Рішення № 91119989, 25.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4508/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 134650008093 від 17.01.2020;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити згідно з записів трудової книжки ОСОБА_1 та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19 листопада 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою та документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії з підстав, що періоди роботи останнього не підтвердженні належним чином. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, оскільки його пільговий стаж становить 17р. 5м. 20 дн., тобто більше 12 років 6 місяців, а загальний стаж роботи становить більше 27 років і 6 місяців. Вказаний стаж є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Просив позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки в уточнюючій довідці не вказано редакції Списку № 2 в період дії якої мала місце робота позивача за займаними посадами, не надано усіх необхідних документів для підтвердження відповідних періодів роботи, відсутня інформація про черговість проведення атестації робочого місця (вперше чи чергова). Крім того, у позовних вимогах, позивач лише просить призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону № 1058, однак не вказує, який саме період роботи вважає за необхідним потрібно зараховувати до пільгового стажу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що 16.01.2020 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що 19.11.2019 ОСОБА_2 звернувся до Личаківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10.04.2020 Личаківський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області скерував ОСОБА_2 рішення «Про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 134650008093 від 17.01.2020».

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, оскільки вважає, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому звернувся до суду з метою захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Згідно з статтею 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 83 вказаного закону встановлено, що пенсії за загальним правилом призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Так, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років для чоловіків, і за наявності страхового стажу на дату досягнення зазначеного віку, зокрема, у період з 1 квітня 2019 по 31 березня 2020 - не менше 27 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 цього Порядку, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, організацій.

За правилами пункту 3 Порядку № 637 (в редакції станом на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду України), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом для призначення пенсії на пільгових умовах є трудова книжка.

Як слідує із записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_3 працював у період:

з 01.03.1985 (наказ № 43 від 25.03.1985) по 01.02.1987 (наказ № 3-к від 02.02.1987) майстром дільниці Львівського комбінату будівельних матеріалів Львівського облміжколгоспбуду;

з 02.02.1987 по 01.06.1998 - майстром Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій»;

з 02.06.1998 (наказ № 27-к від 02.06.1998) по 13.02.2004 (наказ № 5-к від 13.02.2004) - виконавець робіт загально-будівельної дільниці Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій».

Як слідує із змісту спірного рішення позивачу відмовлено у призначенні пенсії з наступних підстави.

Так, у період роботи ОСОБА_3 був чинним Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36.

Позицією 2290006-23419 підрозділу б) керівники та фахівці розділу XXVII "Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів» Списку № 2 від 11.03.1994 № 162 передбачені майстри будівельних і монтажних робіт.

Позицією 22900006- 2341924441 розділу XXVII Списку № 2 від 11.03.1994 № 162, передбачено професія виконавця робіт.

Для підтвердження вищезазначених періодів роботи ОСОБА_3 надав Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області довідку, яка уточнює особливий характер його роботи або умов праці, необхідні для призначення пільгової пенсії № 01/37-37 від 13.02.2004.

Із змісту цієї довідки слідує, що ОСОБА_3 працював повний робочий день з 01.03.1985 до 13.02.2004 у Львівській СМПМК № 7 на посаді майстра, виконроба, що передбачено позицією 22900006-23419 розділу XXVII Списку № 2.

Втім, на думку відповідача, вищезазначені періоди роботи є непідтвердженими, оскільки позивач у період з 02.06.1998 по 13.02.2004 працював на посаді виконавця робіт загально-будівельної дільниці Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій».

Відповідна посада передбачена позицією 22900006-2341924441 розділу XXVII Списку № 2 від 11.03.1994 № 162, однак посилання в уточнюючій довідці, наданій позивачем на цю позицію відсутні, а документи на підставі, яких видавалася така довідка, зокрема, накази, карточка Т-2, табелі обліку робочого часу, книги про нарахування заробітної плати, останнім не надано.

Наведені обставини, на переконання відповідача свідчать про те, що відповідний період роботи не підтверджений належним чином.

Стосовно цих доводів відповідача, суд зазначає, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

В свою чергу, суд зазначає, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників мають надаватись пенсійному органу у випадку відсутності в трудовій книжці відповідних записів, які б визначали право на пенсію на пільгових умовах.

В даному випадку, як було встановлено судом, трудова книжка позивача включає в себе відповідні записи, та наявна відповідна уточнююча довідка, у якій підтверджено факт роботи позивача на посаді передбаченій Списком №2.

При цього такі формальні підстави, як відсутність посилання на конкретну позицію Списку не можуть бути безумовною підставою для неврахування позивачу відповідного періоду роботи.

Суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом по справі № 172/718/17 у рішенні від 27.02.2018 та ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/24182/15 від 17.05.2016.

Отже, підтвердженням того, що позивач, у вищезазначені періоди (які не зараховані до пільгового стажу) працював повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці - є записи в його трудовій книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

У розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу відповідними записами трудової книжки позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17.

Водночас, на переконання суду неточності та неповнота відомостей в уточнюючих довідках виданих керівниками підприємств не повинна перекладатись тягарем доведення правдивості чи достовірності даних на особу якій видана. Відсутність посилань чи неточність записів у первинних документах не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Зважаючи на викладене, суд вважає наведені відповідачем у спірному рішенні мотиви для відмови непереконливими.

Також, суд відхиляє твердження відповідача, щодо відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки наказом № 18 від 23.02.1998 «Про завершення атестації робочих місць» посади майстра будівельних і монтажних робіт атестована як така, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, однак в матеріалах справи відсутня інформація про черговість проведення цієї атестації робочого місця (вперше чи чергова).

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №520/15025/16-а.

З огляду на викладене, така формальна підстава, як відсутність інформації про черговість проведення атестації робочого місця (вперше чи чергова) не може бути підставою для неврахування позивачу відповідних періодів роботи до пільгового стажу.

Отже, підлягали зарахуванню до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи:

з 01.03.1985 по 01.02.1987 майстром дільниці Львівського комбінату будівельних матеріалів Львівського облміжколгоспбуду;

з 02.02.1987 по 01.06.1998 - майстром Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій»;

з 02.06.1998 по 28.08.2002 - виконавець робіт загально-будівельної дільниці Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій».

Що стосується періоду роботи позивача з 29.08.2002 по 13.02.2004 виконавцем робіт загально-будівельної дільниці Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій», то такий не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки як слідує із наявної в матеріалах справи копії наказу № 17 від 29.08.2002 «Про завершення атестації робочих місць» професії (посади) майстра будівельних і монтажних робіт не визнані такими, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.

Усі наведені обставини свідчать про те, що у позивача наявне право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки наявність у позивача достатнього загального страхового та пільгового стажу, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доведена позивачем та підтверджена належними та допустимими доказами, які долучені до матеріалів справи.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не ставить під сумнів достатність у позивача загального страхового та пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а вказує на те, що такий належним чином не підтверджений, що спростовано під час судового розгляду справи.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01.03.1985 по 01.02.1987 майстром дільниці Львівського комбінату будівельних матеріалів Львівського облміжколгоспбуду; з 02.02.1987 по 01.06.1998 - майстром Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій»; з 02.06.1998 по 28.08.2002 - виконавець робіт загально-будівельної дільниці Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій» та призначити пенсію за віком на пільгових за Списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19 листопада 2019 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства, поданих позивачем документів і матеріалів, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення.

Судові витрати розподілити в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 134650008093 від 17.01.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.03.1985 по 01.02.1987 майстром дільниці Львівського комбінату будівельних матеріалів Львівського облміжколгоспбуду; з 02.02.1987 по 01.06.1998 - майстром Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій»; з 02.06.1998 по 28.08.2002 - виконавець робіт загально-будівельної дільниці Львівської СМПМК № 7 «Львівоблблагоустрій» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19 листопада 2019 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський