Рішення № 91194935, 17.08.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/230/20

Провадження № 2/206/389/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря с/з Гергіль Ю.І.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів: Зайченко Є.А.

Циба О.І.

Ковзун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про зобов`язання здійснення перерахунку згідно наданих послуг, -

І. Стислий виклад позиції позивача, представника позивача та представників відповідачів.

З урахуванням уточненої позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.1996. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2013 було визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 у вигляді квартири АДРЕСА_1 і передано її у власність територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпровської міської ради. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2015 було встановлено, що ОСОБА_5 є рідним братом ОСОБА_6 та було надано додатковий строк для прийняття спадщини. У встановлений у рішенні строк ОСОБА_5 звернувся до Восьмої ДДНК з заявою про прийняття спадщини та з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.03.2017, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2013 по справі № 206/1987/13-ц було скасовано. В червні 2018 ОСОБА_5 , стало відомо про те, що спірна квартира була відчужена по підробним документам. Так, квартира АДРЕСА_1 , 31.03.2018 була відчужена за договором купівлі-продажу ОСОБА_7 . Набувач за зазначеним договором, ОСОБА_8 перепродав спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 20.04.2018 ОСОБА_9 . На підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2018 по цивільній справі № 206/3868/18 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, ОСОБА_5 зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 . З 19.02.2019 ОСОБА_5 є повноважним власником зазначеного вище житлового приміщення. З метою укладення договорів на постачання житлових-комунальних послуг, ОСОБА_5 звернувся з відповідними заявами до КП «Житлове господарство Самарського району» ДМР, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та КП «Теплоенерго» ДМР, однак на зазначені звернення відповідачі повідомили про необхідність сплати заборгованості, яка утворилась в період, що передував моменту виникнення права власності у споживача ОСОБА_5 . Такі вимоги відповідачів є протизаконними та такими, що порушують права ОСОБА_5 , оскільки здійснення оплати за борг, нарахований за житлово-комунальні послуги, які не споживались позивачем є безпідставною. З урахуванням того, що квартира належить ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом, строк пред`явлення вимог до спадкоємців кредитора пропущений. В зв`язку із чим, позивач просив зобов`язати КП «Житлове господарство Самарського району» ДМР, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та КП «Теплоенерго» ДМР здійснити перерахунок за житлово-комунальні послуги за адресою: квартира АДРЕСА_1 , починаючи з 19.02.2019, згідно обсягу наданих послуг (а.с. 3-8, 31-36).

Від представника відповідача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого останній зазначив, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ). ОСОБА_5 була надана відповідь про те, що оскільки він є власником квартири, у ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» відсутні підстави для списання заборгованості з моменту набуття ним права власності. ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» жодним чином не повідомляло про необхідність сплатити заборгованість. Особовий рахунок, який відкритий для обліку споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , оформлений на ОСОБА_5 . Державна реєстрація права власності відбулася 15.02.2019. Прийнявши в установленому порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру право володіння та право користування нею. Законодавством не передбачено такого способу захисту цивільного права, як здійснення перерахунку згідно обсягу наданих послуг. Відтак, представник відповідача вважав, що позовні вимоги не підлягають задоволенню (а.с. 42-43).

Від представника відповідача КП «Теплоенерго» ДМР надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого остання зазначила, що прийнявши спадщину позивач набув право на квартиру, успадкувавши права та обов`язки спадкодавця, тому незалежно від того, чи отримав він свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власності на успадковане нерухоме майно, він зобов`язаний належним чином його утримувати. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, які їм надавалися. Відповідач КП «Теплоенерго» ДМР не заявляв вимогу про стягнення з позивача боргу спадкодавця. В зв`язку із чим, представника відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 55-59).

Представником позивача було подано відповідь на відзив КП «Теплоенерго» ДМР, згідно змісту якої остання зазначила, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації цього майна. Під час реєстрації права власності за ОСОБА_5 19.02.2019 було припинено право власності за ОСОБА_9 (а.с. 64-66).

Також, представником позивача було подано відповідь на відзив ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», згідно змісту якої остання зазначила, що до моменту набуття права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 , дана квартира належала спочатку ОСОБА_6 , потім Територіальній громаді, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . З квитанції про оплату спожитої електричної енергії, що надходять на адресу квартири АДРЕСА_1 незрозуміло, за який період борг було сформовано саме у такій сумі та відповідно до яких тарифів даний борг нарахований. Енергопостачальник мав право заявити претензію до можливих спадкоємців боржника до 10.08.2013. Сума заборгованості у розмірі 2524,00 грн. була пред`явлена до сплати після зняття старого лічильника 21.06.2019 (а.с. 75-78).

Представником відповідача КП «Теплоенерго» ДМР було подано заперечення на відповідь на відзив, згідно змісту якого остання зазначила, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцям з часу її відкриття, в той же час не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (а.с. 91-93, 102-103).

Окрім цього, представником відповідача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» було подано заперечення на відповідь на відзив, згідно змісту якого останній зазначив, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» є постачальником електричної енергії лише з 01.01.2019 та не є оператором системи розподілу електричної енергії. Розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» не направляло жодного розрахунку від 07.01.2019 та не має жодного відношення до показів приладу обліку споживача, до самого приладу обліку, не здійснює огляди приладу обліку споживача з метою зняття показів та внесення показів приладу обліку самовільно. ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» розраховує вартість спожитої електричної енергії споживачем на підставі показів приладів обліку, які контролює та надає АТ «Дніпровські електромережі» (а.с. 96-100).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила позов задовольнити, зазначила що позивач проживає на проспекті Слобожанському, в квартирі по вул. Кондукторській ніхто не проживає, квартира була опечатана, там ніхто не жив, постачання припинено з 2010, 07.01.2019 покази лічильника були 6059, а коли позивач отримав право власності у лютому 2019 покази лічильника були 7838, хоча ніхто не міг користуватися послугами.

Представник відповідача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що позивачем не було надано обсяг споживчої енергії, який необхідний для здійснення перерахунку.

Представники відповідача КП «Теплоенерго» ДМР у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача «Житлове господарство Самарського району» ДМР повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явився, пояснень щодо предмета спорту суду не надав.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

20.01.2020 позивачем подано дану позовну заяву з додатками (а.с. 3-25).

Ухвалою судді від 23.01.2020 позовну заяву було залишено без руху, як таку що не відповідала вимогам передбаченим ст. 175 ЦПК України (а.с. 27).

03.02.2020 представником позивача подано уточнену позовну заяву (а.с. 30-36).

10.02.2020 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 10.03.2020 (а.с. 37).

26.02.2020 представником відповідача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» подано відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 42-49).

10.03.2020 підготовче судове засідання було відкладено на 10.04.2020 (а.с. 50-51).

12.03.2020 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача КП «Теплоенерго» ДМР на позовну заяву з додатками (а.с. 55-63).

02.04.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли відповіді на відзиви з додатками (а.с. 64-82).

06.04.2020 на електрону адресу суду надійшли клопотання представників відповідачів ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та КП «Теплоенерго» ДМР про відкладення розгляду справи (а.с. 83-87).

10.04.2020 у зв`язку із неявкою усіх сторін по справі та клопотаннями представників відповідачів підготовче судове засідання було відкладено на 30.04.2020 (а.с. 88).

15.04.2020 на електрону адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив представника відповідача КП «Теплоенерго» ДМР (а.с. 91-93).

21.04.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача КП «Теплоенерго» ДМР про відкладення розгляду справи (а.с. 94-95).

23.04.2020 на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив представника відповідача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» (а.с. 96-101).

23.04.2020 на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив представника відповідача КП «Теплоенерго» ДМР (а.с. 102-104).

27.04.2020 на електрону адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про відкладення розгляду справи (а.с. 105-106).

30.04.2020 у зв`язку із неявкою усіх сторін та клопотанням представника відповідача по справі підготовче судове засідання було відкладено на 14.05.2020 (а.с. 107).

12.05.2020 на електрону адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про відкладення розгляду справи (а.с. 110-111).

14.05.2020 у зв`язку із неявкою усіх сторін та клопотанням представника відповідача по справі підготовче судове засідання було відкладено на 25.05.2020 (а.с. 112).

12.05.2020 на електрону адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про відкладення розгляду справи (а.с. 117-119).

25.05.2020 судом закінчено підготовчі дії, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.07.2020 (а.с. 120).

22.07.2020 у зв`язку із викликом представника КП «Житлове господарство Самарського району» ДМР було оголошено перерву на 17.08.2020 (а.с. 128-129).

Під час розгляду справи судом заслухано представника позивача, представників відповідачів ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та КП «Теплоенерго» ДМР, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

17.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2018 по цивільній справі № 206/3868/18 витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 9-18).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване 15.02.2019 за ОСОБА_5 (а.с. 19).

Відповідно до копії відповіді КП «Житлове господарство Самарського району» ДМР на заяву ОСОБА_5 зазначено, що станом на 01.09.2019 заборгованість за адресою АДРЕСА_1 по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком складає 13828,40 грн. (а.с. 20).

Відповідно до копії відповіді КП «Теплоенерго» ДМР від 10.10.2019 на заяву ОСОБА_5 щодо укладення договору про надання послуг з постачання теплової енергії та розміру заборгованості за послуги із централізованого теплопостачання, зазначено, що ОСОБА_5 , як новий власник прийняв на себе зобов`язання про сплату виниклої заборгованості. Станом на 09.10.2019 на особовому рахунку № НОМЕР_1 , який закріплено за адресою АДРЕСА_1 обліковується заборгованість у розмірі 34190,57 грн. (а.с. 21-22).

В той же час, згідно виписки на особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на лютий місяць 2020 року обліковується заборгованість у розмірі 38096,89 грн. (а.с. 61).

Відповідно до копії відповіді КП «Теплоенерго» ДМР від 10.10.2019 на заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії від 01.07.2019 зазначено, що для постачання електричної енергії об`єкту квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання до умов публічного Договору, розміщеного на офіційному сайті, за заявою-приєднання до Договору. Відповідно до наданих ОСОБА_5 документів на право власності, він є власником зазначеної квартири з 19.02.2019, відтак у КП «Теплоенерго» ДМР відсутні підстави для задоволення вимог щодо списання заборгованості за спожиту електричну енергію, яка утворилась з моменту набуття ОСОБА_5 права власності на зазначене житлове приміщення (а.с. 23).

Згідно копій рахунків за електроенергію № 24727894 від 04.09.2018 та № 25249665 від 07.01.2019, за адресою: АДРЕСА_1 показання лічильника становили 6059 на 02.02.2010, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» всього до оплати нараховано 278,74 грн., а відповідно до копії рахунку за електроенергію № 911171 від 10.05.2019, за адресою: АДРЕСА_1 показання лічильника становили 6059 на 01.01.2019, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» всього до оплати нараховано 0,00 грн. (а.с. 79).

Відповідно до копії акту від 21.06.2019 та рахунку № 95203030 від 31.05.2019, було знято лічильник СО-2 № 9592479, покази: 7838 та встановлено лічильник № 1422702, покази: 019386, з чим ознайомився та погодився ОСОБА_5 (а.с. 80).

Згідно копій рахунків за електроенергію № 24727894 від 04.09.2018 та № 25249665 від 07.01.2019, за адресою: АДРЕСА_1 показання лічильника становили 19386 на 21.06.2019, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» до оплати споживачу ОСОБА_5 було нараховано 2520,72 у червні 2019 року та відповідно 2400,72 грн. у липні 2019 року з урахуванням оплати в розмірі 120,00 грн. (а.с. 81).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, представником позивача та представниками відповідачів, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільнесудочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 2 ЦПК України та ст. 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В той же час, у своїх постановах від 15.03.2018 та 23.05.2018 по справах № 401/710/15-ц та 552/1527/16-ц Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що прийнявши спадщину відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.

Також Верховний Суд наголосив, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2018 по цивільній справі № 206/3868/18 було встановлено, що прийнявши в установленому порядку спадщину ОСОБА_5 з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру, а саме: право володіння та право користування нею.

Відтак, з огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилась у день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином саме з цього моменту позивач ОСОБА_5 , який прийняв спадщину набув речові права на успадковану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: право володіння та право користування нею, а також набув обов`язки щодо її належного утримання, незалежно від належності вищезазначеної квартири Територіальній громаді, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до моменту набуття права власності ОСОБА_5 .

Таким чином, судом відхиляються доводи позивача ОСОБА_5 , щодо виникнення за ним обов`язку утримання майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 з моменту реєстрації права власності 19.02.2019, а також посилання позивача ОСОБА_5 на відсутність укладення безпосередньо з ним договорів на постачання житлово-комунальних послуг, як на підставу для звільнення його від сплати таких послуг.

Окрім цього, суд звертає увагу, що безпосередньо реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 мала місце 15.02.2019, а не 19.02.2019, як на це посилається позивач.

Так, відповідно до ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

В той же час, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно п. 1.2.8. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 13.04.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - ПРРЕЕ) постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Відповідно до п. 1.2.15. ПРРЕЕ, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Пунктом 2.3.11. ПРРЕЕ передбачено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Пунктами 4.10., 4.12. ПРРЕЕ передбачено, що побутові споживачі та суб`єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 6.2 розділу ХІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 311 від 14.03.2018 «Про затвердження Кодексу комерційного обліку електричної енергії» у редакції від 14.03.2018, у побутових споживачів покази лічильника мають зчитуватися на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим. Якщо побутовий споживач самостійно подає дані про обсяги споживання електричної енергії за розрахунковий період, такі дані надаються споживачем до ППКО не пізніше 4 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом повідомлення по телефону чи іншими електронними засобами або через свій кабінет на сайті ППКО, або через особисте звернення до ППКО.

Відповідно до п. 6.7 розділу ХІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 311 від 14.03.2018 «Про затвердження Кодексу комерційного обліку електричної енергії» у редакції від 14.03.2018, у випадку неподання споживачем даних про споживання електричної енергії за розрахунковий період у строки, установлені в цьому розділі, або неможливості отримання ППКО даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи вузла обліку) ППКО визначає обсяги споживання електричної енергії на цей розрахунковий період шляхом розрахунку середнього обсягу споживання за даними двох останніх фактичних послідовно знятих показів розрахункового лічильника.

Так, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» є лише постачальником електричної енергії, а не оператором системи розподілу електричної енергії, крім того ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» є постачальником електричної енергії лише з 01.01.2019.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я позивача ОСОБА_5 та замінено лічильник на підставі показів приладу обліку електричної енергії споживача станом на 01.01.2019 наданих АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

В той же час, позивач не звертався ані до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», ні до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» з відповідною заявою з приводу невірних показів лічильників та погодився з показами лічильників згідно підписаного ним акту від 21.06.2019.

Окрім цього, судом відхиляються доводи представника позивача щодо повідомлення відповідачем ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» позивача про необхідність сплати заборгованості, що утворилась до моменту виникнення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у позивача ОСОБА_5 , оскільки відповідно до копії рахунку за електроенергію № 911171 від 10.05.2019, за адресою: АДРЕСА_1 покази лічильника становили 6059 на 01.01.2019, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» всього до оплати було нараховано 0,00 грн., відтак, заборгованість позивача у розмірі 2524,00 грн. згідно копій рахунків за електроенергію № 24727894 від 04.09.2018 та № 25249665 від 07.01.2019, за адресою: АДРЕСА_1 покази лічильника становили 19386 на 21.06.2019 виникла вже після набуття останнім права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час, судом відхиляються доводи позивача, щодо пропущення відповідачами строків пред`явлення своїх вимог до ОСОБА_5 , як до спадкоємця після смерті ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, незалежно від настання строку вимоги, як на підставу звільнення ОСОБА_5 від сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, обов`язок зі сплати якої він набув разом із правами на успадковану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 прийнявши спадщину, оскільки КП «Житлове господарство Самарського району» ДМР, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та КП «Теплоенерго» ДМР з жодною вимогою до ОСОБА_5 щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги (боргу спадкодавця) не звертались.

Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного розрахунку з зазначенням сум нарахування та періодів нарахування заборгованості позивача за житлово-комунальні послуги, який би надав можливість визначити обсяг наданих житлово-комунальних послуг, які було/не було надано позивачу, що необхідно для здійснення перерахунку.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, заслухавши представника позивача, представників відповідачів ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та КП «Теплоенерго» ДМР, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до обгрунтованого висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про зобов`язання здійснення перерахунку згідно наданих послуг має бути відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову має бути відмолено повністю, судовий збір необхідно покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 13.04.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 311 від 14.03.2018 «Про затвердження Кодексу комерційного обліку електричної енергії» у редакції від 14.03.2018, ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 151 ЖК України, ст.ст. 12, 15, 16, 18, 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1268 ЦК України, ст.ст. 1-5, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про зобов`язання здійснення перерахунку за житлово-комунальні послуги за адресою: квартира АДРЕСА_1 , починаючи з 19.02.2019, згідно обсягу наданих послугвідмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.08.2020.

Головуючий суддя: К.С. Маштак