Рішення № 91167780, 10.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 серпня 2020 р. Справа № 120/2357/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг в загальній сумі 472787,96 гривень, який станом на дату звернення до суду ним не погашено, що є підставою для звернення до суду з позовом щодо стягнення вказаної суми податкового боргу.

Ухвалою від 05 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

22 червня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області заявлено вимогу про стягнення податкового боргу в розмірі 472787,96 гривень на підставі податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2019 року №0005051305 та №0005061305, які є предметом оскарження у іншій адміністративній справі №120/935/19-а, яка перебуває на розгляді у суді касаційної інстанції. Відтак, на думку представника відповідача, оскільки судом касаційної інстанції ще не переглянуто рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №120/935/19-а, тому відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 податкового боргу. Крім того, у відзиві наведено обґрунтування протиправності винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, на підставі яких заявлено вимогу про стягнення з відповідача податкового боргу.

Разом із відзивом представником відповідача подані клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 24 червня 2020 року в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Іншою ухвалою суду від 10 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, а також з огляду на те, що відповідно до наказу голови Вінницького окружного адміністративного суду №077-в/к від 22 червня 2020 року суддя Яремчук К.О. протягом періоду з 13 липня 2020 року по 07 серпня 2020 року перебував у щорічній відпустці, тому повний текст судового рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів частини 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 13 лютого 2020 року, ОСОБА_1 03 серпня 2007 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

У період з 15 січня по 21 січня 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Вінницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати відповідачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", за результатами якої складено акт №174/13/2592614178 від 28 січня 2019 року.

В ході перевірки виявлено порушення відповідачем підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а також підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 275141,51 гривні та військовий збір в розмірі 22928,46 гривень відповідно.

На підставі згаданого акта перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 22 лютого 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005051305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 343926,88 гривень, а також податкове повідомлення-рішення №0005061305, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 28660,57 гривень.

Як свідчить витяг із облікової картки платника податків, за відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 436419,66 гривень та з військового збору в сумі 36368,30 гривень.

26 листопада 2019 року контролюючим органом сформовано податкову вимогу №297831-50.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Обов`язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (пункт 58.1 статті 58 ПК України).

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За правилами, визначеними статтею 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Із доказів, що наявні у справі, слідує, що за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 472787,96 гривень, який складається із заборгованості з: податку на доходи фізичних осіб - 436419,66 гривень, з них: основний платіж - 275141,51 гривня, штрафна санкція - 68785,37 гривень, пеня - 92492,78 гривні; військового збору - 36368,30 гривень, з них: основний платіж - 22928,46 гривень, штрафні санкції - 5732,11 гривні, пеня - 7707,73 гривень.

Наявність у відповідача боргу підтверджується прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 22 лютого 2019 року №0005051305 та №0005061305, а також витягом із облікової картки платника податків.

Водночас, суд враховує, що податкові рішення від 22 лютого 2019 року №0005051305 та №0005061305 були предметом судового оскарження.

Проте, за результатами розгляду поданої ОСОБА_1 позовної заяви Вінницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 20 травня 2019 року у справі №120/935/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак, визначені контролюючим органом грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору є узгодженими, адже відповідно до частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №120/935/19-а, яким відповідачеві відмовлено у визнанні протиправними та скасуванні згаданих вище податкових рішень, набрало законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції постанови за наслідками апеляційного перегляду, тобто 17 жовтня 2019 року.

Також безпідставними слід визнати посилання у відзиві на позов як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на протиправність прийнятих контролюючим органом податкових рішень від 22 лютого 2019 року №0005051305 та №0005061305, адже відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки обставини правомірності прийнятих фіскальним органом податкових рішень від 22 лютого 2019 року №0005051305 та №0005061305 встановлені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №120/935/19-а, що набрало законної сили, тому, на переконання суду, не потребують доказуванню у цій справі.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що обставини, наведені позивачем у позовній заяві, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а доводи представника відповідача спростовуються наявними у справі доказами, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

З урахуванням положень частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з огляду на відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 472787 (чотириста сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 96 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43142454)

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складено 10.08.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович