Рішення № 91140415, 25.08.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020м. ДніпроСправа № 904/6348/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е., за участю секретаря судового засідання Найдьонової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:

За позовом Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м.Київ

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в липні 2019 у розмірі 506 721,80грн. (з урахуванням зменшення)

Представники:

від позивача Фурманюк І.В. представник за довіреністю адвокат

від відповідача Костриба Т.В. представник за довіреністю адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в липні 2019 у розмірі 512 898,20 грн.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення її доводів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення порожніх приватних вагонів на адресу позивача у липні 2019 за залізничними накладними №№ 50245612, 50323005, 50323021, 20323039, 50323047, 50323179, 44959070, 50377779, 50379916, 50037605, 50056332, 50056381, 50313857, 50325133, 43086065, 47720123, 50392646, 47589452, 47615943, 47634787, 47634795, 50420488,, 50420512, 50424019, 50451079, 50451087, 50451244, 50451269, 50468438, 40089377, 40089385, 40089856, 40089864, 40572539, 50467158, 50467539, 50482017, 50484104, 50496041, 50496090, 50595289, 50612126, 50624980, 50664739, 50690957, 50699859, 40572539, 40572547, 40572554, 45188463, 50664549, 45224011, 47760442, 50508639, 50561265, 50572270, 50572288, 50584564, 50595214 відповідачем було допущено прострочення термінів доставки вантажу, що передбачені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. За вказані порушення терміну доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 512 898,20 грн.

16.01.2020 повноважний представник позивача в підготовчому судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В свою чергу повноважний представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, але до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку на подання відзиву.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2020 відкладено підготовче судове засідання на 20.02.2020.

20.02.2020 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Короткий зміст відзиву та узагальнення його доводів.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 7402/20 від 13.02.2020), в якому він просив суд: прийняти відзив на позовну заяву до розгляду; відмовити у задоволенні позовних вимог; у разі задоволення позовних вимог позивача, зменшити розмір штрафу до 50% посилаючись на наступне:

- позивачем двічі включено накладну №40572539 до розрахунку;

- сума штрафу за накладними , яка зазначені в позові на загальну суму 512 898,20грн. є занадто великими, так як позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про спричинення збитків у зв`язку з простроченням;

- щодо наявності підстав для зменшення штрафу відповідач зазначив, що залізниця несе основний тягар у такому важливому соціальному питанні, як надання безоплатних послуг з перевезення пільгових категорій громадян. Так, у 2017 році залізницею перевезено 6,2 млн. пасажирів, яким надано пільги на загальну суму 114,2 млн. грн. у 2018 році - 5,7 млн. пасажирів на 126,1 млн. грн. Однак залізниця не отримує у потрібному обсязі компенсацію нарахованих, але не отриманих за пільгові перевезення, доходів;

- у 2018 році некомпенсованими місцевими органами влади залишилися 54,6 млн. грн., або 68,9% нарахувань (у 2017 році - 46,6 млн. грн., або 63,8% нарахувань). Укрзалізниця змушена звертатись до суду з позовами про стягнення таких коштів, однак рішення суду не виконуються через брак коштів в державному бюджеті;

- про можливість зменшення штрафу через заборгованість контрагентів перед боржником або відсутність бюджетних асигнувань свідчить судова практика, яку наводить відповідач;

- заборгованість по залучених коштах на кінець 2018 року становила 5 575,7 млн. грн., з яких 1 632,1 млн. грн. - за довгостроковими кредитами, 2 621,2 млн. грн. - за єврооблігаціями, що емітовані Шортлайн Пі Ел Сі в інтересах АТ "Укрзалізниця" та 1 322,4 млн. грн. - заборгованість за договорами фінансового лізингу, з яких 1 317,2 млн. грн. - заборгованість за 15 локомотивів, які передані на баланс залізниці у грудні 2018 року, відповідно до укладеного на рівні АТ "Укрзалізниця" договору фінансового лізингу на придбання 30 локомотивів виробництва Дженерал Електрик Компані. У лютому 2019 року надійшло ще 7 локомотивів та заборгованість зросла на 614,7 млн. грн.;

- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на початок 2019 року становила 311,5 млн. грн., з яких 143,4 млн. грн. це заборгованість по капвкладеннях, 72,1 млн. грн. - за ремонти рухомого складу та інших основних засобів, 65,7 млн. грн. - за ТМЦ. Хоча з початку 2019 року заборгованість і зменшено на 100,5 млн. грн. вона залишається значною - 211 млн. грн.;

- дебіторська заборгованість на кінець 2018 року становила 71,6 млн. грн., у т. ч. чиста балансова - 38,5 млн. грн. (+3,8 млн. грн. з початку року), резерв сумнівних боргів - 33,1 млн. грн. (+1,3 млн. грн.). Крім того, на позабалансовий рахунок у 2018 році віднесено 5,6 млн. грн. дебіторської заборгованості, з яких 5 млн. грн. авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені при виплаті дивідендів та не підлягають поверненню платнику податків;

- незважаючи на скрутне фінансове становище, залізниця продовжує своєчасно виконувати розрахунки із заробітної плати та податкових зобов`язань;

- Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83;

- позбавлення оборотних коштів АТ "Українська залізниця" як стратегічного перевізника військових вантажів підриває безпеку держави.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що збитки внаслідок прострочення в доставці вантажу взагалі відсутні, АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить суд врахувати наведені аргументи та, у разі задоволенні позовних вимог, зменшити розмір заявленого штрафу до 50 %.

20.02.2020 до суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, в якому він просив суд долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на правову допомогу та її розмір.

12.03.2020 підготовче судове засідання протокольно відкладено до 18.03.2020.

16.03.2020 до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення суми позовних вимог. Відповідно до якої просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу в липні 2019 у розмірі 506 721,80грн., оскільки при здісненні розрахунку штрафу помилково було двічі нараховано штраф за накладною №40572539.

16.03.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Короткий зміст відповіді на відзив та узагальнення її доводів.

Позивач просить суд у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% відмовити та задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та судових витрат.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами збитковості підприємства.

18.03.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшли пояснення, відповідно до яких відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

18.03.2020 підготовче судове засідання відбулось за відсутністю сторін, оскільки п.2 Розпорядження господарського суду № 39 від 16 березня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, листа Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20, з метою запобігання розповсюдження інфекційних захворювань серед працівників суду та відвідувачів суду, у тому числі викликаних коронавірусною інфекцією COVID-19 та організаційного забезпечення роботи суду в період карантину оголошеного на території України: вирішено обмежити на період з 17 березня по 03 квітня 2020 року вхід до приміщення Господарського суду Дніпропетровської області відвідувачам суду (учасникам судових проваджень, особам, які не є учасниками судових проваджень та ін.) крім тих, які мають намір подати документи через канцелярію суду.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засідання на 16.04.2020.

16.04.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що заява про стягнення судових витрат буде подана позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

16.04.2020 судове засідання відбулось за відсутністю сторін, оскільки п.2 Розпорядження господарського суду № 39 від 16 березня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, листа Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20, з метою запобігання розповсюдження інфекційних захворювань серед працівників суду та відвідувачів суду, у тому числі викликаних коронавірусною інфекцією COVID-19 та організаційного забезпечення роботи суду в період карантину оголошеного на території України: вирішено обмежити вхід до приміщення Господарського суду Дніпропетровської області відвідувачам суду (учасникам судових проваджень, особам, які не є учасниками судових проваджень та ін.) крім тих, які мають намір подати документи через канцелярію суду.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2020 відкладено розгляд справи. Справу ухвалено призначити до розгляду з урахуванням розумності строків розгляду після карантину.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2020 призначено розгляд справи на 14.05.2020.

13.05.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи після карантинного періоду.

14.05.2020 повноважні представники сторін у судове засідання не з`явились. В матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення сторін про день, час та місце розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2020 для забезпечення процесуальних прав всіх учасників судового процесу, під час дії карантинних заходів та з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 призначене судове засідання на 25.08.2020.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" постановлено внести зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56), а саме:

1. Пункт 4 Розділу Х Прикінцеві положення викласти в такій редакції:

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені у статтях 46, 157, 174, 195, 229, 248, 256, 260, 263, 273, 288, 292, 295, 306, 321, 325, 341, 342, 346, 349, 354, а також продовжує процесуальні строки, які встановлені законом чи судом, на строк дії карантину..

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом.

Вказаний Закон набрав чинності 17.07.2020, тобто строки для подання заяв сторін щодо продовження процесуальних строків, встановлених судом на підставах, встановлених цим Законом, скінчилися 06.08.2020.

Жодної заяви сторін щодо продовження процесуальних строків до Господарського суду у вказаний період не надійшло.

Таким чином, Господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав, які заважають ухваленню рішення по справі №904/6348/19.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.08.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.08.2020, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту прострочення термінів доставки вантажу, вартість спірних перевезень, правомірність здійснення розрахунку заявленого до стягнення штрафу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, у липні 2019 року до станції призначення Рядова та Терни Придніпровської залізниці Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснено перевезення порожніх приватних власних вагонів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 50245612, 50323005, 50323021, 20323039, 50323047, 50323179, 44959070, 50377779, 50379916, 50037605, 50056332, 50056381, 50313857, 50325133, 43086065, 47720123, 50392646, 47589452, 47615943, 47634787, 47634795, 50420488, 50420512, 50424019, 50451079, 50451087, 50451244, 50451269, 50468438, 40089377, 40089385, 40089856, 40089864, 40572539, 50467158, 50467539, 50482017, 50484104, 50496041, 50496090, 50595289, 50612126, 50624980, 50664739, 50690957, 50699859, 40572539, 40572547, 40572554, 45188463, 50664549, 45224011, 47760442, 50508639, 50561265, 50572270, 50572288, 50584564, 50595214.

Під час здійснення вказаних перевезень вантажів відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на кожній зі спірних залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Відтак, на підставі статті 116 Статуту залізниць України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у загальному розмірі 506 721,80 грн.

При цьому, відповідно до статті 116 Статуту залізниць України штраф передбачено за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними.

Відповідач з розміром штрафу не погоджується, у добровільному порядку штраф не сплатив, що і стало причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Правил обчислення термінів доставки вантажів та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з частиною 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 130 Статуту залізниць України належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.

Пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

В той же час, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (пункт 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Відповідно до пункту 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Згідно з нормами статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

При цьому, слід зауважити, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/64/18.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у липні 2019 року на адресу позивача (одержувача) надійшли вагони за залізничними накладними №№ 50245612, 50323005, 50323021, 20323039, 50323047, 50323179, 44959070, 50377779, 50379916, 50037605, 50056332, 50056381, 50313857, 50325133, 43086065, 47720123, 50392646, 47589452, 47615943, 47634787, 47634795, 50420488,, 50420512, 50424019, 50451079, 50451087, 50451244, 50451269, 50468438, 40089377, 40089385, 40089856, 40089864, 40572539, 50467158, 50467539, 50482017, 50484104, 50496041, 50496090, 50595289, 50612126, 50624980, 50664739, 50690957, 50699859, 40572539, 40572547, 40572554, 45188463, 50664549, 45224011, 47760442, 50508639, 50561265, 50572270, 50572288, 50584564, 50595214 (далі разом - накладні).

Судом встановлено, що накладні містять, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).

Як підтверджується календарними штемпелями на зазначених вище накладних, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Крім того, позивачем було враховано збільшення термінів доставки вантажу, про що у спірних накладних у графі 49 містяться відповідні відмітки.

Також, позивачем дотримано вимоги статті 136 Статуту залізниць України, якими встановлюється можливість подання позовів до залізниць у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема, від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу (пункт "д" абзацу 2 статті 134 Статуту залізниць України).

Дослідивши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та доданий до позовної заяви, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним в частині всіх накладних.

Відповідно до частин 1 статей 74 та 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів відсутності вини в порушенні строків доставки вантажу та заперечень по суті позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 506 721,80грн. не надав.

Враховуючи все вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 506 721,80 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд відмовляє відповідачу в зменшенні розміру штрафу на 50%, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Посилання відповідача на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. При цьому, організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не впливає на те, що відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб`єктом господарювання, як і позивач та на нього, відповідно, розповсюджуються ті самі норми права, що регулюють спірні відносини, в даному випадку щодо відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, що мало місце у цій справі.

Окрім того, Господарський суд враховує доводи позивача стосовно того, що відповідач є прибутковим підприємством, про що свідчить його звітність. Це є загальновідомою інформацією, яка розміщена на офіційному сайті. Господарським судом не приймаються доводи відповідача стосовно того, що останній поніс втрати у зв`язку із введенням карантину на території України, який введено з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, оскільки від коронавірусу COVID-19 постраждав увесь світ, а не тільки відповідач.

Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків внаслідок прострочення в доставці вантажу є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 № 910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 № 904/3988/18 та від 29.05.2019 № 904/5943/18.

Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів відповідача також не впливає на обов`язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Посилання відповідача на необхідність здійснення військових перевезень також не має бути предметом дослідження у справі, яка стосується неналежного виконання зобов`язань перед позивачем за укладеним з ним договором про надання послуг.

Більше того, суд погоджується з доводами відповідача, що порушення відповідачем термінів доставки вантажів та порожніх вагонів є систематичним, про що свідчить велика кількість судових справ, предметом розгляду яких є стягнення неустойки з АТ "Укрзалізниця" за порушення термінів доставки. А отже, випадок порушення зобов`язань відповідачем, що є предметом розгляду у даній справі, не є винятковим. Також доречним є посилання позивача на те, що порушення відповідачем строків доставки порожніх вагонів зумовлює порушення строків виконання зобов`язань позивачем щодо постачання готової продукції до своїх замовників, що також має негативний вплив у господарській діяльності підприємства-позивача.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 124, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 506 721,80грн. (з урахуванням зменшення) - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; Тернівський район; ідентифікаційний код 00191023) 506 721,80 грн. (п`ятсот шість тисяч сімсот двадцять одна грн. 80 коп.) - штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 7 600, 83грн. - витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру нарахованого штрафу до 50% - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Стягувач: Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, ЄДРПОУ 00190905)

Боржник: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237).

Повне рішення складено та підписано 26.08.2020.

Суддя Н.Е. Петренко