Рішення № 91204420, 28.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5942/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ Укрзалізниця» до Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна», про визнання протиправними і скасування постанов.

Суть справи.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ Укрзалізниця» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Виробниче об`єднання «Габіони Захід Україна» (далі – третя особа), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 09.07.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62527735 з примусового виконання постанови про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ Укрзалізниця» на користь держави 419772,21 грн. виконавчого збору та постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 169,00 грн.

В обґрунтування позову вказує на те, що у виконавчому провадженні №60265206 позивачем добровільно виконано наказ Господарського суду Львівської області від 03.10.2019 у справі №914/883/19, про що було повідомлено державного виконавця. З цих підстав виконавче провадження №60265206 закінчено відповідно до постанови від 25.06.2020. Відтак підстав для стягнення виконавчого збору по цьому виконавчому провадженню у державного виконавця не було.

Однак, 17.07.2020 позивач отримав постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2020 №62527735 стосовно примусового виконання постанови №60265206 про стягнення виконавчого збору в розмірі 419772,21 грн. та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 169,00 грн.

Позивач покликається на те, що п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Позивач був включеним до такого переліку, а тому така заборона стосується і його.

Враховуючи викладене, постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.07.2020 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.07.2020 є протиправними, порушують права позивача, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 31.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Приватне підприємство «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна».

18.08.2020 за вх. №7471ел від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с.57-62/. Відповідач вказав, що відкриваючи 08.10.2019 виконавче провадження №60265206 з виконання наказу Господарського суду Львівської області, державним виконавцем цього ж дня винесено постанови про стягнення з боржника суми виконавчого збору у розмірі 419772,21 грн. та про стягнення з боржника суми мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 269,00 грн.

Відповідач не заперечує те, що до додатку 2 «Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Своєю чергою із зазначеної вище заборони винятком є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто, як вказує відповідач, вказаною нормою Закону з усього складу майна підприємства призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема грошові кошти. Рішенням Господарського суду Львівської області у вказаній справі присуджено до стягнення саме грошові кошти.

Також відповідач вказав, що боржником виконано рішення Господарського суду Львівської області та сплачено на рахунки стягувача 4197722,13 грн. не після набрання рішенням суду законної сили, а лише після відкриття виконавчого провадження. З огляду на закінчення виконавчого провадження через виконання боржником вимог виконавчого документа, постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виділені в окремі виконавчі провадження. Винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.07.2020 в межах виділеного в окреме виконавчого провадження №62527735 є правомірним.

Вважає, що виконавець діяв у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством, тобто правомірно.

З позиції відповідача, винесення вказаних постанов не зумовлює безпосереднє стягнення з боржника будь-яких грошових коштів, оскільки постанова про арешт майна боржника та арешт коштів боржника не виносилася, тобто йому надано можливість самостійно виконати вимоги постанов щодо стягнення суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Особливу увагу відповідач звернув також і на те, що позивач щодо того самого предмета спору подавав скаргу до Господарського суду Львівської області, однак у задоволенні скарги відмовлено (справа №914/883/19 від 12.05.2020).

Просив у задоволенні відмовити. Розгляд справи просить проводити без участі представника відповідача, за наявними матеріалами.

20.08.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавала.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і відзив проти позову та ті, які мають інше значення для вирішення справи, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та -

в с т а н о в и в :

03.10.2019 Господарським судом Львівської області видано наказ №914/883/19 на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2019 про стягнення з регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (боржник) на користь приватного підприємства «Виробниче об`єднання Габіони Захід Україна» (стягувач) 3766638,00 грн. основного боргу, 285335,73 грн. пені, 23202,49 грн. три відсотки річних, 52902,43 грн. інфляційних втрат та 61922,26 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору, 7721,22 грн. відшкодування витрати на професійну правничу допомогу.

Наказ дійсний для пред`явлення до виконання протягом трьох років наступного дня після набрання судовим рішення законної сили. Рішення набрало законної сили 01.10.2019 /а.с.63/.

Стягувач 04.10.2019 звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2019 у справі №914/883/19 /а.с.64-65/.

08.10.2019 старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження №60265206 з виконання вказаного наказу Господарського суду Львівської області /а.с.66-67/

Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №60265206 в розмірі 419772,21 грн. /а.с.68-69/, а також постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №60265206 у сумі 269,00 грн. /а.с.70-71/.

11.10.2019 старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №60265206 відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», через надходження заяви від боржника із ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2018 у справі №914/883/19 про поновлення строку на апеляційне провадження /а.с.72-73/.

Постановою від 03.01.2020 поновлено вчинення виконавчих дій ВП №60265206 /а.с.74-75/.

Згідно з платіжними дорученнями від 17.01.2020 (копії долучено до матеріалів справи) боржником виконано вимоги наказу Господарського суду Львівської області від 03.10.2020 №914/883/20 /а.с.78-83/.

06.03.2020 державним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60265206 у зв`язку з зупиненням Верховним Судом виконання рішень судів першої та апеляційної інстанції. Постановою від 29.05.2020 поновлено вчинення виконавчих дій /а.с.84-85/.

25.06.2020 головним державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, ВП №60265206 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником виконані вимоги виконавчого документа у повному обсязі. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження виділені в окреме виконавче провадження /а.с.86/.

09.07.2020 головним державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62527735 з виконання постанови №60265206, виданої 08.10.2019 Галицьким ВДВС м. Львів про стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» на користь держави 419772,21 грн. виконавчого збору /а.с.87/.

Цього ж дня головним державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №62527735, відповідно до якої для боржника визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 169,00 грн. /а.с.13/.

Позивач не погоджуючись із діями відповідача щодо винесення постанов від 09.07.2020 про відкриття виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №62527735, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII)

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом №1404-VIII (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII визначено, що постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Відповідно до ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пункту 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1, 3, 4, 6, 8 ч. 1 ст. 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 6, 7, 9-15 ч. 1 ст. 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Дослідивши підстави позову та відзиву суд дійшов висновку, що з`ясуванню у межах спірних правовідносин підлягає правомірність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №62527735 про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на користь держави 419772,21 грн. виконавчого збору та про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем не оскаржується постанова про стягнення виконавчого збору №60265206 від 08.10.2019, а предметом спору в даному випадку є виключно постанова про відкриття виконавчого провадження №62527735 від 09.07.2020 та винесена у межах ВП №62527735 постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача по суті спору суд враховує, що 20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 за №145-IX.

Відповідно до п. 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» включене до вказаного Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що є додатком до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, що виконавчі дії, спрямовані на виконання постанови державного виконавця №60265206 від 08.10.2019 про стягнення виконавчого збору в сумі 419772,21 грн. вчинені державним виконавцем у липні 2020 року (09.07.2020), тобто після набрання 20.10.2019 чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З урахуванням викладеного та того, що Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», яким прямо встановлено заборону на вчинення виконавчих дій відносно боржника, у тому числі, щодо виконання рішень державних виконавців про стягнення виконавчого збору, набрав чинності до відкриття державним виконавцем виконавчого провадження №62527735 стосовно боржника - позивача, суд дійшов висновку про те, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №62527735 від 09.07.2020 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

При цьому, суд критично оцінює покликання відповідача на правомірність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2020, з покликанням на те, що винятком із правила щодо заборони вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» передбачено можливість стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитним договором.

В даному випадку предметом стягнення за виконавчим документом є виконавчий збір, а не грошові кошти, що були передані в заставу за кредитним договором. Тому, вказані відповідачем винятки з загального правила в цьому випадку не застосовуються.

Безпідставними є також доводи відповідача стосовно звернення позивача із аналогічною скаргою до Господарського суду Львівської області, оскільки відповідно до ухвали від 12.05.2020 у справі №914/883/19 вказана скарга стосувалася дій відповідача стосовно поновлення вчинення виконавчих дій та зобов`язання винести постанову про повернення наказу відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно вимоги про скасування постанови від 09.07.2020 №62527735 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження суд зазначає, що ця вимога є похідною від вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62527735 від 09.07.2020, оскільки така постанова винесена у межах вказаного виконавчого провадження, а тому також підлягає скасуванню як протиправна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності його дій та рішень, які є предметом оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних постанов, невідповідність їх критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Отже понесені позивачем судові витрати у виді судового збору у сумі 2102,00 грн. підлягають повному відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 78, 90, 242-246, 268-272, 287, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2020 ВП №62527735 з примусового виконання постанови №60265206 від 08.10.2019 про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» на користь держави 419772,21 грн. виконавчого збору.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.07.2020 ВП №62527735 про визначення для РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 169,00 грн.

4. Стягнути на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ЄДРПОУ 40081195) за рахунок бюджетних асигнувань Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судові витрати у виді судового збору у сумі 2102 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2020.

Суддя Кузан Р.І.