Рішення № 91126983, 17.08.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/4074/20

Провадження № 2-а/415/330/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Штейгерська, буд. № 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Ф. Ернста, буд. № 3 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії рядового поліції Коломецької В.Р., скасувати постанову серії ЕАМ № 2680972 від 13 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 червня 2020 року інспектор винесла постанову серії ЕАМ № 2680972 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за нібито порушення вимог ст. 37 ЗУ «Про дорожній рух».

Позивач вважає, що постанова, винесена відносно нього, підлягає скасуванню, оскільки автомобіль на якому рухався ОСОБА_1 - ГАЗ 2752-414 не підлягає обов`язковому технічному огляду, оскільки є легковим автомобілем та не використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. На підтвердження цього надав до суду наступні докази: відповідь Регіонального сервісного центру в Луганській області МВС України від 22 червня 2020 року, відповідно до якої транспортний засіб «ГАЗ 2752», державний номерний знак НОМЕР_1 відноситься до категорії легкового та проходженню обов`язкового технічного контролю не підлягає; поліс №АО2087324 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; витяг з ЄДР ВМС стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 10 липня 2020 року справу прийнято до провадження, призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції.

Копії ухвали від 10 липня 2020 року було направлено позивачу, відповідачу та третій особі в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не надав. 17 серпня 2020 року надав суду клопотання в якому просив розгляд справи провести без його участі, долучив до матеріалів диск з відеозаписами.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи - Департаменту патрульної поліції до суду не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, копію позовної заяви з додатками отримав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, заяв та (або) клопотань суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2680972 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. зі змісту постанови вбачається наступне:

13 червня 2020 року о 16 годині 57 хвилин за адресою: вул. Федоренка біля буд. № 53 в м. Сєвєродонецьку, Луганської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив ст. 37 ЗУ «Про дорожній рух».

В графі "до постанови додаються" зазначено «відео з камер DSJX300097_BB0097, DSJX300065_BB0065».

Розглядаючи справу по суті, суд робить наступні висновки.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. За результати розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову (ч. 1 ст. 283 КУпАП).

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частинами 1, 2 статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З оскаржуваної постанови вбачається, що вона винесена за порушення вимог ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», яка встановлює заборону експлуатації незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Аналогічну заборону містить п. 31.3 б Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - зі строком експлуатації до двох років.

Постановою Кабінету Міністрів України № 137 від 30 січня 2012 року затверджено «Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу», яким визначено процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, яка містить аналогічну ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» норму.

Згідно визначення яке міститься в ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні», транспортні засоби вагою до 3500 кг. і кількістю сидячих місць, крім сидіння водія, не більше восьми відносяться лише до категорії «В», тобто до легкових автомобілів.

З постанови серії ЕАМ № 2680972 вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 2752-414, державний номерний знак НОМЕР_1 .

До матеріалів справи позивач долучив відповідь Регіонального сервісного центру в Луганській області МВС України від 22 червня 2020 року, відповідно до якої транспортний засіб марки ГАЗ, модель 2752-414, державний номерний знак НОМЕР_1 відноситься до категорії легкового та проходженню обов`язкового технічного контролю не підлягає у разі якщо зазначений транспортний засіб не використовувався з метою отримання прибутку (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про реєстрацію, автомобіль, яким керував позивач важить 2800 кг, має сім місць, з урахуванням місця водія, тобто є легковим автомобілем (а.с. 11).

Відповідно до доданого до позовної заяви полісу № АО/2087324 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 27 вересня 2019 року страховиком ПрАТ СК «ВУСО» щодо транспортного засобу марки «ГАЗ» модель 2752 414, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 вбачається, що за умовами використання транспортний засіб не підлягає обов`язковому технічному контролю (п. 8 Договору) (а.с. 10).

На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідач надав диск з відеозаписами DSJX300097_BB0097, DSJX300065_BB0065.

Дослідивши надані відеозаписи, суд встановив, що докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП на них відсутні. Крім того, суд зазначає, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення є керування водієм транспортним засобом, доказами наданими відповідачем цей факт не підтверджується, ними зафіксований лише розгляд справи.

Позивач також зазначає, що транспортний засіб не використовує як таксі та для перевезення вантажу з метою отриман ня прибутку, дане твердження водія не спростоване відповідачем, хоча згідно вимог КУпАП до порядку притягнення до адміністративної відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності, а також наявність події та складу адміністративного правопорушення покладається на посадову особу.

Згідно приписів КАСУ саме суб`єкт владних повноважень (відповідач) зобов`язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, достатніх доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, відповідачем суду не надано.

Крім того, суд враховує, що відповідач маючи достатньо часу для підготування відзиву не подав його, що за приписами КАСУ може розглядатись як визнання ним позову.

Суд також враховує, що закон встановлює принцип презумпції невинуватості особи, що притягається до відповідальності і відповідно принцип правомірності дії такої особи, поки у встановленому законом порядку не доведено його вину. Оскільки суду не надані відповідні докази, і не спростовані твердження водія, які б мали бути перевірені посадовою особою і спростовані, а також виходячи з принципу презумпції невинуватості, - суд робить висновок, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, а склад зазначеного в ній адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, не встановлений.

Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є протиправною. Оскільки при розгляді справи встановлено недотримання відповідачем вимог закону щодо збирання доказів і доказування події та складу адміністративного правопорушення, то оскаржувана постанова судом скасовується.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ, суд може прийняти рішення про скасування постанови та закриття провадження у справі, або (п.2) - скасувати постанову та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.

Враховуючи конкретні обставини, проаналізувавши у сукупності всі подані докази, суд дійшов висновку, що в межах наданих доказів не доведено наявність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, і що на даний час вже втрачено можливість збирання доказів, що протокол у даному випадку не складався і відповідно відсутні інші матеріали справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка б могла бути повернута відповідачу та/або третій особі для нового розгляду, тому оскаржувана постанова підлягає скасування з закриттям провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за даним фактом.

Разом з тим, дії інспектора поліції з винесення оскаржуваної постанови не є протиправними та незаконними, оскільки як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, він уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції як юридичної особи та головного розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 139, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Ф. Ернста, буд. № 3 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2680972 по справі про адміністративне правопорушення від 13 червня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. № 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.Ю. Луньова