки товару, вказаним пунктом визначено строк до: 28.03.2019 включно, проте поставку здійснено 01.04.2019 та 04.04.2019. Також відповідач зазначив, що позивачем невірно визначено розмір заявленої до стягнення суми пені та згідно п. 8.3. договору розмір пені складає 686,62 грн.

У зв`язку із перебуванням судді Лавренюк Т.А. у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 03.08.2020 № 415/2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/964/20.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 для розгляду справи № 922/964/20 визначено суддю (суддю - доповідача) Чистякову І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2020 постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на "17" серпня 2020 р. о (об) 11:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов та прийнято відзив на позовну заяву за вх. № 17527 від 31.07.2020 до розгляду.

07.08.2020 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" про розгляд справи із застосуванням відеоконференції за вх. №18224. У поданому клопотанні позивач повідомляє про неможливість забезпечення присутності представника ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" у приміщенні господарського суду Харківської області, оскільки представник вказаного товариства приймає участь у великій кількості справ господарської та адміністративної юрисдикції у різних областях України, при цьому позивач має бажання використати своє право на участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, отже позивач просить забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 17.08.2020 о 11:40 год. у справі №922/964/20 у режимі відеоконференції. Доручити проведення відеоконференції позивач просить: Господарському суду Запорізької області або Запорізькому апеляційному суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.08.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №18504), яка приєднана судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив останній вказує, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву підлягають відхиленню. При цьому позивач зазначає, що у відповідності до умов п. 8.3. договору № ПЕ 21/03-19 від 21.03.2019 пеня нараховується за кожний день прострочення оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, однак розмір такої пені, нарахованої за один день прострочення, не повинен перевищувати 1% від вартості товару. Отже, позивач вважає, що відповідач не вірно тлумачить умови договору щодо визначення розміру пені та посилається на судові рішення суду апеляційної інстанції, які надали оцінку вказаному пункту договору, зокрема постанови Східного апеляційного господарського суду: від 17.02.200 у справі №922/3480/19; від 04.05.2020 у справі № 922/4013/19; від 13.05.2020 у справі № 922/3940/19.

Разом з відповіддю на відзив позивачем надано заяву (вх. №18505) про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 3200,00 грн, яка приєднана судом до матеріалів справи.

12 серпня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №18548), в якій останній просить суд стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" 85 589,41 грн, що складаються з: 68662,20 грн - заборгованості за поставлений товар, 2794,00 грн - 3% річних, 2500,00 грн - інфляційних збитків та 11633,21 грн - пені.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2020 року прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог у справі №922/964/20 до 85589,41 грн. Також, вказаною ухвалою встановлено відповідачу (Державному підприємству "Чугуївський авіаційний ремонтний завод") строк для подання пояснення щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог - 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

У судовому засіданні 17.08.2020 на стадії розгляду справи по суті без виходу до нарадчої кімнати, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.08.2020 про оголошення перерви у судовому засіданні до 26.08.2020 о 12:00.

19.08.2020 до суду надійшло клопотання ТОВ "Промелектроніка" вх. №3096 від 19.08.2020 про проведення судового засідання, призначеного на 26.08.2020 в режимі відеоконференції. Доручити проведення відеоконференції позивач просить: Господарському суду Запорізької області або Запорізькому апеляційному суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2020 для розгляду клопотання визначено суддю Прохорова С.А., у зв`язку з відпусткою судді Чистякової І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 серпня 2020 року задоволено клопотання представника ТОВ "Промелектроніка" про проведення судового засідання по розгляду справи №922/964/20, призначеного на 26.08.2020 на 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції. Доручено Запорізькому апеляційному суду забезпечення проведення судового засідання по справі №922/964/20, призначеного на 26.08.2020 на 12:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Запорізького апеляційного суду. Особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - представник ТОВ "Промелектроніка" (код ЄДРПО 24510970) її процесуальний статус - позивач по справі. Представнику ТОВ "Промелектроніка" запропоновано з`явитись 26.08.2020 до 12:00 год. до Запорізького апеляційного суду (69005, м. Запоріжжя, вул. Гетманська, 4) для участі у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

25.08.2020 на електронну адресу господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та документи в обґрунтування вказаної заяви за вх. № 3136, яке підписано електронним цифровим підписом ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА".

Представник позивача бере участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.08.2020 за вх. № 18548 підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки у судовому засіданні 17.08.2020 брала участь представник відповідача адвокат Макаренко О.А., що діє на підставі довіреності б/н від 01.07.2020.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

21 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (постачальник) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (покупець) був укладений договір № ПЕ 21/03-19 (надалі - договір).

Згідно з п.1.1. договору, постачальник зобов`язувався поставити покупцю товар згідно специфікації (додаток № 1), а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

У відповідності до розділу 2 договору, асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, які є невід`ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складає 68 662,20 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 11 443,70 грн.

Строк постачання партії Товару не більше 7 календарних днів з дати підписання договору (п.4.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату наступним чином:

п.5.1.1 - 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.

Пунктом 5.2. договору було передбачено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Отже, за умовами договору, позивач мав поставити відповідачу товар у строк до 28.03.2019 включно.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: № РН-0000426 від 01.04.2019 на суму 38 811,96 грн; № РН-0000440 від 04.04.2019 на суму 29 850,24 грн.

Факт поставки товару підтверджується специфікацією за договором, рахунком-фактурою № СФ-0000425 від 21.03.2019, видатковими накладними: № РН-0000426 від 01.04.2019, № РН-0000440 від 04.04.2019 підписаними сторонами.

Проте, відповідач отриманий товар за видатковими накладними: № РН-0000426 від 01.04.2019, № РН-0000440 від 04.04.2019 не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 68 662,20 грн, що не заперечується відповідачем у справі.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Також, у зв`язку із простроченням зобов`язання по оплаті позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2794,00 грн - 3% річних (по видатковим накладним № РН-0000426 від 01.04.2019 за період з 02.04.2019 по 10.08.2020; № РН-0000440 від 04.04.2019 за період з 05.04.2019 по 10.08.2020); 2500,00 грн - інфляційних збитків (по видатковим накладним № РН-0000426 від 01.04.2019; № РН-0000440 від 04.04.2019 за період з квітня 2019 року по червень 2020 року) та 11633,21 грн - пені (по видатковим накладним № РН-0000426 від 01.04.2019 за період з 02.04.2019 по 02.10.2019; № РН-0000440 від 04.04.2019 за період з 05.04.2019 по 05.10.2019).

Відповідач проти позову заперечує, зазначає про несвоєчасну поставку товару позивачем та не погоджується із розрахунком позивача щодо пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар поставлений відповідачу 01.04.2019 та 04.04.2019, отже з урахуванням умов п.5.1. договору відповідач мав оплатити товар з дня отримання товару.

Заперечення відповідача щодо несвоєчасної поставки товару, судом не приймаються, оскільки вказане не звільняє відповідача від обов`язку по оплаті товару, а є підставою для нарахування штрафних санкцій згідно п. 8.2. договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару з 02.04.2019 на суму 38 811,96 грн; з 05.04.2019 на суму 29 850,24 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки № ПЕ 21/03-19 від 21.03.2019 в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, та те, що відповідач доказів на спростування заборгованості перед позивачем не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 68 662,20 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 794,00 грн; інфляційні збитки у розмірі 2 500,00 грн та пеню у розмірі 11 633,21 грн.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 8.3 договору при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% вартості товару.

Заперечуючи проти вимог щодо стягнення пені, відповідач зазначає, що розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу відповідає поняттю «пеня».

Так, зі змісту п.8.3 договору №ПЕ 21/03-19 від 21.03.2019 року вбачається, що розмір нарахованої позивачем пені за весь період прострочення не повинен перевищувати 1% від вартості товару.

Проте, суд не погоджується з такою думкою відповідача, та вважає, що пеня нараховується за кожен день прострочення оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару, однак розмір такої пені, нарахованої за один день прострочення, не повинен перевищувати 1% від вартості товару, оскільки п.8.3. договору не містить слів чи визначень "але не більше 1% від вартості товару за весь період прострочення".

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами у договорі період нарахування пені не збільшено, отже й нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, судом встановлено, що позовні вимоги щодо пені в сумі 11 633,21 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за допомогою системи "Законодавство", суд встановив, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 2 500,00 грн та 3% річних у розмірі 2 794,00 грн є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем у справі заявлено про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 11 300,00 грн, що складаються з суми, що вказана в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, що додана до позовної заяви у розмірі 5 100,00 грн; у розмірі 3 200,00 грн, що вказана в заяві наданій до суду 11.08.2020 за вх. № 18505, яка надана через канцелярію господарського суду Харківської області та у розмірі 3 000,00 грн, що вказана у заяві, що надійшла 25.08.2020 на електронну адресу господарського суду Харківської області за вх. № 3136, та яка надійшла через канцелярію господарського суду Харківської області за вх.№ 19615 в письмовому вигляді разом із доказами на підтвердження вказаної заяви 26.08.2020.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського бюро з метою надання останнім правової допомоги пов`язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро "Сергія Жечева" (адвокатське бюро) укладено договір-доручення про надання правової допомоги № б/н від 07.05.2019, предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2019 до договору-доручення про надання правової допомоги № б/н від 07.05.2019 сторони узгодили вартість кожної з послуг, що може надавати адвокат в рамках зазначеного договору.

При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 11 300,00 грн. надані наступні документи: рахунок-фактура № СФ-0000058 від 18.03.2020, акт приймання-передачі № ОУ-0000П53 від 18.03.2020, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 5100,00 грн., платіжне доручення № 7035 від 18.03.2020 на суму 5100,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000142 від 10.08.2020, акт приймання-передачі № ОУ-000П121, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 3200,00 грн., платіжне доручення № 7341 від 10.08.2020 на суму 3200,00 грн; рахунок-фактура № СФ-0000155 від 25.08.2020, акт приймання-передачі № ОУ-000П133 від 25.08.2020, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., платіжне доручення: № 7393 від 25.08.2020 на суму 3000,00 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11 300,00 грн., беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 11 300,00 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору також підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (63501, Харківська область, місто Чугуїв, мікрорайон Авіатор, ідентифікаційний код 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, місто Запоріжжя, вул. Грязнова, будинок 4-А, ідентифікаційний код 24510970) грошові кошти у розмірі 85 589,41 грн, що складаються з: 68662,20 грн - заборгованості за поставлений товар, 2794,00 грн - 3% річних, 2500,00 грн - інфляційних збитків та 11633,21 грн - пені.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді: судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11300,00 грн покласти на відповідача: Державне підприємство "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (63501, Харківська область, місто Чугуїв, мікрорайон Авіатор, ідентифікаційний код 08305644).

Стягнути з Державного підприємства "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (63501, Харківська область, місто Чугуїв, мікрорайон Авіатор, ідентифікаційний код 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, місто Запоріжжя, вул. Грязнова, будинок 4-А, ідентифікаційний код 24510970) судовий збір у розмірі 2102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11300,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, місто Запоріжжя, вул. Грязнова, будинок 4-А, ідентифікаційний код 24510970).

Відповідач: Державне підприємство "ЧУГУЇВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (63501, Харківська область, місто Чугуїв, мікрорайон Авіатор, ідентифікаційний код 08305644).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "31" серпня 2020 р.

Суддя І.О. Чистякова