Вирок № 9121213, 22.02.2010, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Справа №1-1

2010 року

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2010 року апеляційний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ващенка С.Є.,

судді Латюка П.Я.

народних засідателів Кісаретової А.М., Ленченко В.В., Ярути Г.Д.,

з участю секретаря Купельської Н.П., Інжиєвської Ю.А.,

прокурора Мушинського В.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

та потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому справу про обвинувачення:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженої, на утриманні якої перебуває двоє неповнолітніх дітей, до арешту працювала швачкою у приватного підприємця, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2 та 3 ст.27, ч.3 ст.28, пунктами 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Кечкемет, Угорщина, жителя АДРЕСА_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, одруженого, на утриманні якого є неповнолітня дитина, до арешту працював водієм механіком Хмельницького ПП „Легніца”, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2 та 3 ст.27, ч.3 ст.28, пунктами 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя АДРЕСА_5, українця, громадянина України, з освітою 9 класів, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого 20.03. 2006 року Хмельницьким міськрайсудом за ст.ст. 307 ч.2, 75 КК України на 5 років позбавлення волі із звільненням від покарання з встановленням іспитового строку 2 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, пунктами 6, 11, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.28, ч.4 ст.187 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця с. Грушківці Летичівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_6, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_12, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, пунктами 6, 11, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.28, ч.4 ст.187 КК України;

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця та жителя АДРЕСА_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, пунктами 6, 11, 12 ч.2 ст.115; ч.3 ст.28, ч.4 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_9 організувала вчинення вбивства ОСОБА_14 за попередньою змовою групою осіб, на замовлення та з корисливих мотивів.

ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 з корисливих мотивів, на замовлення ОСОБА_9 за винагороду умисно вбили ОСОБА_14 за попередньою змовою групою осіб.

ОСОБА_10 сприяв у вбивстві ОСОБА_14 за попередньою змовою групою осіб, на замовлення та з корисливих мотивів.

ОСОБА_11, ОСОБА_13 ОСОБА_12, крім того, незаконно, із застосуванням насильства проникли в АДРЕСА_1 і, зокрема, в кімнату, у якій проживав ОСОБА_14, а також за попередньою змовою між собою таємно викрали належні вбитому ОСОБА_14 перстень та гаманець.

Злочини були вчинені за наступних обставин.

На початку листопада 2006 року ОСОБА_9, проживаючи із своїм чоловіком ОСОБА_10 та двома дітьми у АДРЕСА_1 разом з її братом ОСОБА_14 та їх батьками, вирішила організувати вбивство брата, з яким у них з чоловіком систематично виникали сварки та бійки через непорозуміння з приводу користування квартирою.

З метою організації вбивства ОСОБА_14, після чергового конфлікту на початку листопада 2006 року ОСОБА_9 через ОСОБА_15, у якого на той час працювала, познайомилася з ОСОБА_11 і запропонувала йому убити її брата за винагороду.

До переговорів з цього приводу ОСОБА_11 залучив своїх знайомих братів ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

У другій половині листопада 2006 року неподалік готелю „Жовтневий”, що по вул. Проскурівській м. Хмельницького, ОСОБА_9, заручившись підтримкою ОСОБА_10, разом з ним зустрілись з ОСОБА_11 і братами ОСОБА_13 для проведення переговорів. Отримавши від них згоду на виконання замовлення, з метою показати їм як виглядає ОСОБА_14, на автомобілі „таксі” „ДЕУ-Сенс”, державний номер знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_13 ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підїхали до АДРЕСА_1, де на сходовій клітці 5-го поверху ОСОБА_9 показала ОСОБА_13 свого брата, який в цей час там перебував. Після цього ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 погодились вчинити вбивство ОСОБА_14 за 1000 доларів США, що за курсом Національного банку становило 5050 грн.

Як попередню плату за виконання замовлення ОСОБА_9 у той вечір передала ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 300 гривень.

29 листопада 2006 року приблизно о 8 годині 30 хвилин, діючи відповідно до попередньої домовленості, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на автомобілі „ДЕУ-Сенс” під керуванням останнього приїхали до того ж будинку, де ОСОБА_11 по мобільному телефону повідомив ОСОБА_9 про їх прибуття для виконання замовлення.

На виконання умов угоди, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зняли в Хмельницькій філії „Укрсоцбанку” з рахунку ОСОБА_9 1000 доларів США, з яких, повернувшись до вказаного будинку, 500 доларів ОСОБА_9 передала ОСОБА_11 та братам ОСОБА_13 як частину винагороди за вчинення вбивства потерпілого. Потім ОСОБА_9 відкрила АДРЕСА_1 в якій проживав її брат, зайшла в неї і, пересвідчившись, що ОСОБА_14 перебуває там один, вийшла та повідомила про це ОСОБА_11 з братами ОСОБА_13, а сама пішла, залишивши вхідні двері в квартиру відкритими.

Після цього ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 незаконно проникли в квартиру і в кімнату, де проживав ОСОБА_14 В квартирі ОСОБА_11 і ОСОБА_12 нанесли потерпілому декілька ударів руками в обличчя та по тулубу. При цьому ОСОБА_13 принесеною з собою клейкою стрічкою „скотч” звязав ОСОБА_14 руки за спиною, а ОСОБА_11 натягнув на обличчя потерпілого спортивну шапку і накинув йому на плечі куртку „дублянку”, яку взяв у прихожій квартири.

Коли ОСОБА_13 на автомобілі підїхав до підїзду, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, вивівши ОСОБА_14 з будинку, посадили його в салон і вивезли у безлюдне місце на полі, розташованому на території Гелетинецької сільської ради Хмельницького району, щоб вбити.

Там вони вивели потерпілого з автомобіля і ОСОБА_12, взявши у салоні машини розкладного ножа, разом з ОСОБА_11 повели ОСОБА_14 у глиб поля, де, з метою умисного протиправного заподіяння смерті, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по черзі нанесли ОСОБА_14 декілька ударів ножем, спричинивши останньому ряд тілесних ушкоджень, від яких він помер на місці події.

Зокрема, нанесеними ударами ОСОБА_14 були спричинені:

- різана рана шиї з пошкодженнями зовнішньої сонної артерії;

- рана по середньо-ключичній лінії в 5-му міжреберї справа, що проникає в плевральну порожнину, пошкоджуючи легені, діафрагму та печінку;

- рани між середньо-ключичною та передньо-підпахвинною лінією справа в 3-му та 4-му міжребер”ї, що проникають у плевральну порожнину, пошкоджуючи легені;

- 4 рани задньої поверхні грудної клітини в проекції 4-5, 7 грудних хребців, що проникають в праву плевральну порожнину.

При цьому, щоб підтвердити факт скоєного вбивства потерпілого, ОСОБА_13 здійснював відеозапис зазначеної події з використанням відеокамери, вмонтованої у його мобільному телефоні „Нокіа-6233”.

Після вбивства ОСОБА_14 на вказаному полі ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за попередньою змовою між собою таємно заволоділи золотим перснем вагою 19,5 г вартістю 2535 грн. та гаманцем, які належали потерпілому і знаходилися при ньому.

Того ж дня, ОСОБА_11 та брати ОСОБА_13, повернувшись в м. Хмельницький та повідомивши ОСОБА_9 по телефону про виконання замовлення, домовились про зустріч біля памятника „Танк” (далі „Танк”), що по вулиці Камянецькій, для одержання решти винагороди. При зустрічі в обумовленому місці ОСОБА_10, переглянувши відеозапис на мобільному телефоні ОСОБА_13 та переконавшись, що ОСОБА_14 мертвий, передав ОСОБА_11 та братам ОСОБА_13 решту винагороди в сумі 500 доларів США. При цьому ОСОБА_12 продемонстрував ОСОБА_10 на своєму пальці руки золотий перстень потерпілого, а ОСОБА_13 повернув йому куртку „дублянку”, в якій вони виводили ОСОБА_14 з квартири.

З метою приховати вбивство свого рідного брата та створити враження у батьків та інших осіб, що потерпілий втік з метою уникнення кримінальної відповідальності за спричинення їй тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 прибрала у його кімнаті та разом з ОСОБА_10 вивезли за межі м. Хмельницького та спалили особисті речі і документи ОСОБА_14

Крім того, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на пропозицію ОСОБА_11, передали у середині грудня 2006 року йому та братам ОСОБА_13 ще 300 доларів США як додаткову оплату за вчинене вбивство ОСОБА_14

Всього за відповідною угодою про вбивство ОСОБА_14 подружжя ОСОБА_5 заплатили ОСОБА_11 та братам ОСОБА_13 300 грн. та 1300 доларів США, що за курсом Нацбанку України на той час становило 6565 гривень.

Підсудна ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину в предявленому їй обвинуваченні визнала частково і стверджувала, що вбивство ОСОБА_14 не замовляла, а лише попросила ОСОБА_11 поговорити з її братом: налякати його, максимум - побити, щоб він не знущався з неї та членів її сімї. Але при цьому зацікавленості у квартирі та іншого корисливого мотиву не мала, грошей за це нікому не передавала, ніяких дій, повязаних з приховування злочину, не вчиняла. Про вбивство брата дізналася лише в день її затримання.

Підсудний ОСОБА_10 в суді вини у вчиненні злочину не визнав і стверджував, що участі в розмовах дружини з ОСОБА_11 не брав, про її наміри і вбивство ОСОБА_14 нічого не знав, грошей в банку не знімав, нікому їх не передавав, участі у вчиненні злочину не приймав і його не приховував.

Підсудний ОСОБА_11 в судовому засіданні давати показання відмовився і заявив, що підтримує свої показання, які він давав на досудовому слідстві, із змісту яких видно, що він визнавав себе винним частково.

Частково в суді визнали свою вину і підсудні ОСОБА_16 та ОСОБА_13.

ОСОБА_12 при цьому стверджував, що лише на прохання ОСОБА_9 та за вказівкою ОСОБА_11 разом ним із застосуванням насильства звязали ОСОБА_14 руки, забрали його з квартири та на автомобілі під керуванням ОСОБА_13, який на той час працював таксистом, вивезли в район села Гелетинець. Там він з ОСОБА_11 вивели потерпілого з автомобіля в поле, нанесли йому кілька ударів і залишили. Першим до брата, який залишався в машині, прийшов він, а згодом повернувся і ОСОБА_11. На полі він бив потерпілого рукою, чим бив ОСОБА_11 не бачив, хто вбив ОСОБА_14 йому не відомо. Грошей за вказані дії йому ніхто не давав. Персня та гаманця у ОСОБА_14 не брали.

ОСОБА_13 у своїх показаннях суду повідомив, що дійсно в листопаді 2006 року із своїм братом ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на прохання останнього возив ОСОБА_14 в район села Гелетенець, де брат з ОСОБА_11 вивели його в поле і там залишили. Що вони робили там з потерпілим йому невідомо. ОСОБА_11, який повернувся від потерпілого останнім, сказав, що він оговтається і прийде додому пішки. З цих слів він зрозумів, що, можливо, була бійка. Йому особисто ОСОБА_11 заплатив виключно як за послуги таксі. Персня і гаманця у ОСОБА_14 не брав і не бачив.

Крім часткового визнання вини підсудними ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_17 та ОСОБА_13, не дивлячись на невизнання своєї вини підсудним ОСОБА_10, їх винність у вчиненні злочинів за вказаних обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд бере до уваги лише ті показання підсудних, потерпілих і свідків, у тому числі на досудовому слідстві і в судових засіданнях, які узгоджуються між собою та з іншими доказами і при цьому не викликають сумнівів у їх достовірності та допустимості.

Як видно з показань підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні, під час спільного проживання в квартирі однією кімнатою користувалися вони з двома неповнолітніми дітьми, однією - батьки ОСОБА_14 та ОСОБА_18, а однією ОСОБА_14, з яким між ними часто виникали сварки та бійки. Внаслідок цього вони з дітьми за кілька днів до того, як пропав ОСОБА_14, змушені були піти проживати до батьків ОСОБА_10

Факт частих конфліктів між подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_14 підтвердили й потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_19, які у своїх показаннях повідомили, що сварки з бійками між ними почалися після того, як дочка з чоловіком продали свою окрему квартиру і перейшли всією сімєю проживати до них.

Крім того, потерпілі стверджували, що син був спокійною і доброю людиною, любив племінників. Хлопці, які до нього приходили, поводили себе добре. А от з дочкою, яка усупереч їх волі прописалася в квартирі, та ОСОБА_10 відносини були складні. Вони постійно з ними конфліктували, зять обзивав їх нецензурними словами, а одного разу (за змістом у березні 2007 року) сказав, що „одному вже допоміг і ще й їм допоможе”.

Відповідно до показань потерпілих із зникненням сина зникли і його дипломат з документами, золота каблучка вагою 19,5 грама, мобільний телефон „Самсунг” та гроші.

Відповідно до наявної у справі довідки вартість одного грама золота станом на листопад 2006 року складала 130 грн. Тобто загальна вартість каблучки становить 2532 грн., що учасниками розгляду справи не оспорюється.

Потерпілий ОСОБА_7 також повідомив, що 25 листопада 2006 року по телефону син розповідав йому, що 24 листопада 2006 року ОСОБА_10 із своїм товаришем побив його за те, що він з Вавренюком дивився в компютері кіно. На передодні зникнення сина дочка з чоловіком погрожували вбити його. Приблизно 27-28 листопада 2006 року батько ОСОБА_10 телефонував йому і просив забрати і заспокоїти сина, якщо не хоче мати неприємностей, а наступного дня син на телефонні дзвінки вже не відповідав. Коли ж він на початку грудня 2006 року повернувся з відрядження, дочка сказала йому, що син забрав документи і втік, говорила, що відсудить квартиру і пропише у ній ОСОБА_10, а братові дасть „метр на два”. Син також був проти реєстрації ОСОБА_9 з чоловіком у цій квартирі, оскільки їм вже купляли одну квартиру, яку вони продали.

Зазначені показання потерпілих узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28

Так, свідок ОСОБА_20 в суді показала, що зі слів колишніх сватів ОСОБА_8 і ОСОБА_27 знає, що між їх сином та ОСОБА_10 виникали скандали через квартиру, а від свого старшого внука, ОСОБА_29, знає, що ОСОБА_14 до племінників ставився дуже добре.

Що між подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_14 незадовго до його зникнення були сутички, підтвердили й свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які є їх сусідами.

Свідок ОСОБА_23, яка теж проживає по-сусідству, повідомила, що в жовтні та листопаді 2006 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_14 були бійки. За її показаннями після останньої бійки в листопаді кілька днів було тихо, а через 2-3 дні зі слів ОСОБА_18 їй стало відомо, що вона зі своєю сімєю ці дні проживала у батьків чоловіка. Коли ОСОБА_14 пропав, їх батько говорив їй, що напевно його вбила ОСОБА_18.

Свідок ОСОБА_24 показав суду, що ОСОБА_14 говорив йому, що боїться сам залишатися вдома. А відповідно до оголошених показань цього свідка на досудовому слідстві, які він підтримав і в судовому засіданні, в кінці листопада 2006 року до нього прийшов ОСОБА_14 з синцями під очима, ранами на губі та на голові і розповів, що ці тілесні ушкодження виникли внаслідок бійки з сестрою, її чоловіком та їх знайомим. Наступного дня він ОСОБА_14В вдома вже не застав і з тих пір більше його не бачив.

Свідок ОСОБА_25 у своїх показаннях повідомив, що 24 листопада 2006 року був присутнім під час бійки біля квартири з участю ОСОБА_10 та якогось чоловіка, а потім і у квартирі - з участю ОСОБА_9. Під час цієї бійки ОСОБА_14 були заподіяні тілесні ушкодження, які він мав намір зафіксувати у експерта. У той вечір ОСОБА_14 розповідав йому, що одного разу у нього з сестрою виникла бійка через те, що вона хотіла розміняти квартиру на дві, а він з батьками категорично з цим не погоджувалися.

За показаннями свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 27 листопада 2006р. ОСОБА_14 розповідав їм, що сестра до нього чіпляється і, якщо його вбють, щоб знали, що це може зробити тільки вона з чоловіком.

ОСОБА_28, крім того, повідомив, що тоді сфотографував ОСОБА_14 на фотокамеру свого мобільного телефону, а також розповів, що зі слів ОСОБА_14 знає, що конфлікти у нього з сестрою та її чоловіком виникають через квартиру, в якій вони спільно проживають, у звязку з чим він боїться вдома ночувати.

Про те, що сварки і бійки між ОСОБА_14, його сестрою та її чоловіком виникали саме через непорозуміння з приводу користування житловою площею квартири, підтвердив і свідок ОСОБА_26 Згідно з його показаннями у них була розділена навіть кухня. Свідок також повідомив, що ОСОБА_14 розповідав йому, що сестра провокувала конфлікти, і, що після чергової бійки він 27 листопада 2006 року їздив з ОСОБА_14 до експерта, де ОСОБА_14 знімав побої. Крім того, ОСОБА_26 повідомив, що перед похоронами ОСОБА_14 йому, тобто ОСОБА_26, на мобільний телефон хтось із знайомих ОСОБА_14 переслав фотографію ОСОБА_14, зроблену мобільним телефоном за його життя через три дні, після того, як його побили в квартирі.

Ця фотографія ОСОБА_14 з наявними тілесними ушкодженнями долучена до протоколу додаткового допиту ОСОБА_26 (т.1 а. 228) і оглянута в судовому засіданні.

Усі перелічені свідки охарактеризували ОСОБА_30 як порядну, доброзичливу, неконфліктну, добродушну та трішки невпевнену в собі людину, що спростовує показання підсудних ОСОБА_9 про те, що він зловживав спиртними напоями, був наркоманом і що саме він створював їм нестерпні умови проживання в квартирі та знущався над їх дітьми.

З показань свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_26 також видно, що ОСОБА_14 носив каблучку у вигляді „печатки”, яку йому подарувала мати, мав картку „Приватбанку”, на яку йому перераховували заробітну плату і яку він носив у гаманці, ланцюжок з ключами від квартири, на якому був металевий пристрій для відкриття пляшок з пивом, та маленька металева кварта червоного кольору з написом „Нескафе”.

Описані цими свідками ланцюжок з ключами від квартири, на якому був металевий пристрій для відкриття пляшок з пивом, та маленька металева кварта червоного кольору з написом „Нескафе” схожі на ті, що були у ОСОБА_14 при виявлені його трупа в полі неподалік села Гелетенець.

Твердження ОСОБА_9, що ОСОБА_14 знущався над її дітьми, спростував і допитаний в якості свідка її шістнадцятирічний син ОСОБА_29, який розповів суду, що дядько, навпаки, заступався за нього, коли вітчим його за щось наказував і бив, у звязку з чим між ними часто виникали сварки і бійки. Свідок, крім того, повідомив, що вітчим під час бійок погрожував ОСОБА_14: казав, що його (ОСОБА_14) в цій квартирі не буде. ОСОБА_29 також заперечив вживання дядьком наркотиків і стверджував, що ОСОБА_14 з друзями спиртного не вживали, проводили час у кімнаті дядька з компютером.

Наведені докази як такі, що узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності і вказують на наявність у ОСОБА_9 саме корисливого мотиву у вчиненні вбивства ОСОБА_14В, оскільки його фізичне знищення давало їм можливість спокійно і безперешкодно користуватися квартирою, у тому числі й кімнатою, у якій він проживав.

Твердження ОСОБА_9, що, коли вона просила ОСОБА_11 налякати, можливо, побити брата, у неї не було корисливого мотиву, оскільки вона і так є співвласником вказаної квартири, спростовуються і тим, що за її ж показаннями та показаннями ОСОБА_10, вони свою квартиру, яка належала їм на праві власності, продали, а іншого житла не мали.

До того ж їх показання про відсутність іншого житла узгоджуються і з показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_31, який підтвердив в суді, що після зникнення ОСОБА_14 син з сімєю лише кілька днів жили у нього, і, що він пропонував сину та його дружині повертатися проживати в квартиру, що в будинку по вулиці Інститутській.

У своїх показаннях в суді ОСОБА_9 також підтвердила, що просила ОСОБА_15 познайомити її з людиною, яка могла б вплинути на ОСОБА_14, тому згодом ОСОБА_15 звів її з ОСОБА_11 як з хуліганом і особою, яка може поговорити з ОСОБА_14 по-хлопчачому.

Про те, що ОСОБА_11 є саме такою особо, свідчить і наявна у справі довідка, з якої видно, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

За показаннями ОСОБА_9 вона сама дала ОСОБА_11 номер її мобільного телефону, щоб він зателефонував, коли погодиться на її пропозицію, оскільки при першій зустрічі на її прохання він впевненої відповіді не дав.

В судовому засіданні ОСОБА_9визнала, що одного разу в листопаді 2006 року після відпочинку з сімєю ОСОБА_15 в піцерії вона зустріла ОСОБА_11 і повідомила йому номер квартири, де проживає її брат; що того вечора ОСОБА_11 з двома хлопцями (зараз вона знає, що це брати ОСОБА_17) підвозив їх з ОСОБА_10 на таксі від готелю „Жовтневий” до АДРЕСА_1; що наступного дня ці хлопці зателефонували їй на мобільний телефон і сказали, що знаходяться вже біля квартири, і, що їм ніхто не відкриває; що у той день ОСОБА_11 телефонував їй біля десяти разів, говорив щось на зразок того, що вони з братом перестарались, а також, що 29 листопада 2006 року вона знімала з банківського рахунку одну тисячу доларів США.

Визнала ОСОБА_9 в суді і те, що, коли ОСОБА_11 телефонував і призначав їй зустріч біля „Танку”, вона тоді зрозуміла, що, можливо, потрібно заплатити за те, що вони поговорили з її братом. Згодом до „Танку” ОСОБА_10 з ОСОБА_15 їздили на зустріч з ОСОБА_11, який сказав тоді ОСОБА_5, що її брату „дали” (за змістом - побили).

Підсудний ОСОБА_10 в суді теж підтвердив, що в листопаді 2006 року від готелю ”Жовтневий” до АДРЕСА_1 їх дружиною на таксі підвозили ОСОБА_11 і двоє хлопців; що до ?анку” на зустріч до хлопців він їздив на прохання дружини; що біля „Танку” тоді був і ОСОБА_15, який передав йому телефон дружини і розповів, що вона просила ОСОБА_11 поговорити з її братом, а також, що на його (ОСОБА_5) запитання ОСОБА_11 відповів, що брата дружини покатали і дали йому прочухана.

Відповідно до показань підсудних ОСОБА_10 в судовому засіданні в той вечір, коли ОСОБА_11 з братами Солевейчуками підвозив їх від готелю „Жотневий” до АДРЕСА_1, але в неї не заходили, а, побачивши ОСОБА_14 на сходовій клітці, вийшли з підїзду.

Не заперечили підсудні ОСОБА_10 й того, що на той час вже кілька днів проживали у батька ОСОБА_10 за іншою адресою, що саме наступного дня ОСОБА_14 зник, і, що вони повернулися жити в АДРЕСА_1 лише через два дні.

Схожі показання підсудних ОСОБА_10 щодо обставин та мети знайомства ОСОБА_9 з ОСОБА_11, а також щодо наступних дій підсудних на досудовому слідстві та в судових засіданнях дали свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_32, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, та ОСОБА_11 з братами ОСОБА_17 і Вталієм.

Зокрема, свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_32 у своїх показаннях на досудовому слідстві та в суді підтвердили, що, прийшовши працювати до них у швейний цех, ОСОБА_33 розповідала, що не може жити з братом в одній квартирі; що з ним та з батьками виникають скандали з приводу її прописки в квартирі, де вони спільно проживали; що через наявність двох дітей найняти іншу квартиру вона не може; що в листопаді 2006 року ОСОБА_9 просила ОСОБА_15 познайомити її з фізично сильним чоловіком, який міг би поговорити з її братом, щоб він не ображав та не бив її; що згодом ОСОБА_15 познайомив її з ОСОБА_11, якого вона просила побити брата і готова була за це заплатити; що, зрозумівши зміст розмови ОСОБА_9 з ОСОБА_11, ОСОБА_32 просила їх не робити дурниць.

ОСОБА_15 і ОСОБА_32 спростували показання підсудної ОСОБА_9, що вона знімала гроші, щоб позичити їм. За їх показаннями ОСОБА_9 відмовила їм у позичці, мотивуючи тим, що не може зняти гроші з депозитного рахунку до закінчення строку укладеного з банком договору.

ОСОБА_15 у своїх показаннях на досудовому слідстві, які підтримав і в суді, також підтвердив, що дійсно знав ОСОБА_11 як раніше судимого, дрібного хулігана, який постійно влазив у бійки, і якого всі боялися. Крім того, ОСОБА_15 повідомив, що після знайомства ОСОБА_9 з ОСОБА_11 вона неодноразово просила його зателефонувати ОСОБА_11, оскільки той на її дзвінки не відповідав; що в кінці листопада 2006 року він відвіз до „Танка” і передав ОСОБА_10 мобільний телефон його дружини; що біля „Танку” ОСОБА_10 сідав в автомобіль ДЕУ, в якому знаходилися ОСОБА_11 та брати ОСОБА_17. При цьому ОСОБА_15 не виключав, що в телефоні ОСОБА_9 типу „жабка”, який він передав ОСОБА_10, могли бути складені гроші.

Згідно з показаннями ОСОБА_15 в той день, коли він відвозив до „Танку” телефон ОСОБА_9, вона прийшла на роботу після 12 години і була дуже схвильована, не могла спілкуватися, хоча зазвичай поводила себе і спілкувалася нормально. Складалося враження, що її хтось налякав. До неї хтось неодноразово телефонував, після чергового дзвінка сказала, що їй терміново потрібно відвезти телефон чоловікові. А в наступні дні ОСОБА_9 знову поводила себе нормально, розповідала, що брат вкрав вдома гроші і втік.

Допитаний 18 квітня 2007 року в якості підозрюваного ОСОБА_11не заперечив, що познайомився з ОСОБА_9 через ОСОБА_15 за вказаних ними обставин, і розповів, що згодом в кінці листопада 2006 року у вечірній час на автомобілі ДЕУ під керуванням ОСОБА_13 вони з ОСОБА_34 підвезли подружжя ОСОБА_9 до будинку, у якому проживає брат ОСОБА_9, саме з метою, щоб вона показала їм як її брат він виглядає, і, що тоді з нею на її брата ходив дивитися ОСОБА_35. Повернувшись з підїзду ОСОБА_9 дала їм 300 гривен, після чого вони домовилися, що приїдуть вранці. У розмові про побиття брата ОСОБА_9 та при передачі 300 гривень брали участь він з братами ОСОБА_13 та обоє подружжя ОСОБА_9. Наступного дня приблизно о 7 годині 30 хвилин він, ОСОБА_36 та ОСОБА_13 на автомобілі під керуванням останнього приїхали до того ж будинку, зателефонували до ОСОБА_9 і очікували її в машині. Згодом вона сіла до них в автомобіль і положила 500 доларів США. Після цього ОСОБА_9 пішла подивитися чи є її брат вдома, а вони троє піднялися на поверх вище. Зайшовши в квартиру, ОСОБА_9 одразу з неї вийшла, сказала, що брат в кімнаті, залишила вхідні двері відкритими і пішла. Вони з братами ОСОБА_13 увійшли в квартиру, де ОСОБА_12 наніс удар хлопцю, який там знаходився, кулаком в обличчя, після чого він з ОСОБА_12 утримували потерпілого, а ОСОБА_13 звязав йому за спиною руки принесеним ним з автомобіля скотчем. Після цього ОСОБА_13 підігнав автомобіль до підїзду, а він із ОСОБА_12 посадили хлопця в машину. У такому стані (із звязаними за спиною руками) вони втрьох й вивезли потерпілого в поле до села Гелетенець. В полі він допоміг потерпілому вийти з автомобіля, а брати ОСОБА_12 взяли його під руки і повели в поле. В той час, як ОСОБА_37 і ОСОБА_13 відвели хлопця на метрів 20 від автомобіля, він почув хрип, якого не чув раніше, і зрозумів, що вони його вбили. Коли ж ОСОБА_12 повернулися в машину, він бачив у ОСОБА_12 на правій руці кров. Після цього вони поїхали в Хмельницький, де на пропозицію ОСОБА_13 з мобільного телефону він зателефонував до жінки, яка просила побити брата, але слухавку взяв її чоловік і сказав, що чекає їх біля „Танка”. Біля „Танку” цей чоловік сів в автомобіль і передав ОСОБА_13 500 доларів США, з яких ОСОБА_13 двічі давав йому по 100 доларів за те, що він звів їх з тією жінкою.

На очній ставці з ОСОБА_9 25 квітня 2007 року ОСОБА_11 дав показання, які не мають розбіжностей з його попередніми показаннями на досудовому слідстві, і стверджував, що, коли вони з братами Соловечуками підвезли ОСОБА_9 з її чоловіком до будинку на вул. Інститутській, то в спільній розмові ОСОБА_5 сказала, що більше не хоче бачити свого брата, і запитала скільки це буде коштувати. У відповідь ОСОБА_12 сказав, що це буде коштувати 1000 доларів США, хтось з братів ОСОБА_12 уточнив, що половину грошей необхідно дати наперед, половину - потім, після чого домовилися, що вони приїдуть вранці. Вранці наступного дня в телефонній розмові ОСОБА_5 сказала, що за грішми їй потрібно поїхати в банк, а через півгодини сіла до них в машину і передала ОСОБА_13 500 доларів США.

Під час цієї слідчої дії ОСОБА_11 також розповів, що з поля він телефонував ОСОБА_9 і запитував, чи не бажає вона востаннє поговорити з братом, на що вона знову сказала, що не хоче ні бачити його, ні говорити з ним, бо він вже її „дістав”. ОСОБА_11 тоді підтвердив при ОСОБА_9, що телефонував їй ще раз, щоб вона прибрала в квартирі.

А на очній ставці з ОСОБА_10 25 квітня 2007 року ОСОБА_11 дав схожі показання і додатково повідомив, що біля „Танку” в автомобілі ОСОБА_13 показав ОСОБА_10 відеозапис на мобільному телефоні, на якому було зображення потерпілого з кровю на шиї, після чого її чоловік передав ОСОБА_13 500 доларів США.

Під час відтворення обстановки і обставин події 25 квітня 2007 року ОСОБА_11 підтвердив свої показання в якості підозрюваного і показав як все відбувалося. При цьому ОСОБА_11 уточнив, що в поле потерпілого вів він із ОСОБА_16, який тримав в правій руці ножа; що ОСОБА_13 в цей час знімав все на відеокамеру, вмонтовану в мобільний телефон; що на полі ОСОБА_12 забрав у потерпілого каблучку; що з поля вони спочатку поїхали в село Гелетинці, де біля дамби ОСОБА_12 викинув у ставок ножа і гаманець та помив руки від крові; що саме він, тобто ОСОБА_11, призначив замовниці зустріч біля „Танку” для того, щоб вона передала решту грошей в сумі 500 доларів США; що біля „Танку” її чоловік був з ОСОБА_15; що 500 доларів США чоловік ОСОБА_9 передав ОСОБА_13 в автомобілі лише після перегляду відеозапису з обличчям потерпілого в крові і повернення йому куртки, яку вони накинули на потерпілого, коли виводили його з квартири.

В ході допиту в якості обвинуваченого 26 квітня та 26 червня 2007 року ОСОБА_11, заперечивши попередню змову щодо вбивства ОСОБА_14, в решті підтримав свої показання, які давав раніше і наполягав на них. При цьому уточнив, що 300 грн. ОСОБА_9 дала їм за вказівкою братів ОСОБА_13. Не заперечив ОСОБА_11 і того, що згодом через ОСОБА_15 просив ОСОБА_9 передати ще грошей за те, що вивозили потерпілого.

16 липня 2007 року, підтримавши свої попередні показання, обвинувачений ОСОБА_11 додатково повідомив, що каблучку та гаманець йому показав ОСОБА_12, коли повернувся від потерпілого, а телефон „Самсунг” типу „жабка” він тоді бачив в автомобілі ОСОБА_13.

Підсудні ОСОБА_12 та ОСОБА_13, визнавши свою вину частково, в судовому засіданні дали й такі показання, які узгоджуються з наведеними показаннями ОСОБА_11 на досудовому слідстві, показаннями свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_32 та показаннями підсудних ОСОБА_9.

Зокрема, за показаннями ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суду наступного дня після того, як вони підвозили подружжя ОСОБА_9 від готелю „Жовтневий” до будинку на вулиці Інститутській, вранці наступного дня вони разом з ОСОБА_11 приїхали до того ж будинку і ОСОБА_11 там кудись зателефонував. Потім ОСОБА_12 з ОСОБА_11 проникли в уже відкриту квартиру, де скотчем, який приніс ОСОБА_13, звязали ОСОБА_14 руки, вивезли його в поле і залишили. По дорозі з поля в Хмельницький заїхали в село Гелетенці і біля дамби в ставку помили взуття. Не заперечили ОСОБА_13 і того, що в Хмельницькому біля „Танка” вони з ОСОБА_11 зустрічалися з ОСОБА_10 та ОСОБА_15.

ОСОБА_16 в суді, крім того, підтвердив, що по дорозі з поля в Хмельницький ОСОБА_11 телефонував ОСОБА_9 і говорив, що з її братом поговорили, все нормально.

ОСОБА_13 в судовому засіданні також підтвердив, що ще в Хмельницькому ОСОБА_11 говорив йому знімати на телефон дії, які вони мали вчинити з братом ОСОБА_9 У чиїй присутності ОСОБА_11 це говорив ОСОБА_13 пригадати не зміг, але не виключив, що розмова про фіксування подій на відеокамеру в мобільному телефоні могла відбутися ще тоді, коли вони везли подружжя ОСОБА_9 від готелю „Жовтневий”. За його показаннями в суді, коли ОСОБА_11 з братом ОСОБА_11 повели ОСОБА_14 в поле, він включав у своєму мобільному телефоні відеокамеру.

Такі показання підсудних ОСОБА_13 узгоджуються і з їх власними показаннями на досудовому слідстві, де вони в подробицях розповідали про деякі обставини злочину, на які вказував у своїх показаннях ОСОБА_11.

Так, ОСОБА_13 19 квітня 2007 року у своїх показаннях в якості підозрюваного повідомив, що в листопаді 2006 року він з братом та ОСОБА_11 возив потерпілого в поле, оскільки ОСОБА_11 обіцяв йому за це 250 доларів; що разом з братом і ОСОБА_11 заходив у підїзд АДРЕСА_1 і стояв на сходовому прольоті; що квартиру відкрила жінка, яка і сказала їм робити з її братом все, що хочуть; що за вказівкою ОСОБА_11 він приносив скотч з автомобіля в квартиру; що в полі бачив як ОСОБА_11 з братом били потерпілого; що перед цим чи ОСОБА_11, чи брат взяли з його автомобіля ніж; що, коли через кілька хвилин вони повернулися до автомобіля, руки у них були в крові; що за вказівкою ОСОБА_11 кілька секунд він знімав у полі як били потерпілого, при цьому розумів, що цей відео запис потрібен для того, щоб підтвердити чоловікові жінки, яка відкрила двері в квартиру з метою побити її брата; що в селі чи ОСОБА_11, чи брат викинули в ставок ножа і портмоне хлопця, якого залишили в полі; що біля „Танка” ОСОБА_11 повернув чоловікові замовниці куртку, яка була на потерпілому, і говорив йому показати чоловікові замовниці запис на мобільному телефоні; що в той день в Хмельницьку ОСОБА_11 дав йому 250 доларів, а згодом ще 300 чи 400 гривень.

При відтворенні обстановки та обставин події 23 квітня 2007 року ОСОБА_38 в деталях підтвердив свої показання, які він давав раніше, показав як вказані події відбувалися і додатково повідомив, що саме його брат ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_11 забрав у потерпілого каблучку, а також, що саме біля дамби в селі Гелетенцях брат з ОСОБА_11 мили руки від крові і хтось з них викинув ножа і портмоне в ставок.

На очній ставці з ОСОБА_10 23 квітня 2007 року ОСОБА_38 не заперечив показань ОСОБА_10 про те, що саме він, (ОСОБА_38) в той вечір, коли подружжя ОСОБА_10 привезли від готелю ”Жовтневий”, ходив дивитися як виглядає брат його дружини. Крім того, не підтримавши показань ОСОБА_10 про те, що біля „Танку” він передав ОСОБА_10 куртку, яка була на потерпілому, ОСОБА_38 уточнив, що тоді в автомобілі куртку ОСОБА_10А повернув ОСОБА_11.

А на очній ставці з ОСОБА_9 23 квітня 2007 року ОСОБА_38 заперечив її показання, що біля будинку вона передала 500 доларів США йому особисто, і, що тоді була розмова, що він буде знімати на відеокамеру мобільного телефону все, що вони будуть робити з її братом. Але при цьому уточнив, що вона положила гроші між передніми сидіннями його автомобіля, і, що проводити відеозапис подій запропонував ОСОБА_11. Крім того, ознайомившись з протоколом очної ставки, ОСОБА_38 уточнив, що розмова з ОСОБА_9 про побиття її брата відбулася не в автомобілі, а на вулиці.

З протоколу допиту ОСОБА_38 в якості обвинуваченого від 26 квітня 2007 року видно, що визнавши частково свою вину у вчиненні вбивства ОСОБА_14 за попередньою змовою групою осіб, він лише заперечив наявність домовленості з подружжям ОСОБА_9 і свою участь в розмовах з цього приводу, та стверджував, що руки ОСОБА_14В звязував ОСОБА_11, і, що він знімав на телефон тільки те, як брат з ОСОБА_11 вели потерпілого в поле.

А після предявлення йому остаточного обвинувачення 6 липня 2007 року ОСОБА_38, також визнавши вину частково, дав показання, аналогічні його показанням в якості обвинуваченого 26 квітня 2007 року. При цьому додатково заперечив тільки наявність плану з іншими особами щодо вчинення злочину, розподіл ролей та те, що йому було відомо про готування до злочину.

ОСОБА_34 у своїх показаннях в якості підозрюваного 19 квітня 2007 року повідомляв, що в листопаді 2006 року ОСОБА_11 запропонував допомогти йому побити брата його знайомої; що з цією жінкою та її чоловіком звязок підтримував ОСОБА_11 і вони з ним домовлялися про зустріч; що, коли вони приїхали до будинку, вона показала де живе її брат; що саме вона відкрила двері в квартиру і сказала, що брат вдома і вони можуть робити з ним що завгодно; що він з ОСОБА_11 в квартирі по черзі нанесли хлопцеві, який там був, кілька ударів; що скотчем, який приніс його брат ОСОБА_38, вони звязали тому хлопцеві руки за спиною; що ОСОБА_11 натягнув хлопцеві шапку на очі, щоб він нічого не бачив, і одягнули на нього куртку; що на автомобілі під керуванням ОСОБА_13, вивезли хлопця в поле; що дорогу, куди везли, показував ОСОБА_11; що в полі в автомобілі його брат дав ОСОБА_11 ножа; що саме він, тобто ОСОБА_12, з ОСОБА_11 повели потерпілого в поле, де він вдарив його один раз рукою, потім ОСОБА_11 наніс йому кілька ударів руками і ногам; що після цього ОСОБА_11 наніс потерпілому удар в груди; що руки ОСОБА_11, коли він прийшов від потерпілого, були в крові; що за вказівкою ОСОБА_11 він повернувся до хлопця, який вже не подавав ознак життя, і забрав у нього каблучку; що його брат намагався записати все, що відбувалося, на мобільний телефон; що по дорозі до села ОСОБА_11 дав йому ножа, якого він викинув у ставок, у якому вони й помилися; що біля „Танка” зустрічалися з чоловіком вказаної жінки і він дав їм тоді 500 доларів США; що про зустріч з ним домовлявся ОСОБА_11; що там за бажанням цього чоловіка його брат на підтвердження їх дій показав йому відеозапис, а він (ОСОБА_12) показав йому перстень, який зняв з потерпілого; що той чоловік сказав тоді, що впевнився, що брата його дружини немає; що ОСОБА_11 говорив йому забути брата дружини, оскільки його вже немає; що першу частину грошей в сумі 500 доларів США їм передала сестра хлопця, якого вони залишили на полі, а другу - її чоловік; що з тієї суми він особисто отримав приблизно 350 доларів; що 300 гривень, які раніше отримали від замовниці, вони одразу потратили на власні потреби.

Під час очної ставки ОСОБА_34 з ОСОБА_11 кожний з них підтвердив свої показання, які вони давали в якості підозрюваних. З цих їх показань також видно, що саме ОСОБА_9 в присутності свого чоловіка запропонувала їм та ОСОБА_13 вивезти і побити її брата, при цьому дала їм аванс в сумі 300 грн., які вони спільно потратили у той же вечір; що вона відкривала їм двері в квартиру, і, що саме ОСОБА_39 там звязував руки її брату

Про те, що ОСОБА_9 в листопада 2006 року двічі передавала їм гроші за те, що вони вивезли і побили її брата ОСОБА_34 говорив і на очних ставках з нею та з ОСОБА_10 З протоколів цих слідчих дій від 23 квітня 2007 року видно, що такі показання ОСОБА_34 давав після показань ОСОБА_9 та ОСОБА_10, відповідно до яких вона 500 доларів передала безпосередньо ОСОБА_13 вранці біля будинку (за змістом АДРЕСА_1), а ОСОБА_10 решту 500 доларів - біля „Танку”.

На очній ставці з ОСОБА_10 ОСОБА_34, крім того, підтвердив, що перший раз бачив ОСОБА_10 у вечірній час, коли вони з ОСОБА_11 та братом підвозили їх з дружиною до того ж будинку, а також, що біля „Ттанку” він показував йому каблучку. Як видно з протоколу очної ставки ОСОБА_34 підтвердив це після того, як ОСОБА_10 сам визнав вказані обставини.

На підтвердження зазначених його показань ОСОБА_34 24 квітня 2006 року під час відтворення обстановки та обставин події дав аналогічні показання щодо вчинення злочину, показав, за яких обставин ці події відбувалися, і додатково повідомив, що про зустріч з сестрою хлопця, якого вбили, по телефону домовлявся ОСОБА_11, а також, що він (ОСОБА_12) після вбивства був у стресовому стані.

Після предявлення обвинувачення у вчиненні вбивства за попередньою змовою групою осіб 26 квітня 2007 року ОСОБА_34 визнав вину частково і підтримав свої попередні показання, заперечивши лише нанесення ним потерпілому ударів ножем та свою участь в переговорах про вбивство. При цьому визнав, що був присутній, коли ОСОБА_9 говорила їм, щоб вони вивезли і побили її брата.

А після предявлення остаточного обвинувачення 11 липня 2007 року ОСОБА_34, частково підтримавши попередні показання, підтвердив, що саме ОСОБА_9 за власною ініціативою відкрила двері в квартиру, та обґрунтував часткове визнання своєї вини лише тим, що на умисне чи замовне вбивство він не йшов і нічого про це не чув.

З показань ОСОБА_11 і ОСОБА_12 також видно, що куртку і шапку, які вони одягнули на ОСОБА_14, коли виводили його з квартири, вони взяли у тій же квартирі.

Не вірити викладеним показанням ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і ОСОБА_13 підстав немає, оскільки, як видно протоколів вказаних слідчих дій, вони кожного разу свої показання та показання один одного про обставини злочину доповнювали такими деталями, які були відомі тільки їм.

Крім того, оскільки підсудні ОСОБА_12 та ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 в судовому засіданні щодо певних обставин злочину давали суперечливі показання, міняли їх, а ОСОБА_11 давати показання відмовився, судом були досліджені і їх показання, які вони давали в суді під час розгляду справи іншим складом суду в період з 19 листопада 2007 року по 13 березня 2008 року.

Як видно з протоколу судового засідання за вказаний період, підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, визнавши свою вину частково, давали тоді суду й показання, які співпадають з наведеними їх показаннями на досудовому слідстві.

Так, ОСОБА_11 в тому судовому засіданні дав показання, аналогічні його показанням на досудовому слідстві, і, крім того, підтвердив, що ОСОБА_9 просила його з братами ОСОБА_13 розправитися з її братом таким чином, щоб його не стало; що він телефонував їй з поля і запитував, чи не бажає вона з ним поговорити, але вона відмовилася, а також, що бачив як ОСОБА_12 викинув в ставок ножа та гаманець.

ОСОБА_13, тоді в суді підтвердив, що гроші в обох випадках їх передачі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_11 брав саме він; що їдучи в поле він розумів, що потерпілого будуть бити; що після того в той же день бачив у свого брата перстень; що ОСОБА_11 говорив йому в полі знімати події на відеокамеру в мобільному телефоні, а біля „Танка” сказав продемонструвати ОСОБА_10 зроблений ним на полі відеозапис; що, коли повернули ОСОБА_10 куртку, яку одягали на потерпілого, то ОСОБА_10 сказав, що ця куртка належить синові.

ОСОБА_12 теж визнавав тоді, що, був присутній при розмові біля АДРЕСА_1, у якій ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_10 просила ОСОБА_11 побити її брата і показувала де він проживає; що наступного дня він із своїм братом ОСОБА_13 та ОСОБА_11 приїхали до того ж будинку, куди згодом підійшли і подружжя ОСОБА_10; що ОСОБА_9 тоді відкрила їм двері в квартиру, а ОСОБА_10 в цей час залишався на вулиці; що за побиття її брата перед цим вона дала їм 500 доларів США; що в полі ОСОБА_13 проводив відеозапис своїм мобільним телефоном; що за допомогу в розправі з ОСОБА_14 ОСОБА_11 дав йому за два рази 250 чи 300 доларів; що ОСОБА_11 давав гроші і ОСОБА_13; що в автомобілі біля „Танку” ОСОБА_40 спочатку не хотів віддавати гроші, оскільки не вірив, що вони розправилися з ОСОБА_14; що ОСОБА_10 у звязку з цим показували щось на відеокамері мобільного телефону ОСОБА_13; що ОСОБА_11 запевняв ОСОБА_10, що вони розправилися з братом його дружини та повернув йому куртку, яку вони одягали на ОСОБА_14, а також, що лише після цього ОСОБА_10 повірив, що з братом його дружини розправилися, і віддав їм гроші, які вони розділили між собою на трьох.

З протоколу судового засідання, що відбулося в період з 19 листопада 2007 року по 13 березня 2008 року, видно, що й сама ОСОБА_9, визнавши свою вину частково, тоді підтвердила, що дійсно ОСОБА_14 не хотів, щоб вона із своєю сімєю проживала в квартирі, у якій він проживав з батьками, у звязку з чим між ними виникали сварки та бійки; що, коли просила ОСОБА_11 вплинути на її брата, він сказав, що зробить це не сам, а з хлопцями, і що ця робота буде коштувати 1000 доларів США; що показувала як її брат виглядає; що ОСОБА_11 запевнив її, що вивезе її брата за місто, де „дасть пару раз”, і він більше не підійде до неї ні на крок; що вона розраховувала на те, що після цього брат не буде виганяти її з квартири і зчиняти сварки; що дала ОСОБА_11 в той вечір 300 грн.; що вранці наступного дня, коли ОСОБА_11 зателефонував їй і повідомив, що він з хлопцями вже біля будинку, то сказав, щоб вона принесла гроші; що вона попросила їх почекати, а сама поїхала з чоловіком в „Укрсоцбанк”, де зняла з рахунку 1000 доларів, з яких 500 віддала хлопцям і сказала, що решту віддасть потім; що через деякий час ОСОБА_11 зателефонував до неї і сказав, що брат додому не повернеться; що при цьому ОСОБА_11 сказав їй зробити так, що ніби то брат, забравши свої документи, кудись поїхав; що за вказівкою ОСОБА_11 вона одразу поїхала і прибрала у квартирі; що, з метою імітувати відїзд брата, в другій половині дня 29 листопада 2006 року вивезла з чоловіком „дипломат” брата в поле і спалила всі наявні у ньому папери; що вона розповіла чоловікові, що хлопці, які підвозили їх додому, можливо, вбили її брата, що вона заплатила їм за роботу 500 доларів і потрібно віддати ще 500; що потім чоловік відвіз хлопцям решту - 500 доларів США до „Танку”, про зустріч біля якого вона попередньо домовилася з ОСОБА_11; що після зникнення брата на роботі поводила себе нормально, щоб ніхто нічого не запідозрив. Підтвердила ОСОБА_9 і те, що у ОСОБА_41 дійсно була золота каблучка.

За показаннями ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в тому судовому засіданні в грудні 2006 року ОСОБА_11 говорив ОСОБА_9, щоб вона дала їм ще 300 доларів США. Крім того, ОСОБА_11 тоді стверджував, що телефонував до неї з цього приводу за вказівкою братів ОСОБА_12, і, що згодом вона передала йому через ОСОБА_15 300 доларів як доплату за вбивство брата, з яких він 100 доларів взяв собі, 200 передав братам ОСОБА_12. Згідно з показаннями ОСОБА_11 ОСОБА_9 спочатку дала їм 300 гривень, а потім за кілька разів - ще 1300 доларів США.

Зазначені показання ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 в судовому засіданні з 19 листопада 2007 року по 13 березня 2008 року не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки вони, по-перше, співпадають з наведеними показаннями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на досудовому слідстві, по-друге, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 тоді наполягали, що саме в тому судовому засідання вони давали правдиві показання.

З вказаного протоколу судового засідання (з 19 листопада 2007 року по 13 березня 2008 року) також видно, що за клопотанням прокурора судом до справи у якості речових доказів були долучені і оглянуті в судовому засіданні портмоне коричневого кольору, в якому знаходилися: картка Приватбанку, картка Ощадбанку та електронна картка „Віза” на імя ОСОБА_14, посвідчення водія тролейбусів за НОМЕР_9, видане Хмельницьким комунальним підприємством „Електротранс” на імя ОСОБА_14, його фотографія та таксофонна картка з явними ознаками перебування цих речей у воді.

З метою зясування, де і за яких обставин були виявлені вказані речі, за клопотанням учасників розгляду справи у якості свідків судом були допитані секретар та голова Гелетинецької сільської ради, у якої і були вилучені ці речі.

За показаннями свідків ОСОБА_42 (голови сільради) та ОСОБА_43 (секретаря ради) портмоне з вказаними речами влітку 2007 року ОСОБА_42 передав один з працівників Ізяславської бригади, що проводила тоді газ в селі, який пояснив їй, що знайшов це портмоне в ставку біля дамби. Згодом вона зрозуміла, що це портмоне того чоловіка, труп якого весною був знайдений в полі, і передала його в правоохоронні органи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_44 підтвердив, що дійсно в складі бригади Ізяславського газового господарства Хмельницької області влітку 2007 року працював в селі Гелетенці і під час ловлі риби руками знайшов у ставку біля дамби портмоне з якимись пропуском і карткою на гроші, які наступного дня передав голові сільради.

Після огляду вказаного портмоне в суді ОСОБА_44 заявив, що саме його він знайшов тоді у ставку. А оглянувши фотографії, додані до протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_13 (т.2 а.а. 93 та 131-133 відповідно), наполягав на тому, що на них зображена саме та місцевість на ставку, де він знайшов портмоне.

З огляду на те, що ОСОБА_44 у своїх показаннях спочатку заявив, що знайшов у ставку портмоне з якимись пропуском і карткою, і ці його показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_43 щодо ознак і кількості речей, які були в портмоне, коли ОСОБА_44 його передав, суд на бере до уваги наступні показання ОСОБА_44 про те, що у портмоне тоді була лише одна картка без фотографії. При цьому суд враховує, що з того часу пройшло більше двох років і свідок у звязку з цим та в силу фізіологічних можливостей людини може не памятати усіх речей, які знаходилися у портмоне, коли він його знайшов.

Крім того, потерпіла ОСОБА_8, оглянувши зазначені портмоне, посвідчення, банківські картки, фотографію та таксофонну картку, на якій є запис „ОАО Московская городская телефонная сеть”, підтвердила, що це речі і фотографія її сина, при цьому повідомила суду, що телефонну картку вона купила в Москві і передала її ОСОБА_14

До того ж зазначені показання свідків ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 та потерпілої ОСОБА_8 повністю узгоджуються між собою та з наведеними показаннями ОСОБА_11 і братів ОСОБА_13 про те, що вони викинули ножа з гаманцем ОСОБА_14 у ставок саме біля дамби. Тому у суду немає підстав для сумнівів у їх достовірності.

Те, що ОСОБА_13 з іншими підсудними під час готування до злочину та під час його вчинення використовував автомобіль таксі ”Деу-сенс”, державний номерний знак НОМЕР_2, підтверджується даними довідки Хмельницької служби „ таксі-061”, відповідно до якої він працював там водієм з 04 жовтня по 11 грудня 2006 року.

Показання підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 про те, що вони підтримували звязок за допомогою мобільних телефонів, співпадають з даним роздруківок телефонних зєднань оператора стільникового звязку „Київстар GSM”, з якого убачається, що 29 листопада 2006 року в період з 8 год. 36 хв. до 15 год. 28 хв. між абонентами ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зафіксовано 11 вхідних та вихідних зєднань і розмов.

Підсудні ОСОБА_9В та ОСОБА_11 не заперечили, що номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4, зєднання і телефонні розмови між якими зафіксовані у роздруківці, це номери саме їх мобільних телефонів відповідно.

Як убачається з виписки історії операцій Хмельницької обласної філії АКБ „Укрсоцбанку”, зокрема відносно руху коштів по особовому рахунку ОСОБА_9, о 10 год. 01 хв. 29 листопада 2006 року вона зняла з нього готівкою 1000 доларів США, що повністю узгоджується з показаннями підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_13 про те, що зранку 29 листопада 2006 року в ОСОБА_9 спочатку не було коштів, щоб розрахуватися за її замовлення, у звязку з чим вона кудись відлучалася, після чого принесла завдаток 500 доларів, а потім її чоловік віддав таку ж суму, а також з показаннями самої ОСОБА_9 в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи судом в іншому складі про те, що саме з метою розрахуватися з хлопцями вона з чоловіком їздила в банк знімати з рахунку вказану суму, і що віддала її двома частинами по 500 доларів.

Крім того, з протоколів огляду місця події видно, що ОСОБА_14 15 квітня 2007 року був знайдений на полі неподалік села Гелетенець, на ньому виявлені рани різного характеру, у тому числі пошкодження на шиї, його руки були звязані за спиною скотчем, при ньому знаходилися ключі з різними брилками.

Підсудні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і ОСОБА_13 визнали в суді, що залишили брата ОСОБА_9 саме із звязаними таким чином руками і саме в тому місці, яке вказане у протоколі огляду місця події і в протоколах відтворення ними обстановки та обставин події.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що при предявлені їм трупа вони одразу впізнали у ньому свого сина і назвали ознаки, за якими вони його впізнали. Зокрема, зазначили, що впізнали сина по кривих зубах, худій статурі, кольору волосся та по загальному вигляду. Вони також впізнали ключі з брилками, знайдені під час огляду місця події на полі. Як показала ОСОБА_8, прикріплений до ключів брилок у вигляді червоної чашки вона купила синові влітку 2006 року, а брилки у вигляді зуба та серця вона бачила у свого внука ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_29, (внук потерпілої) повідомив суду, що це він дав ОСОБА_41 вказані ключі з брилками у вигляді зуба і серця.

А свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_28 на предявлених їм для огляду фотографіях, доданих до протоколу огляду (т.1 а.а. 27, 30), впізнали ключі та пристрій для відкриття пляшок як такі, що бачили у ОСОБА_14

Зазначені докази спростовують показання підсудних ОСОБА_9, у яких вони піддають сумніву належність виявленого на полі вказаного трупа ОСОБА_14

Наявність на трупі ОСОБА_14 вказаних тілесних ушкоджень підтверджується даними висновку судово-медичної експертизи №29.

Згідно цим висновком експертизи причиною його смерті є: колото-різані рани - грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів та різана рана шиї з пошкодженням зовнішньої сонної артерії, що призвели до гострої крововтрати.

Тілесні ушкодження у вигляді різаної рани шиї з пошкодженнями зовнішньої сонної артерії; рани по середньо-ключичній лінії в 5-му міжреберї справа, що проникає в плевральну порожнину, пошкоджуючи легені, діафрагму та печінку; рани між середньо-ключичною та передньо-підпахвинною лінією справа в 3-му та 4-му міжребер”ї, що проникають у плевральну порожнину, пошкоджуючи легені, та 4 рани задньої поверхні грудної клітини в проекції 4-5, 7 грудних хребців, що проникають в праву плевральну порожнину, виникли від дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, незадовго до настання смерті, відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння, і є несумісними із життям.

За змістом вказаного висновку експертизи смерть ОСОБА_14 могла настати і 29 листопада 2006 року на протязі 5-10 хв. після нанесення потерпілому тілесних ушкоджень шиї та грудної клітини. В момент нанесення зазначених тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитись як у вертикальному, так і в горизонтальному, або близькому до них положенні.

А за висновками медико-криміналістичних експертиз №56 та №59 наскрізні колото-різані рани спини, правої половини грудної клітини та передньої поверхні шиї ОСОБА_14 могли утворитись від багаторазового (не менше шестикратного) колючо-ріжучого впливу твердого, плоского, залізовмісного предмету, який травмує, по типу клинка ножа.

Зазначені у протоколах огляду місця події та висновках експертиз відомості щодо характеру наявних на трупі ОСОБА_14 ран, причин та часу настання смерті узгоджуються з перерахованими показаннями ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про те, що саме 29 листопада 2006 року двоє останніх в полі біля села Гелетенець наносили ОСОБА_14 удари, маючи при цьому ножа, і, що залишили його там із звязаними руками, а також про те, що після цього їх руки були в крові.

Наведені показання підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки в деталях співпадають між собою і узгоджуються з іншим зазначеними доказами.

А осудність підсудних підтверджена відповідними висновками проведених щодо них психіатричних експертиз.

Будь-яких даних, які давали б підстави для сумнівів щодо їх осудності під час розгляду справи в суді, не встановлено.

На думку суду викладені докази в сукупності з достатністю відображають фактичні обставини справи і доводять вину кожного з підсудних у вчиненні відповідних злочинів. Тому суд не бере до уваги інших доказів, якими органи досудового слідства обґрунтовують обвинувачення ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та ОСОБА_9 і ОСОБА_14.

Підстав для визнання перелічених доказів недопустимими суд не убачає.

Отже те, що ОСОБА_9 була ініціатором знайомства з ОСОБА_11 і сама дала йому номер свого телефону, а коли ОСОБА_11 не відповідав на її дзвінки, просила ОСОБА_15 зателефонувати до нього; що попередньо показувала як виглядає брат; що сама відкрила двері в квартиру і, переконавшись у тому, що брат там сам, повідомила про це ОСОБА_11 і ОСОБА_12; що їздила в банк знімати гроші для оплати їх роботи; що давала їм завдаток; що решту суми через чоловіка передала після виконання замовлення, а згодом через ОСОБА_15 передала ще 300 доларів, знаючи при цьому, що брат уже вбитий, а також наступні дії ОСОБА_5, зокрема: знищення документів брата, повернення проживати у вказану квартиру, її поведінка після смерті брата на роботі і вдома, де вона намагалася поводити себе так, щоб ніхто нічого не запідозрив, і, знаючи, що батьки розшукують сина, не говорила їм хто і навіщо вивозив його за місто, в сукупності свідчить про виникнення у ОСОБА_9 умислу на вбивство брата з корисливих мотивів ще до знайомства з ОСОБА_11, про її рішучість у доведені свого наміру до кінця шляхом замовлення вбивства ОСОБА_14 за оплату, про попередню змову учасників злочину та про організацію нею цього злочину.

Показання ОСОБА_9, ОСОБА_11 та братів ОСОБА_12, що у них була домовленість лише про побиття ОСОБА_41, і, що при цьому не було корисливого мотиву, спростовуються і їх діями під час готування до злочину, в ході його безпосереднього виконання та після закінчення.

Зокрема, як видно з їх показань, спочатку одного вечора ОСОБА_9 показала безпосереднім виконавцям її замовлення як виглядає ОСОБА_14, і зробила це у підїзді будинку так, щоб її брат нічого не зрозумів. Наступного дня вона попередньо переконалася, що брат вдома сам, повідомила про це виконавців, залишила двері відкритими, щоб вини безперешкодно зайшли в квартиру, а сама пішла з будинку. У квартирі ОСОБА_11 та брати ОСОБА_12 із застосуванням насильства звязали ОСОБА_14 руки за спиною, вивели його з будинку і на автомобілі вивезли на значну відстань від міста у безлюдне місце в полі, де наносили удари, у тому числі і з використанням ножа. Крім того, перед вбивством ОСОБА_14 телефонували до ОСОБА_9 і запитували чи не бажає вона з ним поговорити в останнє, на що вона відповіла, що такого бажання не має. Після вбивства зателефонували і сказали їй прибрати в квартирі та створити видимість, що ніби то її брат забрав документи і кудись втік. Потім демонстрували зроблений під час вбивства відеозапис та каблучку ОСОБА_14 ОСОБА_10, щоб переконати його, що замовлення виконане, і лише після цього ОСОБА_10 передав обіцяну раніше чергову суми винагороди. Згодом вимагали і отримали додатково ще 300 доларів за виконання замовлення. При цьому ніхто з підсудних не зміг пояснити, чому вони не обмежились побиттям ОСОБА_14 у квартирі, навіщо вивезли його на значну відстань від міста в безлюдне місце і з якою метою брали ножа, коли вели його в глиб поля.

Такі послідовні та злагоджені дії усіх підсудних свідчать про те, що вони вживали заходів, щоб не бути викритими, а також, що спільний корисливий умисел на вбивство ОСОБА_14 у них був ще з часу перших зустрічей ОСОБА_11 та братів ОСОБА_12 з ОСОБА_9, в ході яких вона і просила їх розправитися з її братом за винагороду. На це вказують і розмір суми, яку обіцяла заплатити ОСОБА_9 за виконання її замовлення, і те, що до цього ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не знали ні ОСОБА_9, ні її чоловіка, ні ОСОБА_14, а знайомство з нею відбулось саме у звязку з тим, що вона вирішила позбутися брата.

Суперечливі показання підсудних з приводу того, хто і за яких обставин взяв ножа, хто саме наносив ОСОБА_14 удари ножем, від яких настала його смерть, не можуть бути перевірені іншими доказами, оскільки учасниками події вбивства були тільки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і ОСОБА_13, кожен з яких зацікавлений у відведені вини від себе, при цьому ОСОБА_12 є братами і відповідно зацікавлені давати показання на користь один одного.

Разом з тим їх показання та злагоджені дії в сукупності з іншими доказами однозначно вказують на те, що вони діяли з єдиним умислом на позбавлення життя ОСОБА_14, і, що саме після їх спільних дій настала смерть потерпілого. Тому, виходячи з їх конкретних дій як під час готування до злочину, так і безпосередньо під час вбивства ОСОБА_14, вони всі троє як співвиконавці повинні нести відповідальність за наслідки, що фактично настали.

ОСОБА_45 ОСОБА_14 під час розмов дружини з виконавцями вбивства ОСОБА_14, при знятті нею коштів з рахунку в банку та при передачі авансу, передача ним решти суми за виконання замовлення за вказаних обставин, його участь у знищенні документів ОСОБА_41 після його вбивства, а також замовчування обставин його зникнення свідчать про обізнаність ОСОБА_10 про дійсний умисел дружини та виконавців її замовлення і про сприяння ним у вчиненні цього злочину.

Аналіз та оцінка досліджених доказів в сукупності приводить суд до висновку, що дії підсудних підлягають наступній кваліфікації.

Дії підсудної ОСОБА_9 - за ч.3 ст. 27, ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст. 115 КК України як організація вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб;

підсудного ОСОБА_10 - за ч. 5 ст. 27, ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст. 115 КК України як пособництво у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб;

підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - за ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст.115 КК України як умисне вбивство з корисливих мотивів, вчинене на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

Така кваліфікуюча ознака як вчинення злочинів організованою групою, передбачена ч.3 ст.28 КК України, з обвинувачення всіх підсудних підлягає виключенню, оскільки переконливих належних та достовірних доказів на підтвердження того, що така група була внутрішньо стійким обєднанням осіб, попередньо утвореного з метою вчинення злочинів або тільки одного злочину, який потребує ретельної довготривалої підготовки, у справі немає. Як встановлено в судовому засіданні, вбивство ОСОБА_14 відбулося вже наступного дня після знайомства ОСОБА_13 з ОСОБА_9, яка і замовила вбивство свого брата, без довготривалої підготовки до цього.

Органами досудового слідства підсудним ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_13 предявлено обвинувачення і у заволодінні шляхом розбою, у складі організованої злочинної групи, з проникнення у житло, майном потерпілого ОСОБА_14, а саме: мобільним телефоном „Самсунг SGH X 160” вартістю 481грн. 50 коп., золотим перснем вагою 19,5 г вартістю 2535 грн., гаманцем та банківською карткою КБ „Приватбанк” № НОМЕР_5 з 5406 грн. 95 коп. на рахунку.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 незаконно проникли у житло ОСОБА_14 та напали на нього не з метою заволодіння мобільним телефоном „Самсунг SGH X 160”, а щоб вбити.

У звязку з наведеним дії ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 слід перекваліфікувати з ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 162 КК України, яка передбачає відповідальність за незаконне проникнення до житла із застосуванням насильства.

Крім того, вказаним мобільним телефоном таємно заволодів лише ОСОБА_13 без відома інших підсудних, тобто він вийшов за межі домовленості з ними. А враховуючи, що вартість мобільного телефону становить 481 грн. 50 коп., тобто менша суми 525 грн., з якої на той період наставала кримінальна відповідальність, ці дії ОСОБА_13 не мають кримінально караного характеру і підлягають виключенню з обвинувачення.

Виходячи з того, що в полі підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 напали на ОСОБА_14 і вбили не з метою заволодіти його майном, а наявними при ньому золотим перснем та гаманцем заволоділи вже після його смерті, їх дії за цим епізодом слід перекваліфікувати з ч.3 ст. 28, ч.4 ст.187 КК України на ч.2 ст.185 цього Кодексу, якою передбачена відповідальність за таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Оскільки 5406 грн. 95 коп. підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не викрадали і не мали на меті зняти цю суму з рахунку потерпілого у КБ „Приватбанк”, цей епізод з їх обвинувачення слід виключити.

Відхиляючи інші докази, на які посилаються як сторона обвинувачення, так і сторона захисту, суд виходить з наступного.

Явки з повинною підсудних та показання ОСОБА_10 на досудовому слідстві у якості свідка не можуть бути взяті судом до уваги при обґрунтуванні своїх висновків, оскільки вони були відібрані у них вже після фактичного взяття під варту у звязку з підозрою у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного увязнення, без надання їм можливості зустрітися із захисниками до першого допиту і без достатніх даних про добровільність їх зізнання на цій стадії досудового слідства, тобто відібрані з порушенням вимог статей 43-1, 45 і 96 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК)

Не можуть бути визнані допустимими доказами і показання ОСОБА_9 та ОСОБА_40 на досудовому слідстві, а ОСОБА_10 і в судовому засіданні в період з 19 листопада 2007 року по 13 березня 2008 року. Як видно з матеріалів справи, ще у своїх заявах на імя прокурора Хмельницького району від 17 квітня 2007 року, тобто до першого їх допиту, та в показаннях у якості підозрюваного ОСОБА_10 в присутності захисника ОСОБА_46 вказував на те, що його дружина з помсти замовила вбивство свого брата ОСОБА_14, що суперечило інтересам ОСОБА_9, яка у своїй заяві стверджувала, що просила хлопців лише побити брата, за що заплатила їм 100 грн. Однак, не дивлячись на це, вказаний захисник усупереч вимог ст.61 та ст.61-1 КПК, відповідно до яких підлягав усуненню від участі у справі, взяв участь при допиті в якості підозрюваної ОСОБА_9, продовжував захищати кожного з подружжя ОСОБА_9 під час досудового слідства, а також захищав ОСОБА_10 в у вказаному судовому засіданні.

Матеріали ж кримінальної справи, порушеної щодо ОСОБА_41 за спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, матеріали перевірки за заявами ОСОБА_10 і ОСОБА_14 про погрози один одному і спричинення тілесних ушкоджень, а також матеріали перевірки за заявою ОСОБА_9 про погрози ОСОБА_14 розправою, на які посилаються підсудні ОСОБА_9, виправдовуючись, не спростовують вини підсудних у вчиненні злочину, а лише додатково підтверджують наявність між подружжям ОСОБА_9 та ОСОБА_14 неприязних стосунків, що виникли під час спільного їх проживання в одній квартирі.

Не спростовує вини підсудних і подана в службу у справах неповнолітніх заява ОСОБА_9 від 05.12.2006 року про насильство в сімї з боку ОСОБА_41 Як встановлено в судому засіданні, на той час він був уже мертвий і для ОСОБА_9В це було відомо. Тому звернення з такою заявою може свідчити лише про намагання ОСОБА_9 створити видимість, що він ще живий, і таким чином відвести від себе будь-які підозри щодо вчинення нею злочину.

Показаня ж підсудних, у яких вони заперечують свій умисел на вбивство ОСОБА_14, у тому числі з посиланням на те, що на досудовому слідстві працівники правоохоронних органів примусили їх оговорити себе та один одного, спростовуються сукупністю наведених доказів. До того ж, як видно з протоколів зазначених слідчих дій показання тоді вони давали в присутності своїх захисників-адвокатів, а в передбачених законом випадках - і в присутності інших осіб, у тому числі понятих, тобто в умовах, які виключали застосування до них незаконних методів слідства. З вказаних протоколів також видно, що ні ОСОБА_13, ні їх захисники, ні інші учасники слідчих дій зауважень з приводу порушення закону під час їх проведення не робили, самі ОСОБА_13, ознайомившись із змістом протоколів, власноручно писали у них, що показання з їх слів записані вірно, а в деяких випадках записували й уточнення до своїх показань.

Крім того, за заявами підсудних прокуратурою проводилися відповідні перевірки, в ході яких порушень кримінально-процесуального закону під час проведення вказаних слідчих дій не встановлено.

При призначенні підсудним покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, їх особи, помякшуючі та обтяжуючі обставини.

При оцінці осіб підсудних суд виходить з наступного.

За місцем роботи та проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 характеризуються позитивно, раніше не судимі.

За час перебування під вартою в Хмельницькому СІЗО підсудна ОСОБА_9 також характеризується позитивно.

За місцем проживання підсудні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 характеризуються позитивно, раніше не судимі.

Підсудний ОСОБА_13 страждає рядом захворювань.

ОСОБА_12 притягувався до кримінальної відповідальності: у 2000 році - за ч.2 ст.140 КК України, справа була закрита внаслідок акту амністії; у 2003 році - за ст.119 КК України із застосуванням ст.75 цього Кодексу, судимість відповідно до ст.89 КК України погашена.

За час перебування під вартою в Хмельницькому СІЗО підсудний ОСОБА_12 характеризується позитивно.

Підсудний ОСОБА_11 за місцем проживання характеризується позитивно,

Наявність у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 неповнолітніх дітей суд визнає, обставиною, що помякшує їх покарання.

Мати ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є інвалідом 3 групи, що суд визнає обставиною, що помякшує їх покарання.

Обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_11 суд визнає те, що його батько інвалід 2 групи, а мати інвалід 3 групи.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_11, є рецидив злочинів.

Обставин, що обтяжували б покарання підсудних ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, не встановлено.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на їх користь 50 тисяч Євро у відшкодування моральної та 30 Євро матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода завдана неправомірними діями фізичній особі відшкодовується особами, які її завдали.

Оскільки згідно з наданим потерпілими рахунком витрати на поховання ОСОБА_14 становлять 15396 грн., а підсудні, вина яких у вбивстві їх сина доведена, розміру цих витрат не оспорюють, то стягненню з підсудних солідарно на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягає по 7698 грн. кожному.

Враховуючи характер, обсяг і тривалість душевних страждань, які потерпілі перенесли у звязку з вбивством їх сина, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що сума у 100 тисяч гривень достатньо компенсує кожному з них заподіяну їм злочином немайнову шкоду. Тому з підсудних солідарно на користь кожного з батьків у відшкодування їм моральної шкоди слід стягнути по 100000 грн.

З метою забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації органами досудового слідства був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_3, 1/3 якої на праві приватної власності належить ОСОБА_11, та на АДРЕСА_1, по 1/4 якої на праві приватної власності належить ОСОБА_12 і ОСОБА_13.

Оскільки власниками вказаних квартир у відповідних долях є й інші, не причетні до злочину, особи, то арешт на ці квартири в частині, що належить цим особам на праві приватної власності слід зняти.

Судові витрати, повязані з проведенням в ході досудового слідства експертиз вилученого під час огляду місця події взуття ОСОБА_14, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 ножів та вилучених під час огляду квартири ОСОБА_14 слідів пальців рук, підлягають стягненню з усіх підсудних в рівних долях, тобто по 160 грн. з кожного, а з ОСОБА_13 слід стягнути й судові витрати в сумі 94,15 грн., повязані з проведенням експертизи викраденого у ОСОБА_14 мобільного телефону.

Судові витрати на проведення експертизи вилученого під час обшуку в квартирі ОСОБА_11 насіння слід віднести на рахунок держи, оскільки це насіння ніяким чином не повязане з вбивством ОСОБА_14 і відповідно проведена щодо нього експертиза до цієї справи відношення не має.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України апеляційний суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст.115 КК України, і призначити їй покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст.115 КК України, і призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

ОСОБА_11 визнати винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст.115; ч.2 ст.162; ч.2 ст.185 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст.115 КК України - у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

- за ч.2 ст. 162 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.185 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити йому покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 20 березня 2006 року, остаточно визначити ОСОБА_11 покарання у виді 15 (пятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

ОСОБА_17 в изнати винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст.115; ч.2 ст.162; ч.2 ст.185 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст.115 КК України - у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

- за ч.2 ст. 162 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.185 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

ОСОБА_13 визнати винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст.115; ч.2 ст.162; ч.2 ст.185 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 пунктами 6, 11, 12 ст.115 КК України - у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла;

- за ч.2 ст. 162 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

Запобіжний захід всім засудженим до вступу вироку в законну силу залишити попередній - утримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обчислювати з 17 квітня 2007 року, а засудженими ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - з 18 квітня 2007 року, тобто з часу їх фактичного затримання.

Цивільний позов ОСОБА_7 і ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10 солідарно:

на користь ОСОБА_7 - 7698 грн. у відшкодування матеріальної і 100000 грн. моральної шкоди, а всього 107698 (сто сім тисяч шістсот девяносто вісім) гривень;

на користь ОСОБА_8 - 7698 грн. у відшкодування матеріальної і 100000 грн. моральної шкоди, а всього 107698 (сто сім тисяч шістсот девяносто вісім) гривень.

Речові докази:

- тампони із зразками речовини бурого кольору, зразки засохлого ґрунту із залишками результатів горіння, розламану цигарку „Вонд”, 3 фрагменти шпалер, клейку стрічку „скотч”, обгорілі: пакет світло-зеленого кольору, колоду гральних карт, 2 металевих залишки компютерних дискет, пакет з-під насіння, залишки компютерного дроту, рештки обкладинки документів; пробитий металевий балончик до пневматичної зброї, шість кульок до пневматичної зброї, балончик з препаратом сльозоточивої та дратівливої дії „Терен 4М”, ксерокопія купюри 50 гривень, насіння коноплі у металевій банці з-під кави та медичний ампутаційний ніж знищити;

- мобільний телефон „Самсунг Х 160” № 35978200238998/9, картону упаковку до нього, куртку „дублянку”, штани „джинси”, ремінь з пряжкою, носки, черевики, футболку, ключ з брилком у вигляді серця, ключ на ланцюжку з брилком у вигляді червоної кварти та пристрієм для відкриття пивних пляшок, ковдру, банківські картки: АК „Приватбанк” № НОМЕР_5 та №НОМЕР_6, АК „Ощадбанк” НОМЕР_7, телефонну картку НОМЕР_8, посвідчення НОМЕР_9 на імя ОСОБА_14 та його фотокартку, шкіряне портмоне коричневого кольору з написом „TEMANLI” повернути батькам потерпілого ОСОБА_14;

- куртку коричневого кольору з логотипом „Ламборджіні”, книжку до стартового пакету „Екотел”, стартовий пакет „Екотел” №+НОМЕР_10, книжку до стартового пакету „ДіДжус” НОМЕР_11 зарядний пристрій до телефону „Самсунг”, стартовий пакет оператора „geans” №НОМЕР_12 повернути батькам засуджених ОСОБА_12 та ОСОБА_13;

- три розкладних ножі господарсько-побутового призначення, автомагнітолу „Електроніка-301-01”, базу до радіотелефону „Соні-SPP-58”, фотоапарат „Кодак STAR” з чохлом, фотоапарат „Скіна SK 105”, театральний бінокль, мобільний телефон „Нокіа 3310” в неробочому стані зі стартовим пакетом оператора „Київстар” НОМЕР_17, монокуляр у шкіряному чохлі, шкіряне портмоне чорного кольору, касетний плеєр „Sony Walkman” з навушниками; мобільний телефон у розібраному стані виробництва Франції, алюмінієву ручку, 2 довідки абонента „Київстар”, рекламну листівку тарифів „АСЕ-ВАСІ”, упаковку до стартового пакету НОМЕР_13, 2 рекламних листівки тарифів „Ді Джус”, пластмасову упаковку до стартового пакета НОМЕР_14, пластмасову та паперову упаковку до стартового пакета НОМЕР_15, пластмасову упаковку до стартового пакета №НОМЕР_16, пластмасову та паперову упаковку до стартового пакета НОМЕР_18, пластмасову та паперову упаковку, а також стартовий пакет НОМЕР_19, пластмасову та паперову упаковку до стартового пакета НОМЕР_14, пошкоджену СІМ картку, пластмасову упаковку та стартовий пакет НОМЕР_20, стартовий пакет оператора „Київстар” НОМЕР_20, стартовий пакет оператора „ИМС” №НОМЕР_21, каталог телефонів „Нокіа”, картонну упаковку до стартового пакету НОМЕР_22, картонну упаковку до стартового пакету НОМЕР_20, стартовий пакет оператора LIFE №НОМЕР_23, двоє теплих штанів повернути батькам засудженого ОСОБА_11;

- три металевих ключі у звязці з брилком жовтого кольору, 2 жіночих кульчики з металу жовтого кольору, стартовий пакет оператора мобільного звязку „Київстар GSM” №НОМЕР_24, мобільний телефон „Sony Ericsson Z 520і” зі стартовим пакетом „Київстар GSM„ №НОМЕР_25” (ІМЕІ НОМЕР_26), хрестик на ланцюжку з металу сірого кольору, 3 монети номінальною вартістю 5, 25, 50 копійок, 8 металевих ключів, годинник „САРІТАН” з браслетом, мобільний телефон Sony Ericsson-К 750” із стартовим пакетом „Київстар GSM” №НОМЕР_27 (ІМЕІ НОМЕР_28), 4 металевих ключі в одній звязці з карабіном, 3 монети номінальною вартістю 5, 10, 25 копійок, мобільний телефон „Samsyng SGH-X 160” зі стартовим пакетом „Київстар” НОМЕР_15 (ІМЕІ НОМЕР_29), ключ з металу жовтого кольору, мобільний телефон „Нокіа-2600” із стартовим пакетом „Київстар GSM” НОМЕР_30 (ІМЕІ НОМЕР_31), 3 металевих ключі на ланцюжку, 3 металевих ключі з брилком жовтого кольору, металеву запальничку, мобільний телефон SIEMENS-С55” із стартовим пакетом мобільного звязку „Київстар” НОМЕР_32 (ІМЕІ НОМЕР_33) повернути відповідно батькам засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13;

- 4 відеокасети із записами огляду місця події та інших слідчих дій з участю засуджених зберігати при справі.

Стягнути із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 по 160 грн. з кожного, а з ОСОБА_13 - 254,15 грн. судових витрат на користь управління Держказначейства у Хмельницької області на р/р 35228001000040, МФО 815013, код 25575309 для зарахування НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області з приміткою „За дослідження”.

Накладений на ѕ частини АДРЕСА_3 та на 2/4 частини АДРЕСА_2 арешт скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через апеляційний суд Хмельницької області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими, які перебувають під варто, - протягом цього ж строку з моменту вручення їм копії вироку.

Головуючий /підпис/

Суддя /підпис/

Народні засідателі /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко