Рішення № 91204433, 28.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28 серпня 2020 р.справа № 400/1160/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачіввідповідач 1: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056 відповідач 2: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачівМиколаївський обласний військовий комісаріат, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030

проскасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.02.20 р. ВП № 60168671

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач 1), в якому просив суд зобов`язати відповідача 1 скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазонова Д.К. про закінчення виконавчого провадження від 27 лютого 2019 р. ВП № 60168671 з примусового виконання виконавчого листа № 1440/2127/18, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 16 вересня 2019 р.

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 38-39).

На усунення недоліків, позивач подав нову позовну заяву, в якій змінив позовні вимоги та просив суд скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазонова Д.К. про закінчення виконавчого провадження від 27 лютого 2019 р. ВП № 60168671 з примусового виконання виконавчого листа № 1440/2127/18, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 16 вересня 2019 р. (а. с. 44-51).

Після відкриття провадження в адміністративній справі, суд залучив до участі у справі в процесуальному статусі другого відповідача відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач 2), а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Миколаївський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа або МОВК) (а. с. 64-66).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 1440/2127/18, МОВК зобов`язано провести перерахунок та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за періоди з 19 березня 2014 р. до 30 жовтня 2015 р. та з 1 січня 2016 р. до 31 серпня 2018 р. Рішення суду звернуто до примусового виконання. В жовтні 2019 р. виконавче провадження було закінчено, у зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення. Не погодившись з цим, позивач оскаржив постанову про закінчення виконавчого провадження до Миколаївського окружного адміністративного суду, який своїм рішенням у справі № 400/3765/19 її скасував, зазначивши, що відсутні докази нарахування та виплати позивачу індексації за період з 19 березня 2014 р. до 30 жовтня 2015 р. Після відновлення виконавчого провадження, 27 лютого 2020 р. виконавче провадження знову було закінчено з тих же підстав, що і в жовтні 2019 р. Позивач зазначає, що висновки суду, зроблені ним у справі № 400/3765/19, мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи. Як стверджує позивач, рішення суду у справі № 1440/2127/18 до тепер не виконано, нарахування та виплата індексації третьою особою не проведені, а тому відповідач 1 дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Відповідачі 1, 2 подали відзив, в якому послались на те, що підставою для закінчення виконавчого провадження, став лист МОВК про те, що індексація за період з 19 березня 2014 р. до 30 жовтня 2015 р., яка склала 773,28 грн., була виплачена позивачу ще під час проходження ним військової служби, а за інший період, з 1 січня 2016 р. до 31 серпня 2018 р., індексація була перерахована і склала 4 503,23 грн. та виплачена позивачу в серпні 2019 р. в сумі 3 625,11 грн., що підтверджується відомістю за цей місяць (а. с. 72-74).

Позивач подав відповідь на відзив, який відтворює зміст позовної заяви (а. с. 106-109).

Третя особа надала пояснення, в яких заперечила проти задоволення позовних вимог. За твердженнями третьої особи, за перший з періодів, визначених судом, тобто з 19 березня 2014 р. до 30 жовтня 2015 р., індексація була нарахована і виплачена позивачу в грудні 2015 р., ще до звернення позивача до суду з відповідним позовом, а за другий період, з 1 січня 2016 р. до 31 серпня 2018 р., індексація нарахована відповідно до рішення суду та виплачена в серпні 2019 р., в сумі 3 625,11 грн., тобто рішення суду нею виконано повністю. Також третя особа зазначила, що нарахування індексації є її виключною компетенцією, а тому розрахунок індексації зроблений позивачем, в розмірі 54 910,0 грн., не може бути прийнятий судом до уваги. Крім того, позивач просить суд взяти до уваги в якості базового місяця для розрахунку індексації березень 2014 р., але при розгляді справи № 1440/2127/18, суд не визначав базовий місяць (а. с. 112-114).

Позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 51).

Представники відповідачів і третьої особи в судове засідання не прибули.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 березня 2019 р. у справі № 1440/2127/18, частково задоволено позов ОСОБА_1 до МОВК, який зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19 березня 2014 р. до 30 жовтня 2015 р. та з 1 січня 2016 р. до 31 серпня 2018 р., відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17 липня 2003 р. № 1078, з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (а. с. 7-9).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 11-16).

16 вересня 2019 р. у справі № 1440/2127/18 видано виконавчий лист (а. с. 20).

23 вересня 2019 р. ОСОБА_1 подав до відповідача 2 заяву про примусове виконання судового рішення, в якій зазначив, що за його розрахунком сума індексації грошового забезпечення повинна складати 58 535,0 грн., але враховуючи виплату МОВК індексації 27 серпня 2019 р. в сумі 3 625,11 грн., залишок складає 54 910,66 грн. (а. с. 17-18).

27 вересня 2019 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазоновим Д.К. відкрито виконавче провадження ВП № 60168671 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 1440/2127/18 (а. с. 22-23).

9 жовтня 2019 р. третя особа подала відповідачу 2 заяву № 10/6410, в якій зазначила, що рішення суду нею виконано в повному обсязі, так як за період з 19 березня 2015 р. до 30 жовтня 2015 р. індексація нарахована в сумі 773,28 грн. і виплачена, що підтверджується розрахунковою відомістю № 238, а за інший період з 1 січня 2016 р. і до 31 серпня 2018 р. індексація нарахована в сумі 4 503,23 грн. і виплачена в сумі 3 625,11 грн. (а. с. 78-80).

На підставі вищенаведеної заяви, 22 жовтня 2019 р. відповідач 2 прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі ст. 39 ч. 1 п. 9 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) (а. с. 28-29).

Не погодившись з цим, ОСОБА_1 оскаржив постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 жовтня 2019 р. до суду і рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 р. у справі № 400/3765/19 зазначена постанова була скасована (а. с. 31-32).

В мотивувальній частині рішення суду у справі № 400/3765/19 зазначено, що на МОВК покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за два періоди, а саме: 1) з 19 березня 2014 р. до 30 жовтня 2015 р. та 2) з 1 січня 2016 р. до 31 серпня 2018 р. Суд встановив, що позивачу індексація була нарахована і виплачена лише за другий період. Крім того, суд зазначив, що заява МОВК від 9 жовтня 2019 р. № 10/6410, яка послугувала підставою для висновку відповідача 2 щодо повного виконання третьою особою рішення суду, в матеріалах справи відсутня.

17 січня 2020 р., на підставі рішення суду у справі № 400/3765/19, відповідач 2 відновив виконавче провадження (а. с. 34).

31 січня 2020 р. МОВК подав відповідачу заяву № 10/678, яка повторює зміст заяви № 10/6410 (а. с. 96-97).

27 лютого 2020 р. відповідач 2 прийняв спірну постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60168671 (позивач помилково датує її 2019 р.), на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а. с. 101-102).

Як слідує з рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 1440/2127/18, МОВК повинно здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за два періоди: 1) з 19 березня 2014 р. до 30 жовтня 2015 р. та 2) з 1 січня 2016 р. до 31 серпня 2018 р.

В матеріалах справи мається розрахункова відомість № 239 індексації військовослужбовців МОВК за грудень 2015 р., з якої слідує, що ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 773,28 грн. (а. с. 115-117).

Третя особа стверджує, що ця сума і є індексацією грошового забезпечення за перший з періодів, визначених судом в своєму рішенні у справі № 1440/2127/18, тобто з 19 березня 2014 р. до 30 жовтня 2015 р.

На підтвердження цього нею надано витяг з розрахункової відомості нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19 березня 2014 р. - 31 грудня 2015 р., згідно з яким в 2014 р. позивачу нарахована індексація за червень, липень, серпень і грудень в розмірі 40,19 грн., 87,70 грн., 87,70 грн., 29,23 грн. відповідно. В 2015 р. індексація нарахована та виплачена в таких розмірах: січень - 52,37 грн., лютий 114,15 грн., березень 224,90 грн., липень 26,80 грн., серпень 26,80 грн., вересень 30,32 грн., жовтень 17,71 грн., листопад 17,71 грн. і грудень 17,71 грн., всього за 2014 р. нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 244,82 грн., а за 2015 р. в сумі 528,47 грн. (а. с. 119).

Таким чином, МОВК не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за квітень, травень, вересень, жовтень і листопад 2014 р. та за квітень, травень, червень 2015 р., які охоплюються першим з періодів, визначених судом.

Стосовно другого з періодів з 1 січня 2016 р. до 31 серпня 2018 р., суд зазначає, що відповідно до довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня 2016 р. до 21 серпня 2018 р., третя особа не нарахувала та не виплатила позивачу таку індексацію за січень, лютий, березень, квітень, травень 2016 р. і березень, квітень, травень, червень, липень і серпень 2018 р. (а. с. 84).

З урахуванням цього, суд вважає, що третя особа не в повній мірі виконала рішення суду, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 27 лютого 2020 р. ВП № 60168671 прийнята передчасно і підлягає скасуванню.

Окремо суд зауважує, що так як при вирішенні справи № 1440/2127/18 суд не визначав розміру індексації грошового забезпечення позивача, то такий обов`язок покладається на третю особу. У випадку, якщо позивач не погоджується з розміром нарахованої і виплаченої суми індексації грошового забезпечення, то в такому випадку має місце інший спір, який повинен вирішуватись за загальними правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 36 від 6 березня 2020 р. (а. с. 1), доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

Так як спірна постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань саме цього відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 43315529,) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 43315529) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Миколаївський обласний військовий комісаріат (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 08299180), задовольнити.

2. Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60168671, прийняту 27 лютого 2020 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазоновм Д.К., визнати протиправною та скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр-т Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз