Рішення № 91213662, 18.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2020Справа № 910/4193/20

За позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк";

до Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення 1 264 019,00 євро.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: Магратій Я.В., довіреність № б/н від 27.01.20.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Альфа-Бнак" з позовом до Фірми "Т. М. М. " - товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками по кредиту за кредитним договором № 252-СВ від 04.03.2004 в розмірі 1 264 019,00 Євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/4193/20 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 12.05.2020.

У підготовчому засіданні 12.05.2020 оголошено перерву до 19.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 підготовче засідання відкладено до 09.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/4193/20 до судового розгляду по суті на 30.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 відкладено слухання справи по суті на 14.07.2020.

До господарського суду 14.07.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки, станом на день звернення позивача із заявою про зменшення розміру позовних вимог підготовче провадження у справі № 910/4193/20 вже було закрито, вказана заява позивача була залишена без розгляду.

У судовому засіданні 14.07.2020 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 18.08.2020.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.08.2020 р. проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях по суті спору.

Представники позивача в судове засідання 18.08.2020 року не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2004 року між Акціонерно-комерційним банком «ХФБ Банк Україна» (правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», далі - «Кредитор» або «Банк») та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю (далі - «Фірма» або «Позичальник») укладено Кредитний договір № 252-СВ.

За результатами дослідження умов Кредитного договору судом з`ясовано, що з моменту укладення цього договору сторонами до нього неодноразово вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод, якими Кредитний договір викладався, зокрема, в новій редакції.

Умовами Кредитного договору в редакції від 30.03.2007 (зі змінами, внесеними на момент укладення додаткової угоди від 16.12.2013 № 46 та з урахуванням останньої) сторони не визначили строку дії договору, а погодили строк фінансування (кредитування), терміни закінчення фінансування (кредитування), а також терміни виконання зобов`язань позичальника з повернення кредитних коштів.

Так, згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору (в зазначеній редакції) Банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - Фінансування) із загальною сумою Фінансування 15 376 721,00 (п`ятнадцять мільйонів триста сімдесят шість тисяч сімсот двадцять один) ЄВРО з можливістю отримувати в ЄВРО та з терміном фінансування до 31.01.2014.

Обрунтовуючи свою позовну заяву позивач вказує, що свої зобов`язання за договором кредиту відповідач не виконав, сплативши заборгованість за кредитом лише в сумі 688 067,57 Євро, внаслідок чого в нього перед позивачем станом на 27.10.2017 року виникла заборгованість за відсотками по кредиту в розмірі 1 264 019,00 Євро.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глави 74 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ТІК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ТІК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право Банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку дії Кредитного договору) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ІІК України.

Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Як вже було зазначено, умовами Кредитного договору в редакції від 30.03.2007 (зі змінами, внесеними на момент укладення додаткової угоди від 16.12.2013 № 46 та з урахуванням останньої) сторони погодили термін фінансування до 31.01.2014.

Отже, у межах цього строку Фірма мала повертати Банку кредит і сплачувати проценти за користування коштами. Починаючи з 01.02.2014, Фірма мала обов`язок, незалежно від пред`явлення вимоги Банком, повернути всю заборгованість за Кредитним договором у зв`язку зі спливом строку фінансування та непродовженням його на наступний період на момент закінчення такого строку.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 14.04.2020 у справі № 873/41/19.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частиною першою статті 612 ЦК України).

Враховуючи приписи частини першої статті 631 ЦК України, а також те, що саме зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основними для такого виду договорів і сторонами досягнуто згоди з відповідних істотних умов Кредитного договору, доводи Фірми про те, що його дія закінчилася 31.01.2014, тобто зі спливом строку фінансування позичальника, є правомірними та обґрунтованими, що, утім, не свідчить про припинення зобов`язань позичальника з повернення Банку усієї суми кредиту та інших нарахованих платежів за таким договором відповідно до положень статті 599 ЦК України.

Матеріалами справи також підтверджується, що зміни до Кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди від 29.04.2014 № 47 щодо викладення його в новій редакції були внесені після настання події, що мала юридичне значення, а саме - майже через три місяці після спливу (закінчення) його дії.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про стягнення з Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості за відсотками по кредиту в розмірі 1 264 019,00 Євро.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.08.2020

Суддя О.В. Мандриченко