Рішення № 91118161, 20.08.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.2020 Справа № 920/619/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/619/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (вул. Євгенія Харченка, буд. 42, м. Київ, 02088, ідентифікаційний код 35871504),

до відповідача: фізичної особи підприємця Кулматова Рустама Асатуллойовича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ),

про стягнення 42 244,73 грн на підставі договору поставки № 5204 від 23.08.2019, укладеного між сторонами.

ВСТАНОВИВ:

19.06.2020 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 42 244 грн 73 коп., з яких, 23 221 грн 20 коп. - борг за поставлений товар, 3 732 грн 05 коп. - 24 % річних за користування чужими грошовими коштами, 11 610 грн 60 коп. - штраф 50 % за порушення строків оплати товару, 3 024 грн 44 коп. - пені, 656 грн 44 коп. - інфляційні втрати, а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 5204 від 23.08.2019, у зв`язку з чим відповідачу нараховано 24 % річних, інфляційні збитки, 50 % штрафу та пеню у відповідних розмірах.

У позовній заяві позивач просить суд здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.06.2020 у справі № 920/619/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/619/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 20.08.2020, 10:00; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 15.07.2020; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 30.07.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 19.08.2020.

Копію вищезазначеної ухвали судом надіслано на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачами у договорі № 5204 від 23.08.2019.

Копію вищезазначеної ухвали, що надіслано судом на адресу відповідача - фізичної особи підприємця Кулматова Рустама Асатуллойовича ( АДРЕСА_1 ) повернуто відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою: «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - фізична особа підприємець Кулматова Рустама Асатуллойовича зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 20.08.2020 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

23.08.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 5204 (далі - договір). Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору та сторонами не спростовується (а.с. 13-14).

Предметом договору була поставка алкогольних напоїв узгодженими партіями, які відповідач мав приймати і оплачувати згідно умов договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов`язувався передавати, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплачувати товар на умовах договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, асортимент та кількість товару визначається у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна кожної одиниці товару визначається позивачем та вказується у видаткових накладних.

Пунктом 2.3 договору визначено, що загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

Згідно розділу 3 договору поставка товару здійснюється на підставі заявок відповідача окремими партіями протягом строку дії договору. Постачання товару здійснюється на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Поставка товару здійснюється транспортними засобами та за рахунок позивача. Адреса доставки узгоджується сторонами під час узгодження заявки відповідача. Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар. Поставка товару здійснюється протягом трьох робочих днів з дати узгодження заявки. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженим представником відповідача видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред`явлений до підпису під час приймання-передачі товару.

За умовами пункту 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати відповідачем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Пунктом 4.4 договору визначено, що датою оплати відповідачем отриманого товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно з пунктом 6.3 договору оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних і/або інших товаросупроводжувальних документів.

Відповідно до пункту 10.2 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє на протязі двох років з моменту укладення, а відносно грошових зобов`язань - до повного їх виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 23.08.2019 по 26.09.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23 221,20 грн за наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна від 23.08.2019 № 49198/44454 на суму 10 628,58 грн;

- видаткова накладна від 30.08.2019 № 49959/45644 на суму 2 596,08 грн;

- видаткова накладна від 05.09.2019 № 51545/47075 на суму 2 590,92 грн;

- видаткова накладна від 26.09.2019 № 56214/51599 на суму 4 043,52 грн;

- видаткова накладна від 26.09.2019 № 56215/51600 на суму 1 184,22 грн;

- видаткова накладна від 26.09.2019 № 56216/51601 на суму 762,84 грн;

- видаткова накладна від 26.09.2019 № 56217/51602 на суму 1 415,04 грн.

Проте відповідач не сплатив вартість поставленого товару і станом на 21.05.2020 заборгованість першого відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 23 221,200 грн.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт отримання товару та його вартість підтверджується вищевказаними видатковими накладними, товар отриманий уповноваженою на те особою відповідача, будь-яких претензій щодо кількості та якості поставленого товару відповідачем не пред`явлено.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості відповідача перед позивачем з оплати отриманого товару за договором поставки № 5204 від 23.08.2019 в сумі 23 221,20 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів 656,44 грн інфляційних нарахувань, 3 732,01 грн - 24 % річних (загальний період з 07.09.2019 по 21.05.2020) суд зазначає наступне.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати відповідач зобов`язаний сплатити позивачу 24% річних від суми боргу.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 24 % річних суд вважає арифметично вірним.

Судом було встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на суму 23 221,20 грн за загальний період з 07.09.2019 по 21.02.2020, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 656,44 грн інфляційних нарахувань та 3 732,05 грн - 24 % річних за вказаний вище період.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 024,44 грн пені (загальний період з 07.09.2019 по 10.04.2020) та 11 610,60 грн - 50 % штрафу суд зазначає наступне.

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2.1 договору, у разі несвоєчасної оплати товару, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день порушення строків оплати.

Згідно пункту 7.2.2 договору, у разі якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, відповідач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 50 % від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Оскільки пеня та 50 % штрафу передбачені сторонами у договорі і розраховані позивачем арифметично вірно, то суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 3 732,05 грн пені (загальний період з 07.09.2019 по 10.04.2020) та 11 610,60 грн - 50 % штрафу є правомірними, обґрунтованими та підлягаю задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги те, що відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву та заперечень по суті позовних вимог, а також обґрунтованість та правомірність вимог позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 102,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця Кулматова Рустама Асатуллойовича ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (вул. Євгенія Харченка, буд. 42, м. Київ, 02088, ідентифікаційний код 35871504) заборгованість за поставлений товар в сумі 23 221,20 грн, 24 % річних в сумі 3 732,05 грн, інфляційні нарахування в сумі 656,44 грн, пеню в сумі 3 024,44 грн, 50 % штрафу в сумі 11 610,60 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 25 серпня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа