Рішення № 91215339, 26.08.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/519/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАГРУП", вул. Центральна, 1/1, с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31340

до відповідача Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, вул. Білецька, 2, м. Чортків, Чортківський район, Тернопільська область, 48500

про стягнення боргу в загальній сумі 126 640,76 грн

За участю представників сторін:

позивача: адвокат Валігура Олександр Олександрович

відповідача: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТАГРУП" звернулося з позовом до Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України про стягнення боргу в загальній сумі 126640,76 грн, з яких: 90 720,00 грн основного боргу, 5 933,25 грн пені, 15 086,40 грн штрафу, 12 982,34 грн 30 % річних та 1 918,77 грн інфляційних нарахувань.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 04/12-19-П від 04.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАГРУП" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/519/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 26.08.2020 на 10:00 год.

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 26.08.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Зважаючи, що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням нарахованих штрафних санкцій заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на його адресу копії відповідної ухвали суду.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19 грудня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп" (Далі Постачальник) та Державним підприємством "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (Далі Покупець) укладено Договір поставки №191217-ХМ (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного Договору.

Кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Специфікаціях (форма Специфікації затверджується Сторонами Додатком №1) та/або видаткових накладних, що складаються Постачальником та підтверджується шляхом підписання Покупцем на умовах даного Договору. Кожна Специфікація та/або видаткова накладна є невід`ємною частиною даного Договору. Кожна наступна Специфікація та/або видаткова накладна не відміняє і не припиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Постачальник передає Товар Покупцю на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року (п.2.1. Договору).

Передача Покупцю Товару здійснюється в разі надання Покупцем Довіреності на отримання зазначеної кількості Товару. Датою виникнення права власності на Товар у Покупця є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної (п.2.2. Договору).

Ціна на Товар формується Постачальником і обумовлюється Сторонами на день підписання Специфікації та зазначається у самій Специфікації (п.3.1. Договору).

Покупець оплачує Товар 100% передоплатою відповідно до виставленого Постачальником Рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується Постачальником на підставі заявленої Специфікацією кількості Покупцем. Поставка Товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати (п.3.2. Договору) Постачальник має право відвантажити Товар без попередньої оплати, а Покупець зобов`язаний оплатити Товар у термін, що не перевищує 3трьох) банківських днів та/або протягом строку передбаченому у специфікації до цього договору від дня переходу права власності на Товар до Покупця.

Пунктом 7.1. Договору Сторони погодили, що останній по відношенню до конкретної партії товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідної Специфікації та/або видаткової накладної на дану партію Товару та діє протягом одного року з дати підписання Специфікації та/або видаткової накладної, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.

05.02.2020 та 21.02.2020 Сторонами підписано Специфікації до договору поставки №191217-ХМ від 19.12.2017 якою визначено кількість, асортимент та вартість товару.

Пунктом 3 згаданих Специфікацій відповідачу надано відстрочку платежу строком до 15.02.2020 та 21.02.2020 відповідно.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №191217-ХМ від 19.12.2017 Постачальником поставлено товар (дизельне паливо), що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000209 від 05.02.2020 на суму 111321 грн та №РН-0000381 від 22.02.2020 на суму 150 864 грн.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними №0000209 від 05.02.2020 та №000381 від 22.02.2020.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст.692, 693 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач виконав свій обов`язок щодо передачі у власність відповідачу товару (дизельного палива) згідно Договору №191217-ХМ від 19.12.2017. Натомість відповідач свої зобов`язання з оплати вартості отриманого Товару виконав частково і за ним станом на час розгляду справи рахувалась заборгованість в сумі 90 720 грн.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги в частині стягнення 90 720 грн основної заборгованості підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та неоспорені відповідачем.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.4.3. Договору у випадку ненадходження від Покупця оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеному у п.3.3. Договору та з урахуванням ч.2 ст.551 ЦК України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійно облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.03.2020.09.2018 по 30.07.2020 пеня становить 5 933,25 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських зобов`язань зобов`язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 4.4.4. Договору №191217-ХМ від 19.12.2017р. сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем умов п.3.2., п.3.8.Договору чи умов визначених у Специфікації в частині порядку оплатити проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 10% від вартості Товару за відповідною Специфікацією. Штраф сплачується протягом 7 днів з моменту отримання вимоги Покупцем.

Враховуючи обставини справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 15 086,40 грн. штрафу, який підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.10. Договору сторони прийшли до згоди, що при несвоєчасній оплаті Товару (порушення п.3.3. Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 30% річних, крім того Покупець на вимог Постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з врахування встановленого індексу інфляції.

На підставі наведеної норми закону, умов договір позивачем нараховано та заявлено до стягнення 30% річних в загальній сумі 12 982,34 грн. З наданого позивачем розрахунку 30% річних вбачається, що останні нараховані за період з 01.03.2020 по 30.07.2020.

Також позивачем здійснено нарахування інфляційних нарахувань, що складають відповідно до розрахунку 1 918,77 грн за період з березень - липень 2020.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договору №191217-ХМ від 19.12.2017 товару, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 12 982,34 грн 30% річних та 1 918,77 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 13, 73, 74 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, Тернопільська область, м.Чортків, вул. Білецька, 2 (код 00956187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтагруп", Хмельницька область, Хмельницький район, с.Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1/1 (код 40949912) - 90 720 (дев`яносто тисяч сімсот двадцять) грн. рівно основного боргу, 5 933 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн. 25 коп. пені, 15086 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят шість) грн. 40 коп. штрафу, 12 982 (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 34 коп. процентів, 1 918 (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять) грн 77 коп. інфляційних втрат і 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. рівно судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення буде складено 28 серпня 2020 року.

Суддя Ю.О. Чопко