Рішення № 91176332, 26.08.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5550/20

Провадження № 2-о/127/107/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява мотивована тим, що заявник народився в м. Вінниці ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 17.01.1989р. по 15.11.2000р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Заявником було втрачено паспорт СРСР, тому для оформлення нового паспорта громадянина України він звернувся до 1-го міського відділу у м. Вінниця УДМС, де йому було відмовлено, оскільки не надано в повному обсязі документів та інформації. Просить Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно, безвиїзно, проживав на території України станом на 24 серпня 1991року.

Ухвалою суду від 05.03.2020 року відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження.

09.06.2020року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 21.07.2020року прийнято до свого провадження дану цивільну справу в зв`язку з визначенням нового складу суду.

В судовому засіданні заявник заяву підтримав, просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заяву не визнав, заперечував щодо її задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до виснвоку про наявність правових підстав для задоволення заяви, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в м. Вінниця.

Згідно довідки МКП «Управляюча компанія «Замостя» від 22.11.2019року № 4179 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.01.1989р. по 15.11.2000р.

Відповідно до вироку Вінницького райсуду від 26.09.1990року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 117 ч.3 і 118 ч.2 УК УССР та призначено йому міру покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Згідно довідки Житомирської виправної колонії №4 від 21.07.2020року №5/4/8-67-2020/м-62 ОСОБА_1 відбував покарання в Житомирській виправній колонії №4 з 25.12.1990року по 23.08.1996року. Звільнений 23.08.2016р. по відбуттю строку покарання. Вибув: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1, п. 5. ч. 2 ст. 293 ЦПКУ країни окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Із указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Вирішуючи питання встановлення належності до громадянства України, суд керується, зокрема ЗУ» Про громадянство України», а також Указом Президента України від 27.03.2001року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень».

Статтею 3 ЗУ «Про громадянство України» визначені випадки належності до громадянства України. Згідно п. 1 цієї статті громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності ЗУ «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

При цьому, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності ЗУ» Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

В силу п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

Відтак, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року або станом на 13.11.1991 року, який має юридичне значення.

Таким чином, на підставі повного об`єктивного і неупередженого розгляду і оцінки усіх наявних у справі доказів, якими підтверджено факт проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року, враховуючи те, що встановлення цього факту дає заявнику можливість реалізувати своє право для отримання паспорта громадянина України, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту, ніж як у судовому, суд приходить до висновку, що подану заяву слід задовольнити.

Крім того, в силу вимог частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, тобто покладаються на заявника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-80, 141, 258, 259, 260, 263, 268, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно, безвиїзно, проживав на території України станом на 24 серпня 1991року.

Судові витрати залишити за заявником.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.08.2020року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 37836770.

Суддя: