Рішення № 91199720, 21.08.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1136/20

Провадження № 2/242/771/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , тертя особа - Орган опіки та піклування Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 з яким вона мешкала з 2013 року по день його смерті у будинку АДРЕСА_1 однією сім`єю, вели спільне господарство, придбали автомобіль, меблі та інше. Разом з ними жила її малолітня донька від першого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якої ОСОБА_5 відносився, як до своєї. Будинок в якому вони мешкали належав померлому. З 2014 року ОСОБА_5 не працював, працювала лише вона у держдепартаменті виконання покарань, та мала постійний, стабільний заробіток. Факт їх сумісного проживання підтверджується актом від 21.10.2019 року та свідками, які зазначені в акті. Вона отримала лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 №280 від 26.09.2019 року, всі затрати на поховання ОСОБА_5 понесла теж вона, що підтверджується документами у справі. Вона звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак їй було відмовлено, оскільки вони не перебували в зареєстрованому шлюбі. В зв`язку з там що вона з ОСОБА_5 були зареєстровані по різним адресам, але проживали разом більш 6 років з 2013 року по час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, необхідно їй для отримання свідоцтва про права на спадщину.

Просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Ухвалою судді від 19.03.2020 року справу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 01.04.2020 року відкрито провадження по справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 29.04.2020 р. суддею було задоволено заяву ОСОБА_2 та здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою від 02.06.2020 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду.

В строк, визначений судом, відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначила, що вона та інші відповідачі є спадкоємцями першої черги за законом, які у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса з заявою та прийняли спадщину. ОСОБА_1 просить визнати її спадкоємцем четвертої черги, яка матиме право на спадщину у разі відсутності попередніх спадкоємців. Тобто вони ніяким чином не порушують її права. Навпаки, саме вона створювала перешкоди, щодо заходів охорони спадкового майна приватному нотаріусу Авдіївського міського округу Лук`янець Л.В., а саме не давала можливості оглянути автомобіль. За даним фактом порушено кримінальне провадження за ст.356 КК України. Також порушено кримінальне провадження за ст.185 ч.1 КК України, за фактом незаконного заволодіння коштовностями ОСОБА_5 . Зазначила, що батько був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де був головою ОСББ, також за будинком знаходився його магазин за яким він постійно доглядав. Батько був фінансово незалежним від позивачки, сам заробляв гроші та допомагав іншим, а не знаходився на утриманні ОСОБА_1 . Жодного доказу того, що ОСОБА_1 придбала речі та автомобіль не додано.

В строк, визначений судом, відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому вважав позовну заяву незаконною, неогрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те що ствердження позивача, що вона з батьком разом мешкала за адресою АДРЕСА_1 , які вона підтверджує актом, але до позову відповідний акт не додано.

В строк, визначений судом, відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, але суд не може взяти його до уваги, оскільки не надано копії документів, що підтверджують надіслання (надання ) відзиву іншим учасникам справи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Авдєєва Н.М. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Меньшикова Т.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - Орган опіки та піклування Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області просила розглянути справу на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. Про день слухання справи повідомлялася належним чином. Надала заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутності, за участі її представника.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Про день слухання справи повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив в задоволенні позову відмовити, розглянути справу в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася. Про день слухання справи повідомлялася належним чином. Надала заяву, в якій позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила в задоволенні позову відмовити, розглянути справу в її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та дослідивши надані докази, у межах заявлених позовних вимог, установив наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Відповідно до частини першої статей 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов`язків сторін, їх обсяг, припинення, зміна або виникнення прав і обов`язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором. Установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов`язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін спору, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та які зазначені у нормі матеріального права, яка регулює ці правовідносини.

За приписами частини 2 статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; що якщо заявники прожили спільно тривалий час, вони складають сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з положеннями частин 1, 2статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Згідно копії паспорту НОМЕР_1 ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 3).

Згідно копії паспорта НОМЕР_2 ОСОБА_5 , з 26.11.1999 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.4-5).

Як вбачається з копії Акту від 21.10.2019 р., у період з 2013 р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , 1983 року проживала разом з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , та вела з ним сумісне господарство (а.с.14). Проте, суд не приймає його до уваги, оскільки зазначені в ньому відомості спростовуються показами свідків та самої позивачки, наданими у судовому засіданні.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 знав, разом проводили з ними час з 2016 р. Відомостей про сумісне мешкання, ведення ними спільного господарства та бюджету не має.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що є сусідом померлого ОСОБА_5 по вул.Свободи. ОСОБА_5 знав, інколи бачив. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не бачив.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що є знайомою матері позивачки. З її слів знала, що донька - ОСОБА_1 - зустрічається з ОСОБА_5 . З приводу їх сумісного проживання нічого не знає.

Згідно розрахунку від 25.09.2019 року виданого на ім`я ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , було зазначено перелік ритуальних послуг на загальну суму 13883 грн.(а.с.15). Суд критично відноситься до твердження позивача, що саме нею були понесені витрати на поховання ОСОБА_5 , оскільки з наданого до матеріалів справи рахунку від 25.09.2019 року не вбачається, хто саме сплачував за ритуальні послуги.

Згідно копій щорічних декларацій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки ОСОБА_1 , у п.2.2. Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування зазначено лише доньку ОСОБА_6 .(а.с. 115-148).

Позивачка у судовому засіданні пояснила, що спільне господарство із померлим ОСОБА_5 вони не вели, мали окремі бюджети. Вона, як державний службовець, при поданні щорічної декларації про майновий стан не зазначала відомості про доход ОСОБА_5 , як члена своєї родини.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у вказаний нею період, оскільки встановлені обставини справи та ті підстави, на які вона посилалається в позові, не є такими з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Таким чином, надані позивачем докази не містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони не підтверджують факт спільного проживання позивача із ОСОБА_5 з 2013 р. по день його смерті та спростовуються поясненнями свідків та самої позивачки.

За вказаних обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, як не обґрунтованих.

Керуючись 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , до ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області, код ЄДРПОУ 39831182, розташоване за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, вул.Молодіжна, 5, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (з урахуванням п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» ЦПК України). Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2020 р.

Суддя