Ухвала суду № 91212414, 28.08.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6481/20

Провадження № 2-з/750/60/20

У Х В А Л А

28 серпня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді секретар Супруна О.П., Дяченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

03 серпня 2020 року до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа – Райффайзен Банк Аваль), в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 666 739 грн 34 коп. (один мільйон шістсот шістдесят шість тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 34 копійки) за договором позики, з яких: 969 034 грн 50 коп. (дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч тридцять чотири гривні 50 копійок) сума основного боргу за Договором позики; 697 704 грн 84 коп. (шістсот дев`яносто сім тисяч сімсот чотири гривні 84 копійки) розмір 24% річних від простроченої суми за період з 01.08.2017 по 30.07.2020 включно, враховуючи положення пункту 8 договору позики; 10 985,00 грн (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок) сума сплаченого позивачем судового збору за подання даного позову.

Ухвалою судді від 07.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.08.2020.

27 серпня 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 . Вважає, що існує реальна загроза того, що ОСОБА_2 у період розгляду даної справи може розпорядитися нерухомим майном та відчужити його на користь третіх осіб, що в свою чергу може утруднити або взагалі зробити неможливим подальше виконання рішення суду.

Відповідно до положень частини першої статті 153, частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України) заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи та без фіксування судового засідання технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2016 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Вказане в заяві нерухоме майно є предметом іпотеки (договір іпотеки, реєстровий № 3890, 15.08.2006) за зобов`язаннями відповідача по кредитному договору № 3890 від 15.08.2006, а доводи заявника про виплату відповідачем більшої частини кредитних коштів та можливість у зв`язку з цим задовольнити вимоги позову за рахунок реалізації квартири є лише його припущеннями та не підтверджені будь-якими доказами.

Накладення ж арешту на іпотечне майно може вплинути на встановлений частиною сьомою статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Крім того, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , заявник не довів намірів відповідача відчужити спірне майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду. Посилання в заяві про вірогідну можливість відчуження спірної квартири на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 761/39201/18).

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 149 - 153, 157, 258 - 261, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Суддя