Рішення № 91209764, 28.08.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2622/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова у складі

головуючої судді Пилип`юк Г. М.

за участю секретаря Зубрицької О. М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Репака В. В.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 12.05.2020 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що 27.04.2020 року інспектором взводу № 2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області капітаном поліції Андрієвським Ю. В. винесено постанову серії ДП18 № 815991 від 27.04.2020 року про накладення стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом TOYOTA AVENSIS НОМЕР_1 27.04.2020 року о 14 год. 09 хв. на 163 км. автомобільної дороги М-06 рухався в населеному пункті Болярка позначеному дорожнім знаком 5.45 зі швидкістю 106 км/год, при цьому перевищив допустимі обмеження швидкості руху на 56 км/год, чим порушим п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Зазначено, що швидкість зафіксована приладом TruCam № ТС000780. Однак, дану постанову він вважає незаконною, оскільки відсутні докази вини позивача та висновки поліції не відповідають фактичним обставинам справи, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Зазначає, що не було знаку 5.45, 5.47 "Початок населеного пункту" ні над проїзною частиною, ні на протилежному боці дороги. Додав, що в ході складання постанови інспектор поліції не міг надати позивачу належних доказів порушення ним правил дорожнього руху. За словами самого інспектора фото пристрій TruCam ТС 000780є старим, а тому не вбачалося можливим надати підтвердження перевищення позивачем швидкості. Просить позов задоволити.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 26.06.2020 року.

Відповідач Управління патрульної поліції в Житомирській області на позовну заяву надав відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam № ТС000780 та підтверджується роздруківкою з цього пристрою. Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 має сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012. Згідно даних свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17953 від 24 грудня 2019 року, виданого Державним підприємством «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam № ТС000780 є придатним до використанння. Факт правопорушення підтверджується відеофіксацією транспортного засобу. Відповідач, ознайомивши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності з його правами, порядком їх реалізації та порядку оскарження рішення у даній справі, також реалізував його право на отримання первинної безоплатної правової допомоги, жодним чином не порушуючи права позивача. Вважає, що не встановлено будь-яких порушень з боку інспекторів патрульної поліції при здійсненні вимірювання швидкості руху автомобіля позивача та фіксації правопорушення. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судовому засіданні просить позов задоволити, оскільки відсутні докази його вини, висновки поліції не відповідають фактичним обставинам справи, на його вимогу оглянути докази перевищення ним швидкості, представником влади не надано такої можливості, що є грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення. Також просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задоволити. Також додав, що з наданого відповідачем фото не вбачається, що на ньому відображено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , державного номерного знаку чітко не видно, фотокопія транспортного засобу не завірена належним чином, що не може вважатися допустимим доказом по справі, пристрій TruCam перебував в руках інспектра поліції, який в ручному режимі його експлуатував, наводячи його на різні автомобілі, що не відповідає вимогам ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", відповідного дорожнього знаку, який би вказував на цьому відрізку дороги про початок населеного пункту не було, з відео, яке долучено відповідачем вбачається, що запис здійснювався іншим пристроєм, а не тим, що зазначено у постанові (№ АМ00101 не додається).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, скерував відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд приходить до наступного висновку.

В оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 815991 від 27.04.2020 року зазначено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом TOYOTA AVENSIS НОМЕР_1 27.04.2020 року о 14 год. 09 хв. на 163 км. автомобільної дороги М-06 рухався в населеному пункті Болярка позначеному дорожнім знаком 5.45 зі швидкістю 106 км/год, при цьому перевищив допустимі обмеження швидкості руху на 56 км/год, чим порушим п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом TruCam № 000780.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожнійрух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Пунктом 12.4 Правил дорожньогоруху визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. У додатку № 5 до Інструкції передбачено зазначення у постанові у справі про адміністративне правопорушення доказів вчинення правопорушення (п. 8 "До постанови додаються"), однак наданий до суду диск з нагрудної камери поліцейського не зазначено в п. 8 постанови (відеозапис здійснювався пристроєм DSJX 300101 000101). Окрім цього в п. 8 постанови не заначено доказ фотопристрій TruCam № 000780, яким, за висноком інспектора, зафіксовано порушення правил дорожнього руху.

З оглянутих в судовому засіданні фотокопій автомобіля, який рухався зі швидкістю 106 км/год не можливо ідентифікувати номер даного автомобіля, з відеозапису, наданого для огляду в судовому засіданні також не є можливим встановити номер даного автомобіля, на якому зафіксована дана швидкість. Окрім цього копії наданих фотокарток належним чином не завірені.

У відзиві відповідачем зазначено, що відповідно до Журналу обліку лазерного вимірювання швидкості TruCam № 000780 даний прилад видано поліцейському Гурківському, однак постанова була винесена капітаном поліції Андрієвським Ю, В.

Відповідно до ст. 245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановленийКАС Україниобов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів, наданих заперечень на позов та досліджених доказів.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідачем не з`ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, всупереч ст. 77 КАС України ним не надано суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, і які б дозволили встановити достовірність порушенням позивачем правил дорожнього руху України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема, постанова, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Тому, з огляду на вищевказане, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню та справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача слід стягнути судовий збір та, виходячи з конкретних обставин справи, критерію розумності розміру витрат на правову допомогу та з огляду на розмір накладеного стягнення, слід стягнути 3000 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 241,244,246,268,271,286 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 815991 від 27.04.2020 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп сплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Г. М. Пилип`юк