Ухвала суду № 91203824, 28.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

28 серпня 2020 р. Справа №200/7997/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., до відкриття провадження у справі ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровської міської ради Донецької області (відповідач-1), виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області (відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Покровської міської ради Донецької області від 30.07.2020 року № 7/81-2 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови ОСОБА_1 »;

- поновлення на посаді заступника міського голови Покровської міської ради Донецької області з 31.07.2020 року;

- стягнення з виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 31.07.2020 року по дату ухвалення рішення.

Одночасно з поданням адміністративного позову, позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Покровської міської ради Донецької області від 30.07.2020 року № 7/81-2 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови ОСОБА_1 » до розгляду справи по суті.

Заява обґрунтована тим, що рішення Покровської міської ради Донецької області від 30.07.2020 року № 7/81-2, яким заявника звільнено з посади заступника міського голови Покровської міської ради Донецької області, є невмотивованим, безпідставним, винесеним з порушенням норм діючого законодавства. Оскаржуване рішення не містить жодних посилань, доводів, доказів та фактів на підтвердження того, що робота заступника міського голови Покровської міської ради Донецької області ОСОБА_1 є незадовільною, таким чином є очевидно протиправним та порушує права заявника, які визначенні статтями 21, 43 Конституції України.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено в п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 826/14951/18).

Значення інституту забезпечення позову полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співрозмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року у справі № 826/10936/18).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Підсумовуючи наведене, суд враховує, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів поданої заяви встановлено, що рішенням Покровської міської ради Донецької області від 30.07.2020 року № 7/81-2 достроково припинено повноваження та звільнено з посади заступника міського голови ОСОБА_1 , у зв`язку з визнанням роботи незадовільною. Зазначений наказ оскаржується у судовому порядку, про що свідчить подача позовної заяви ОСОБА_1 до суду.

У заяві про забезпечення позову заявник просить зупинити дію рішення Покровської міської ради Донецької області від 30.07.2020 року № 7/81-2 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови ОСОБА_1 » до розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами як правило є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року надано роз`яснення, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді.

Пленумом роз`яснено, що забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Тому, вирішуючи питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 , суд враховує, що задоволення заяви та зупинення дії рішення Покровської міської ради Донецької області від 30.07.2020 року № 7/81-2 «Про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади заступника міського голови ОСОБА_1 » в частині звільнення з посади та заборони вчиняти певні дії, матиме наслідком продовження відносин публічної служби заявника з роботодавцем. Такі правові наслідки будуть аналогічні тим, що могли б настати у разі задоволення позову про скасування рішення Покровської міської ради Донецької області від 30.07.2020 року № 7/81-2 та поновлення заявника на посаді. Відтак, задоволення заяви позивача вказуватиме на те, що судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, застосувавши заходи забезпечення позову у спосіб визначений заявником, суд фактично ухвалить рішення щодо ймовірних позовних вимог та вийде за межі підстав забезпечення позову передбачених ст.ст. 150, 151 КАС України, що вказуватиме на порушення принципів адекватності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, та співмірності заходів забезпечення позову із наслідками, до яких такі заходи призведуть.

В даному випадку питання про порушення законодавства, допущені при звільненні позивача з посади заступника міського голови Покровської міської ради Донецької області можуть бути встановлені судом лише за результатами розгляду справи по суті, з врахуванням пояснень відповідача, тоді як твердження позивача про його безпідставність не можуть бути оцінені до розгляду справи по суті.

Також суд зауважує, що заявником не надано жодного доказу (обґрунтування) того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду або суттєво його ускладнити. При цьому, посилання на очевидну протиправність оскаржуваного рішення відповідача нічим не підтверджена, окрім самих висновків та суб`єктивних припущень заявника.

Крім цього, оцінюючи доводи заявника, суд зазначає, що законодавство передбачає ефективні засоби відновлення в судовому порядку прав незаконно звільненої особи, а саме: 1) рішення суду про поновлення на посаді підлягає до негайного виконання; 2) звільнення особи, яка займає посаду незаконно звільненого працівника у випадку задоволення позову про поновлення на роботі; 3) за весь час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненої особи стягується середній заробіток; 4) у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді особа вправі позиватися про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладених заявником у заяві обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 5, 6, 12, 150-154, 248, 256 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 28 серпня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова