Рішення № 91168196, 27.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року Справа № 160/5677/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" про визнання протиправною та скасування постанови від 15.11.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60613897, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" та, з урахуванням виправленого адміністративного позову від 13.07.2020р., просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни від 15.11.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60613897.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що виконавче провадження №60613897 відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Разумової О.І. від 30.08.2019р. про стягнення заборгованості у розмірі 22547,43 грн. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Тетяною Леонідівною, що суперечить ч.2 ст.24 Закону №1404, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як виконавчі дії мають проводитися приватним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна згідно до вимог ч.1, ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що при прийнятті оспорюваної постанови приватним виконавцем були порушені у тому числі і норми ч.2 ст.25 Закону №1403, за якою передбачено право приватного виконавця приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, тобто, виключно м.Київ. За викладеного, позивач вказує на те, що оскільки ні позивач, ні її майно не знаходиться у м. Києві, відповідач не мав жодних підстав для відкриття виконавчого провадження за оспорюваною постановою. Також, позивач вказує на те, що строк звернення до суду нею пропущений не був, оскільки вона довідалася про наявність оспорюваної постанови лише 19.03.2020р., подала позов до суду вперше 30.03.2020р. та позов був повернутий позивачеві. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі №826/7969/16.

Ухвалою суду від 17.08.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 27.08.2020 згідно до ч.2, ст.12, ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача до 24.08.2020р. включно надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.59).

Наведену ухвалу суду від 17.08.2020р. разом із копіями позовної заяви, уточненого позову та доданими до них документами, відповідач отримав 17.08.2020р. засобами електронного зв`язку у відповідності до вимог ч.2 ст.269 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.62), проте, у строк встановлений судом (до 25.08.2020р. включно, з урахуванням того, що 24.08.2020р. був вихідним днем), відзиву на позов відповідачем подано не було.

Разом з тим, 27.08.2020р. засобами електронного зв`язку на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить у задоволенні позовної заяви позивача відмовити посилаючись на те, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, тобто позивач є власником такого рахунку та наявних на ньому грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ "Банк Форвард", при цьому, грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні ст.190 ЦКУ. За викладеного, відповідач вказує на те, що, в даному випадку, порушення Закону України "Про виконавче провадження" відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у місті Києві. Також і відповідач зазначає, що правовідносини у цій справі та у справі №826/7969/16, на яку посилається позивач, не є подібними. В обґрунтування своїх позовних вимог відповідач посилається на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі №905/3542/15, від 19.08.2019р. у справі №922/1293/15, від 27.12.2019р. у справі №905/584/19 (а.с.68-68).

Третя особа ухвалу суду від 17.08.2020р. разом із копіями позовної заяви, уточненого позову та доданими до них документами, отримала 17.08.2020р. засобами електронного зв`язку у відповідності до вимог ч.2 ст.269 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.62,63).

Відповідно до ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 27.08.2020р., тобто у межах строку визначеного ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Тетяни Леонідівни від 15.11.2019р. було відкрито виконавче провадження ВП №60613897 за виконавчим написом №1925 від 30.08.2019р., виданим приватним нотаріусом КМНО Разумовою О.І., про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 22547,43 грн., що підтверджується змістом копії вказаної постанови (а.с.8,48-49).

Правомірність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №60613897 від 15.11.2019р. є предметом розгляду у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами 1, 2 ст.5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403).

Статтею 1 Закону №1403 встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону №1403 у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частинами першою, другою статті 25 Закону №1403 визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або виходячи з місцезнаходження майна боржника.

Наведена правова позиція узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 30.04.2020р. у справі №580/3311/19, яка підлягає обов`язковому застосуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів, ОСОБА_1 з 24.03.2015р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №1216-865940-2017 від 28.09.2017р., наявною у справі (а.с.21,55).

У оспорюваній постанові про відкриття виконавчого провадження №60613897 від 15.11.2019р., зазначено наступне місце проживання позивача (боржника): АДРЕСА_2 (а.с.8,48-49).

Доказів знаходження / перебування боржника (позивача) за адресою, розташованою у м. Києві на момент прийняття відповідачем оспорюваної постанови або доказів на підтвердження наявності у позивача (боржника) будь-якого майна (наявність коштів на рахунках) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) судом не встановлено, а відповідачем суду не надано.

Також, матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано і доказів наявності коштів на рахунку позивача (боржника) № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Банк Форвард", станом на момент розгляду даної справи (27.08.2020р.).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прийнявши до виконання виконавчий напис приватного нотаріуса Разумової О.І. №1925 від 30.08.2019р., за яким боржником є фізична особа, місце проживання якої ( АДРЕСА_1 ) не належить до виконавчого округу відповідача (м. Київ), та відкривши за таким виконавчим документом виконавче провадження №60613897 згідно оспорюваної постанови, відповідач допустив порушення вимог ст.24 Закону №1404 та ст.25 Закону №1403 щодо місця виконання виконавчого напису та правил територіальних меж діяльності приватного виконавця, а тому оскаржувана постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни від 15.11.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60613897 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 30.04.2020р. у справі №580/3311/19.

За приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з даним позовом щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.11.2019р., оскільки таку постанову позивач отримала лише 19.03.2020р. (а.с.5-7,45-47), тобто у період дії карантину, запровадженого на усій території України згідно постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р., який триває і на даний час, а за Законом України №540-ІХ від 30.03.2020р., який набрав чинності з 02.04.2020р., внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, доповнено розділ УІ "Прикінцеві положення" пунктом 3 за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки звернення до адміністративного суду продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваної постанови від 15.11.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60613897 з урахуванням вищенаведених встановлених судом обставин, аналізу вищенаведених норм Закону №1404 та вищенаведеної позиції Верховного Суду.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, тобто позивач є власником такого рахунку та наявних на ньому грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ "Банк Форвард", при цьому, грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні ст.190 ЦКУ, оскільки, по-перше, як встановлено судом із матеріалів справи до заяви про примусове виконання рішення АТ "Банк Форвард" не було надано доказів того, що такий рахунок відкрито боржником (позивачем) у відділенні АТ "Банк Форвард", яке розташовано саме за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 105, так як наведена адреса є адресою головного офісу банку, який має філіали у тому числі у місті Дніпрі та області; по-друге, ані наведена заява стягувача (АТ "Банк Форвард"), ані його довідка про наявність відкритого у позивача рахунку не свідчать про наявність на такому рахунку коштів (така інформація відсутня), які, як наголошує відповідач у відзиві, і є майном у розумінні ст.190 Цивільного кодексу України (а.с.70-71).

Окрім того, судом враховується і те, що не вжиття приватним виконавцем заходів, направлених на перевірку наявності майна боржника (у тому числі і наявність коштів на рахунках) в межах його виконавчого округу, нівелює вимоги ст.24 Закону №1404 та ст.25 Закону №1403 щодо місця виконання виконавчого напису та правил територіальних меж діяльності приватного виконавця.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови від 15.11.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60613897, суд приходить до висновку, що приймаючи оспорювану постанову, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, слід дійти висновку, що, прийнявши вищенаведену оспорювану постанову, відповідач допустив порушення прав та інтересів позивача, а тому такі порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

При прийнятті даного рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, та приймаючи до уваги наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №МР_АВ201087S00_14549026 (4975-1134-1849-2102) від 09.07.2020р. у розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с.37,57).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 268-287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа: Акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" про визнання протиправною та скасування постанови від 15.11.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60613897 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни від 15.11.2019р. про відкриття виконавчого провадження №60613897.

Стягнути з Приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення відповідно до вимог статті 295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва