Ухвала суду № 91122109, 25.08.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8718/18

Провадження № 2/185/270/20

У Х В А Л А

25 серпня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання — Зубкової П.А., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача-1 – Горбатенко О.О., представника відповідача-2 – Білого І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства “Ставки” до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право власності недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває справа за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства “Ставки” до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Представник ОСОБА_2 просив закрити провадження у даній справі, оскільки свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії КР №758, яке було видано Вербківською сільською Радою Павлоградського району Дніпропетровської області 19 грудня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 , було знищено, а Вербківська сільська рада повідомила про неможливість видати дублікат.

Представник позивача та третьої особи просив відмовити в задоволенні клопотання, вказав, що припинення існування документу, фізичне знищення, не є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. На момент звернення до суду з позовом оскаржуване свідоцтво нібито існувало.

Представник Вербківської сільської ради при вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Аналогічні висновки викладені в судових рішеннях Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 28 травня 2020 року у справі № 332/1505/15-ц (провадження № 61-5669св18).

Таким чином, заява представника ОСОБА_2 про закриття провадження у даній цивільній справі задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 255, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільній справі за позовом Селянського (фермерського) господарства “Ставки” до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: А. О. Врона