Рішення № 91120038, 25.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 р. № 400/1812/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - КАРГО-СЕРВІС", вул. Троїцька, 238/4, оф.428, м. Миколаїв, 54031

до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, пр.Перемоги, 14 (в.Космонавтів,61,повер1,М-в,54056), м. Київ, 03135

про:скасування постанови від 30.01.2020 р. № 121948,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної Служби України з питань безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (далі - відповідач, або Укртрансбезпека) з вимогою скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №121948 від 30.01.2020р. в сумі 1700,00грн.

Ухвалою від 08.05.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що суб`єктом, до якого застосовується відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є виключно автомобільний перевізник. Відповідно до товарно-транспортної накладної № 00028772 від 18.12.2019р. ТОВ «ЕДИНОЕ ТРАНСПОРТНОЕ АГЕНТСТВО» здійснювало вантажне перевезення з пункту за адресою: Київська обл., с. Квітневе, вул. Гоголівська, буд.1-А до пункту призначення за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 101 км (ТЦ 31). Перевізником є ТОВ «ЕДИНОЕ ТРАНСПОРТНОЕ АГЕНТСТВО». Таким чином, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі акта перевірки №204624 від 18.12.2019, суб`єктом справляння адміністративно-господарського штрафу є не ТОВ «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС», а перевізник - ТОВ «ЕДИНОЕ ТРАНСПОРТНОЕ АГЕНТСТВО», яке відповідно до договору оренди транспортного засобу № 04-03 від 04.03.2019р. є орендарем транспортного засобу позивача. Позивача притягнуто до відповідальності за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст..48 цього Закону,а саме - протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу. Позивач вважає, що постанова про накладення на позивача як орендодавця транспортного засобу адміністративно-господарського штрафу є протиправною, тому підлягає скасуванню.

Відповідач в строк, встановлений ухвалою суду від 08.05.2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі, відзиву на позовну заяву не надав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Товариство «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС» є юридичною особою, яка згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює господарську діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту (код КВЕД 49.41), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29).

У власності позивача перебуває автомобіль Скания R114GA X 2NA, сідловин тягач НОМЕР_1 .

04.03.2019 між ТОВ «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС» та ТОВ «ЕДИНОЕ ТРАНСПОРТНОЕ АГЕНТСТВО» було укладено договір оренди транспортних засобів № 04-03, відповідно до умов якого ТОВ «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС», у якості Орендодавця, передало ТОВ «ЕДИНОЕ ТРАНСПОРТНОЕ АГЕНТСТВО» у якості Орендаря, для здійснення останнім господарської діяльності, у тому числі, транспортний засіб марки SCANIA, модель R124 LA, тип - сідловий тягач-Е, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «ТРАНС-КАРГО- СЕРВІС» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого та зареєстрованого ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаїв УДАІ УМВС в Миколаївській області 09.10.2012. На підтвердження факту передання об`єктів оренди, 04.03.2019 між сторонами підписаний Акт приймання-передачі.

26.02.2020 на адресу позивача поштовим зв`язком надійшов лист - запрошення № 3954/31/24-20 від 15.01.2020 про призначення до розгляду на 30.01.2020 адміністративної справи (а.с.14). Як зазначив позивач в позові, вказаний лист не містив матеріалів адміністративної справи, а виходячи зі змісту вказаного запрошення розгляд справи призначався на 30.01.2020р.

В інтересах позивача було направлено на адресу в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області адвокатський запит про надання копії постанови про накладення на позивача штрафу та інших документів.

В відповідь на адвокатський запит адвоката позивача, 29.04.2020р. позивач отримав поштове відправлення Державної служби України з безпеки на транспорті яке містило копії постанови Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №121948 від 30.01.2020р. у сумі 1700грн., акту Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажі автомобільним транспортом №204624 від 18.12.2019, та інші матеріали адміністративної справи. Документи було направлено на адресу адвоката позивача простим листом.

Ознайомившись з тестом постанови, позивач вважає її протиправною та безпідставною з огляду на норми чинного законодавства, тому звернувся до суду з позовом про її скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

18.12.2019 року під час перевірки ТОВ «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС» на а/д М-05 «Київ - Одеса» 450+500 км відповідачем виявлено порушення, що передбачені абзацом 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 зазначеного вище Закону, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.

30.01.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області, за наявними матеріалами, розглянуто справу про допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 121948 від 30.01.2020 року, якою на позивача за порушення законодавства України про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон України № 2344) державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п. 2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно п. 15 Порядку, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону України № 2344 встановлені документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

При цьому, визначений даною статтею перелік документів не є вичерпним, а зазначено про інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 1 ст. 18 Закону України № 2344 передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Відповідно ч. 1 ст. 60 Закону України № 2344, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Далі, згідно ст. 18 Закону України № 2344, положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Сторонами не заперечується, що перевірені транспортні засоби, які належать позивачу, тахографом обладнані не були.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 24.06.2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.1 1.3 Інструкції № 385 цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385, адаптація тахографа до транспортного засобу оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин,

результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

Контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктом 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа -особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; уразі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з п. 2.7 Інструкції № 385, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення № 340).

За приписами п. 4 Положення № 340, даний наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для: нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів з 01.06.2012 року.

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Разом з цим, цей же розділ Положення «Облік робочого часу» містить пункт 6.3, який визначає, що водій, що керує ТЗ, який необладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (Пункт 6.3 розділу VI в редакції Наказів Міністерства інфраструктури № 659 від 29.12.2011, № 290 від 01.07.2014).

Отже з набуттям чинності п. 6.1 Положення № 340 приписи п. 6.3 не втратили чинності.

Більш того, остання редакція цього пункту в 2014 році свідчить про те, що ця норма підлягає застосуванню і після 01.06.2012 року.

Суд вважає, що розділ VI Положення № 340 містить два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом.

Таким чином, Положення № 340 визначає інший спосіб обліку робочого часу, а отже і інші документи, які ці обставини встановлюють та підтверджують.

Більш того, матеріалами справи не підтверджено чи перевірялись посадовими особами взагалі наявність у позивача обладнання транспортного засобу тахографом та наявність у позивача індивідуальної контрольної книжки водія. Відповідачем не надано до суду таких доказів.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області яким винесено оскаржувану постанову, не є самостійною юридичною особою, судовий збір належить стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39815845).

Крім того, в позові позивач просив суд стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00грн.

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (11000 грн.) позивач надав: договір № 06/05/2020 про надання правової допомоги в адміністративній справі від 06.05.2020, що був укладений між ТОВ ТОВ «ТРАНС-КАРНО=СЕРВІС» та адвокатом Гооріховською С.І.; ордер на надання правничої правової допомоги від 06.05.2020р. № 1012200; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001667 від 13.09.2019р.; платіжне доручення від 06.05.2020р. № 3445, Акт № 1 від 06.05.2020р. приймання-передачі наданої правової допомоги згідно Договору № 06/05/2020.

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обгрунтованим та мати розумну суму.

Суд вважає за необхідне задовольнити позивачу вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави вважати, що розмір таких витрат є пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, а, отже, про наявність підстав для стягнення з відповідача 1000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - КАРГО-СЕРВІС" (вул. Троїцька, 238/4, оф.428, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 36270804) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (пр.Перемоги, 14 (в.Космонавтів, 61, повер1, М-в, 54056), м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2. Скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №121948 від 30.01.2020р. в сумі 1700,00грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - КАРГО-СЕРВІС" (вул. Троїцька, 238/4, оф.428, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 36270804) судовий збір в розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов