Рішення № 91178312, 26.08.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.08.2020

Справа № 937/532/20

Провадження № 2/937/1772/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - АТ «Акцент-банк»,

представник відповідача - Омельченко Є.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-банк» про заборону вчиняти певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач первісно звернувся до суду з позовом, в якому просить заборонити відповідачу АТ «Акцент-банк» пред`являти вимоги щодо виконання на його користь зобов`язання за кредитним договором № ZPMOG100000055 від 19.06.2007, укладеним між ним та АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на те, що 20 січня 2020 року ним була отримана претензія від 13.01.2020 №Е.АВ.0.0.0.0/1- 266 з АТ "Акцент-Банк" щодо невиконання зобов`язань за договором, в якій член Правління - Керівник напрямку "Ризик-Менеджмент" ОСОБА_2 послався на відступлення АТ КБ"Приватбанк" права вимоги за кредитним договором № ZPMOG100000055 від 19.06.2007 та договором іпотеки № ZPMOG100000055 від 20.06.2007 на користь АТ " Акцент-Банк" за договором факторингу №1 від 01.11.2007, однак, разом з претензією жодного документа, на підтвердження наявності у АТ " Акцент-Банк" права вимоги за кредитним договором №ZPMOG100000055 від 19.06.2007 та договором іпотеки № ZPMOG100000055 від 20.06.2007 надано не було. Співробітник АТ "Акцент-Банк" Трибулкін О.Г., пославшись на те, що АТ " Акцент-Банк" є новим іпотекодержателем майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та попередив, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов`язання в тридцятиденний строк з дня отримання ним цієї вимоги, АТ " Акцент-Банк" зі спливом цього строку має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який спосіб, передбачений законодавством України, кредитним договором та договором іпотеки. Згідно п.п.2.3.10 кредитного договору № ZPMOG100000055 від 19.06.2007 первісний кредитор має право здійснювати відступлення права вимоги за кредитним договором третім особам, письмово повідомивши про даний факт Позичальника протягом 5-ти днів після такого відступлення. Однак, в 2007 році письмового повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № ZPMOG100000055 від 19.06.2007 від АТ КБ"Приватбанк" він не отримував. Доказ його надсилання повинен перебувати в кредитному досьє, а тому він звернувся із заявами до АТ " Акцент-Банк" 01 березня 2017 року за наданням йому копій документів кредитного досьє та 22 червня 2017 року про надання копії договору факторингу від 01.11.2007, який підтверджує відступлення права вимоги за кредитним договором № ZPMOG100000055 від 19.06.2007. Однак його заяви банком були проігноровані. Керуючись ч.2 ст.1082 ЦК України, він звертався із заявами від 21 квітня 2018 року та від 16 жовтня 2018 року до АТ "Акцент-Банк" з вимогою про надання доказів того, що відступлення права грошової вимоги справді мало місце, але банк його вимоги не виконав. Про заміну іпотекодержателя за договором іпотеки № ZPMOG100000055 від 20.06.2007 його також в 2007 році не повідомляли. Станом на 21 січня 2020 року з боку АТ "Акцент-Банк" не надано жодного доказу того, що саме він є новим належним кредитором за кредитним договором № ZPMOG100000055 від 19.06.2007 і іпотекодержателем за договором іпотеки № ZPMOG100000055 від 20.06.2007. При цьому, 20 травня 2010 року в судовому засіданні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області по справі №4-с-20-10 при розгляді питання про зняття арешту з майна, яке є заставним за договором іпотеки № ZPMOG100000055 від 20.06.2007 представник заінтересованої особи ЗРУ «Приватбанк» заяву визнав повністю та не послався на відступлення АТ КБ"Приватбанк" будь кому права вимоги за цим договором. Участь АТ КБ"Приватбанк" у цьому судовому засіданні в якості заінтересованої особи свідчить про наявність саме у нього всіх прав іпотекодержателя. Крім того, 21 червня 2011 року та 20 червня 2012 року ним були отримані листи з АТ КБ"Приватбанк", в яких йшлося про страхові платежі, пов`язані з кредитним договором № ZPMOG100000055, що свідчить про те, що в 2011 і 2012 роках право вимоги мав саме АТ КБ"Приватбанк". У січні 2017 року ним було отримано лист №20.1.0.0.0/7-20170113/707 від 18.01.2017, в якому повідомлялося, що Приватбанк не проти перебудови заставного майна, а відповідно до п.п.18.3 договору іпотеки № ZPMOG100000055 від 20.06.2007, право давати письмову згоду на вчинення перебудови предмета іпотеки наділений Іпотекодержатель. З чого випливає, що в січні 2017 року АТ "Акцент-Банк" не мав жодного відношення до іпотечного майна за договором іпотеки №ZPMOG100000055 від 20.06.2007. Після отримання 20 січня 2020 року претензії від АТ "Акцент-Банк" щодо невиконання зобов`язань за договором, він в Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мелітопольської міської ради отримав інформаційну довідку №196882777 про те, що станом на 20 січня 2020 року іпотекодержатель з червня 2007 року не змінювався і ним є АТ КБ"Приватбанк". Пред`являючи претензію з вимогою виконання зобов`язання на користь АТ "Акцент-Банк" і посилаючись при цьому на намір звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідач примушує його до здійснення платежів, які він не має обов`язку виконувати на його користь.

Заявою від 03.07.2020 позивач змінив підставу позовних вимог, просить вважати підставами його позову невиконання умов Договору факторингу №1 його сторонами і нікчемність за законом Договору факторингу №1, укладеного між Приватбанком і АТ "Акцент-Банк" 01.11.2007 посилаючись на те, що 01 листопада 2007 року між АТ КБ "Приватбанк" і АТ "Акцент- Банк" було укладено Договір факторингу №1, копії якого разом з пов`язаними з ним доказами 01 липня 2020 року ним були приєднані до матеріалів справи № 937/532/20. Саме на даний договір АТ "Акцент-Банк" посилається, як на підставу для пред`явлення йому вимог за кредитними договорами №ZPMOG100000055 і №ZPMOG100000055, укладеними між ним і Приватбанком 19 червня 2007 року. Однак АТ "Акцент-Банк" жодного разу не спромігся надати йому докази того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, як це передбачено ч.2 ст.1082 ЦК України, тобто не довів виконання умов Договору факторингу №1 його сторонами. Пунктом 8 Договору факторингу №1 передбачено, що АТ "Акцент-Банк" не пізніше 25 грудня 2007 року повинен був передати Приватбанку в якості фінансування під відступлення права грошової вимоги кошти в сумі: 225 336 774, 48 грн.; 71 338 300, 74 $ США; 371 934, 92 Євро. Відповідно до пункту 4 Договору факторингу №1 ця сума під час його укладення в гривневому еквіваленті дорівнювала 592 561 278, 26 грн. (2 725 781,88 грн. : 0,46% х 100 = 592 561 278, 261 грн.). За інформацією, яка є публічно доступною, станом на 01.11.2007 за основними фінансовими результатами АТ "Акцент-Банк" мав такі показники : активи банку - 125,910 млн.грн., капітал банку - 89,037 млн.грн., депозити фізичних осіб - 23,348 млн.грн., депозити юридичних осіб -10,619 млн.грн. Фінансові показники АТ "Акцент-Банк" не зазнали істотних змін і станом на 01 грудня 2007 року і склали: активи банку - 126,20 млн.грн., капітал банку - 89,357 млн.грн., депозити фізичних осіб - 23,243 млн.грн., депозити юридичних осіб - 10,631 млн.грн. Але, як випливає з даних фінансових показників АТ "Акцент-Банк" 01 листопада 2007 року під час укладення Договору факторингу №1 дана установа не мала в своєму розпорядженні кошти в сумі 592 561 278, 26 грн., які вона була зобов`язана передати Приватбанку відповідно до пункту 8 Договору факторингу №1. Тобто ні активи, ні капітал банку, ні залучені у вигляді депозитів кошти не забезпечували АТ "Акцент-Банк" фінансову можливість виконання ним умов Договору факторингу №1. Отже, укладаючи Договір факторингу №1, його сторони усвідомлювали фінансову неспроможність АТ "Акцент-Банк" щодо здійснення фінансування Приватбанку на суму, зазначену пунктом 8 Договору факторингу №1. Але, відсутність 01 листопада 2007 року в розпорядженні АТ "Акцент-Банк" коштів, передбачених пунктом 8 Договору факторингу №1, не стала на заваді для обох банків при укладенні цього договору. Невиконання АТ "Акцент-Банк" фінансування під відступлення права грошової вимоги пізніше працівники Приватбанку намагалися приховати наданням йому фальсифікованих фінансових документів у вигляді копій меморіальних ордерів №71228L01Х5 від 28.12.2007 і №71228L00WF від 28.12.2007, в яких Приватбанк був вказаний в статусі Публічного акціонерного товариства (ПАТ), що в 2007 році було неможливим, оскільки Публічним акціонерним товариством Приватбанк став лише 17.07.2009 року. До липня 2009 року Приватбанк був Закритим акціонерним товариством (ЗАТ). Тобто, 28 грудня 2007 року в меморіальних ордерах Приватбанк міг відображатися тільки як ЗАТ КБ "Приватбанк", а не ПАТ КБ "Приватбанк". Це свідчить про виготовлення меморіальних ордерів "задньою датою", вже після 17.07.2009. Створення Приватбанком та надання йому фальсифікованих платіжних документів про псевдопереказ грошей АТ "Акцент-Банк" під відступлення права грошової вимоги, є засвідченням Приватбанком своєї обізнаності щодо невиконання А-Банком пункту 8 Договору факторингу №1 та бажання Приватбанку приховати цю обставину. Відповідно зі свого боку Приватбанк не виконав вимоги пунктів 1, 3 і 12 щодо заміни кредитора та іпотекодержателя за Договором факторингу №1, що підтверджується листами Приватбанку від 21.06.2011 та від 20.06.2012, інформаційною довідкою з Державного реєстру іпотек №196882777 від 20 січня 2020 року і ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 травня 2010 року в цивільній справі №4-с- 20-10, копії яких знаходяться в матеріалах справи і які доводять незмінність кредитора і іпотекодержателя після укладення сторонами Договору факторингу №1. Крім того, незмінність іпотекодержателя також є доказом незмінності кредитора, оскільки відповідно до абзацу 9 ст.1 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержателем може бути тільки кредитор за основним зобов`язанням. З вищевикладеного випливає, що ключові умови Договору факторингу №1 Приватбанком і АТ "Акцент-Банк" не були виконані. Відсутність взаємних претензій сторін Договору факторингу №1 в зв`язку з невиконанням його ключових умов свідчить про узгодженість між ними дій щодо умисного невиконання ключових умов цього договору. Про ключову значущість невиконаних сторонами умов Договору факторингу №1 вказує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у своєму Розпорядженні №352 від 06.02.2014, згідно з яким до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами як : фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Таким чином, заміна кредитора в разі проведення факторингу є результатом виконання вищевказаних у Розпорядженні операцій, а не наслідком лише укладення договору факторингу, а тому відповідач лукавить, стверджуючи про перехід на його користь права вимоги за кредитами в результаті лише укладення договору факторингу, а не в наслідок виконання умов Договору факторингу №1 його сторонами. Крім того, відсутність повідомлення Приватбанком його відповідно до пункту 7 Договору факторингу №1 та недоведеність відповідачем отримання ним доказів виконання Приватбанком пункту 7 Договору факторингу №1, свідчить про узгодженість сторонами щодо невиконання даної умови Договору факторингу №1. Заздалегідь не плануючи виконувати умови Договору факторингу №1 його сторони вирішили убезпечити себе уникненням відповідальності за невиконання зобов`язань за правочином. Тому, АТ "Акцент-Банк" і Приватбанк не включили до Договору факторингу №1 обов`язкову умову щодо відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Обов`язковість внесення в договір факторингу даної умови визначено вимогами ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", про що не могло бути невідомо юристам Приватбанку і АТ "Акцент-Банк", які готували проект Договору факторингу №1. Так, відповідно до пункту 11 ч. 1 ст. 4 цього Закону, факторинг є фінансовою послугою, тому договір факторингу повинен відповідати вимогам, які пред`являються до договорів про надання фінансових послуг. Як визначено пунктом 9 ч. 1 ст.6 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", договір про надання фінансових послуг повинен містити умову щодо відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Відповідно до ч. 3 ст.614 ЦК України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним. З чого випливає, що Договір факторингу №1 від 01.11.2007 укладений між Приватбанком і АТ "Акцент-Банк" є нікчемним за законом, що позбавляє АТ "Акцент-Банк" права щодо пред`явлення будь-яких вимог за ним. Невиконанням ключових умов Договору факторингу №1 його сторонами і наявністю юридичного факту нікчемності даного правочину є підставами для задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170,178,179,180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 Цивільного процесуального кодекса України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

17.07.2020 набрала чинності редакція Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, відповідно до якого п.3 розділу «Прикінцеві положення ЦПК України» передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Протягом 20 днів з 17.07.2020 сторонни з заявами про продовження будь яких процесуальних строків, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, до суду не зверталися.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками).

Від представника відповідача Омельченка Є.В. на адресу суду надійшли письмові пояснення в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "А-Банк" про заборону пред`явлення вимоги посилаючись на те, що сторонами за договором факторингу є ЗАТ КБ "Приватбанк" та ЗАТ "Акцент-Банк", і питання щодо наявності чи-то відсутності коштів на оплату всього договору факторингу позивача на стосуються. Щодо наявності відомостей про несуттєву (на погляд позивача) зміну у фінансових показниках, то варто зауважувати той факт, що банк в цей період міг як витратити кошти на оплату договору факторингу, так і отримати кошти від інших договорів. Головне в даному питанні є те, що ЗАТ "Акцент-Банк" провів оплату за відступлення вимоги саме позивача, на що посилається сам позивач, зазначаючи про наявність відповідних платіжних доручень. Щодо надання платіжних доручень з позначкою ПАТ за 2007 рік, то варто зазначити, що платіжні доручення є первинними бухгалтерськими документами. Твердження про той факт, що вони є підробленими і в такому виді надавались представником Приватбанку до суду жодним чином не обґрунтовані та непідтверджені, Банк відповідає за достовірність своїх платіжних документів. Зазначає, що всі дані про проведення банківських операцій зберігаються в банківських програмних комплексах (ПК) і платіжні доручення та меморіальні ордери формуються при роздруківці з ПК, тому нічого дивного немає в тому, що при роздруківці даних платіжних доручень було зазначено назву Банку станом на момент роздруківки, а не на момент проведення банківської операції. Зазначає, що йому не зрозуміло, яким чином АТ "А-Банк" уникав відповідальності взявши на себе обов`язки нового кредитора відносно позивача, та якої саме відповідальності уникали Банки . Посилається на те, що невиконання умов договору факторингу стороною, є підставою для позову іншої сторони даного договору, але аж ніяк не для встановлення факту його нікчемності у даному позові, особливо приймаючи до уваги факт повного виконання договору факторингу обома його сторонами.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Статтею 19 КПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

19 червня 2007 року АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZPMOG100000055, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальникові грошові кошти шляхом видачі готівка через касу на строк з 19.06.2007 по 17.06.2022, включно, у розмірі 28500,00 дол. США на наступні цілі: придбання житлового будинку 24000,00 дол. США, а також у розмірі 4500,00 дол. США страхових платежів./а.с. 9-11/

20 червня 2007 року АТ КБ"Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № ZPMOG100000055 предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ZPMOG100000055 від 19.06.2007 року, а саме житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с. 12-15/

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З копії договору факторингу № 1 укладеного 01.11.2007 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ЗАТ «Акцент-банк» вбачається, що Приватбанк відступив ЗАТ «Акцент-банк» права вимоги у повному обсязі до боржників, що випливають з договорів, перелік яких визначено у додатку 1 до цього договору. Згідно до п.1 договору факторингу Приватбанк здійснює відступлення прав витребування на свою користь платежів по кредиту, комісії, процентам, винагородам та іншим неустойкам. Здійснюється також відступлення прав вимоги, що випливають з Договорів на отримання від боржників платежів по кредиту, відсоткам за його користування, комісіям, винагородам, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), права на отримання яких виникає після укладання цього договору, до повного виконання зобов`язань боржником та інших прав у повному обсязі. Згідно до п. 3 Договору факторингу ПАТ КБ «Приватбанк» також здійснює відступлення прав вимог за договорами які забезпечують виконання зобов`язань боржника перед ПАТ КБ «Приватбанк» (застави, поруки та інш.) які зазначені у Додатку № 1 до договору факторингу. Пунктом 4 Договору факторингу №1 предбачено, що за здійснення факторігової операції фактор стягує з Клієнта плату відсотків за користування Клієнтом фінансуванням, наданим відповідно до договору факторингу, які визначені з розрахунку 0,46 %та сума яких дорівнює 2 725 781 грн. 88 коп. Передбачену цим пунктом плату Клієнт зобов`язаний сплатити факторові до 25 грудня 2007 року. Згідно з п. 8 Договору факторингу №1 передбачено, що Фактор зобов`язується в строк не пізніше 25.12.2007 передати клієнту грошові кошти в сумі: 225 336 774, 48 грн.; 71 338 300, 74 $ США; 371 934, 92 Євро. /а.с. 64-65/

Додаток 1 Договору факторингу №1 укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ЗАТ «Акцент-банк», суду не надано, що позбавляє з`ясувати визначений перелік договорів за якими відступлено права вимоги у повному обсязі до боржників.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Звернення позивача до суду з вимогами про заборону відповідачу АТ «Акцент-банк» в майбутньому пред`являти вимоги щодо виконання на його користь зобов`язання за кредитним договором діючим законодавством не передбачена.

Таким чином, вибраний позивачем спосіб захисту не відповідає законодавству. Частиною 1 ст. 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Отже, суд не може обмежити право особи щодо пред`явлення вимог на виконання зобов`язання за договором, якщо ця особа вважає своє право порушеним.

Крім того, позивач посилається на те, що Договір факторингу № 1 є нікчемним, однак з такою позицією позивача суд не погоджується, з огляду на наступне.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що Договір факторингу №1 є нікчемний, оскільки його недійсність встановлена законом, а саме ч.3 ст. 614 ЦК України, згідно якої правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним, а тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, зміст договору факторингу №1, копія якого надана позивачем, не містить умов яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вважаючи договір нікчемним, позивач не надав суду відповідного рішення суду про встановлення недійсності вказаного правочину, а в даному випадку дійсність правочину не є предметом спору.

Посилання позивача на недійсність договору факторингу №1 встановленої законом не є підставою в обмеженні прав відповідача щодо пред`явлення вимог на виконання кредитного договору, якщо той вважає своє право порушеним.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, зважаючи на те, що позивачем не доведено факту порушення його прав з боку відповідача, а заявлені ним вимоги не ґрунтуються на вимогах законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,57,81,89,133,141,263,364,265 ЦПК України, ст.ст. 4,11,15,215 ЦК України,

В И Р І Ш И В

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-банк» про заборону вчиняти певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Акцент-банк», ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, м. Дніпро, Індустріальний район, вул. Батумська 11.

Повне рішення складене 26.08.2020.

Суддя: