Рішення № 91203758, 25.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 р. Справа№200/6085/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії зі зменшенням її розміру;

- зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за віком, починаючи з 18 жовтня 2019 року з визначеної заробітної плати 11533,05 гривень та перерахованого коефіцієнту стажу;

- зобов`язання виплатити пенсію за віком з урахуванням перерахунку, починаючи з 18 жовтня 2019 року, з врахуванням виплачених за цей період сум пенсії.

Крім того, позивач просить поновити строк звернення до суду, оскільки про встановлений розмір пенсії 5217,99 гривень дізнався у листопаді 2019 року, тому 21 листопада 2019 року звернувся до відповідача, однак відповіді не отримав. Повторно звернувся з вимогою щодо перерахунку пенсії у квітні 2020 року, а відмову отримав у травні 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 18.07.2014 року по 31.07.2019 року отримував пенсію за інвалідністю, оскільки мав інвалідність 3 групи загального захворювання. Право на пенсію по інвалідності він втратив 31.07.2019 року.

18.10.2019 року позивач звернуся до відповідача з заявою за вхідним № 6968 за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» закону України від 09.07.2003 року №1058 IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки мав 34 роки 10 місяців 29 днів загального стажу та 11 років та 5 днів стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивачеві було встановлено розмір пенсії 5217,99 гривень згідно протоколу перерахунку пенсії за рішенням № 057150004467 від 25.10.2019 року.

Однак, позивач з таким розрахунком не погодився та 21.11.2019 року звернувся до Лівобережного відділення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо розрахунків коефіцієнтів трудового стажу та заробітної плати що вплинули на призначення пенсій згідно заяви до ПФУ від 21.11.2019 року. Розрахунків окремо по коефіцієнту трудового стажу, окремо по коефіцієнту заробітної плати при призначенні пенсії по інвалідності у розмірі 50% від пенсії за віком, розрахованій відповідно до статі 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та розмір пенсії був визначений в сумі 6054,85 гривень з середнього заробітку 11533 гривень, а при призначенні пенсії за віком вже її розмір склав 5061,59 гривень та з середнього заробітку 11043,56 гривень, відповідач позивачу не надав.

13.02.2020 року при особистому зверненні до Лівобережного відділення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області позивач лише отримав роздруківки протоколів про призначення/перерахунок пенсії з однаковими періодами його стажу, однаковими сумами заробітку, але з різними коефіцієнтами заробітної плати, трудового стажу, індивідуальними коефіцієнтами та середнім заробітком.

Роз`яснень, який чинник вплинув на розрахунок, що привів до зменшення розміру пенсії за віком позивач також не отримав.

23.04.2020 року позивач повторно звернувся до управління з вимогою про перерахунок пенсії, зазначивши у заяві про невідповідність коефіцієнтів.

У відповіді № 292/34-2/03 від 30.04.2020 відповідач повторює кінцеві коефіцієнти з протоколу перерахунку пенсії за рішенням № 057150004467 від 18.10.2019 року, однак не зазначає детальних розрахунків коефіцієнтів стажу та заробітної плати, не вказує причину, що привела до зменшення розміру пенсії за віком та середньомісячного заробітку, тому позивач був вимушений обґрунтовувати вимоги співставленням розрахунків протоколів призначення пенсії.

Зазначає, що після призначення пенсії по інвалідності він продовжував працювати, (працює і в дійсний час), тож через п`ять років страховий стаж мав би збільшитися. Крім того, згідно відповіді пенсійного органу № 292/34-2/03 в страховий стаж зараховані періоди навчання у технікумі, але якщо при призначенні пенсії по інвалідності загальний страховий стаж було враховано з 26.05.1987 року по 31.07.2014 року, то при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах загальний страховий стаж враховано за період з 01.09.1984 року по 30.09.2019 року та складає 34 роки 10 місяців 29 днів, тому позивач додатково має 11 років роботи за списком 1. Коефіцієнт стажу, застосований при призначені пенсії за віком врахований 0,45833, а при призначенні пенсії по інвалідності складав 0,52500.

Позивач звертає увагу суду на показник середнього заробітку за три попередні роки, що визначений на сторінці 6 розрахунку заробітку для обчислення пенсії за протоколом перерахунку пенсії за рішенням № 914130183913 від 25.03.2019 року та на сторінці 7 протоколу перерахунку пенсії за рішенням № 057150004467 від 25.10.2019 року.

При цьому, середній заробіток вказаний у розмірі 4404,35 гривень в обох протоколах. Однак, якщо у протоколі призначення пенсії за рішенням № 914130183913 від 18.07.2014 року він зазначений, як середній заробіток за 2014 -2016 роки, то у протоколі перерахунку пенсії за рішенням № 057150004467 від 25.10.2019 року, як показник за 2016-2018 роки.

Позивач вважає що дії пенсійного фонду щодо застосування заниженого коефіцієнта та врахування заниженої заробітної плати відповідачем здійснено всупереч нормам п. 2 статті 40 закону 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23 липня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року розгляд справи відкладено на 25 серпня 2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідачем надано письмовий відзив від 20.07.2020 року (а.с. 132-133). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач з 18.07.2014 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 18.10.2019 року ОСОБА_1 на підставі особистої заяви від 18.10.2019 року № 6968 було переведено на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за Списком № 1.

Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См*Вс)/100%*12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу, См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %. Положеннями ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що з урахуванням змін, внесених Законом України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органом Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи або перерахунку пенсії може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього) виду пенсії.

З урахуванням викладених норм, пенсія ОСОБА_1 була обчислена з урахуванням документів, що містяться в матеріалах пенсійної справи та з урахуванням введених змін, а саме, була застосована величина оцінки одного року страхового стажу, що дорівнює 1 % .

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 6). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6 зв.бік).

Позивач з 18.07.2014 року по 31.07.2019 року отримував пенсію за інвалідністю, оскільки мав інвалідність 3 групи загального захворювання, що не спростовується сторонами та підтверджується довідками МСЕК (а.с. 8). При цьому, позивач працював та продовжує працювати в дійсний час, що доведено його трудовою книжкою НОМЕР_2 (а.с. 9-10).

Втративши право на пенсію за інвалідністю з 31.07.2019 року, 18.10.2019 року позивач звернуся до відповідача з заявою № 6968 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 року №1058 IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки мав 34 роки 10 місяців 29 днів загального стажу та 11 років та 5 днів стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 51-52).

Позивачеві було встановлено розмір пенсії 5217,99 гривень згідно протоколу перерахунку пенсії за рішенням № 057150004467 від 25.10.2019 року (а.с. 11-12).

Позивач, не погодившись з таким розрахунком 21.11.2019 року звернувся до Лівобережного відділення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо розрахунків коефіцієнтів трудового стажу та заробітної плати що вплинули на призначення пенсій згідно заяви до ПФУ від 21.11.2019 року (а.с. 17).

Як зазначено позивачем, розрахунків окремо по коефіцієнту трудового стажу, окремо по коефіцієнту заробітної плати при призначенні пенсії по інвалідності у розмірі 50% від пенсії за віком, розрахованій відповідно до статі 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та розмір пенсії був визначений в сумі 6054,85 гривень з середнього заробітку 11533 гривень, а при призначенні пенсії за віком вже її розмір склав 5061,59 гривень та з середнього заробітку 11043,56 гривень, відповідачем не надано.

Повторно позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 23.04.2020 року (а.с. 23), отримавши відмову в листі управління від 30.04.2020 року (а.с. 24).

Перевіряючи правомірність дій відповідача, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Закон № 1058-ІV).

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 4 статті 42 Закону №1058, передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.

Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 114 Закону № 1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами пункту 2 статті 114 цього ж Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Сторонами не спростовується факт наявності у позивача права на пенсію на пільгових умовах за списком № 1, однак позивач не згодний з розміром пенсії, встановленим йому протоколом перерахунку пенсії за рішенням № 057150004467 від 25.10.2019 року, що привів до зменшення розміру пенсії за віком.

Крім того, коефіцієнт стажу, застосований при призначенні пенсії по інвалідності складав 0,52500, а при призначені/перерахунку пенсії за віком був зменшений до 0,45833.

Відповідно до пункту 2 статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кзі + Кз2 + КзЗ + ... + Кзп );К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак, відповідачем при розрахунку пенсії за віком застосовано той же самий показник середньої заробітної плати позивача, що і при призначенні пенсії по інвалідності у 2014 році, що свідчить про застосування процедури перерахунку пенсії при переведенні з одного виду пенсії на інший, а не є первинним призначенням пенсії.

При цьому, позивач отримував пенсію по інвалідності по 31.07.2019 року.

Статтею 42 Закону № 1058-ІV визначено, що при призначенні пенсії органи пенсійного фонду здійснюють розрахунок на найбільш вигідних умовах.

Проте, при застосуванні одного й того ж показника середньої заробітної плати, заробітна плата для призначені пенсії за віком позивачу обрахована в сумі 11043,56 гривень, при тому, що заробітна плата для розрахунку пенсії по інвалідності зазначена у протоколі 914130183913 обрахована у розмірі 11533,05 гривень (а.с. 13-16, 19-21).

Коефіцієнт трудового стажу був застосований у розмірі 0,525, при розрахунку пенсії по інвалідності та був визначений розмір пенсії у сумі 6054,85 гривень. З урахуванням надбавки за понаднормовий стаж загальний розмір пенсії при первинному призначенні пенсії по інвалідності складав 6237,43 гривень (а.с. 18).

Після призначення пенсії по інвалідності позивач збільшив страховий стаж більш ніж на 5 років. Окрім того, йому було зараховано до страхового стажу навчання у технікумі - 2 роки та 8 місяців. Даний факт не спростовується відповідачем.

Проте, при призначенні пенсії за віком страховий стаж позивача не збільшився, а зменшився, розмір пенсії за віком з урахуванням заниженої заробітної плати у розмірі 11043,56 гривень з застосуванням заниженого коефіцієнта 0,45833 вже склав з урахуванням доплати за понаднормовий час 5217,99 гривень (а.с. 12).

Статтею 4 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV встановлено, якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача зі зменшенням її розміру є протиправними, а вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком, починаючи з 18 жовтня 2019 року з визначеної заробітної плати 11533,05 гривень та перерахованого коефіцієнту стажу підлягають задоволенню.

За приписами ст. 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

17 липня 1997 року Україна законом № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна приєдналася до умов конвенції. Відповідно до протоколу Першого Конвенції пенсія визнається власністю людини. Відповідно до статті 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Позивач вважає, що тільки за рішенням суду міг бути позбавлений частини своєї пенсії.

При цьому оскільки за своєю суттю лист-відповідь відповідача № 2292/34-2/03 від 30.04.2020 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень, суд не вбачає підстав для його скасування.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити пенсію за віком з урахуванням перерахунку, починаючи з 18 жовтня 2019 року, з врахуванням виплачених за цей період сум пенсії задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність, оскільки виплата такої заборгованості має місце виключно у разі призначення таких виплат/їх нарахування, а у даному випадку перерахунок пенсії за рішенням суду не був проведений, у зв`язку із чим, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення судом спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку для подання даного адміністративного позову до суду, суд зазначає, що клопотання підлягає задоволенню оскільки, даний позов поданий на захист саме конституційних прав позивача, зокрема, права на пенсійне забезпечення за віком, гарантоване державою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 840,80 гривень, які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду з даним позовом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87548, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-А, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням її розміру.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком, починаючи з 18 жовтня 2019 року з визначеної заробітної плати 11533,05 гривень та перерахованого коефіцієнту стажу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 серпня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова