Рішення № 91119179, 25.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Справа № 201/1335/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: позивач представник відповідача ОСОБА_1 Лукіна А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України, третя особа - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2020 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України, третя особа - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, в якій позивач просить:

- постановити ухвалу якою скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження Відповідачем 1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління патрульної поліції м. Дніпро, та негайно направити до АТ комерційного банку «ПРИВАТБАНК» відповідне рішення про зняття арешту з рахунків щоб розблокувати платіжну картку;

- визнати дії та бездіяльність відповідачів протиправними, встановити відсутність компетенції службових осіб відповідачів, винних в заподіянні позивачеві викладених в позові негативних фактів та некомпетентних дій відповідачів, що призвели до арешту майна і порушених законних прав позивача;

- стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

12.02.2020 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України, третя особа - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та відшкодування моральної шкоди передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

05.03.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.

20.03.2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши до суду квитанцію про сплату судового збору та уточнену позовну заяву до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України, третя особа - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України в якій просить:

- визнати протиправними дії Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо направлення до Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для примусового виконання постанови №ЕАК 1639652 від 18.10.2019 про стягнення штрафу 510 грн.;

- визнати протиправними дії Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 під час примусового виконання постанови №ЕАК 1639652 від 18.10.2019 про стягнення штрафу 510 грн. без обмеження суми стягнення;

- стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області та Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) солідарно моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 18.10.2019 року працівником Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. 21.10.2019 року позивач сплатив штраф у повному обсязі. 24-26.01.2020 року позивач, перебуваючи закордоном, дізнався про існування відкритого виконавчого провадження стосовно стягнення штрафу в розмірі 510 грн. та накладеного арешту на всі кошти, які розміщені на банківських рахунках позивача. Зазначений арешт приніс багато незручностей позивачу, у зв`язку з чим позивач заявив позовну вимогу щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди. З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

23.03.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.04.2020 року Державна казначейська служба України звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями стосовно позовної заяви, в яких зазначила, що Державна казначейська служба України жодних інтересів та прав позивача не порушувала та окремо зазначила, що стягнення з відповідачів моральної шкоди є безпідставною на необґрунтованою вимогою, з огляду на той факт, що позивачем у позовній заяві не наведено доказів на підтвердження факту душевних страждань.

08.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що на час відправлення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, інформація про сплату штрафу у добровільному порядку у відповідача-2 була відсутня. Зазначену інформацію відповідач-2 отримав лише 29.01.2020 року. Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач-2 також зауважив, що позивачем у позовній заяві не наведено доказів на підтвердження факту душевних страждань та зазначив, що позивачем не вказано, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача-2 нанесено позивачу моральну шкоду у зв`язку з вище викладеним відповідач-2 просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити.

15.04.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) матеріали виконавчого провадження ВП №60795068.

13.05.2020 року Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив 04.12.2019 року від начальнику відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області Департаменту патрульної поліції надійшла заява про примусове виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення про стягнення з позивача штрафу у розмірі 510 грн. 09.12.2019 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 22.01.2019 року відповідачем-1 винесена постанова про арешт коштів боржника, яка направлена на виконання до АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Окрім цього відповідач-1 зауважив, що в подальшому до відповідача-1 надійшла довідка від Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, відповідно до якої встановлено, що штраф за постановою серії ЕАК 1639652 від 18.10.2019 року сплачений позивачем 21.10.2019 року, тобто до пред`явлення виконавчого документа до виконання. 04.02.2020 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого впровадження у зв`язку з чим відповідач-1 просить суд в задоволені позовних вимог відмовити.

13.05.2020 року Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надав до суду оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП №60795068.

03.06.2020 року в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду, для детального та всебічного дослідження значного обсягу доказів у справі, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

24.06.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570) належним чином завірену копію постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року ВП №60795068, направлену Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

07.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із додатковими поясненнями, в яких зазначив, що станом на 23.01.2020 року, на банківському рахунку позивача було 80 788,56 грн. 24.01.2020 року позивач під час розрахунку в магазині перед вильотом до Республіки Литва за допомогою банківської карти дізнався про заблокований рахунок, а згодом від банку про накладений арешт на всі рахунки позивача. Внаслідок цього позивач отримав нервовий і психологічний стрес, оскільки інших готівкових коштів з собою не мав. У зв`язку з чим позивач не зміг поселитися в готель та був змушений жити у знайомих, в яких в подальшому позичив гроші, що підтверджується розпискою. Окрім цього позивач зауважив, що позивачу був призначений тривалий курс лікування медичним препаратом, який позивач планував та міг придбати в Республіці Литва. У зв`язку з накладеним арештом на грошові кошти позивача, що знаходяться на банківському рахунку позивач не мав можливості придбати цей медичний препарат, що в подальшому погіршило його фізичний стан. На підтвердження вищенаведеного позивачем було надано відповідні документи.

08.07.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду повторно витребувано у акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570) належним чином завірену копію постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року ВП №60795068, направлену Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), винесену в рамках виконавчого провадження ВП №60795068 стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

23.07.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали від 08.07.2020 року надав до суду копію постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року ВП №60795068, направлену Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.10.2019 року молодшим лейтенантом поліції другого батальйону першої роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Маляровим С.О. винесено постанову серії ЕАК №1639652 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 255 грн.

21.10.2019 року ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 255 грн., передбачений постановою серії ЕАК №1639652 від 18.10.2019 року, що підтверджується копією квитанції №0.0.1500831663.1 від 21.10.2019, яка наявна в матеріалах справи.

04.12.2019 року до Соборного відділу ДВС міста Дніпра надійшла заява відділу адміністративної практики Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про прийняття постанови ЕАК №1639652 від 18.10.2019 року для примусового виконання. На заяві відсутня дата її направлення.

09.12.2019 року старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Тичинським Д.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в порядку примусового виконання постанови серії ЕАК №1639652 від 18.10.2019 року.

22.01.2020 року старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинським Д.Є. винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 .

29.01.2020 року Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції видано довідку ОСОБА_1 , в якій зазначено, що сплата штрафу, передбаченого постановою серії ЕАК 1639652 від 18.10.2019 року, не завантажилась до Інформаційного порталу Національної поліції вчасно, а саме - 21.10.2019 року (дата сплати відповідно до квитанції) через технічні причини.

04.02.2020 року внаслідок отримання довідки від 29.01.2020 старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинським Д.Є. винесено постанову про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 . Вказана постанова виконана АТ КБ «ПриватБанк» 04.02.2020 року.

04.02.2020 року старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинським Д.Є. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.3 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Статтею 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо направлення до Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для примусового виконання постанови серії ЕАК №1639652 від 18.10.2019 про стягнення штрафу 510 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до довідки Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції від 29.01.2020 року, виданої ОСОБА_1 , сплата штрафу, передбаченого постановою серії ЕАК 1639652 від 18.10.2019 року, не завантажилась до Інформаційного порталу Національної поліції вчасно, а саме - 21.10.2019 року (дата сплати відповідно до квитанції) через технічні причини.

Проте, матеріали справи не містять доказів існування певних технічних несправностей або будь-яких інших подій, які б підтвердили або спростували твердження Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції стосовно існування технічних причин, які унеможливили вчасно встановити оплату ОСОБА_1 штрафу, передбаченого постановою серії ЕАК 1639652 від 18.10.2019 року. Окрім цього, суд зазначає, що представник Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні також не зміг підтвердити обставини, зазначені в довідці від 29.01.2020 року, стосовно існування певних технічних несправностей. Доказів настання таких технічних причин представником відповідача-2 до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що стаття 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає направлення постанови про накладення штрафу для примусового виконання лише в разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу. Суд встановив, що ОСОБА_1 сплатив штраф, передбачений постановою серії ЕАК №1639652 від 18.10.2019 року, у розмірі 255 грн. - 21.10.2019 року, тобто через 3 дні з дня винесення постанови про накладення штрафу, що підтверджується копією квитанції №0.0.1500831663.1 від 21.10.2019 року. Отже, в Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції були відсутні підстави для надіслання постанови про накладення штрафу для примусового виконання до Соборного відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Суд звертає увагу, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не ставлять в залежність звернення постанови про накладення адміністративного стягнення для примусового виконання від факту повідомлення особою органи Національної поліції про факт сплати нею штрафу.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції протиправно направило до Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) постанову серії ЕАК №1639652 від 18.10.2019 про стягнення штрафу в розмірі 510 грн. для примусового виконання.

Отже, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, про наявність достатніх підстав для задоволення даної позовної вимоги позивача, оскільки відповідачем-2 не надано до суду доказів, які б підтвердили законність та обґрунтованість дій щодо направлення відповідачем-2 постанови серії ЕАК №1639652 від 18.10.2019 про стягнення штрафу в розмірі 510 грн. для примусового виконання до Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 під час примусового виконання постанови №ЕАК 1639652 від 18.10.2019 про стягнення штрафу 510 грн. без обмеження суми стягнення, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно ч.3, 4 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Як встановлено судом, Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року, надано до суду оригінали матеріалів виконавчого провадження ВП №60795068.

З оригіналу постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року вбачається, що старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинським Д.Є. накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , в межах суми стягнення, що містяться на відкритих рахунках, а також рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Проте, як встановлено судом, в Автоматизованій системі виконавчого провадження міститься постанова про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року, в якій зазначено, що накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, тобто на всі грошові кошти, що містяться на банківських рахунках позивача, без урахування положень статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», тобто не в межах суми стягнення - 510 грн.

Представник Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Тичинським Д.Є. в судовому засіданні не зміг пояснити відмінність наданої до суду оригіналу постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року від постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Представник відповідача-1 в судовому засіданні зауважив, що допускається редагування постанов в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Для всебічного встановлення обставин, суд дійшов висновку про необхідність витребування з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» копії постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року, яка була направлена Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках в даній банківській установі.

Як встановлено судом, відповідно до наданої АТ КБ «ПриватБанк» постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року, яка була направлена Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для виконання, АТ КБ «ПриватБанк» наклав арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, тобто постанова направлена до АТ КБ «ПриватБанк» є аналогічною тій, яка знаходиться в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинським Д.Є. протиправно винесено постанову про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року, якою накладено арешт на всі грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно було накласти арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а не накладати арешт на всі грошові кошти ОСОБА_1 .

Окрім цього, суд звертає увагу, що представником Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинським Д.Є. надано до суду не достовірні докази, а саме оригінал постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року, в якій зазначено не достовірні дані стосовно накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , в межах суми стягнення, яка, в свою чергу, відрізняється від постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року, яка розміщена в Автоматизованій системі виконавчого провадження та надіслана для примусового виконання до АТ КБ «ПриватБанк», якою накладено арешт на всі грошові кошти ОСОБА_1 , без обмеження суми стягнення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про достатність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 під час примусового виконання постанови серії ЕАК №1639652 від 18.10.2019 про стягнення штрафу 510 грн. без обмеження суми стягнення.

Щодо стягнення з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) солідарно моральної шкоди в розмірі 50000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На підтвердження завданої моральної шкоди, ОСОБА_1 надано до суду:

- консультативний висновок щодо наявної хронічної хвороби у позивача та необхідності довготривалого прийому медичного препарату, який позивач планував та міг придбати в Республіці Литва;

- докази своєї поїздки до Республіки Литва, а саме - копію електронного авіаквитка №72325013 від 20.01.2020 року, відповідно до якого позивач перебував у Республіці Литва з 24.01.2020 року по 26.01.2020 року.

- докази наявності грошових коштів на банківському рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», а саме - довідку, видану АТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено, що станом на 23.01.2020 року у позивача на рахунку обліковувалось 2 993,91 Євро, що є еквівалентом в національній валюті 80 788,56 грн. ОСОБА_1 зауважив, що означену суму планував витрати в Республіці Литва, зокрема, для проживання, задоволення власних життєвих потреб, купівлі медичного препарату, що необхідний йому для лікування хронічної хвороби.

На підтвердження того, що позивачу не вдалося витратити гроші, які знаходились на його банківських рахунках, він надав лист АТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2020 року № 20.1.0.0/7-200130/5728, в якому зазначено, що банк був змушений накласти 22.01.2020 року арешт на кошти, які знаходяться на рахунках позивача, у зв`язку із отримання 22.01.2020 року від Соборного відділу ДВС постанови про арешт коштів на рахунках і станом на 30.01.2020 року документ про знання арешту до банку не надходив.

Окрім цього позивач зазначив, що інших готівкових коштів, на час поїздки до Республіки Литва не мав. На підтвердження даного факту ОСОБА_1 надав до суду розписку, відповідно до якої 24.01.2020 року ОСОБА_1 отримав від громадянина Республіки Литва - ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 500 (п`ятсот) Євро.

Як зауважив ОСОБА_1 , перебуваючи закордоном, без можливості в повному обсязі використовувати свої гроші та не маючи змоги придбати медичний препарат для лікування хронічної хвороби, він постійно відчував тривогу, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості та тривалу невизначеність щодо того, як йому провести даний період находження закордоном без своїх грошових коштів, тобто душевні страждання..

З огляду на вищезазначене позивач просить суд стягнути солідарно з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) солідарно моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

Як встановлено судом вище та підтверджено матеріалами справи, наслідки, на яких ґрунтуються позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів, настали внаслідок винесення Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) протиправної постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року, якою накладено арешт на всі грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, тобто без обмеження суми стягнення.

Оскільки винесення Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) протиправної постанови про арешт коштів боржника від 22.01.2020 року, якою накладено арешт на всі грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, тобто без обмеження суми стягнення, спричинило накладення АТ КБ «ПриватБанк» арешту на всі грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на його відкритих рахунках, в свою чергу накладення арешту спричинило настання подій, які викликали у ОСОБА_1 душевні страждання, а саме - тривогу, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості та тривалу невизначеність під час перебування закордоном, а саме в Республіці Литва.

Щодо стягнення моральної шкоди, завданої органом державної влади, суд виходить із наступного.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Наведений правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.

Верховний Суд зауважив, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

Дана правова позиція, стосовно стягнення моральної шкоди з органу державної влади викладена в постанові Верховного Суду від 24.03.2020 року по справі №818/607/17.

З огляду на вищевикладене та оскільки суд дійшов висновку, що саме дії Соборного відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) спричинили настання негативних наслідків по відношенню до ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити про наявність достатніх підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди з Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 .

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного. Позивачем заявлено вимогу про стягнення солідарно з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) моральної шкоди в розмірі 50000 грн.

Оскільки, суд дійшов висновку про стягнення відшкодування моральної шкоди лише з Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), суд розраховує розмір грошового відшкодування моральної шкоди виходячи із солідарного стягнення з двох відповідачів. З огляду на даний факт, суд вважає за доцільне стягнути з Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень) на користь ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч.1 та 4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 9, 73-77, 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1-а, код ЄДРПОУ 34984523), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України (49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, 2-а), третя особа - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправними дій та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України щодо направлення до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) для примусового виконання постанови серії ЕАК №1639652 від 18.10.2019 про стягнення штрафу в розмірі 510 грн.

Визнати протиправними дії Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо накладення арешту на рахунки ОСОБА_1 під час примусового виконання постанови серії ЕАК №1639652 від 18.10.2019 про стягнення штрафу в розмірі 510 грн. без обмеження суми стягнення.

Стягнути з Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1-а, код ЄДРПОУ 34984523) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 25 000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень) відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Згідно ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський